Смекни!
smekni.com

Стан та тенденції розвитку експортного потенціалу зернового господарства Херсонської області (стр. 2 из 11)

У структурі валової продукції сільського господарства по всіх категоріях господарств зернові культури посідають гідне перше місце. Середня питома вага групи складає 30 %, що підтверджує таблиця 1. Це засвідчує провідне значення зерновиробництва.

Таблиця 1

Структура валової продукції сільського господарства у всіх категоріях господарств Херсонської області (у порівнянних цінах 2000 року, млн. грн.)

2001 р. % 2002 р. % 2003 р. % 2004 р. % 2005 р. %
Валова продукція – всього,у тому числі: 2284,8 100,0 2071,8 100,0 1613,4 100,0 2269,8 100,0 2191,5 100
Продукція рослинництва, з неї 1640,0 71,8 1339,9 64,7 980,5 60,8 1701,5 75,0 1643,6 75,0
зернові культури 932,4 40,8 658,4 31,8 176,0 10,9 818,1 36,0 668,5 30,5
технічні культури 84,2 3,7 82,5 4,0 131,5 8,2 209,9 9,2 267,3 12,1
картопля і овоче-баштанні культури 498,8 21,8 489,9 23,6 516,6 32,0 508,0 22,4 551,8 25,1
кормові культури 36,9 1,6 37,9 1,8 44,4 2,8 46,6 2,1 37,7 1,7
плодоягідні культури 96,8 4,2 84,0 4,1 150,4 9,3 98,2 4,3 120,9 5,5
інша продукція рослинництва -9,1 -0,3 -12,8 -0,6 -38,4 -2,4 20,7 0,9 2,6 0,1

З таблиці видно, що найбільше виробництво валової продукції сільського господарства спостерігалося у 2001 році, а у звітному дещо менше – на 93,3 млн. грн. Аналогічна ситуація склалася і з зерновими – у 2005 р. вирощено на 668,5 млн. грн., що на 263,9 млн. грн. менше рівня 2001 року.

Таблиця 2 засвідчує, що в минулому році найбільше валової продукції по зернових культурах виробили сільськогосподарські підприємства області – 394,3 млн. грн., що складає 58,9 % від загального виробництва зернових за один рік.

Херсонська область завжди була й залишається серед основних виробників та постачальників зернової продукції на ринок України. Одночасно вважається, що потенційні можливості регіону як виробника зерна, значно вищі, ніж реалізується на практиці.

Таблиця 2

Структура валової продукції сільського господарства в розрізі окремих категорій господарств Херсонської області за 2005 рік

Усі категорії господарств Державні с.-г. підприємства Недержавні с.-г. підприємства С.-г. підприємства Господарства населення (включаючи громадян-орендарів)
тис. грн % тис. грн % тис. грн % тис. грн % тис. грн %
Продукція с/г 2274952 100 83895 100 800873 100 884768 100 1390184 100
Продукція рослинництва 1643604 72,2 77686 92,6 716129 89,4 793815 89,7 849489 61,1
Зернові 668476 29,4 25131 30,0 369390 46,1 394321 44,6 273955 19,7
у т.ч. зерно 659343 29,0 24799 29,6 364363 45,5 389162 44,0 270181 19,4
Технічні культури 267280 11,7 13463 16,0 177742 22,2 191205 21,6 76084 5,5
Картопля 551816 24,3 6204 7,4 135897 17,0 142101 16,1 409715 29,5
Кормові 37698 1,7 1586 1,9 9953 1,2 11539 1,3 26159 1,9
Продукція тваринництва 631348 27,8 6234 7,4 55157 6,9 61391 6,9 457728 32,9

На сьогоднішній день практично всі придатні для вирощування сільськогосподарських культур землі вже використовуються. Отже, збільшення валових зборів зерна можливе виключно за рахунок підвищення урожайності. Основний резерв для збільшення валових зборів – підвищення урожайності зернових. Прості підрахунки показують, що за умови підвищення врожайності основної зернової культури ринку – озимої пшениці – до рівня країн Західної Європи (50 ц/га) потенційний обсяг її виробництва при посівах на рівні 2005 року (293,31 тис. га) може становити 1,5 млн. т, що в два рази перевищує фактичний рівень.

Таблиця 3

Посівна площа зернових та зернобобових, включаючи кукурудзу на зерно у всіх категоріях господарств Херсонської області, тис. га

Роки Площа Роки Площа Роки Площа
1991 794,1 1996 714,0 2001 849,1
1992 789,5 1997 977,0 2002 840,8
1993 802,3 1998 759,0 2003 584,7
1994 755,3 1999 711,8 2004 743,6
1995 757,0 2000 712,7 2005 714,2

Таблиця 4

Площа, з якої зібрано урожай основних сільськогосподарських культур у всіх категоріях господарств Херсонської області, тис. га

Роки Площа Роки Площа Роки Площа
1991 754,5 1996 620,6 2001 822,4
1992 787,3 1997 930,6 2002 705,4
1993 799,3 1998 725,8 2003 456,8
1994 713,4 1999 670,5 2004 735,8
1995 720,6 2000 677,7 2005 695,5

Як засвідчують дані таблиць 3, 4, посівні площі зернових в області з року в рік не мають значних коливань і в середньому становлять 767 тис. га посівної площі та 721 тис. га площі збирання врожаю. Середньорічний відрив у 46 тис. га між цими показниками обумовлений в основному загибеллю посівів та невчасним збиранням урожаю. Доволі часто бувають випадки, коли за браком агротехніки чи інших причин аграрії не встигають зібрати урожай [14].

За допомогою даних таблиці розглянемо посівні площі в розрізі окремих зернових культур під урожай 2005 року.

Таблиця свідчить, що й у звітному році посівна площа зернових культур не сильно відхиляється від середньорічного рівня – на 3,5 тис. га менше, а у структурі всієї посівної площі під урожай 2005 року вони займають 55,7 %. У структурі зернового клину озимі зернові займали 43,8 %, а ярі зернові – 56,2 %. Перевищення посіву ярих зернових у даному році пояснюється тим, що після вимерзання великої кількості озимих зернових у 2003 році аграрії стали більшу увагу приділяти ярим культурам. Серед озимих перше місце займає пшениця озима – 89,99 %, у групі серед ярих – ярий ячмінь, що склав 57,6 %.

Питома вага посіву зернових сільськогосподарськими підприємствами до загального обсягу посівів усіма категоріями господарств становить 80,2 %, а господарствами населення – 39,8 %.

У структурі посівних площ сільськогосподарськими підприємствами державні підприємства мають 22,3 тис. га або 4,8 %, а недержавні – 425 тис. га або 95 %.

Серед недержавних підприємств господарські товариства займають 47 %, сільськогосподарські кооперативи – 10,38 %, підсобні та інші недержавні підприємства 9,48 %, приватні підприємства – 16,54 %, а селянські (фермерські) господарства – 16,6 % посівної площі зернових культур. Причому, фермерські господарства області значно збільшують обсяги своїх посівів зернових за рахунок майнових паїв населення. Найбільшим виробником озимої пшениці є господарські товариства – 32,7 % від загальної кількості посівів [27].

При стабільних посівних площах основним напрямком розвитку зернового господарства має бути його послідовна інтенсифікація. При цьому головний акцент слід робити на впровадженню інтенсивних технологій, які синтезують досягнення науково-технічного прогресу і передовий досвід.

Одним з найбільш потужних важелів інтенсифікації зернового господарства має бути впровадження досягнень селекції і насінництва. За існуючими оцінками збільшення світового виробництва зерна протягом останніх 40 років більш як на 40 % забезпечувалося новітніми селекційними досягненнями.

За останні роки науковими установами регіону проведено майже повну сортозаміну озимої м’якої пшениці. Ці рослини характеризуються здатністю формувати високоякісне продовольче зерно при потенційній урожайності 80-100 ц/га, стійкості до вилягання та основних хвороб, мають високу морозо- та посухостійкість. При нинішніх посівних площах така урожайність забезпечила б від 2,3 до 2,9 млн. т валового збору озимої пшениці [45].

Однак, у переважній більшості господарств нові сорти, а це „Альбатрос одеський”, „Вимпел одеський”, „Одеська 162”, „Україна одеська”, використовуються неефективно, що пояснюється недостатньою технологічною забезпеченістю, відсутністю комплексного підходу у застосуванні факторів інтенсифікації. За оцінками потенціал урожайності сортів зернових культур реалізується в середньому на 30-35 %. Для порівняння: в Нідерландах цей показник сягає 70 %, країнах Скандинавії – 50–60 % [16].

Накопичення проблем, що спостерігаються останнім часом у зерновій галузі, пояснюється наслідками переважно екстенсивного характеру розвитку землеробства. Особливо тривожним є той факт, що сучасне використання земельних ресурсів не відповідає вимогам раціонального природокористування, як правило, порушується екологічно допустиме співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових і водних територій. Технології обробітку ґрунту, як правило, є застарілими, затратними і такими, що негативно впливають на стійкість агроландшафтів.

На території Херсонщини, як і всього Причорноморського регіону, доцільно було б застосовувати ґрунтозахисні системи обробітку грунту, що забезпечило б одержання значного первинного і вторинного економічного ефекту. Первинний економічний ефект складається з економії праці і матеріальних витрат. Показником вторинного економічного ефекту є підвищення потенційної і ефективної родючості, що знаходить своє відображення у вартості додатково одержаної продукції. Поряд з прибавкою урожаю вторинний економічний ефект включає зменшення амортизаційних відрахувань на сільськогосподарську техніку [43].