Позбавлення волi - це вид основного покарання, що полягае у примусовiй iзоляцii засудженого на вказаний у вироку термiн в спецiально призначений для цього виправно-трудових установ. Але, виходячи з вивченоi практики, можна зауважити, що позбавлення волi за хулiганство, передбачене ч.1 ст.206 КК Украiни, застосовуеться надзвичайно рiдко.
Поряд з тим, санкцiя ч.1 ст.206 КК Украiни е альтернативною, де поряд з позбавленням волi передбачаються виправнi роботи та грошовий штраф, якi в судовiй практицi застосовуються по данiй санкцii найбiльш часто.
Так, згiдно Зведеного звiту за 1998 рiк, який проводить Управлiння юстицii Тернопiльськоi областi, у 1998 роцi в м.Тернополi по ч. 1 ст. 206 КК Украiни було засуджено 51 особа, з них покарання у виглядi позбавлення волi понесло 11,5 %; покарання у виглядi виправних робiт - 28 %; штраф застосовувався до 43 %. Тобто, при призначеннi покарання судами по ч.1 ст.206 КК Украiни, суди в бiльшостi випадкiв призначають штраф 43% та виправнi роботи 28%.
Виправнi роботи - покарання, пов"язане з обов"язковою працею засудженого за мiсцем його роботи чи iнших мiсцях, якi визначаються органами, що вiдають застосуванням виправних робiт, але в районi мiсця проживання засудженого. Вiдповiдно до дiючого законодавства (ст.29 КК Украiни) найменша межа виправних робiт - 2 мiсяцi. Виправнi роботи як вид покарання надiленi певним каральним впливом: призначаються на певний строк, напротязi якого з засудженого утримуеться певний вiдсоток заробiтку; час виправних робiт не зараховуеться у трудовий стаж; чергова вiдпустка не надаеться; виправнi роботи тягнуть за собою судимiсть; ефективнiсть виправних робiт пiсилюеться встановленням спецiальноi вiдповiдальностi за ухилення вiд iх вiдбування.[116]
Штраф являе собою мiру покарання, що виражаеться в грошовому стягненнi в дохiд держави певноi суми з засудженого. Мiнiмальний розмiр штрафу за дiючим кримiнльним законом визначаеться ст.32 КК Украiни.
Санкцiя ч.2 ст.206 КК Украiни передбачае покарання у виглядi позбавлення волi на строк вiд одного року до п"яти рокiв. На практицi зустрiчаються випадки застосування умовного засудження та призначення покарання з вiдстрочкою виконання покарання.
Сутнiсть умовного засудження до позбавлення волi полягае у тому, що особа засуджена до позбавлення волi при умовi дотримання встановлених законом вимог, не скеровуеться у визначену для покарання виправно-трудову установу.
Вiдстрочення виконання вироку е видом умовного звiльнення вiд покарання. Виконання вироку може бути вiдстрочено лише на пiдставi ст.46-1 КК, при можливостi виправллення i перевиховання особи, що вчинила злочин, без iзоляцii вiд суспiльства. При призначеннi вiдстрочки суди повиннi всебiчно i повно проаналiзувати характер i ступiнь суспiльноi небезпеки скоеного злочину, особу винного i iншi обставини справи. Але, як свiдчить судова практика це не завжди робиться.
Так, вироком Хмельницького мiського народного суду Г. засуджено за ч.2 ст.188-1 та ч.1 ст.206 КК УРСР i на пiдставi ст.42 КК УРСР за сукупнiстю злочинiв йому призначено покарання у виглядi позбавлення волi строком на два роки дев"ять мiсяцiв. Згiдно iз ст.43 КК УРСР до цього покарання приеднано три мiсяцi позбавлення волi, якi вiн не вiдбув за попереднiм вироком, i остаточно за сукупнiстю вирокiв засудженому визначено покарання у виглядi позбавлення волi строком на три роки. На пiдставi ст.46-1 КК УРСР виконання вироку вiдстрочено на два роки.
Як визнав суд, перебуваючи у нетверезому станi, Г. у грубiй формi став запрошувати до танцю незнайому йому Д., а потiм намагався втягнути ii в зал силою. Очевидцi такоi непристойноi поведiнки Г. зробили йому зауваження, але вiн, порушуючи громадський порядок, кiлька разiв вдарив одного з них, Ж., в обличчя. Коли до ресторану прибули працiвники мiлiцii Ш. та Б. i запропонували Г. пройти до ВВС для з"ясування обставин вчиненого, той вiдмовившись виконувати iх законнi вимоги, вчинив iм опiр. Намагаючись звiльнити Г., Ш. активно протидiяв працiвникам мiлiцii, хватав iх за шию, розiрвав Ш-му шинель, а Г. тим часом двiчi вдарив Б. та пошкодив йому рацiю. Пiд час доставки у ВВС в патрульному автомобiлi Г. просив вiдпустити його, а одержавши вiдмову i бажаючи втiкти, умисно вдарив працiвника мiлiцii М. в обличчя, чим заподiяв йому легкi тiлеснi ушкодження з короткочасним розладом здоров"я.
Вiрно встановивши фактичнi обставини справи, суд дав належну оцiнку доказам та обгрунтовано квалiфiкував дii Г.
Проте, призначаючи вiдстрочку виконання вироку, суд не взяв до уваги, що Г. вже був судимий за вчинення опору працiвникам мiлiцii iз застосуванням насильства за подoбних обставин i новий злочин вчинив не вiдбувши покарання за попереднiм вироком у виглядi виправних робiт. Все це свiдчить про те, що протиправна поведiнка Г. е стiйкою. Не врахував суд також нi того, що злочини вчинено в нетверезому станi, нi iх пiдвищеноi суспiльноi небезпеки.
Виходячи з цього, Президiя обласного суду визнала, що застосування до Г. ст.46-1 КК УРСР е необгрунтованим, а тому вирок щодо цього скасувала i направила справу на новий судовий розгляд.[117]
Дii, передбаченi частинами 1 або 2 цiеi статтi, якщо вони вчиненi з застосуванням чи спробою застосування вогнепальноi зброi або ножа, кастетiв чи iншоi холодноi зброi, а так само iнших предметiв, спецiально пристосованих для нанесення тiлесних ушкоджень,- караеться позбавленням волi на строк вiд трьох до семи рокiв.
Проаналiзована мною практика свiдчить, що iз 187 засуджених Тернопільським мiським судом у 1997 роцi за ч.2 i ч.3 ст.206 КК Украiни,- покарання у виглядi позбавлення волi понесли - 23 % осiб; виправнi роботи застосовувались до 2% осiб; до 42 % осiб була застосована вiдстрочка виконання вироку.
Ось така загальна характеристика застосування покарання за хулiганство. Пiдводячи пiдсумок даннiй главi, хочеться зауважити, що призначаючи покарання суд (суддя) повиннi об"ективно враховувати характер i ступiнь суспiльноiтнебезпечностi вчиненого, всi обставини справи, i, керуючись лише законом та власною правосвiдомiстю, призначати розумне, доцiльне i справедливе покарання, яке б максимально сприяло випраленню засудженого.
В И С Н О В О К
Вивчення дiючого кримiнального законодавства, слiдчо-судовоi практики його застосування, монографiчноi та iншоi спецiальноi лiтератури дозволяе зробити наступнi висновки.
1. Хулiганство - умиснi дii, що грубо порушують громадський порядок i виражають явну неповагу до суспiльства.
а) родовим об"ектом хулiганства е громадський порядок;
б) безпосереднiм об"ектом хулiганства е суспiльнi вiдносини по забезпеченню нормального функцiонування державних i громадських установ, пiдприемств, органiзацiй, цiлiснiсть майна громадян, безпеки, честi i гiдностi людей, а також нормальнi умови для iх роботи, побуту i вiдпочинку.
2. Об"ективна сторона хулiганства виражаеться в активному дiяннi, яким грубо орушуеться громадський порядок i виражаеться явна неповага до суспiльства. Пiд грубим порушенням громадського порядку слiд розумiти заподiяння йому значноi шкоди, що утруднюе впорядковане функцiонування суспiльних вiдносин. Пiд явною неповагою до суспiльства слiд розумiти вiдкрито виражене, очевидне для винного i iнших осiб зневажливе ставлення до громадського порядку, iгнорування iснуючих у суспiльствi елементарних правил поведiнки, моральностi, добропристойностi. З об"ективноi сторони склад хулiганства е формальним, тобто злочин вважаеться закiнченим в момент вчинення хулiганських дiй.
3. Суб"ектом хулiганства, передбаченого ч.1 ст.206 КК е фiзична, осудна особа, яка до моменту вчинення злочину досягла 16 рокiв, тодi злiсного i особливо злiсного хулiганства (ч.2 i ч.3 ст.206 КК) - фiзична, осудна особа, якiй виповнилось 14 рокiв.
4. Суб"ективна сторона хулiганства характеризуеться умисною формою вини, при чому, умисел може бути як прямий, так i непрямий, тобто винний усвiдомлюе суспiльно-небезпечний характер своiх дiй, передбачае, що цими дiями вiн грубо порушуе громадський порядок i проявляе явну неповагу до суспiльства, хоча бажае, або не бажае, але свiдомо допускае настання таких наслiдкiв.
Мотивом хулiганства е усвiдомлене прагнення проявити явну неповагу до суспiльства шляхом вчинення дiй, якi грубо порушують громадський порядок.
II. Залежно вiд ступеня суспiльноi небезпечностi розрiзняють три види хулiганства: просте (ч.1), злiсне (ч.2), особливо злiсне (ч.3 ст.206 КК Украiни).
1. Злiсне хулiганство - це умиснi дii, що грубо порушують громадський порядок i виражають явну неповагу до суспiльства, але вiдзначаються за своiм змiстом:
а) вийнятковим цинiзмом;
б) особливою зухвалiстю;
в) пов"язанi з опором представнику влади, що здiйснюе обов"язки по охоронi громадського порядку, або iншим громадянам, якi присiкають хулiганськi дii;
г) або вчиненi особою, ранiше судимою за хулiганство.
2. Особливо злiсне хулiганство - це умиснi дii, що грубо порушують громадський порядок i виражають явну неповагу до суспiльства, якщо вони вчиненi з застосуванням чи спробою застосування вогнепальноi зброi, а так само предметiв, спецiально пристосованих для нанесення тiлесних ушкоджень.
III. Призначення покарання за хулiганство:
1. санкцiя ч.1 ст.206 КК Украiни передбачае покарання у виглядi:
а) позбавлення волi на строк до одного року;
б) або виправних робiт на той же строк;
в) або штрафу вiд 30 до 80 мiнiмальних розмiрiв заробiтноi плати;
2. дiяння, передбаченi ч.2 ст.206 караються позбавленням волi на строк вiд одного року до п"яти рокiв;
3. санкцiя ч.3 ст.206 передбачае покарання у виглядi позбавлення волi на строк вiд трьох до семи рокiв.
ЛІТЕРАТУРА
1. Атонян Ю.М.,Городин С.В. Преступность и психологические аномалии.М.:Наука.1987.
2. Бажанов М.И. назначение наказания по советскому уголовному праву.К.:Выща школа.1980.
3. БажановМ.И.УголовноеправоУкраины.Общаячасть.Днепропетровск.:»Пороги».
1992.
4. Викторов Б.А. Цель и мотивы в тяжких преступлениях.М.Госюриздат.1963.