За даними на 2001 рік частка ТНК у світовому промисловому виробництві становить 50%, близько 70% його вільних валютних коштів[16, с.325]. Саме діяльність ТНК посилює переплив капіталу, особливо в його підприємницькій формі, від одних країн до інших. Хоча переважна більшість прямих зарубіжних інвестицій припадає на розвинуті країни, проте в багатьох країнах, що розвиваються, позиції ТНК настільки сильні, що вони часто контролюють економіку й політику цих країн.
Характерними рисами сучасного етапу транснаціоналізації є:
1). стрімке зростання масштабів операцій ТНК. Загальні активи їх зарубіжних філій досягли наприкінці 1990-х рр.13 трлн.дол., а загальна вартість, що створена ними — 2 трлн.дол. Приблизно 70% світових платежів за технологією є результатом внутрішньофірмових трансакцій ТНК;
2). розширення географії діяльності ТНК. Більшість з них (90%) базується в розвинутих країнах з ринковою економікою. Однак за останні роки до процесу транснаціоналізації все більше залучаються фірми країн, що розвиваються, а також країн Східної та Центральної Європи. У промислове розвинутих країнах розміщено близько 46% усіх філій ТНК, у країнах, що розвиваються, — 42%;
3). підвищення ступеня "міжнародності" операцій ТНК більшості країн, який характеризується питомою вагою зарубіжних активів, продажу, зайнятих у загальнокорпораційних показниках. На початку 1990-х рр. у найбільших ТНК США, ФРН, Японії було зосереджено 1/3 — 1А активів;
4). збільшення трансграничного злиття і поглинання. Наприкінці 1990-х рр. ці процеси досягли 3/5 світового припливу іноземних інвестицій і поширилися у банківській сфері, страхуванні, хімічній та фармацевтичній промисловості, в секторі телекомунікацій та автомобілебудуванні;
5). розширення транснаціоналізації середніх і малих фірм.
Табл.2.1. позиції 10 найбільших ТНК світу[16, с.325].
| 1. | Дженерал Моторе | США |
| 2. | Ексон | США |
| 3. | Ройял-Датч Шелл | Нідерланди — В.Британія |
| 4. | Форд | США |
| 5. | ІВМ | США |
| 6. | Мобіл | США |
| 7. | Брітіш Петролеум | В.Британія |
| 8. | Дженерал Електрік | США |
| 9. | АТТ | США |
| 10. | Тексако | США |
Говорячи про позитивне значення ТНК в економічній інтеграції і в розвитку національних економік деяких відсталих країн, не слід забувати, що є не зовсім добродійними організаціями і часто демонструють хижацьку поведінку в експлуатації ресурсів слаборозвинутих держав. Більш того, вони диктують імперську і агресивну політику "сімки" (США, Канада, Японія, Германія, Франція, Великобританія, Італія), країн НАТО, наприклад, по відношенню до Югославії та Іраку.
Найбільшими у світі ТНК, найпотужнішими за обсягом продаж є американські. Так, в першій десятці найбільших ТНК нараховується 8 американських компаній.
До першої двадцятки ТНК входять також такі відомі компанії, як Тойота, Мацусіта Електрік, Хітачі (Японія), Даймлер-Бенц, Фольксваген (Німеччина), ІРІ (Італія), Юнілівер (В.Британія — Нідерланди).
Транснаціональні корпорації (або їх різновид — багатонаціональні корпорації — БНК) виступають сьогодні як своєрідні утворення без чітко вираженої національної ознаки, оскільки їх діяльність "занурюється" в національні економіки багатьох країн. Це ще в більшій мірі інтернаціоналізує світову економіку і сприяє переходу міжнародних економічних відносин до стадії глобалізації.
2. Міжнародна економічна інтеграція як вищий рівень інтеграції.
2.1 Міжнародна економічна інтеграція та її форми.
Розглядаючи зовнішньоторговельну політику, слід відзначити, що кожна держава будує торговельно-економічні відносини з різними партнерами по-різному, надаючи певні пільги одним та обмежуючи співробітництво з іншими.
Така диференційована політика досить часто зумовлюється тим, що країна входить до складу того чи іншого інтеграційного об'єднання. Таке об'єднання являє собою економічну коаліцію регіонального типу, взаємні відносини між членами якого будуються на особливих принципах, що можуть значною мірою відрізнятися від засад співробітництва з третіми країнами.
Міжнародна економічна інтеграція - це вищий рівень розвитку міжнародних економічних відносин, коли інтернаціоналізація господарського життя проявляється у переплетенні національних господарств двох або кількох країн та проведенні ними узгодженої міждержавної торговельно-економічної політики.
Розвиток процесів міжнародної економічної інтеграції зумовлений такими факторами:
> Економічним розвитком країн, груп і регіонів світу в умовах
нерівномірності розподілу ресурсів;
> Закономірностями НТП;
> Тенденціями демографічної ситуації;
> Наявністю і необхідністю вирішення глобальних проблем;
> Швидким розвитком транспортно-комунікаційних мереж;
> Ринковою "уніфікацією» економічного розвитку.
Інтеграція включає в себе цілісну систему форм.
Валютно-фінансова інтеграція включає в себе зняття обмежень на
переміщення капіталів всередині групи, єдину політику валютного курсу по відношенню до валют третіх держав, систему фіксованих взаємних валютних курсів, а як наслідок — єдина грошова система з єдиним центральним
банком і єдиними орієнтирами грошово-кредитної політики.
Єдиний економічний простір означає усунення нетарифних обмежень у взаємній торгівлі товарами та послугами, повну свободу перелива фінансових ресурсів (фактора виробництва "капітал") і максимальну свободу міграції робочої сили (фактора "праця"). Вища форма інтеграції припускає єдину фінансову та іншу макроекономічну, а також соціальну політику, вона вимагає передової форми політичної інтеграції.
На даний час в світі нараховується близько 30 інтеграційних
груп[2,с.449]. Далеко не всі вони пройшли повну ієрархію форм інтеграції, не всі з них ставлять перед собою таку ціль. Найбільш повна форма інтеграції
існує в Європейському союзі. З 1993р. країни ЄС живуть у єдиному
економічному просторі.
Економічна інтеграція розвивається від простих до більш складних форм. (Див. Сх...1.2)
Мікроінтеграція – Макроінтеграція:
1) зона преференційної торгівлі;
2) зона вільної торгівлі;
3) митний союз;
4) спільний ринок;
5) економічний союз;
6) політичний союз;
7) торговельна інтеграція;
8) виробнича інтеграція.
Схема 1.2. розвиток інтеграції
Торгівельна форма інтеграції може розглядатися як універсальна,
оскільки з точки зору загальної теорії, немає принципової різниці між
товарами, послугами І фінансовими продуктами.
Найпростішою формою економічної інтеграції є преференційна торговельна угода. Вона передбачає встановлення нижчих торговельних бар'єрів у відносинах з членами об'єднання, ніж у співробітництві з третіми країнами. Так, наприклад, члени преференційної торговельної угоди можуть обкладати митом товари, що імпортуються в межах об'єднання, за ставкою, яка складає 50% звичайного митного тарифу.
Наступною формою інтеграційного об'єднання є зона вільної торгівлі, яка характеризується відсутністю різного роду обмежень торговельного обміну між учасниками зони. Але при цьому кожна країна зберігає такі обмеження та бар'єри по відношенню до не членів об'єднання. Слід відзначити, що принципи зони вільної торгівлі можуть застосовуватися як до всіх, так і до обмеженого кола товарів. За оцінкою Світового банку, на рубежі 90-х років у межах таких зон здійснювалося близько 42 % світової торгівлі серед найвідоміших зон -Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), Європейський Союз (ЄС), Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА), Організація азійсько-тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС) та ін.
Третьою формою інтеграційного об'єднання вважається митний союз. Це міждержавне об'єднання передбачає не тільки ліквідацію всіх обмежень торгівлі між членами союзу, а й створення спільної система захисту від імпорту з третіх країн у формі єдиного "зовнішнього" тарифу.
Четвертим рівнем економічної інтеграції є спільний ринок, у межах якого, крім вільної торгівлі товарами та послугами, створюються умови вільного переміщення факторів виробництва (мається на увазі міграція капіталу та робочої сили).
Найскладнішою формою економічної інтеграції вважається економічний союз. Він являє собою економічне угрупування, члени якого уніфікують економічну політику, причому цей процес охоплює грошово-кредитні, податкові та соціальні аспекти. Економічний союз вимагає від учасників
досягнення згоди по досить широкому колу проблем мікро - та
макроекономічного характеру.
Кожне інтеграційне угруповання являє собою певну єдність двох принципових засад зовнішньоекономічної політики, а саме: протекціонізму (коли мова йде про співробітництво з третіми країнами) та вільної торгівлі (у відносинах між членами об'єднання). Практична реалізація цих принципів веде до зміни структури зовнішньоторговельного обороту кожної країни - члена інтеграційного угрупування, причому сукупний результат участі у конкретному об'єднанні може суттєво відрізнятися від країни до країни.
Сучасним процесам міжнародної економічної інтеграції притаманні певні особливості, а саме:
> динамізм процесів міжнародної економічної Інтеграції в цілому;
> нерівномірність розвитку і реалізації форм міжнародної
економічної інтеграції;
> розвиток поряд з інтеграційними дезінтеграційних процесів;
> переважний розвиток регіональних міжнародних економічних
угрупувань; формування реальних умов світової економічної інтеграції.