Смекни!
smekni.com

Стратегічні аспекти управління ресурсами на підприємствах (стр. 7 из 17)

Отже, одноразові витрати включають:

капітальні вкладення;

витрати на одноразове формування оборотних коштів;

витрати на придбання патенту, ліцензії, торгової марки тощо.

1. Найбільшу питому вагу в структурі одноразових витрат займають капітальні вкладення.

Капітальні вкладення класифікують за різними ознаками (табл.1.2).

Одноразові витрати з приводу придбання основних засобів включають витрати на придбання будівель, споруд, обладнання, устаткування тощо.

Таблиця 1.2

Класифікація капіталовкладень

№ п/п Ознаки класифікації Види капітальних вкладень
1 За цільовим призначенням об'єктів капіталовкладень Виробниче будівництво, житлове будівництво, будівництво культурно-побутових об'єктів, будівництво адміністративних будівель тощо
2 За формами відтворення основних фондів Придбання основних засобів, нове будівництво, технічне переозброєння, реконструкція, модернізація
3 За джерелами фінансування Централізовані, децентралізовані
4 За технологічною ознакою Будівельні роботи, придбання обладнання, меблів, інструментів, інвентарю, монтаж обладнання та ін.
5 За характером участі в процесі відтворення основних засобів Прямі, непрямі
6 За терміном вкладання Довгострокові, середньострокові, короткострокові
7 За формою власності інвесторів Приватні, державні, спільні
8 За територіальним чинником Внутрішньодержавні, іноземні

При купівлі будівель, споруд, приміщень витрати дорівнюють їх вартості, а також вартості послуг щодо оформлення відповідних документів. Витрати на придбання обладнання та устаткування складаються з їх вартості, а також витрат на їх транспортування, установку та запуск.

Витрати на придбання основних засобів здійснюються у двох випадках:

створення нового підприємства;

розширення існуючого (діючого) підприємства.

Витрати на придбання основних засобів відшкодовуються за рахунок амортизації їх вартості, тобто перенесення вартості основних засобів на готову продукцію через включення амортизаційних відрахувань до собівартості готової продукції, або з прибутку підприємства.

Одноразові витрати на нове будівництво пов'язані з будівництвом комплексу виробничих об'єктів новостворюваних підприємств, а також філій, окремих підрозділів чи виробництв діючого підприємства. Нове будівництво здійснюється на нових майданчиках з метою створення нових виробничих потужностей.

Одноразові витрати на технічне переозброєння - це витрати на комплекс заходів щодо підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв, цехів чи ділянок шляхом механізації, автоматизації виробництва, впровадження нової техніки та технології, заміни фізично зношеного обладнання новим, більш продуктивним.

Технічне переозброєння здійснюють за проектами та кошторисами на окремі об'єкти, які розробляють за єдиним техніко-економічним обґрунтуванням, як правило, без розширення виробничих площ. Однак іноді процес технічного переозброєння потребує часткової перебудови (посилення конструкцій, що несуть навантаження, зміни планування будівель і споруд тощо), а також розширення наявних виробничих будівель і споруд допоміжного значення відповідно до габаритів розміщуваного нового устаткування.

Витрати на реконструкцію - це витрати, пов'язані з удосконаленням виробництва на основі досягнень науково-технічного прогресу шляхом переобладнання цехів і об'єктів основного, допоміжного й обслуговуючого призначення.

Реконструкція здійснюється відповідно до комплексного плану реконструкції підприємства в цілому з метою збільшення виробничих потужностей, поліпшення якості продукції, уведення нових, більш досконалих технологій тощо.

Під час реконструкції може здійснюватися:

розширення окремих виробничих будівель і споруд, коли нове технологічне обладнання не може бути розміщене в наявних будівлях;

будівництво нових будівель і споруд замість ліквідованих на території діючого підприємства того самого призначення з причини недоцільності їх подальшої експлуатації за технічними й економічними умовами [25, с.112].

1. Одноразові витрати на модернізацію здійснюються з метою вдосконалення і приведення активної частини основних виробничих засобів до стану, який би відповідав сучасному стану здійснення технологічних процесів (заміна основного парку машин, механізмів, обладнання тощо).

2. Одноразові витрати на відтворення оборотних коштів безпосередньо пов'язані з розширенням виробництва. Одноразові витрати на виробництво передбачають розширення виробничого потенціалу, що в більшості випадків зумовлює можливість виробництва додаткового обсягу продукції підприємства. Виробництво додаткового обсягу продукції передбачає відповідне розширення обсягу матеріальних оборотних активів, які використовуються в процесі виробництва (сировина, матеріали, напівфабрикати, малоцінні та швидкозношувані предмети тощо).

Отже, одноразові витрати на відтворення оборотних коштів - це витрати на розширення матеріальних оборотних коштів з метою додаткового виробництва продукції, зумовлені розширенням або переоснащенням необоротних активів підприємства.

3. Одноразові витрати на придбання нової технології пов'язані з уведенням нового виробництва продукції чи окремого її виду, започаткуванням нової діяльності, що потребує спеціального дозволу. Тобто це витрати на придбання патента (державного свідоцтва, що надає право суб'єкту господарювання займатися певним видом діяльності протягом установленого періоду), ліцензії (документа державного зразка, що засвідчує право суб'єкта господарювання на здійснення вказаного в ньому виду господарської діяльності протягом певного строку за умов виконання ліцензійних умов) або торгової марки.

Таким чином, одноразові витрати - це первинні витрати, необхідні для заснування підприємства, придбання та установки основних засобів, започаткування виробництва. У процесі виробництва суб'єкти господарювання здійснюють поточні витрати, котрі буде розглянуто у наступному розділі посібника [14, с.546].

Поточні витрати підприємства - це витрати, які здійснюються регулярно в кожному операційному циклі. Управлінський, бухгалтерський та податковий облік по-різному класифікують поточні витрати. Існування цих трьох підходів до класифікації витрат зумовлене тим, що кожен із них переслідує різні цілі. Основна мета управлінського підходу щодо класифікації витрат - підвищення ефективності витрат; бухгалтерського - відображення витрат у фінансовій звітності підприємства; податкового - визначення оподатковуваного прибутку підприємства.

Управлінський облік передбачає класифікацію поточних витрат за: способами перенесення вартості на продукцію, ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат, визначенням відношення до собівартості продукції, роллю у процесі виробництва та за видами.

Класифікація витрат за способами перенесення вартості на продукцію виділяє:

- прямі витрати;

- непрямі витрати;

Поділ витрат на прямі та непрямі необхідний для обчислення витрат на виробництво певного виду продукції, що дає змогу визначити рентабельність виробництва кожного виду продукції, скласти оптимальну виробничу програму з отриманням найбільшого економічного ефекту для підприємства.

За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат виокремлюють:

- постійні витрати;

- змінні витрати.

Змінні витрати бувають пропорційні та непропорційні.

За визначенням стосовно собівартості продукції виділяють:

- витрати на продукцію;

- витрати періоду.

За роллю у процесі виробництва витрати поділяють на:

- виробничі витрати - такі, що пов'язані з процесом виробництва продукції;

- позавиробничі (комерційні) витрати - котрі пов'язані з процесом реалізації продукції.

За видами витрати прийнято класифікувати за економічними елементами та статтями калькуляції.

Групування витрат за економічними елементами необхідне для аналізу фінансових результатів господарської діяльності підприємства. Воно показує, що витрачено і скільки, не вказуючи конкретно на які потреби.

Класифікація витрат за економічними елементами передбачає виділення таких видів витрат:

Матеріальні.

Витрати на оплату праці.

Відрахування на соціальні заходи.

Амортизаційні відрахування.

Інші витрати.

Витрати можливо класифікувати за статтями калькуляції тільки в тому випадку, коли йдеться про абсолютну величину витрат виробництва продукції або окремого її виду. Така класифікація дає змогу обліковувати витрати за місцями їх виникнення та призначенням, розрахувати собівартість окремих видів продукції, визначити під впливом яких факторів відбувається зміна загального обсягу витрат, що сприяє виявленню шляхів зниження витрат.

Орієнтовна номенклатура статей калькуляції для більшості підприємств різних галузей має такий вигляд:

Сировина та матеріали.

Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій.

Паливо та енергія на технологічні цілі.

Зворотні відходи (віднімаються).

Основна заробітна плата.

Додаткова заробітна плата.

Відрахування на соціальні заходи.

Витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва.

Витрати на утримання та експлуатацію обладнання.

Загальновиробничі витрати.

Втрати від браку.