Системний аналіз ризику в економіці (стр. 2 из 7)
До категорії зовнішніх чинників належать політичні, науково-технічні, соціально-економічні та екологічні чинники. Таке трактування чинників носить макроекономічні риси. Характерними зовнішніми ризикотвірними чинниками є торги на валютних біржах, поведінка конкурентів, розвиток НТП тощо.
Окрім того, доречною є класифікація чинників ризику за ступенем їх впливу. Ці чинники можна умовно поділити на:
· об’єктивні — ті, на котрі компанія не може вплинути;
· суб’єктивні — ті, котрі піддаються впливу компанії.
Проблема полягає в тому, що ризикотвірні чинники розглядаються лише як чинники прямого впливу на конкретні види ризиків. Необхідно враховувати також можливість діалектичного переходу самого ризику в категорію ризикотвірного чинника, а це вимагає формування концепції про ризикотвірні чинники як фактори прямого й опосередкованого впливу. Загальна практика розглядає ринковий і кредитний ризики окремо, що призводить до неповного відображення ризику. У зв’язку з цим вводиться поняття так званих ризикотвірних чинників першого і другого рівнів, що відповідають чинникам прямого й опосередкованого впливу. Актуальним є й необхідність наукового дослідження з систематизації ризикотвірних чинників другого рівня і ризиків, на котрі ці чинники впливають.
Зазначимо, що більшість ризикотвірних чинників є односкладовими. Прикладом такого чинника є можливе зниження ціни золота, котре впливає лише на ринкові ризики і не впливає на організаційні та техніко-виробничі ризики. Прикладом складного ризикотвірного чинника є підвищення цін на енергоносії, котре впливає на ринкові ризики, а також організаційні (можливі «збої» системи виробництва) та кредитні ризики (можливе підвищення собівартості продукції, що призводить до неможливості своєчасного повернення кредиту). До складних ризикотвірних чинників необхідно віднести динаміку курсу гривні. У разі підвищення курсу банк, що має активи у валюті, зазнає збитки, що є наслідком ринкового ризику. Одночасно у разі, якщо банк надав або отримав кредит в іноземній валюті, він буде обтяжений кредитним ризиком.
У свою чергу, складні чинники ризику за ступенем впливу можна поділити на складні ризикотвірні чинники мікроекономічного й макроекономічного рівнів.
До складних ризикотвірних чинників мікроекономічного рівня, що впливають на діяльність будь-якого економічного суб’єкта (підприємство, банк, страхова компанія тощо), можна віднести:
· недобросовісність чи професійні помилки співробітників компанії;
· помилка в програмному забезпеченні;
· протиправні дії працівників компанії і третіх осіб (крадіжки, шахрайство тощо);
· помилки в технологічному процесі;
· рівень менеджменту.
До складних ризикотвірних чинників макроекономічного рівня можна віднести:
· зміну курсу гривні відносно провідних світових валют;
· темпи інфляції;
· зміну ставки рефінансування НБУ (LIBOR, MIROR та ін.);
· зміну цін на енергоносії;
· зміну ставок оподаткування;
· зміну кліматичних умов.
2.1 Методологічні та методичні підходи
Аналіз ризику доцільно проводити у розрізі його класифікаційних груп, зокрема:
1. за масштабами та розмірами (глобальний, локальний);
2. за аспектами (психологічний, соціальний, економічний, юридичний, політичний, медико-біологічний, комбінований, соціально-економічний);
3. щодо міри об’єктивності та суб’єктивності рішень (з об’єктивною ймовірністю, суб’єктивною ймовірністю, з об’єктивно-суб’єктивною ймовірністю);
4. за ступенем (мірою) ризиконасиченості рішень: мінімальний, середній, оптимальний, максимальний або допустимий, критичний, катастрофічний;
5. за мірою обґрунтованості — раціональний (обґрунтований), нераціональний (необґрунтований), авантюрний (азартний);
6. щодо часу прийняття ризикованих рішень (випереджаючий, своєчасний, запізнілий);
7. щодо чисельності осіб, що приймають рішення (індивідуальний, груповий);
8. щодо ситуації — в умовах невизначеності (стохастичний ризик), в умовах конфлікту (конкуруючий ризик), в умовах розпливчастості.
Кожен вид ризику треба детально проаналізувати, змоделювати, розкласти на елементи, що дозволить певною мірою зменшити невизначеність ситуації, приймаючи відповідне рішення.
Запропоновані також такі принципи класифікації ризиків:
1. класифікація ризиків повинна відповідати конкретним цілям;
2. класифікація з позицій системного підходу;
3. ризикові ситуації ризиків однієї групи повинні мати деталізацію одного порядку і відповідати цілям класифікації;
4. одна й та ж ризикована ситуація може містити різні ризики;
5. розглядаючи питання таксономії ризику, доцільно виокремити такі характерні ознаки цього явища: джерела ризику, об’єкт, що несе ризик, суб’єкт, що сприймає ризик (обтяжений ризиком).
Моделювання принципової можливості досягнення поставленої цілі управління (розв’язок оберненої задачі) дозволяє визначитись, чи існує можливість досягнення цілі управління в даній ситуації за обраного напряму її реалізації. Вказаний режим припускає, що жодних ресурсних обмежень (наприклад, бюджетних) немає, тобто розглядається ідеалізована ситуація. В результаті моделювання можна отримати не лише відповідь на питання, чи існують принципові можливості щодо поліпшення ситуації в досліджуваному об’єкті за обраного напряму розвитку, але й інформацію про необхідні ресурси для реалізації управлінських рішень, досягнення цілей.
Моделювання реальних можливостей досягнення поставлених цілей, коли враховуються обмеження на ресурси, тобто розглядаються реальні можливості руху в обраному напрямі.
Технологія когнітивного аналізу та моделювання дозволяє:
· досліджувати проблеми з нечіткими чинниками та взаємозв’язками;
· враховувати зміни зовнішнього середовища;
· залежно від виокремлених ризиків чи можливостей планувати (прогнозувати) майбутнє з урахуванням наявних на сьогодні перспектив, ресурсів і засобів;
· використовувати тенденції розвитку ситуації, що об’єктивно склались, в своїх інтересах;
· формувати обґрунтовані стратегії соціально-економічного розвитку.
Такі технології отримують довіру в структурах, які займаються стратегічним управлінням на всіх рівнях ієрархії управління. Тут вже йдеться про якісний та кількісний аспекти аналізу ризику. Стосовно проблем класифікації ризику, то цей аспект ризикології потребує подальшого розвитку.
Характеристика видів ризику у фінансовому менеджменті
Фінансовий ризик — це комерційний ризик (рис. 2.1). Ризики бувають чисті та спекулятивні. Чисті ризики означають можливість збитків або досягнення запланованого результату. Спекулятивні ризики виражаються як у можливості одержання позитивного результату, так і негативного. Фінансові ризики — це спекулятивні ризики. Інвестор, здійснюючи вкладення капіталу, заздалегідь знає, що можливі як доходи, так і збитки. Особливістю фінансового ризику є можливість настання збитків у результаті проведення будь-якої операції в фінансово-кредитній та біржовій сферах. До фінансових ризиків належать: кредитний, відсотковий, валютний, втрачених фінансових зисків.
Кредитні ризики — загроза несплати боржником основного боргу та відсотків, що належать кредиторові.
Відсотковий ризик — загроза втрати комерційними банками, кредитними установами, інвестиційними фондами, селенговими компаніями в результаті підвищення відсоткових ставок, сплачуваних ними по залучених коштах, понад ставки за надані кредити.
Валютні ризики являють собою загрозу валютних збитків, пов’язаних зі зміною курсу однієї валюти відносно іншої та національної валюти під час проведення зовнішньоекономічних кредитних та інших валютних операцій.
Рис. 2.3. Види ризиків
Ризик втраченого фінансового зиску — це ризик настання опосереднених фінансових збитків (недоотримання прибутку) внаслідок нездійснення будь-якого заходу (наприклад, страхування) чи зупинки певного виду господарської діяльності.
Якщо йдеться про необхідність урахування ризику в певному виді економічної діяльності (певному проекті), передусім мають на увазі інтереси суб’єктів: замовника, інвестора, виконавця (підрядника) чи продавця, покупця, а також страхової компанії. Коли немає зацікавленості в результатах, то не існує й ризику.
Акціонери і кредитори певної компанії (підприємства) розраховують на винагороду, яка відповідає ринковим умовам, відсотковим ставкам і дивідендам по аналогічних акціях та інших видах фінансових зобов’язань. Їхні сподівання можуть справдитися лише в тому разі, коли прибутки будуть.
Ризик — невід’ємна складова людського буття. Ми можемо приймати рішення, які зменшують економічний ризик, але не в змозі уникнути його повністю. Сподівання на максимальний прибуток, з одного боку, і страх підприємницького ризику, з іншого, переконують, що успіх у бізнесі (менеджменті) можливий лише для тих, хто добре володіє обраною галуззю діяльності та на високому професійному рівні сміливо вирішує завдання, які постають. В усі часи економічний прогрес залежав від готовності керівника (підприємця) йти на ризик, що характеризує здібності до підприємництва і творчої діяльності. У менеджменті керівник, що ухиляється приймати ризиковані рішення, вважається небажаним для фірми, оскільки приводить її до застою.
Виявлення причин і чинників ризику мовою менеджменту ризику — це один з аспектів володінням ним [4]. Володіння ризиком передбачає не лише його чітке усвідомлення, виявлення чинників, структури, а також наявність заздалегідь розроблених і реальних у ресурсному (фінансовому) розумінні планів. Такий план може передбачати створення страхових і резервних фондів, страхування в спеціалізованій компанії (організації). У тому разі, коли за збитки, пов’язані з ризиком, відповідає третя особа, наприклад страхова компанія, це означає застосування методу переведення ризику.