Прибутковість та фінансово-господарська діяльність ВАТ "Турбоатом" (стр. 2 из 16)
При методі прямого розрахунку прибуток розраховується за окремими видами продукції, що виробляються і реалізуються за такою формулою:
Попер= ∑ Прі * Nі , (1.1)
де Попер – операційний прибуток від реалізації планового обсягу продукції, тис. грн..;
Прі – прибуток від реалізації і-го виробу, який визначається відніманням від гуртової ціни виробу витрати на його виробництво і збут;
Nі – обсяг випуску і-тої продукції, шт.
Вказаний метод планування прибутку використовується на підприємствах масового та крупносерійного виробництва. Він достатньо точний, але занадто трудомісткий, коли треба розрахувати великий асортимент продукції. Крім того, він не дає можливості визначити вплив на прибуток окремих факторів.
Розрахунок прибутку на основі показника витрат на одну гривню продукції може застосовуватись по підприємству в цілому з розрахунку прибутку від випуску та реалізації всієї продукції. Передбачається використання даних про виробничі витрати, реалізацію продукції за попередній період, а також очікувану їх зміну, що прогнозується в наступному періоді. Це укрупнений метод, який застосовується на підприємствах серійного та одиничного типу виробництва. При даному методі розрахунку також бракує можливості визначити вплив окремих чинників на обсяг прибутку, його зміну.
Економічний (аналітичний) метод відрізняється від уже розглянутих методів розрахунку прибутку тим, що дає змогу визначити не тільки загальну суму прибутку, але також і вплив на неї зміни окремих чинників: обсягу виробництва (реалізації) продукції; собівартості продукції; рівня гуртових цін і рентабельності продукції; асортименту та якості продукції.
Розрахунок прибутку цим методом здійснюється окремо за порівняною і непорівнянною продукцією в плановому періоді. Порівняна продукція – це продукція, що вироблялася в попередньому періоді. Непорівнянна продукція – це продукція, що не вироблялася на підприємстві в попередньому періоді.
Розрахунок планового прибутку за порівнянною продукцією здійснюється в такій послідовності:
· визначається базовий прибуток і базова рентабельність продукції (на підставі звітних або очікуваних даних за період, що передував плановому);
· порівняна продукція планового періоду визначається за собівартістю періоду, що передував плановому;
· виходячи з рівня базової рентабельності продукції розраховується прибуток за порівняною продукцією в плановому періоді;
· розраховується вплив окремих чинників на зміну прибутку в періоді, що планується.
Плановий прибуток від випуску (реалізації) непорівняної продукції розраховується методом прямого розрахунку або із використанням показника середньої рентабельності продукції по підприємству.
Отриманий підприємством прибуток є об’єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи:
1) розподіл прибутку (на цьому етапі учасниками розподілу є держава та підприємство, пропорції розподілу складаються під впливом таких чинників: об’єктів і ставок оподаткування, порядку надання податкових пільг);
2) розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства після здійснення платежів у бюджет.
Нині використання чистого прибутку (напрямок і пропорції) визначається самостійно кожним підприємством.
Фінансовий результат підприємства, тобто його прибуток або збиток, залежить від умов прибутковості, головними з яких є:
1. ринкові ціни на продукцію та послуги підприємства, які складаються залежно від попиту та пропозицій;
2. обсяг виробництва та реалізації продукції (наданих послуг);
3. витрати на виробництво продукції (надані послуги).
Аналіз «витрати – обсяг – прибуток» – досить універсальний елемент фінансового планування. Він дозволяє:
а) визначати обсяги виробництва та реалізації продукції (надання послуг) з точки зору їх беззбитковості;
б) приймати рішення щодо цільових розмірів прибутку;
в) визначати граничний обсяг виробництва продукції (надання послуг), подальше збільшення якого зменшує прибуток, тому що починається зниження граничного прибутку.
Наступний елемент, який має важливе значення в плануванні прибутку – це точка беззбитковості (“поріг рентабельності”), тобто така виручка від реалізації, при якій підприємство не має збитків, але ще не має і прибутків. При цьому витрати підприємства дорівнюють його доходам.
Точку беззбитковості визначають слідуючим чином:
, (1.2)де ТБ – точка беззбитковості, тобто такий обсяг продажу, починаючи з якого ціна продажу товару перевищує витрати на його виробництво та реалізацію;
– величина постійних (фіксованих) витрат, грн.; 
– величина змінних витрат на одиницю продукції, грн.; 
– гуртова ціна продажу, грн.За даною формулою розраховується точка беззбитковості при випуску одного найменування продукції. Якщо підприємство випускає декілька видів продукції, виникає проблема розподілу постійних витрат. В економічній літературі розглядаються різні варіанти їх розподілу. Це розподіл постійних витрат між виробами пропорційно виручці від реалізації, змінним витратам, кількості годин роботи устаткування, заробітній платі виробничих робітників тощо.
Таким чином, для визначення планової величини обсягу виробництва та продажу, що відповідає беззбитковому стану підприємства, необхідно знати три величини:
1) гуртова ціну продажу товару;
2) обсяг постійних (фіксованих) витрат, тобто таких витрат, величина яких у короткому періоді часу не пов'язана з обсягом виробництва і реалізації та їх змінами (витрати на устаткування, його утримання й експлуатацію, амортизаційні відрахування, адміністративні витрати, витрати на оренду, рекламу, соціальне страхування, наукові дослідження, розробки тощо);
3) обсяг змінних витрат, тобто таких витрат, які змінюють свою величину у зв'язку із зміною обсягу виробництва та реалізації продукції (витрати на сировину та матеріали, заробітну плату основного виробничого персоналу, електроенергію, транспортування тощо).
Графічно точка беззбитковості визначається у точці перетину ліній валового доходу і валових витрат (рис. 1.6).
Аналогічний механізм може використовуватися і для визначення обсягу виробництва та реалізації продукції, необхідного для отримання запланованої величини прибутку.
Граничний обсяг нарощування виробництва продукції необхідно визначати для того, щоб запобігти збільшенню витрат та зменшенню прибутку на кожну додаткову одиницю продукції, що виробляється, і, як наслідок, зменшенню валового прибутку від реалізації більшого обсягу продукції.
Рисунок 1.6 - Визначення точки беззбитковості підприємства
Це відбувається тоді, коли різниця між граничним доходом (ГД) та граничними витратами (ГВ) дорівнює нулю:
. (1.3)1.2 Методи оцінки прибутковості підприємства
Прибутковість підприємства вимірюється двома показниками – прибутком і рентабельністю.
Рентабельність – це відносний показник ефективності роботи підприємства, який у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів). Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресурси (витрати) використовують у розрахунках.
Передусім розрізняють рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) і рентабельність продукції. Рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) обчислюється в кількох модифікаціях: рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу.
Рентабельність активів (
) характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства та обчислюється за формулою: 
, (1.4) 
, (1.5)де
– загальний прибуток підприємства за рік (весь прибуток, одержаний від усіх видів діяльності, до його оподаткування та розподілу); 
– чистий прибуток підприємства за рік;СА – середньорічна вартість активів.
Рентабельність власного капіталу (
) відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів: 
, (1.6)де Кв – власний капітал підприємства.
Рентабельність акціонерного капіталу (
) свідчить про верхню межу дивідендів на акції та обчислюється так: 
, (1.7)де
– статутний капітал (номінальна вартість проданих акцій).Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Вона визначається за формулами: