Смекни!
smekni.com

Аналіз стану ринку та визначення ринкових перспектив (стр. 6 из 6)

Розмір надлишку виробника відповідає площі трикутника NMC , в якому :

Обсяг втрат виробника визначається як площа трикутника EBM :

Обсяг втрат споживача відповідає площі фігури LBE . Оскільки фігура LBE є криволінійною, то спочатку розрахуємо площу криволінійної фігури KLBP0 , а потім від отриманої площі віднімимо площу прямокутника KLEP0 (яка вже була попередньо визначена при розрахунку обсягу сплати податку споживачем, тобто 1,612), в результаті чого і отримаємо розмір обсягу втрат споживача :

Обсяги втрат суспільства дорівнюють сумі обсягів втрат споживача та виробника, тобто :

0,03 + 0,038 = 0,068 (гр.од.)

Далі охарактеризуємо причини виникнення втрат суспільства. Справа в тому, що втрати споживачів та виробників перевищать при введенні податку його суму : втрати споживача – на величину площі трикутника LBE, втрати виробника – на величину площі трикутника EBM. Таким чином, одна частина втрат учасників ринку балансується( для суспільства) податковими надходженнями до державного бюджету, а інша їх частина (площа трикутника LBM) не балансується нічим. Ця частина буде являти собою чисті втрати і для учасниуів ринку , і для суспільства від введення потоварного податку. Ці втрати перш за все викликані скороченням об’єму виробництва даного товару та перерозподіленням звільнившихся ресурсів в інші галузі, де вони використовуються з меншим ефектом.

Тобто процес виникнення безповоротних втрат суспільства призводить до зниження ступеня задоволення потреб, а також до зниження рівня прибутку продавців.

10. Співставляючи обсяги податкових надхожень у бюджет та втрат суспільства, слід мати на увазі, що втрати суспільства мають безпосередній характер та виникають через короткий проміжок часу після введення податку, а надходення до бюджету можуть перетворитись у додатковий попит держави, підприємств або населення тільки згодом, а його обсяг може бути значно меншим за обсяг надходжень. Тобто, виходячи з цих мірквань, можна зробити висновок, що з точки зору суспільства в цілому та задоволення його потреб введення потоварного податку вважається доцілним, оскільки обсяги податкових надходжень до державного бюджету (2,852) перевищують обсяги втрат суспільства (0,068) (на графіку 2.18 :

).

3 ВИЗНАЧЕННЯ СТАНУ ТА РИНКОВИХ ПЕРСПЕКТИВ ВИРОБНИКА

11.Використовуючи функцію індивідуальної пропозиції виробника, наведену у завданні, визначимо та охарактеризуємо становище виробника до та після введення податку.Для цього перш за все необхідно розрахувати мінімальну ринкову ціну, що забезпечить виробникові нормальний прибуток, за умов існування якого підприємець зможе втриматись у даному бізнесі.

Відомо, що мінімальна ринкова ціна, що забезпечує нормальний при­буток в умовах конкурентного ринку, дорівнює мінімальним середнім ви­тратам (вони, в свою чергу, при мінімальних значеннях дорівнюють гранич­ним витратам). Тому задача зводиться до відшукання обсягу виробництва який мінімізує середні витрати, та визначення мінімального розміру середніх витрат .Функцію середніх витрат (АТС) визначаємо за допомогою функції ва-

лових витрат (ТС), пам'ятаючи про те, що

. Обсяг виробництва Q* , який дозволяє мінімізувати середні витрати, відшукується як звичайний екстремум функції АТС, тобто через визначення її першої похідної. Значенні обсягу виробництва Q* підставляємо у функцію середніх витрат. Рівень цього показника відповідає мінімальному рівню ринкової ціни, який забезпечує виробникові нормальний прибуток. Тобто :



Рисунок 3.1 - Співвідношення параметрів функціонування підприємства у випадку одержання підприємством нормального прибутку

Далі порівняємо рівень ціни, що забезпечує підприємству нормальний прибуток (Pmin= 3,5 гр.од.) з рівнями рівноважних цін на ринку товару А до і після введення податку . До введення податку рівноважна ціна становила : P0 = 2,3 гр.од ; після введення PT = 2,43 гр.од , при чому за кожну одиницю товару після сплати податку продавець одержує :PT – T = 2,2 гр.од.. З розрахунків видно, що ціна ринкової рівноваги (P0 ) менше ціни, що забезпечує підприємству одержання нормального прибутку (Pmin ) (рис. 3.1). Після введення потоварного податку виробник несе ще більші збитки, тому можна з упевненістю сказати, що йому не вигідно залишатися на даному ринку.


ВИСНОВОК

У курсовій роботі було проведене дослідження ринку товару А. Споживачі даного товару, маючи бюджет розміром у 270 гр.од., витрачають на його покупку 30 гр.од. Також було встановлено, що попит на товар А не залежить від попиту та рівня цін на товари В і С.

Функція ринкового попиту разом із функцією пропозиції дозволили визначити параметри ринкової рівноваги (P0 = 2, 3 гр.од. , Q0 = 13 од. тов.) Проаналізувавши отримані коефіцієнти цінової еластичності попиту та пропозиції, можна сказати, що попит на товар А нееластичний, а пропозиція – еластична. Було встановлено, що при рівноважній ціні 2,3 гр.од. споживач виграє, купуючи товар дешевше, чим він міг за нього заплатити ; в свою чергу отримує надлишок і виробник товару А. Сума надлишків продавця та покупця називається надлишком або вигодою ринку, а об’єм продажів від 0 до (Q0) вважається ефективним сектором ринку. Саме в цьому секторі виробник має стимул для функціонування. При інших об’ємах товарів на ринку надлишки споживача та виробника відсутні. Дослідження показало, що рівновага ринку товару А відносно стійка як у короткому, так і в тривалому часових інтервалах; у короткому часовому інтервалі,за версією Вальраса, в умовах дефіциту активною стороною ринку є покупці, а в умовах надлишку – продавці товару. Згідно версії Маршалла, основною рушійною силою механізму відновлення рівноваги в довгому часовому інтервалі завжди являються виробники товару. При введенні потоварного податку ринок самостійно відновлює свою рівновагу, але вже з іншими ринковими параметрами (PT = 2,43 гр.од., QT= 12,4 од.тов.). Тобто введення потовапного податку відображається як на покупці товару, оскільки підвищує рівень ціни , так і на його продавці, так як збільшення ціни призводить до скорочення об’єму продажів. Після введення податку скоротилися обсяги надлишків покупця та продавця товару. Одна частина втрат учасників ринку балансується (для суспільства) податковими надходженнями до державного бюджету, а інша їх частина не балансується нічим. Ця частина буде являти собою чисті втрати і для учасниуів ринку , і для суспільства від введення потоварного податку. Ці втрати перш за все викликані скороченням об’єму виробництва даного товару та перерозподіленням звільнившихся ресурсів в інші галузі, де вони використовуються з меншим ефектом. Але в порівнянні з надходженнями в державний бюджет збитки відносно малі, тому введення податку можна вважати доцільним.

Підприємство, що працює на даному ринку отримує збитки, оскільки ціна ринкової рівноваги до і після введення потоварного податку менше ціни, що забезпечує підприємству одержання нормального прибутку . Тому виробнику не вигідно залишатися на даному ринку.


ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ

1. О. Ястремський, О. Гриценко. Основи мікроекономіки. – Київ.: “Знання”. 1998

2. В.Н. Лисовицкий «Микроэкономика», Харьков, 1993

3. С.І.Архієреєв, Н.Б.Решетняк. Мікроекономіка. Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей. – Харків НТУ “ХПІ”. 2003

4. Долан Э. Дж., Линдсей Д., «Микроэкономика», М., 1994

5. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. «Экономикс». - М., 2003

6. А.С.Селищев. Микроекономика. – «Питер», 2002

7. С.Фишер, Р.Дорнбуш. Экономика. – М.:Дело, 1993

8. Тарасевич Л.С., Гребенников П.И., Леусский А.И. - Микроэкономика [2006]