„УкрСиб" встановив контроль над чотирма цукровими заводами - Пархомівським, Старинським, Новоіванівським та Куп'янським. Банку належать 41,6 % акцій „Крименергобуду", 20 % акцій Харківського плиткового заводу, 77 % Нововолинського заводу будівельних матеріалів, 21 % акцій Малобудищанського заводу будівельних матеріалів, 23 % Івано-Франківського заводу залізобетонних виробів, 20% акцій Ковельського заводу залізобетонних конструкцій, 50 % акцій „Олександріябуду", 36,2 % Полтавського заводу будівельних матеріалів, 54 % акцій „Харківметропроекту".
У металургійній галузі „УкрСибБанк" контролює 90 % акцій Української металургійної компанії, 35,74 % акцій ВАТ „Північний гірничо-збагачувальний комбінат", 16% акцій ВАТ „Кременецький завод порошкової металургії'", 11,42% ВАТ „Марганецький рудо-ремонтний завод", 95% акцій Миколаївського глиноземного заводу, 25 % акцій „Українського алюмінію". В управління „УкрСибБанку" передано контрольний пакет акцій ВАТ „Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського".
„УкрСибБанк" є оператором ряду стратегічно важливих платіжних операцій, зокрема розрахунків „Енергоатому" з російським концерном „ТВЕЛ" за ядерне паливо. Наймасштабніший проект - це будівництво разом із „Російським алюмінієм" алюмінієвого заводу в Первомайському районі Харківської області. В цей проект „УкрСибБанк" вклав250 млн. дол.
На початку 2003 р. „УкрСибБанк" втратив вплив на „Укрнафту" (володіючи 10 % акцій, „УкрСиб" спромігся поставити в цій компанії свій менеджмент, однак, у 2003 р. програв наступу „Привату") [5].
Завдяки банку „Надра" „УкрСиб" розвиває стратегічне співробітництво з НПК „Галичина" та групою Петра Димінського.
Найбільшим акціонером Укрсоцбанку, четвертого за розмірами банку в країні, є ЗАТ „Ферротрейд Інтернешенл", якому належать 75,01 % його статутного фонду, що становить 70 млн.грн. Про це йдеться в опублікованому фінансовому звіті Укрсоцбанку. Як повідомлялося, 2 грудня 2009 р. акціонери Укрсоцбанку, а 12 грудня - „Ферротрейд Інтернешенл" розглянули питання про збільшення своїх статутних фондів на 300 млн. грн. - до 370 і 353,06 млн. грн. відповідно. За результатами емісії акцій компанії Onmont Consulting Limited належать 98,7 % статутного фонду „Ферротрейд Інтернешенл", a Lemaneon Limited - 1,3 %. Українські банки вперше включили в квартальні звіти дані про своїх акціонерів.
Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча (ММК).
Особливу увагу привертає директор ММК Володимир Бойко. Один із реліктів епохи „червоних директорів", тривалий час очолює Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча. Він зумів добитися від Верховної Ради прийняття закону про продаж трудовому колективу підприємства контрольного пакета акцій. Згодом Бойко відстояв підприємство від спроб конкурентів порушити справу про банкрутство заводу. До структури ММК включені Донецький хіміко-металургійний комбінат, а сам Бойко веде боротьбу за Долинське родовище цирконієвих руд - одне з найбільших у світі. В управління ММК було також передано Маріупольський аеропорт та Комсомольське рудоуправління [5].
В. Бойко: „Маріупольський меткомбінат ім. Ілліча залишився в руках у створеного трудовим колективом ЗАТ „Ілліч Сталь". В 1990 р. на заводі було 26 тисяч працівників. Нині майже 80 тисяч. Ми не проїдали гроші і розвивалися за власний рахунок. За ці роки побудовано нові цехи, освоєно нові технології. Заплановано інвестувати 300 млн. дол. Ми не згорнули жоден об'єкт соціальної сфери - тільки нарощували соціалку. Надаємо величезну допомогу району, місту і оточуючим нас селам. У комбінату колосальний агроцех - це 116 сіл. Взяли до свого складу Донецький хіміко-металургійний завод, який повністю „лежав", а от недавно - „Уманьсільмаш". В 2004 р. ми заплатили 1,96 млрд. грн. одних податків. Це при прибутку 3,468 млрд. грн., тобто віддали в скарбницю більше половини. Купили в Криму санаторій, привели в порядок. Тепер 500 працівників відпочивають одночасно. Побудували на півострові українську гімназію. Підняли Комсомольське рудоуправління. Ціни на сировину просто фантастичні. Тонна коксу коштує 225 дол. (без ПДВ), а нам його треба 3 млн. т на рік. Починаєш думати, чи не побудувати власний завод. Тонна обкотишів, яка два роки назад коштувала 30 дол., зараз коштує 64 дол. Нам нічого не залишиться, як будувати власний ГЗК. Без власної сировинної бази і у нас, і у Росії дуже тяжко. А забезпечувати „чужому дяді" 200 % рентабельності немає бажання. Так що, можливо, доведеться будувати свій ГЗК. Над таким проектом вартістю приблизно 200 млн. дол. ми працюємо спільно із „Запоріжсталлю". Якщо держава не здатна розібратися із ситуацією на ринку, то іншого виходу я не бачу" [ 8].
Наразі економісти Уманської райдержадміністрації готують спеціальну довідку про Рижавський цукрозавод, який зараз не працює, для керівництва Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча. Як відомо, цей гігант української металургії на Уманщині славився як щедрий інвестор і, схоже, занепалий цукрозавод привернув увагу його адміністрації. Маріупольці розглядають бізнес-пропозицію стосовно того, щоб на землях Уманщини й на Рижавському цукрозаводі, зокрема, започаткувати нову торгівельну марку українського цукру під назвою „Іллічівець".
На сьогодні до фінансово-промислової групи ММК ім. Ілліча відносяться ГЗК „Укрмеханобр" (Кривий Ріг, ГЗК виробляє 4% залізної руди в Україні), ВАТ „Уманьферммаш" (Умань, сільгоспмашинобудування), завод по будівництву і ремонту суден, авіакомпанія „Ілліч-Авіа" (літаки АН-140 та Як-40). ЗАТ „Фірма верхнього одягу „Фея", агрокомплекс (понад 70 агроцехів на Південному Сході України та Криму), управління громадського харчування (ЗАТ „Маріупольський міський молочний завод", рибоконсервний комбінат, ковбасний цех, лінія по виробництву мінеральної води, мережа супермаркетів та непродовольчих магазинів, 47 підприємств громадського харчування), мережа аптек „Ілліч-фарм" , металобази ММК ім. Ілліча, які розміщені на „Уманьферммаш" та „Укрмеханобр" [9].
Смарт-груп.
Власник групи В. Новінський реалізує свою ідею формування вертикально інтегрованої гірничо-металургійної компанії. Придбавши в 2004 р. „убитий" Макіївський металургійний комбінат і зберігаючи контроль над Інгулецьким ГЗК, Новінський отримує шанс повністю замкнути технологічний ланцюг з виробництва металу і створити третю українську компанію (після SCM і групи „Приват"), яка повністю забезпечувала б своєю металургійною сировиною своє ж металургійне виробництво. Є інформація, що в орбіті впливу Новінського знаходяться також Молдавський металургійний комбінат і декілька невеликих металургійних підприємств у Східній Європі.
Інгулецький ГЗК нині працює на рівні своєї проектної потужності. В 1990-х роках комбінат балансував на межі зупинки. Тоді ні один із меткомбінатів не цікавився перспективою отримання ІнГЗК у власність. А зараз у комбінату немає відбою від претендентів відкусити шматочок найкращого ГЗК України.
В 1998 р. виробництво знаходилося на рівні 9,6 млн. т і перспективи розвитку комбінату були дуже туманними. Приблизно в той же час з'явився у ІнГЗК і стратегічний інвестор - дніпропетровська компанія „Смарт-груп" Вадима Новінського. Російського бізнесмена допустили до управління інгулецьким підприємством, оскільки об'єкт здавався дуже непривабливим. Це був єдиний у Кривбасі комбінат, який не мав другого переділу і випускав винятково концентрат. Враховуючи, що його якість до міжнародних стандартів на той момент не дотягувала, експорт був для нього практично закритий.
Обсяги виробництва ІнГЗК порівняно з кінцем 1990-х років зросли в 1,5 рази. Підвищилася і якість продукції. В 2003 р. на ІнГЗК був введений в дію комплекс магнітно-флотаційного доведення руди, який дав змогу одержувати 3 млн. т концентрату із вмістом заліза майже 68 %.
ВАТ „Інгулецький ГЗК" в 2004 р. виробив 13,77 млн. т залізорудного концентрату. На внутрішній ринок підприємство поставило 92,9 % продукції.
Комбінат став почувати себе настільки добре, що у 2008 р. його власники вирішили створити вертикально інтегрований гірничо-металургійний ланцюг і включити до нього Макіївський металургійний комбінат, з яким до цього моменту не впоралися сім „управляючих" компаній. Тепер це підприємство важко підвести і за великі гроші - для акціонерів ІнГЗК приблизно 10 млн. дол. щомісячних збитків. Успішне здійснення проекту забезпечить створення нового виробництва потужністю 3 млн. т сталі на рік [10].
ВАТ „Макіївський металургійний комбінат" було підприємством із повним металургійним циклом, яке виробляло прокат, дріт-катанку із рядових і конструкційних марок сталі різного діаметра, а також кутки й арматуру. В 2004 р. підприємство збільшило виробництво чавуну до 815 тис. т, сталі - до 1040 тис. т, товарного прокату - до 844,3 тис. т. Обсяг реалізації продукції становив 1425,5 млн. грн, що на 616,9 млн. грн. перевищує обсяг реалізації за 2003 р. Обсяг товарної продукції в порівнянних цінах збільшився на 9 %.
На засіданні комітету кредиторів ВАТ „Макіївський меткомбінат" 27 серпня 2004 р. було прийнято план санації підприємства. У вересні Госпсуд Києва затвердив план санації. З 1 квітня 2005 р. на базі ВАТ „Макіївський металургійний комбінат", який знаходиться в процедурі санації, було створено ЗАТ „Макіївський метзавод". 75,18% акцій ЗАТ належить ЗАТ „Макіївсталь", 24,8% - ВАТ „Макіївський меткомбінат".
В серпні 2004 р. сьомим інвестором Макіївки стала „Смарт-груп" російського бізнесмена Вадима Новінського (нині він очолює спостережну раду ММЗ). На модернізацію виробництва Макіївки буде спрямовано близько 150 млн. грн. Керівництво ММЗ сподівається, що здійснювана модернізація дасть змогу поліпшити економіку підприємства і скоротити собівартість тонни чавуну з нинішніх 316 дол. до 220. На ММЗ зараз працює більше 9,5 тисяч людей.