Стратегічні аспекти управління ресурсами на підприємствах (стр. 10 из 17)

Також слід відмітити, що за останні роки на обладнання не відраховуються амортизаційні фонди, це зумовлено тим, що обладнання відпрацювало свій експлуатаційний термін і вже давно повинне бути списаним. З цього і виходить в останні роки збільшення витрат на електроенергію та постійні витрати.

Отже, як підсумок слід зазначити, що при виробництві „Хліба звичайного” в ТОВ „Пельменна” в останні роки спостерігається зростання рівня витрат енергоресурсів, що негативно відбивається на загальному рівні собівартості продукції. Також слід відмітити, що в товаристві не проводяться ніякі додаткові заходи, які б сприяли заощадженню енергоресурсів.

Для того, щоб визначити які саме статті найбільше вплинули на збільшення витрат в цілому при виробництві хліба 2007 році порівнянно з 2005 роком виконаємо індексний аналіз. Для цього використаємо дані таблиці 2.8.

Таблиця 2.8

Структура собівартості виробництва „Хліба звичайного”

(100 хлібин) в ТОВ „Пельменна” в 2005 – 2007 роках.

Статті витрат	2005 р.		2007 р.
	грн.	структура,%	грн.	структура,%
Сировина	54,09	68,0	98,90	65,0
Заробітна плата	4,50	5,6	7,50	4,9
Електроенергія	7,48	9,4	18,00	11,8
Постійні витрати	13,52	17,0	27,80	18,3
Всього витрат	79,59	100,0	152, 20	100,0
Собівартість одного виробу	0,80	Х	1,52	Х

1. Динаміка собівартості характеризується індексом собівартості:

; (2.1)

де С1, і С0 – собівартість у звітному і базових роках;

Іс= 152,2/79,59=1,912

2. Динаміка витрат по окремих статтях характеризується індексом витрат:

,(2.2)

де Сі1 і Сі0 – витрати і-й статті у звітному і базових роках.

Наприклад індекс витрат на оплату праці дорівнює:

Ісз = 7,5/4,5=1,667

3. Вплив зміни витрат кожного виду на індекс собівартості визначається за формулою:

,(2.3)

де N0 – питома вага статті витрат за базовий рік.

Індекс впливу зміни оплати праці становить:

Ів = 1,667*0,056=0,093

4. Участь окремих статей витрат визначають за формулою:

, (2.4)

Індекс участі оплати праці в зміні витрат становить:

Іу = (1,667-1) *0,093·100% = 3,7%

Результати розрахунків за всіма статтями витрат зведені в таблицю 2.9.

Дані останньої графи таблиці 2.9. показують, що витрати при виробництві „Хліба звичайного” в ТОВ „Пельменна” в 2007 році підвищились в основному за рахунок збільшення витрат на сировину 56,1%, постійні витрати 18,2% та електроенергію 13,2%, по статті заробітна плата зміни відбулись не значні 3,7%.

Таблиця 2.9

Індексний аналіз змін витрат виробництва „Хліба звичайного”

(100 хлібин) в ТОВ „Пельменна” в 2005 – 2007 роках в розрізі всіх статей витрат

Статті витрат	Витрати		Структура витрат за 2005 р. N0/100%	Індекс витрат Іс	Постатейний індекс собівартості, ісN0	Зміна витрат, Іс-1	Постатейна зміна собіварто сті,% (Іс-1) N0
	2005 р.	2007 р.
Сировина	54,09	98,90	0,68	1,828	1,243	0,828	56,1
Заробітна плата	4,50	7,50	0,056	1,667	0,093	0,667	3,7
Електроенергія	7,48	18,00	0,094	2,406	0,226	1,406	13,2
Постійні витрати	13,52	27,80	0,17	2,056	0,350	1,056	18,2
Всього витрат	79,59	152, 20	1,00	1,912	1,912	0,912	91,2
Собівартість одного виробу	0,80	1,52	Х	Х	Х	Х	Х

Це відбувається за рахунок збільшення вартості сировини (борошна та дріжджів) та електроенергії. В результаті затрати в цілому в 2007 році порівняно з 2005 роком зросли на 91,2%.

Отже, провівши стратегічний аналіз діяльності ТОВ „Пельменна” можна зробити слідуючі висновки, що дане підприємство є рентабельним із рівнем рентабельності в 2007 році 1,7%, але в той же час прослідковується тенденція до збільшення собівартості виробленої продукції. Так, затрати на виробництво наприклад продукції „Хліб звичайний” збільшились на 91,2% в 2007 році в порівнянні з 2005 роком. Основною статтею витрат є витрати на сировину (борошно, дріжджі), електроенергію та постійні витрати. Отже, в даному підприємстві потрібно більше уваги приділяти ресурсозбереженню, тобто розробити для господарства оптимальну стратегію зниження собівартості, в якій би в комплексі поєднувалося збереження матеріальних, фінансових, трудових та енергетичних ресурсів.

2.3 Характеристика затратоутворюючих чинників в стратегічному управлінні витратами підприємств

Ресурсні стратегії - тип забезпечуючих стратегій стратегічного набору, в яких визначаються стратегії поведінки підприємства у зонах стратегічних ресурсів, форми та методи постачання, політика створення страхових запасів; систем розподілу і поповнення ресурсів.

Реалізація ресурсних стратегій означає також формування нового або перетворення наявного виробничого потенціалу підприємства, оскільки кількість, співвідношення та цільова спрямованість використання ресурсів “задають” основні цільові характеристики виробничого потенціалу підприємства.

Структура та зміст стратегій залежать від галузевої приналежності підприємства, характеру виробництва, місцезнаходження, форми власності та рівня управління підприємством. Якщо перші три характеристики “задають” перелік і структуру необхідних і доступних ресурсів, то останні дві - систему прийняття рішень щодо забезпечення розробки та виконання ресурсних стратегій.

Кожна галузь характеризується відповідною фондо-, матеріало-, енерго - та трудомісткістю продукції, що випускається. Для забезпечення функціонування ТОВ „Пельменна” потрібні матеріально-сировинні ресурси, які класифікують на такі групи: сировина; основні матеріали; комплектуючі вироби; допоміжні матеріали; паливо.

Основна мета будь-якої ресурсної стратегії полягає в тому, щоб, урахувавши всі вимоги продуктових і функціональних стратегій, забезпечити підприємство сировиною, матеріалами, паливом, запчастинами, обладнанням, трудовими, фінансовими та інформаційними ресурсами.

В умовах підвищення своєї самостійності підприємства самі відповідають за необхідний перелік, кількість та якість ресурсів, потрібних для прискореного переходу на нові види продукції, зняття з виробництва застарілої, а також для відповідного розвитку (скорочення) окремих функціональних підсистем підприємства. Згідно з цим ТОВ „Пельменна” визначає поточну та перспективні потреби в ресурсах, а також передбачає необхідні заходи щодо їх забезпечення.

Основою для розрахунків потреб у ресурсах є:

- продуктові стратегії, де визначено необхідні типи та обсяги виробництва продукції для заповнення “стратегічної прогалини”;

- функціональні стратегії, де визначено потреби в ресурсах для створення, підтримки, розвитку та скорочення діяльності окремих функціональних підсистем підприємства;

- необхідний рівень резервів для забезпечення безперервного функціонування підприємства;

- методи обґрунтування раціонального використання матеріальних ресурсів з урахуванням змін у їхній структурі, заміни дефіцитних матеріалів менш дефіцитними, використання внутрішніх резервів, вторинної сировини та відходів;

- методи обґрунтування раціональних норм використання ресурсів та їх економії.

Значення та вплив ресурсів на ефективність роботи підприємства визначаються роллю, яку відіграє той чи інший ресурс для досягнення цілей підприємства, можливостями його заміни, рівнем впливу цін окремих ресурсів на показники ефективності роботи підприємства. Доступність ресурсів може бути охарактеризована через їхню унікальність, а також через складність постачання. Рівень складності оцінюється в свою чергу через імовірність впливу підприємства-споживача на своїх постачальників: чим вищий рівень впливу, тим менші складності у постачанні.

Процес забезпечення матеріально-сировинними ресурсами можна спростити за допомогою системи організаційних, економічних і технічних заходів, через які відбувається взаємозв'язок ресурсних стратегій між собою, а також з такими функціональними стратегіями: маркетинговою стратегією - через пошук і розвиток зон стратегічних ресурсів, стратегією наукових досліджень та розробок - через розробку відповідних методів взаємозаміни ресурсів тощо. Аналіз і планування альтернативних ресурсів здійснюють так, як і “портфельний” аналіз і планування продуктово-товарних стратегій.

Окрема проблема щодо забезпечення виробництва матеріально-сировинними ресурсами - це створення запасів. В ідеальному випадку, коли постачання відбувається синхронно за всіма складовими, обсяги ресурсів, які щоденно отримує підприємство відповідають програмі добового випуску продукції. Запаси можуть дорівнювати нулю. Якщо потреби в ресурсах не відповідають наявним, доцільним, є певне страхування у вигляді “буферних запасів”, які компенсують недоліки у постачанні. Це відбиває тісний зв'язок ресурсних стратегій та функції постачання як діяльності з організації виконання ресурсних стратегій.