Смекни!
smekni.com

Розробка інвестиційних проектів (стр. 3 из 9)

Внутрішня норма соціальної прибутковості визначається як ставка прибутковості, при якій дійсна вартість майбутніх соціальних вигід дорівнює дійсної вартості витрат на реалізацію проекту, тобто чиста наведена соціальна вартість NPSV дорівнює нулю.

IRSR = k при NPSV = 0.


Очевидно, чим вище внутрішня норма соціальної прибутковості, тим більше привабливим є той або інший проект із соціальної точки зору. Проекти з високою нормою соціальної прибутковості мають більше підстав для залучення благодійних коштів, державних субсидій, грантів і ін.

Однак для комплексної оцінки інвестиційних проектів некомерційної організації доцільно застосовувати коефіцієнт внутрішньої норми загальної прибутковості (TIRR). Він буде визначатися зведеною ставкою прибутковості, при якій наведена до дійсного періоду вартість майбутніх фінансових і соціальних доходів дорівнює вартості первісних інвестицій.

TIRR = K при TNPV = 0.

Для оптимального інвестиційного портфеля некомерційної організації відбираються проекти з максимальним значенням норми прибутковості [8, с.74].

Таким чином, оцінка інвестиційних проектів некомерційних організацій включає аналіз фінансових і соціальних результатів від реалізації проекту, що робить таку оцінку вкрай складної. Економічні й соціальні результати інвестиційних проектів можуть бути суперечливими, що не дозволяє зробити однозначний вибір на користь того або іншого проекту. Крім того, вибір проекту некомерційної організації в більшості випадків не здійснюється нею самостійно, на такий вибір впливають рішення третіх осіб (держави, благодійних фондів, спонсорів і ін.). Виходячи з фінансової залежності від третіх осіб, а також з обмежень одержання й розподілу прибутку некомерційні організації змушені підбудовуватися під інтереси спонсорів, програми благодійних фондів, політикові піклувальників і т.д.

1.3 Аналіз соціальних аспектів розробки інвестиційних проектів

Ефективність - співвідношення отриманого ефекту й зроблених витрат:


,

де Е − ефективність;

Э − отриманий ефект або результат (грн.);

З − витрати, пов'язані з одержанням цього ефекту (грн.).

Ефект уважається абсолютним сукупним результатом і буває:

- основний;

- супутній.

Сукупний ефект від поліпшення господарської діяльності
Основний Супутній
на підприємстві у споживача для держави

Рис1.2 Склад одержуваного сукупного ефекту.

Основний − внутрішньогалузевий ефект, що проявляється безпосередньо на підприємстві й забезпечує досягнення поставленої мети або більше повного задоволення суспільних потреб з мінімальними витратами коштів і, відповідно, максимальним прибутком.

Супутній − ефект, що проявляється за межами галузі, що виходить поряд з досягненням основної мети підприємства в споживача й у цілому для країни, регіону й муніципального утворення, а виражається економією коштів споживача й державних ресурсів, поліпшенням суспільних відносин і екологічної обстановки в місці функціонування підприємства [3; с.59].

Для оцінки основних результатів одержуваний сумарний ефект від впровадження заходів щодо поліпшення господарської діяльності підприємства може бути представлений у вигляді трьох складових:

,

де Эоб. - сумарний ефект від поліпшення результатів господарської діяльності;

Ээкон. - економічний ефект;

Эсоц. - соціальний ефект;

Эмор. - моральний ефект.

Економічний ефект являє собою економію наявних виробничих ресурсів підприємств і коштів споживача. Він виражається приростом прибутку підприємства й зменшенням витрат клієнтів на оплату товарів і різноманітних послуг. Приріст прибутку підприємства можливий при збільшенні кількості виконуваних виробів, зниженні собівартості виробництва, підвищенні цін на товари й послуги. Витрати споживача можуть зменшуватися в результаті зниження вартості товарів і послуг, надання всіляких знижок із цін (партійних, сезонних, для постійного, екслюзивного партнера й інших).

Соціальний ефект виражається збільшенням вільного часу споживача, полегшенням і оздоровленням праці працівників підприємства. Збільшення вільного часу споживача досягається шляхом поліпшення якості й культури обслуговування, скорочення витрат часу на придбання товарів і послуг у натуральній і вартісній формі. Полегшення й оздоровлення праці працівників підприємства припускає технічне переозброєння виробництва, зниження монотонності, підвищення змістовності й привабливості виконуваної роботи, поліпшення умов і забезпечення безпеки життєдіяльності персоналу. На підприємстві полегшення й оздоровлення праці працівників проявляється підвищенням його продуктивності, зниженням собівартості й збільшенням прибутку підприємства.

Моральний ефект від поліпшення господарської діяльності підприємства являє собою задоволеність від надання (придбання) товарів і послуг, а пов'язаний з підвищенням настрою людей. У чинність того, що моральний ефект по своїй природі не формалізуємо, тобто практично не піддається кількісній оцінці, у розрахунках ефективності його звичайно не використають.

Ефективність проведених на підприємстві заходів щодо поліпшення господарської діяльності буває загальна й порівняльна.

Загальна ефективність розраховується по кожному варіанті розвитку виробництва розподілом абсолютного соціально-економічного ефекту на суму додаткових одноразових вкладень (інвестицій).

Порівняльна ефективність визначається з метою вибору найкращого варіанта розвитку виробництва як відношення одержуваного соціально- економічного ефекту до сукупного (наведеним) витратам на здійснення заходів [4; с.79].

У цілому, методика оцінки ефективності здійснюваних витрат на впровадження заходів щодо поліпшення господарської діяльності підприємства виглядає так:

Результативність
Ефект Витрати
Економічний соціальний моральний поточні додаткові одноразові
сумарний Наведені
ефективність
загальна порівняльна

Рис.1.3 Ефективність здійснюваних витрат підприємства.

Підвищення ефективності господарської діяльності припускає виявлення й мобілізацію зовнішніх і внутрівиробничих резервів підприємства. Резерви виробництва по своїй природі носять різнобічний характер і практично невичерпні, тому що науково-технічний і соціальний прогрес постійно вносять істотні зміни в техніку, технологію й організацію виробництва, розширюючи тим самим границі більше повної й раціональної витрати наявних ресурсів. Адже існуючій системі виробничих відносин, даному рівню розвитку науки, техніки й господарського керівництва відповідають і цілком певні можливості використання виробничих ресурсів. А всяке неповне використання цих ресурсів у порівнянні з наявними можливостями означає наявність резервів. Таким чином, резерви - всі недовикористовувані можливості поліпшення результатів господарської діяльності підприємства.

Реалізація наявних внутрівиробничих резервів підприємств іде по найважливіших напрямках і конкретних факторах розвитку, що визначає ефективність господарської діяльності.


2. Аналіз техніко-економічних та соціальних аспектів розробки інвестиційного проекту ВАТ «Елеко»

2.1 Характеристика підприємства ВАТ «Елеко»

Сьогодні не секрет, що представляє наш регіон (Запорізька область) і вся Україна в цілому в екологічному плані. Це величезні шламонакопителі, зіпсований повітря, купи не переробленого металобрухту, смітника застарілого обладнання. Десятки років підряд великі підприємства області скидають шлаки в шламонакопителі (наприклад Дніпроспецсталь із 1949року).

Ще не давно серед інших гасел часто звучав такий: «План - закон, виконання - борг ...». Якщо план - закон, то він виконувався за всяку ціну. У тому числі ціною утворення величезної маси відходів, що забруднюють навколишнє середовище. Причому в них утримувалися коштовні матеріали. Кількість відходів і коштовних матеріалів, що втримуються в них, можна було зменшити, але це грозило б невиконанням плану, що був законом...

Отже, на заводських, міських смітниках, шламонакопителях, полігонах скопилася величезна кількість незатребуваних побічних продуктів виробництва, з яких уже сформувалися так називані «техногенні» родовища.

Сьогоднішнє завдання - усунути утворення відходів. Над її рішенням працюють багато фахівців, у тому числі вчені найбільших наукових центрів. Інститут ім. Патона в Києві разом із запорізьким підприємством ВАТ «Елеко» розробили міні-комплекс для повної переробки таких відходів.

Розроблено технологію повної переробки різних промислових і побутових відходів. У її основу покладений наступний принцип: спалювання органічної частини відходів, переплавлення мінерального залишку (золи) і одержання з нього металів. Спалювання органічної частини дає тепло, яких можна використати (у роботі не враховувався ефект від цієї частини). золу, Що Залишилася після спалювання, плавлять у спеціальній печі (ЕШВ) і відновлюють із її метали: мідь, нікель, цинк, залізо, хром, ванадій і т.д.

Мінеральний залишок у печі - нешкідливі шлаки, якому можна відлити у вигляді лицювальних плиток, черепиці, тротуарної плитки, роздрібнити на щебені або пісок - тобто одержати лад - матеріали.