Смекни!
smekni.com

Продуктивність праці та шляхи її підвищення у мартенівському цеху комбінату "Запоріжсталь" (стр. 2 из 6)

- скорочення простоїв;

- скорочення втрат від браку й відхилень від нормальних умов роботи;

- зменшення числа робітників, що не виконує норми виробітку.

3. Збільшення обсягу виробництва (відносна економія чисельності всіх категорій працюючих, крім основних виробничих робітників).

4. Структурні зміни у виробництві:

- зміна питомої ваги покупних виробів;

- зміна співвідношення обсягів різних видів продукції (у результаті чого міняється трудомісткість виробничої програми);

- освоєння нових об'єктів виробництва.

5. Поліпшення якості випускаємої продукції.

Схематично вплив окремих факторів на продуктивність праці показано в додатку 1.

Аналіз підвищення продуктивності праці на підприємстві за рахунок окремих факторів і в цілому виробляється шляхом визначення можливої економії чисельності промислово-виробничого персоналу. Ця економія визначається як середньорічна величина, тобто з урахуванням тривалості дії кожного фактора.

Таким чином, вплив факторів на ріст продуктивності праці враховується показником умовного вивільнення чисельності працюючих, котрий визначається різницею між фактичною й умовною чисельністю промислово-виробничого персоналу:

пл = Ч1 – Чи.пл.

де Ч1 – середньосписочна чисельність промислово-виробничого персоналу у звітному періоді, чіл.;

Чи.пл.– умовна чисельність промислово-виробничого персоналу при плановому виробленні, чіл.;

Чи.пл. = V1/Wvпл,

де V1– обсяг товарної (валовий) продукції по факті;

Wvпл,– середньорічне вироблення на 1 працюючого по товарній (валовий) продукції за планом, грош.од..

Після підстановки значення величин одержимо :

пл = Ч – (V1/Wvпл)


Розрахунок здійснюється на основі продуктивності праці базисного року. Розподілом фактично сформованого обсягу продукції на цю продуктивність праці визначається вихідна чисельність працюючих. Потім, з огляду на намічувані конкретні заходи щодо підвищення продуктивності праці, визначається можлива економія чисельності промислово-виробничого персоналу по кожному факторі окремо. Після цього можна визначити загальну нормативну чисельність працюючих як різницю між потребою в персоналі на розрахунковий обсяг продукції по продуктивності праці базисного року й отриманою можливою економією чисельності персоналу по всіх факторах. Розділивши плановий обсяг виробництва на загальну нормативну чисельність персоналу, одержимо нормативне абсолютне вироблення продукції розраховуючи на одного працюючого. Відношення цього вироблення до базисного й складе підвищення продуктивності праці.

Розрахунок підвищення продуктивності праці можна здійснювати також по формулі:

де пр — підвищення продуктивності праці, %;

Эч — можлива економія чисельності працюючих, обчислена по всіх факторах, людина;

Чо — загальна чисельність працюючих, розрахована на обсяг виробництва розрахункового періоду по продуктивності праці базисного періоду.

Для різних факторів залежно від особливостей галузі можуть бути використані різні методи розрахунку можливої економії чисельності працюючих. Однак при всіх випадках розрахунку такої економії необхідно враховувати:

- питома вага чисельності працюючих, на яку впливає той або інший фактор, у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу підприємства;

- строки здійснення того або іншого заходу щодо підвищення продуктивності праці протягом року (з початку року, із середини й т.д.);

- послідовність здійснення різних заходів на тому самому ділянці виробництва (у зв'язку із чим вплив економії чисельності працюючих у результаті впровадження кожного попереднього заходу повинне враховуватися при розрахунках впливу кожного наступного заходу).

Зміна чисельності за рахунок зміни асортиментів випускає продукции, що, розраховується по наступній формулі:

а.пл = (Уср.пл – Ут. пл)/Чи.пл * dрб1 ,

де Уср.пл – середня питома трудомісткість, що доводиться на 1 млн. грош.од. валової продукції й обчислена виходячи із планової трудомісткості, фактичного й планового обсягів випуску продукції, нормо-годинники;

Ут. пл – питома трудомісткість на 1 тис. грошових одиниць валової продукції за планом, нормо-годинники;

dрб1– питома вага робітників у чисельності промислово-виробничого персоналу у звітному періоді;

dрб1 = Чр11,

де Чр1 – чисельність робітників у звітному періоді, чіл.;

Чи.пл = (V1/Wvпл)*103

Підставивши значення одержимо:

а.пл = V1Чр1ср.пл – Ут. пл)*103/ (Wvпл Ч1 Ут. пл)


Зміна чисельності за рахунок зміни частки покупних напівфабрикатів і кооперованих поставок визначається добутком умовної (вихідної) чисельності на зміну питомої ваги покупних напівфабрикатів і кооперованих поставок (останні обчислюються в порівнянні (незмінних) цінах):

к. пл = Чи.пл* (У к.пл - У к.1) / (100 - У к.пл )

Розрахунок можливої економії чисельності працюючих у зв'язку з механізацією й автоматизацією виробничих процесів і впровадженням прогресивної технології ( Эч. м) може бути зроблений по формулі:

де Тр1 і Тр2 — трудомісткість виготовлення одиниці продукції відповідно до й після впровадження заходу (у нормо-годинниках або по чисельності працівників);

Вп — кількість одиниць продукції або обсяг виробництва на плановий період;

Тм — частина планового періоду, протягом якого діє дане вдосконалення.

В випадках, коли трудомісткість виготовлення продукції вказується в нормо-годинниках, можлива економія чисельності працюючих визначається шляхом розподілу суми нормо-годинника на баланс робочого часу одного робітника з урахуванням виправлення на перевиконання норм виробітку.

Розрахунок можливої економії чисельності працюючих (в %) від впровадження нового або модернізації діючого встаткування в цеху або на участь (Эч. н)може бути зроблений по формулі:


де М — кількість одиниць устаткування;

М1— кількість одиниць устаткування, що не подвергнулись замін або модернізаці

М2 — кількість одиниць нового або модернізуємого встаткування;

і — індекс продуктивності нового або модернізованого встаткування;

Те — частина періоду, протягом якого діє нове або модернізоване встаткування.

Потім з урахуванням чисельності всього персоналу підприємства й питомої ваги працюючих на даному встаткуванні в загальній чисельності цього персоналу визначається економія працюючих по підприємству в цілому.

Економія чисельності працюючих у зв'язку зі збільшенням, норм і зон обслуговування визначається прямим рахунком по старих і нових нормативах.

Економія чисельності працюючих (в %) у зв'язку зі скороченням втрат робочого часу (Эч. п) визначається по формулі:

де Чо — чисельність працюючих, розрахована на обсяг виробництва планованого періоду по продуктивності праці базисного періоду;

ур — питома вага робітників (по яких ведеться розрахунок) у загальній чисельності персоналу, %;

пв.б і пв. п — втрати робочого часу робітників у базисному й плановому періодах, %.

Економія чисельності працюючих (в %) у зв'язку зі скороченням втрат від браку (Э ч.б.) визначається по формулі:

де бо й бп — втрати від браку у відсотках до собівартості продукції у звітному й плановому періоді;

Чо.р— чисельність основних робітників.

Можлива економія чисельності працюючих (в %) у зв'язку зі збільшенням обсягу виробництва (Э ч.о) може бути визначена по формулі

де Чб — чисельність працівників постійного складу (основна частина допоміжних робітників, працівників апарата керування й т.д.) у базисному періоді;

ио.п — індекс обсягу виробництва в плановому періоді;

ич.п — індекс чисельності працюючого постійного складу аналізованому періоді.

Економія (або збільшення) чисельності персоналу (в %) за рахунок структурних змін у виробництві (Э ч.с) виробляється по наступній формулі:

де Тро й Трп — трудомісткість 1000 грн. продукції у звітному й порівнюваному періоді, нормо-годин;

нп — відсоток виконання норм виробітку в порівнюваному періоді;

Вп — обсяг продукції в порівнюваному році, тис. руб.;

Фв — фонд корисного часу роботи одного робітника в цьому періоді.

2.2 Вплив продуктивності праці на собівартість продукції

Продуктивність праці, тобто його результативність і ефективність виміряється трудомісткістю (часом, витраченим на виробництво одиниці продукції) і виробленням (кількістю продукції, зробленої за певний проміжок часу). У результаті зниження трудомісткості економія собівартості досягається за рахунок зменшення витрат на оплату праці з обліком додаткової заробітної плати й відрахувань на соціальне страхування розраховуючи на одиницю продукції, скоректованих на новий обсяг виробництва. Економія витрат на виробництво продукції визначається по формулі: