Смекни!
smekni.com

Оцінка кредитоспроможності позичальника (стр. 7 из 8)

Y = -2,0434 -5,2400X1 +0,0053X2 -6,6507X3 +4,4009X4 -0,0791X5 -0,1020X6 при чому змінна Y, яка являє собою лінійну комбінацію незалежних змінних, використовується у наступній формулі для оцінки ймовірності невиконання умов угоди Z:

, (3.1)


де е=2,71828 - число Ейлера.

Вважається, що використовуючи модель Чессера, три з кожних чотирьох досліджуваних випадків можуть бути визначені правильно.

Значення Z виражається у частках одиниці або у % та розглядається як показник вірогідності невиконання умов, передбачених кредитною угодою. При чому, чим більшим є значення F, тим вищим є показник ймовірності, який за своєю суттю відбиває чисельне значення кредитного ризику, як і у попередній розглянутій нами моделі у цьому пункті [14].

Дана модель характеризується простотою розрахунків, різностороннім вивченням діяльності підприємства, основна увага приділена вивченню структури майна підприємства, а також виявленню результатів діяльності підприємства, а особливо - грошовим коштами та швидко реалізовуваним цінним паперам, а також чистому доходу та прибутку до оподаткування.

Модель Чессера дозволяє розрахувати чисельне значення ризику невиконання кредитної угоди з боку позичальника. Перевагою даної моделі є - ранжування позичальників за рівнем показника Z:

1. якщо Z >= 0,5, то позичальника вважають таким, що не виконає умов кредитної угоди;

2. якщо Z<= 0,5, то позичальника слід віднести до групи надійних.

Звісно, необхідно зазначити, що виділення лише двох груп позичальників, у той час як вітчизняна банківська практика виділяє 5 груп, є недоліком даної моделі. Саме тому, з метою можливості використання даної моделі фінансово-кредитними установами, запроваджено групування позичальників за цією моделлю, яке б поєднало можливості дискримінантної моделі, а також вимоги банківського сектору:

- якщо Z < 0,07 - позичальник вважається не ризиковим (надійним), а його фінансовий стан та діяльність дуже добрими (клас „А”);

- якщо 0,07 <= Z < 0,25 - позичальник несе мінімальний ризик, а його фінансовий стан та діяльність оцінюється добре (клас „Б”);

- якщо 0,25 <= Z < 0,40 - позичальнику притаманний середній ризик, його фінансовий стан та діяльність є задовільним, але потребують подальшого контролю та постійного моніторингу (клас „В”);

- якщо 0,40 <= Z < 0,55 - позичальник несе високий ризик, а його фінансовий стан та діяльність вважається задовільними (клас “Г”);

- якщо Z >= 0,55 - позичальник несе повний ризик, фінансовий стан та діяльність оцінюється як незадовільні (клас „Д”) [19].

Доцільно рекомендувати укладати кредитні угоди з позичальниками класів „А” і „Б”, а також „В”, але за умови підвищення жорсткості умов кредитної угоди (підвищена відсоткова ставка, більш якісний вид гарантії).

СМНВО ім. Фрунзе в обох випадках відноситься до класу ризикових, а його стан вважається задовільним в 2004 році та незадовільним в 2005 році. Але проаналізувавши показники за 2006 рік бачимо, що позичальник відноситься до класу надійних, несе мінімальний ризик та має добрий фінансовий стан.


ВИСНОВКИ

В курсовій роботі дослідили достатньо теоретичних і практичних аспектів оцінки кредитоспроможності позичальника, згідно яких можемо зробити наступні висновки.

З кожним роком кількість банківських позичок зростає, тому що кредит є одним із способів покращення діяльності підприємства та виходу з кризового становища. Щоб забезпечити якісний процес надання кредиту необхідно правильно оцінити кредитоспроможність позичальника, так як це необхідно, як для кредитора так і для позичальника.

Врахувавши всі труднощі визначення та аргументи, щодо поняття “кредитоспроможності”, зазначили, що кредитоспроможність – це спроможність позичальника за конкретних умов кредитування в повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями виключно грошовими коштами, що генеруються позичальником у ході звичайної діяльності.

Існує багато методик оцінки кредитоспроможності, які базуються в більшості випадків на показниках фінансового стану позичальника, згідно яких аналізується майновий стан, ліквідність, платоспроможність (фінансова стійкість), ділова активність та рентабельність підприємства.

Таким чином, в першому розділі розглянули роль, значення, цілі, методи і задачі кредитоспроможності, показники, які характеризують фінансовий стан підприємства; зарубіжний досвід оцінки кредитоспроможності позичальників.

Другий розділ – розрахункова частина. В ній розглядається аналіз всіх фінансових показників та кредитоспроможності позичальника на прикладі підприємства СМНВО ім. Фрунзе.

В аналізі були розраховані показники статистичної кредитоспроможності за період 2004-2006 роки. За цими показниками можна побачити, що становище підприємства в порівнянні з попередніми роками покращилось.

Після проведення повного та детального аналізу фінансово-економічної діяльності СМНВО ім. Фрунзе, можна сказати, що за останні роки підприємство постійно нарощує обсяги випуску продукції та валового доходу, розширює номенклатуру виготовлюваного обладнання.

Оцінивши СМНВО ім. Фрунзе за різними методиками українських банків, ми побачили, що дане підприємство було віднесено до позичальників класу “Б” та “В” і свідчать про надійність СМНВО ім.. Фрунзе як позичальника, а отже, і про його стабільний фінансовий стан.

У третьому розділі розглянули шляхи вдосконалення кредитоспроможності підприємства – модель Чессера. За своєю методикою вона є унікальною, з точки зору достовірності результатів та швидкості їх обробки. Звичайно існує безліч інших методик, які, як і проаналізовані в курсовій роботі, мають як переваги так і недоліки.

Але, як показує досвід зарубіжних банків та наших вітчизняних економістів, які займаються проблемою оцінки кредитоспроможності позичальника, зокрема братів Галасюків, Мельник Г.Г. та Лабецької, що для комплексного аналізу кредитоспроможності недостатньо лише розрахувати показники, а необхідно їх зважити на галузеву приналежність, врахувати конкурентний аналіз та застосовувати сучасні методики з використанням економіко-математичних методів.

Таким чином, проблема повернення кредитів все рівно в якісь мірі буде присутньою в діяльності банків, тому необхідно продовжувати дослідження проблеми кредитоспроможності позичальника, враховуючи як економічну ситуацію в Україні, так і зарубіжні досягнення у вирішені даної актуальної проблеми сьогодення.


Список використаної літератури

1. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 р. № 2121 - ІІІ

2. Положення Національного банку України “Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків” від 6.07.2000 р. № 279.

3. Берегова Г.І., Лабецька Л.М. Методи аналізу кредитного ризику та побудова моделі оцінки кредитоспроможності позичальника // Регіональна економіка (укр.).- 2005.-№ 4.

4. Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посіб. – К.: Т-во “Знання”, 2000.

5. Галасюк В.В., Галасюк В.В. Оцінка кредитоспроможності позичальників: що оцінюємо? //Вісник НБУ.-2001.-№5.

6. Галасюк В., Галасюк В.В. SGMCA -спрощений метод оцінки кредитоспроможності компаній на основі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку // Вісник Національного банку України (укр.).- 2006.- № 10.

7. Галасюк В.В. Проблеми оцінки кредитоспроможності позичальників // Вісник Національного банку України.- 2001.- № 9.

8. Галасюк В.В., Галасюк В.В. Методика оцінки кредитоспроможності позичальників // Вісник Національного банку України. - 2002.- № 2.

9. Герасимова Е.Б. Комплексный анализ кредитоспособности заемщика // Финансы и кредит (рус.).- 2005.- № 4.

10. Ильясов С.М. Об оценке кредитоспособности банковского заемщика // Деньги и кредит (рус.).- 2005.- № 9.

11. Калачиков О.В., Крупко Т.В. Автоматизація процесу оцінки кредитоспроможності підприємства // Фінанси України. - 2003.- № 5.

12. Ковальов П.П. Кредитний рейтинг клієнта я к один з основних методів оцінки кредитоспроможності позичальника // Формування ринкових відносин в Україні. – 2004.- № 12.

13. Ковалев П.П. Перспективы развития кредитного скоринга в Украине // Банковская практика за рубежом (рус.).- 2005.- № 3.

14. Кучер С.Л. Сучасні методи оцінки кредитоспроможності позичальника // Формування ринкових відносин в Україні. - 2003.- № 2.

15. Ли О.В. Об оценке кредитоспособности заемщиков (российский и зарубежный опыт) // Деньги и кредит. - 2005.- № 2.

16. Литвин В.Г., Попова Т.Н. Оценка рисков кредитования с исполизованием метода анализа иерархий // Банковское дело (рус.).- 2005.- № 12.

17. Науменкова С.В. Оцінка впливу галузевої приналежності на рівень перспективної платоспроможності позичальника // Вісник Національного банку України. - 2005.- № 7.

18. Неволина Е.В. Об оценке кредитоспособности заемщиков // Деньги и кредит. - 2002.- № 10.

19. Нужна І.О. Оцінка кредитоспроможності позичальника банку - конкурентний аналіз // Регіональна економіка .- 2005.- № 2.

20. Нужна І.О. Особливості аналізу показників ліквідності під час вивчення кредитоспроможності позичальників комерційних банків // Регіональна економіка.- 2002.- № 3.

21. Полозова А. Методы оценки кредитоспособности заемщика // Финансовый бизнес (рус.).- 2006.- № 3.- C.22-28

22. Потійко Ю.А. Аналіз кредитоспроможності підприємств в умовах ринкових відносин // Фінанси України. - 2001.- № 1.

23. Предтеченский А.Н. Коэффициентный анализ в системе кредитных рейтингов заемщиков банка // Банковское дело (рус.).- 2005.- № 5.