Смекни!
smekni.com

Стан та тенденції розвитку експортного потенціалу зернового господарства Херсонської області (стр. 7 из 11)

Однак, функціонуюча модель інфраструктури далека від досконалої й потребує детального доопрацювання. Тому для подальшого забезпечення реформ приймаються важливі нормативно-законодавчі акти, вже підготовлено відповідні практичні посібники, рекомендації, використання яких поліпшить формування базових засад (пошук власника), побудову виробничих відносин на основі власності, створення адекватних ринковим умовам організаційно-економічних форм господарювання та високофункціонуючої інфраструктури зернового ринку.

Перспективою розвитку реформованих підприємств області є диктатура технологій, трансформована в зерновиробництво через науковий потенціал та інформаційно-консультаційне забезпечення структур Центру, подальша активізація процесів реформування, врегулювання майнових відносин, удосконалення сервісної інфраструктури.

Розподільча інфраструктура зернового ринку повинна доповнюватися банківськими структурами, які б забезпечували своєчасність і гарантованість розрахунків покупців з продавцями.

3. Регіональні особливості експортних операцій із зерном

На зовнішніх ринках Херсонської області однією з найбільш конкурентоспроможних видів продукції є зернові культури.

Ринок зерна є багатогранним формуванням, від ефективності функціонування якого залежить діяльність підприємств багатьох галузей економіки Херсонщини. Прозорість його діяльності, рівень конкуренції на ринку, урегульованість та прогнозованість – необхідні фактори, характерні для нормального розвитку зернової галузі.

Загальна потреба області в зернових ресурсах, виходячи із сучасного стану розвитку тваринництва й продовольчого споживання, становить близько 700 тис. т. Це з урахуванням того, що фактичне споживання хлібобулочних продуктів населенням Херсонської області, яке становить 151,2 кг/рік, перевищує раціональну норму – 110 кг/рік [10].

Виходячи з цих міркувань, область має значні резерви для реалізації зернових, а саме – близько 60 % валового збору.

Таблиця 11

Реалізація зернових культур в Херсонській області, тис. т

Роки Реалізація, всього В тому числі бартерних угод у т.ч.
переробним п-вам та орг-ям спож. кооп-ції на ринку населенню в рахунок оплати праці за іншими каналами
1997 1470,3 382,2 228,3 321,0 538,8
100,0% 36,7% 26,0% 15,5% 21,8% 36,7%
1998 1099,4 147,4 210,3 258,9 482,8
100,0% 43,9% 13,4% 19,1% 23,6% 43,9%
1999 867,7 59,0 172,1 227,2 409,4
100,0% 47,2% 6,8% 19,8% 26,2% 47,2%
2000 553,8 10,6 153,2 89,5 300,5
100,0% 41,1% 1,9% 27,7% 16,2% 54,2%
2001 935,0 8,0 195,8 137,0 594,2
100,0% 17,5% 0,9% 20,9% 14,7% 63,5%
2002 716,4 6,8 142,4 69,5 497,7
100,0% 9,0% 0,9% 19,9% 9,7% 63,5%
2003 159,2 1,1 34,1 15,3 108,7
100,0% 3,2% 0,7% 21,4% 9,6% 68,3%
2004 602,9 24,1 95,5 28,5 454,8
100,0% 1,9% 4,0% 15,8% 4,7% 75,4%
2005 563,3 12,6 101,2 24,4 421,4
100,0% 0,7% 2,2% 18% 4,3% 74,8%

Небувалих обсягів реалізації за останні 5 років було досягнуто в 2001 році – 935 тис. т. У 2005 році реалізація зернової продукції в області здійснювалась за такими каналами. Для фермерських господарств і сільгосппідприємств основним каналом збуту була реалізація продукції на місцевих ринках безпосередньо з поля. Питома вага даного каналу у загальних обсягах реалізації для цих двох категорій господарств відповідно становила 37 % та 25 %. Популярність цього каналу можна пояснити мінімізацією транспортних витрат. Третина товарного зерна реалізується компаніям-трейдерам – 32 % продукції фермерами і 34 % - сільгосппідприємствами. Третім за значенням каналом збуту виступають переробні підприємства харчової промисловості. Частка даного каналу в загальних обсягах реалізації цих підприємств становить відповідно 4 і 12 %. Серед інших каналів збуту слід зазначити продаж продукції підприємствам комбікормової промисловості та державі – 2 % і 5 % відповідно. За бартерними угодами продано 0,7 % від загального обсягу, що склало 3,9 тис. т.

Реалізацію зернових культур по районам з 1997 р. по 2005 р. показано в таблиці 12.

Таблиця 12

Реалізація зернових культур – всього по районам області, тис. т

Райони 1997 р. 1998 р. 1999 р. 2000 р. 2001 р. 2002 р. 2003 р. 2004 р. 2005 р.
Херсонська обл. 1470,3 1099,4 867,7 553,8 935,0 716,4 159,2 602,9 563,3
Дніпровський 6,7 4,3 3,0 6,5 24,1 12,5 2,4 13,2 15,1
Комсомольський 2,9 2,0 2,2 0,7 1,7 52,4 6,0 27,6 39,6
Суворовський - - - - 0,1 9,2 3,8 22,9 16,8
м. Нова Каховка 3,4 2,9 3,6 4,1 10,9 4,9 1,2 2,5 4,4
Білозерський 77,9 53,9 56,7 29,0 45,6 49,3 9,2 45,6 43,9
Бериславський 107,6 81,8 48,7 33,0 55,7 33,5 6,3 24,7 17,5
Великоолександрівський 87,8 68,6 43,0 21,2 49,5 50,4 11,2 35,4 31,5
Великолепетиський 58,1 45,2 38,7 25,2 35,6 19,3 3,6 39,3 25,3
Верхньорогачинський 37,9 36,9 31,9 11,5 17,3 16,4 3,7 9,9 17,8
Високопільський 39,1 36,9 28,2 13,7 31,4 29,7 5,5 17,7 13,0
Генічинський 102,8 84,9 59,0 50,2 79,3 62,9 17,2 66,9 60,9
Голопристанський 96,7 52,8 36,1 26,5 52,4 36,5 10,6 31,7 25,3
Горностаївський 73,4 55,4 51,7 42,4 59,2 22,6 7,0 24,7 19,5
Іванівський 58,2 49,1 38,5 19,4 34,6 20,5 2,1 7,1 6,7
Каланчацький 35,4 37,0 28,7 21,2 37,2 17,2 8,9 16,4 14,0
Каховський 141,8 86,0 54,3 42,7 51,8 26,5 6,1 26,6 27,3
Нижньосірогоський 77,3 78,7 61,6 34,5 54,2 36,7 5,7 26,2 26,5
Нововоронцовський 75,6 76,7 52,9 25,1 53,5 71,4 14,4 51,6 49,6
Новотроїцький 127,0 83,5 82,1 53,7 89,3 61,4 13,6 49,2 56,1
Скадовський 67,1 47,2 54,1 35,6 48,5 29,8 15,8 30,3 24,1
Цюрупинський 60,4 43,9 26,0 18,8 29,8 16,9 1,0 12,2 8,7
Чаплинський 133,2 71,7 66,7 38,8 73,3 36,4 3,9 21,4 20,0

Серед основних чинників вибору сільгоспвиробниками того чи іншого каналу на перший план виходять: вигідні ціна, форма оплати, зокрема, можливість передоплати та стабільність збуту.

Реалізація продукції протягом маркетингового року в області має свої особливості. Більше половини (53 %) усього виробленого зерна (54 % - у сільгосппідприємствах та 50 % - у фермерських господарствах) реалізовується протягом першого кварталу нового маркетингового року (липень-вересень), 74 % опитаних сільгоспвиробників (88 % сільгосппідприємств та 71 % фермерів) зазначають, що вони збувають зернову продукцію протягом цього періоду. У Херсонській області більше двох третин усього зерна продається протягом перших трьох місяців після нового врожаю. Причому питома вага зерна, яка реалізується протягом зазначеного періоду сільгосппідприємствами області, є ще більшою і становить 70 % [19].

Необхідність отримання готівки називається основною причиною, що примушує сільгоспвиробників збувати продукцію відразу після її виробництва.

Доречно зазначити, що в області 77 % респондентів реалізують продукцію протягом перших місяців маркетингового року через відсутність ліквідних коштів. Поряд з цим, відсутність потужностей для зберігання виступає другою причиною, чому зерно поступає на ринок відразу після його виробництва.

Більшість виробників реалізує продукцію безпосередньо в межах району, в якому знаходиться господарство. Майже дві третини виробленого зерна (66 %) продається таким чином. Дещо більше чверті продукції вивозиться в інші райони області – 26 % і лише 5 % реалізується в інших областях. Сільгосппідприємства, які краще забезпечені власними транспортними засобами, мають більш широкі ринки збуту: 41 % виробленого зерна реалізується в інших районах області [36].

Як показують результати досліджень, нерозвиненість ринків збуту сільськогосподарської продукції пояснюється двома основними чинниками: відсутністю потреби розширювати географію збуту та виходу на нові ринки з обмеженими ресурсними можливостями. Фермерські господарства більш схильні вважати, що на сьогоднішній день не існує гострої проблеми у розширенні ринків збуту зернових культур. На мою думку, відсутність великих партій товарної продукції для збуту в інші регіони країни є однією з причин такого ставлення. Нажаль, у багатьох випадках фермери ще не повністю усвідомлюють усі переваги розширення ринків та каналів збуту продукції. Результатом цього могло б стати зниження залежності від обмеженого кола покупців та можливість отримати більш вигідну ціну. Другу групу причин, чому виробники не реалізують продукцію в інші області України, становлять обмежені ресурсні можливості. Мова, передусім, йде про відсутність транспортних засобів, маркетингової та контактної інформації [49].