Смекни!
smekni.com

Фактори ризику лізингової угоди в умовах трансформаційної економіки (стр. 3 из 4)

До економічних можна віднести страхування, неустойка (штраф, пеня), поручительство (гарантія), завдаток. Правильне, комплексне застосування даних методів на практиці дозволяє істотно знизити рівень підприємницьких ризиків.

Страхування, що ґрунтується на солідарному розподілі можливого збитку між лізингодавцем та лізингоодержувачем і здійснюється спеціалізованими страховими компаніями, дозволяє з достатньо високим ступенем надійності мінімізувати природні, катастрофічні, політичні, транспортні і деякі інші ризики, пов'язані з лізинговими відносинами.

Як правило, страхова відповідальність ділиться таким чином: при транспортуванні від виробника до місця доставки об'єкта лізингу і до підписання акту його приймання всі ризики його загибелі, втрати, псування, розкрадання і передчасного зносу несе лізингодавець. Від дати підписання акту приймання і до кінця терміну дії договору про лізинг вищезазначені ризики несе лізингоодержувач. При цьому не так важливо, хто з них отримає прибуток, оскільки виплата страхового відшкодування буде зрештою спрямована на виправлення заподіяного збитку.

Також виникатиме інтерес щодо збереження об'єкта лізингу в кредитної організації, яка надала кошти для його оплати, за умови, якщо лізингодавець для забезпечення повернення кредиту передав придбане обладнання в заставу. Відповідно кредитна організація наполягатиме на укладанні договору страхування об'єкту лізингу.

Новий страховий продукт, пропонований, зокрема, промислово-страховою компанією, це страхування ризику збитків лізингодавця від підприємницької діяльності, здійснюваної відповідно до договору лізингу. Під збитками розуміється несплата лізингоодержувачем чергових лізингових платежів повністю або частково у встановлений термін.

Страхувальником і одержувачем прибутку за договором страхування підприємницького ризику є лізингодавець. Проте є в цьому й інтереси лізингоодержувача, оскільки у нього відпадає необхідність у наданні дорогої банківської гарантії.

Страхова компанія оцінює фінансовий стан лізингоодержувача на даний момент і тенденції його розвитку (розширення або спад виробництва, збільшення чи зниження платоспроможності). У разі отримання позитивних результатів аналізу платоспроможності лізингоодержувача, з лізингодавцем укладається договір страхування ризику збитків від підприємницької діяльності.

Фінансовий стан лізингоодержувач впливає на розмір страхового тарифу, який коливається від 7 до 10% страхової вартості. Первинний внесок становить зазвичай до 25% страхового внеску і вноситься при підписанні договору страхування, інша частини сплачується частками.

У разі настання страхового випадку страхова компанія виплачує страхове відшкодування у розмірі несплаченого в строк лізингового платежу. Після чого до страхової компанії переходить право вимоги, яку лізингодавець має до лізингоодержувача, відповідального за збитки, відшкодовані в результаті страхування.

Проте ринкові ризики, і перш за все договірні, мінімізуються методом страхування не завжди ефективно, насамперед, через недосконалість страхового законодавства.

Оскільки лізинг належить до операцій з високим рівнем ризику, то страхування його буде дорогим. По-друге, при настанні страхового випадку через недосконалість, зокрема, ст. 25 Закону України "Про страхування" ("Відмова у страховій виплаті") страховик може не відшкодувати збиток. Наприклад, згідно п. 1 зазначеної статті, підставою для відмови страховика провести страхову виплату є умисні дії страхувальника, застрахованої особи або одержувача прибутку, спрямовані на настання страхового випадку.

Чи можна це розуміти так, що страхувальник (лізингоодержувач), діючи в умовах невизначеності на ринку і свідомо ризикуючи лізинговим устаткуванням (а ринку без ризику не буває), здійснює умисні дії, спрямовані на збитковість своїх дій? У разі відмови страховика відшкодувати збиток і неможливості стягнення боргу з лізингоодержувача, лізингодавець буде змушений звернутися до арбітражного суду з позовом до страховика. Але цей шлях наразі явно непривабливий через тривалість розгляду справ в арбітражних судах в умовах сильної інфляції, значних судових витрат і недосконалості механізму виконання судових рішень. Оскільки повернення стягнення на предмет застави, неустойку, завдаток, а також стягнення збитків з поручителя відбувається найчастіше за рішенням суду, останнє твердження справедливе і щодо інших методів мінімізації.

Неустойка (у формі пені і штрафу), тобто визначена законодавством чи договором грошова сума, яку лізингоодержувач зобов'язаний сплатити лізингодавцю у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема у разі прострочення сплати лізингових платежів, застосовувана тільки для мінімізації деяких договірних ризиків.

Насправді, якщо підстава виникнення ризику криється не в лізинговій операції, а, приміром, у нестійкому політичному становищі суспільства, то неустойка не може стягуватися з лізингоодержувача. Це стосується і завдатку, коли грошова сума видається лізингоодержувачем у рахунок тих лізингових платежів лізингодавцю, що належать з нього за договором на доказ його укладення і забезпечення його виконання.

Через поручительство поручитель зобов'язується перед лізингодавцем відповідати за виконання зобов'язання лізингооодержувача повністю або частково. При недостатності коштів у лізингоодержувача поручитель несе відповідальність за його зобов'язаннями перед лізингодавцем. Даний вид мінімізації підприємницького ризику широко застосовується як у зовнішньому, так і у внутрішньому торговому обороті фірми з будь-якої розвиненої в промисловому відношенні держави, Беручи участь у торгових та інших операціях з контрагентами з країн з нестійкою політичною ситуацією, у деяких передбачених відповідними міжнародними угодами випадках такі фірми отримують гарантії своїх урядів. Ще один метод зниження ризику лізингових відносин стає можливим у результаті надання гарантій постачальником лізинговій компанії. Загалом збільшення ризиків, пов'язаних з кризою, негативно позначається на притоці інвестицій, зокрема шляхом лізингових відносин. Для постачальника обладнання, як наголошувалося вище, лізинг є ефективним способом збуту продукції. Тому постачальник не зацікавлений у зниженні активності на ринку лізингових послуг через те, що лізингодавець не готовий нести підвищені ризики. Відповідно постачальник буде готовий узяти на себе частину ризиків лізингодавця, що досягається шляхом надання постачальником лізингової компанії гарантій, які дозволяють їм мінімізувати свої ризики, і сприяє укладанню угод.

На нашу думку, можна виділити три основні види гарантій постачальника: гарантія повторної реалізації; гарантія подальшого викупу; гарантія відшкодування.

Гарантія повторної реалізації має на увазі, що постачальник бере на себе зобов'язання перепродати обладнання після його вилучення у лізингоодержувача у разі порушення умов договору лізингу. Після перепродажу обладнання постачальник виплачує лізингодавцю виручку від продажу за вирахуванням витрат на демонтаж і зберігання обладнання та невеликої комісії за повторну реалізацію, Ця гарантія сприяє укладенню постачальникові угоди купівлі-продажу з лізинговою компанією, оскільки у разі зриву лізингоодержувачем виконання своїх зобов'язань перед лізингодавцем обладнання повертається до останнього. У результаті виникає проблема ліквідності даного обладнання, яка вирішується завдяки гарантії повторної реалізації

Наочніше мінімізацію ризиків лізингодавця і постачальника за допомогою гарантії повторної реалізації продемонструємо прикладі.

Укладена лізингова угода з лізингоодержувачем на придбання зернозбирального комбайну, загальною вартістю 540000 грн. Термін договору – 84 місяці. Лізингові платежі – щоквартальні, по 13660,71 грн., ПДВ – 2732,14 грн., всього – 16392,85 грн., сума попередньо платежу 15% - 81000 грн., сума платежу у частковій винагороді 7% - 32130 грн., сума порічної винагороди – 84318,50 грн.

Загальний дохід – 656448,30 = 28 х 16392.85 + 84318,50 + 32130

Інвестиції – 540000грн.

Прибуток – 116448,30грн. = 656448,30 -540000

Після виплати восьми лізингових платежів – 131142,80 грн. лізингоодержувач відмовився від своїх зобов'язань і повернув зернозбиральний комбайн.

У результаті лізингова компанія має збиток у сумі 359846,18 грн. = 656448,30 -(131142,80 + 81000+32130+52329,32)

У разі, якщо постачальник надав лізингодавцю гарантію повторної реалізації, то лізингодавець поверне постачальникові зернозбиральний комбайн, який його реалізує з 50% знижкою. Тоді лізингодавець отримає:

Сумарний дохід від повторної реалізації – 179923,09 грн.

Отримані лізингові платежі – 131142,80 грн. =16392,85 х 8

Сума попереднього платежу – 81000 грн.

Сума винагороди – 32130 грн.

Загальний дохід – 424195,89 = 179923,09+131142,80+81000+32130

Інвестиції – 540000грн.

Загальний обсяг витрат – 656448,30 = 540000 + 116448,30

Втрати – 232252,41 грн. = 656448,30 - 424195,89

У результаті гарантія повторної реалізації мінімізує ризик лізингодавця, і щонайгірший результат загрожує йому збитками в сумі 232252,41 грн. а не 359846,18 грн.

Гарантія подальшого викупу передбачає, що лізингодавець обчислює мінімальний рівень прибутку від кожної операції. Після цього постачальник і лізингодавець складають таблицю співвідношення між вартістю лізингового договору і вартістю гарантії чи компенсації у разі дефолту лізингоодержувача. Згідно із цією таблицею, вартість гарантії зменшується слідом за зменшенням суми лізингового договору, після виплати кожного лізингового платежу. У разі невиконання лізингових платежів постачальник викупає обладнання у лізингодавця за обумовленою в таблиці ціною (табл. 2).