ЗМІСТ
ВСТУП................................................................................................................. 3
РОЗДІЛ 1. ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ РИНКУ З ТОЧКИ ЗОРУ РІЗНИХ ТЕОРЕТИЧНИХ ПІДХОДІВ.............................................................................. 5
1.1 Ринок як економічна категорія..................................................................... 5
1.2 Функції ринку............................................................................................. 15
1.3 Види ринків…………………………………………………………………….18
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ РИНКОВИХ ВІДНОСИН ТА ЇХФУНКЦІЇ ВУКРАЇНІ............................................................................................................................ 21
2.1 Особливості становлення ринкових відносин та їх функції в Україні..... 21
2.2. Тіньова економіка в Україні та її вплив на ринкові відносини................ 23
РОЗДІЛ 3. ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ В УКРАЇНІ............................................................................................................. 25
ВИСНОВКИ....................................................................................................... 30
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................... 32
У економічній науці можна зустріти різні підходи до визначення сутності ринку, і це не є випадковим. Ринок - це містке та багатогранне явище. До визначення його сутності можна підходити з різних точок зору. Саме це породжує плюралізм визначень поняття "ринок" і всі вони по-своєму обґрунтовані. Якщо до цього питання підійти комплексно ,то сутність ринку потрібно визначати в декількох площинах.
В організаційному й історичному плані ринок - це публічне місце в тому чи іншому населеному пункті, де товари виставляються на продаж. Іншими словами, ринок - це насамперед простір (місце, зона, територія), на якому відбуваються купівля-продаж товарів або укладаються угоди між суб'єктами ринку.
В первісній формі це ринок у селі. Але, дякуючи можливостям реклами, цей простір може розповсюджуватись на всі сфери, де можливий іншийсуттєвий елемент, а саме: зустріч не тільки пропозиції та попиту, але одночасно взаємної пропозиції і взаємного попиту.
З позицій суспільного виробництва ринок — це сфера обігу в загальній структурі виробництва, сфера реалізації вироблених товарів, сукупність актів купівлі-продажу, посередницька форма діяльності.
З точки зору суб'єктів і об'єктів ринок - це сукупність економічних відносин різних суб'єктів товарного господарства з приводу обміну продуктами праці або діяльності.
У самому загальному вигляді суб'єктами ринку є продавці та покупці. Нерідко стверджується, що на ринку зустрічаються виробники й споживачі. Певною мірою це так. Але не всі продавці товару є його виробниками (наприклад, посередницька торгівля), а відповідно, не всі покупці купують товар для власного споживання.
Суб'єкти ринку можна класифікувати і з інших точок зору, наприклад, ними можуть бути юридичні і фізичні особи.
Об'єктом ринкових відносин є різні товари (матеріальні блага і послуги). Отже, ринок - це тісний взаємозв'язок і взаємодія багатьох людей, домашніх господарств, підприємств, галузей і видів виробництва, їхні ринкові зв'язки створюють єдине ціле, а тому ринкова економіка належить до типу органічних систем. Ринок виконує ряд функцій, серед яких можна виділити такі: регулюючу, стимулюючу, розподільча та інтегруюча.
Проблемою дослідження ринку та механізмів його дії займалися таки видатні вчені-економісти, як В. Джевонс, Д. Рікардо, Д. Линдсей , К. Маркс, Д. Сей, А. Сміт та інші.
Метою курсової роботи є дослідження економічної природи ринку, його функцій та механізму.
Відповідно мети в даній роботі будуть вирішені такі завдання:
1. Визначення сутності ринку з очки зору різних теоретичних підходів;
2. Дослідження структури ринку по його об'єктам та суб'єктам;
3. Визначення функцій ринку, як необхідної складової функціонування економіки суспільства.
4. Огляд особливостей становлення ринкової системи в Україні;
5. Аналіз тіньової економіки в Україні та її впливу на ринкові відносини;
6. Пропозиції, щодо вдосконалення механізму функціонування ринку в Україні.
Об'єктом дослідження даної курсової роботи є ринок, як організаційна форма економіки.
Предметом дослідження курсової роботи є функції, притаманні ринку.
Під час написання курсової роботи були використані наукові праці вітчизняних та закордонних фахівців-економістів.
Робота складається з вступу, трьох розділів, п'яти підрозділів, висновку, списку використаних джерел.
З давніх часів ринок визначали як місце (ринкову площу), де здійснюється купівля або продаж товарів. Ось чому у багатьох слово «ринок» асоціюється з базаром — місцем обміну вироблених благ. Це правильно лише частково. Ринок — поняття більш широке і містке. Це — магазини, універмаги, універсами, різні палатки, де продаються продукти харчування, одяг, взуття, товари щоденного вжитку. Є ринки, на яких продаються і купуються цінні папери (акції, облігації). Це фондові біржі. На товарних біржах, де пропонуються товари (зерно, цукор, цемент) за стандартними якісними показниками, покупці та продавці вступають у конкретні відносини. Два учасники або більше беруть на себе юридичні зобов'язання, якими визначаються їхні дії та відповідальність. Ці та інші відносини між продавцями і покупцями з приводу існуючих та потенційних товарів утворюють ринки.
Як явище господарського життя ринок з'явився багато сотень років назад як наслідок природно-історичного розвитку виробництва і обміну, що породили товарне ведення господарства. Відбувалося це через розвиток суспільного поділу праці, появу економічно самостійних, юридичне незалежних господарюючих суб'єктів і перехід від натурального виробництва до прямого продуктообміну, а потім і до товарного обміну та ринку.
У сучасному розвиненому суспільстві, де, з одного боку, неухильно зростає кількість товарів, покупців і продавців, а з іншого — розвиваються засоби зв'язку, купівля-продаж може здійснюватися за допомогою телефону, поштою та іншими сучасними засобами зв'язку. Для цього не потрібний безпосередній контакт суб'єктів ринкових відносин, а отже, місце для їхньої зустрічі. Виходячи з цього, можна зробити такий висновок.
Ринок — це обмін, який здійснюється за законами товарного виробництва і обігу.
Проте, коли мова йде про ринок як сферу обміну, слід мати на увазі, що це не просто сфера обміну (він може відбуватися і у неринковій формі — наприклад, бартеру), а така сфера, в якій обмін товарів здійснюється за суспільною оцінкою, що знаходить своє відбиття у ціні.
Інакше кажучи, збалансування актів купівлі-продажу має досягатися за допомогою цін. Це положення має надзвичайно важливе значення, тому що лише ринок виконує роль механізму, через який досягається рівновага попиту і пропозиції.
Як бачимо, ринок — це механізм координації різноманітної діяльності людей через систему цін. Виникає запитання: як же діє ринковий механізм, чому виробники, яких тисячі й мільйони, виробляють одяг, взуття, продукти харчування, автомобілі, телевізори, верстати, книжки, відтворюють економічний порядок, а не хаос, анархію?
Ринок сприяє вирішенню трьох основних економічних завдань: що, як і для кого виробляти.
1. Що виробляти, які товари, послуги, визначають не парламент чи уряд, а покупці та продавці. Перші платять гроші за певні товари, які представлені на ринку, а другі виробляють ті товари, які мають збут і приносять прибуток. Адже, якщо немає попиту на якийсь товар, то на його виробництво будуть витрачені матеріали, сировина, знаряддя праці, робоча сила, а отже, і фірма чи виробник матимуть збитки. Ясно і те, що покупець заплатить за певний товар ціну, яка його влаштовує, а продавець віддасть свій товар за суму, що принесе йому вигоду. Отже, головна роль у вирішенні питання, що виробляти, у ринковому механізмі належить ціні.
2. Як виробляти товари, визначає конкуренція між виробниками. Застосовуючи примітивну техніку, технологію, організацію виробництва, суб'єкти господарської діяльності матимуть індивідуальні витрати виробництва вищі за суспільне необхідні, а отже, продаватимуть свої товари за цінами, які нижчі, ніж витрати на ці товари. В результаті вони стануть банкрутами. Отже, конкуренція спонукає всіх товаровиробників зменшувати витрати виробництва, що можливо завдяки запровадженню нової техніки, технології, організації виробництва тощо.
3. Для кого виробляти товари, визначає попит. Якщо населення отримує високі доходи, то воно може купувати різноманітні товари. У тому разі, коли більшість населення країни має обмежені доходи, вона купуватиме лише предмети першої необхідності. У першому випадку попит стимулюватиме виробництво, а в другому — дестимулюватиме і зумовлюватиме його згортання.
Важливим споживачем, а отже, стимулятором виробництва є підприємства, фірми. Якщо вони отримують значні прибутки, то купують чинники виробництва (матеріали, сировину, техніку, інформацію, робочу силу), що сприяє розвитку виробничого споживання. І навпаки, при значній збитковості підприємств попит на чинники виробництва зменшуватиметься.
Замовниками різних товарів можуть бути і уряд, і іноземні фірми, що також визначає спрямованість виробництва.
Ринок забезпечує зв'язок між виробництвом і споживанням, пропорційність процесу відтворення, його цілісність. Тут відбувається суспільне визнання створеного продукту, суспільного характеру праці, що втілюється в ньому. Будь-яка споживна вартість починає служити людям лише після її реалізації, а праця, витрачена на виробництво товару, стає суспільне необхідною. Відбувається це завдяки досягненню рівноваги між попитом і пропозицією. На ринку кількість товарів, яку хочуть купити покупці, має відповідати кількості товарів, яку хочуть продати продавці. У цьому разі ціни встановлюються на рівні попиту і пропозиції, що й приводить до рівноваги.