Чи е неповага до суспiльства явною i яка ступiнь прояву непооваги, можна визначити лише виходячи з конкретних хулiганських дiй. Ступiнь прояву неповаги до суспiльства може визначатись цiлим рядом обставин: нахабство чи цинiзмом дiй, особливостями часу, мiсце, обстановки скоення хулiганських дiй, iх способом та iнше. Перерахованi обставини можуть поеднуватись, виступаючи в сукупностi, визначаючи тим самим пiдвищену ступiнь прояву неповаги до суспiльства. Однi i тiж дii, вчиненi рiзним способоом, в рiзний час, в рiзних мiсцях чи в рiзнiй обстановцi, моожуть свiдчити про бiльшу чи меншу ступiнь неповаги до суспiльства.[30]
В кримiнальноо-правовiй лiтературi i снуе думка про те, що обов"язковою ознакою хулiганства е його публiчнiсть. Рiзнi автори в поняття ознаки публiчностi хулiганства вкладали рiзний змiст. Так, Е.А.Фролов, А.К.Шедрiна характер хулiганства мотивували вчинення його лише в публiчних мiсцях.[31] П.I.Грiшаев розумiе публiчнiсть в наявностi стороннiх осiб - очевидцiв.[32] Бiльшiсть авторiв вважають хулiганськi дiяння публiчними, якщо громадяни спостерiгають або за самими дiяннями чи за iх наслiдками (Н.Т.Куц, С.С.Яценко та iншi). I така точка зору, на мiй погляд, е правильною, так як хулiганство вiдноситься до тих злочинiв, якi можуть вчинюватись у будь-яких мiсцях: парк, ресторан, кiнотеатр, пiдприемство, установа тощо, а також в мiсцях iндивiдуального призначення: будинок, квартира, дача. У 72 вiдсотках випадкiв хулiганськi дii вчиняються у громадських мiсцях. I, як показуе слiдчо-судова практика у бiльшостi 84 вiдсотки прилюдно, тобто в присутностi iнших громадян. У такому разi хулiганством порушуеться громадський порядок безпосередньо в момент його вчинення.[33] Але часто хулiганськi дii можуть проявитися i у безлюдних мiсцях, особливо тодi, коли винний вважае таким чином уникнути виявлення злочину i покарання. Тому, наприклад, знищення газонiв квiтiв, зривання афiш, перевертання лавочок, пошкодження дермантину на дверях квартир в момент iх вчинення, внаслiдок вiдсутностi очевидцiв i потерпiлих нi в кого не викликае почуття тривоги, збентеження, обурення. Вони з"являються, як тільки громадяни виявляють наслiдки хулiганства.[34]
Тому подiбнi дii визнаються хулiганськими незалежно вiд того, вчиненi вони публiчно чи у вiдсутностi людей, оскiльки ними все ж грубо порушуеться громадський порядок i проявляеться явна неповага до суспiльства.[35]
Тому можна зробити висновок, що публiчнiсть i громадське мiсце не е обов"язковими ознаками хулiганства. I це на мою думку, е правильним, так як в законi вiдсутня вказiвка на вчинення злочину.
З обективноi сторони склад хулiганства е формальним, так як цей злочин вважаеться закiнченим в момент вчинення хулiганських дiй, вважае П.Матишевський, стверджуючи, що для складу хулiганства не вимагаеться настання шкiдливих наслiдкiв. Сам факт грубого порушення громадського порядку утворюе закiнчений злочин. Шкiдливi ж наслiдки, що наступили, свiдчать про пiдвищену суспiльну небезпеку.[36] В той час I.Н.Даньшин, М.Л.Наклович вважають, що необхiдною ознакою об"ективноi сторони хулiганства е наслiдки. Слово "порушують", яке даеться у визначеннi хулiганства (ч.1 ст.206 КК Украiни), вони трактують як таке, що свiдчить про наслiдки, необхiднi для складу хулiганства.[37] З моеi точки зору, законодавець слово "порушують" застосовуе не для того, щоб вказати на наслiдки хулiганських дiй, а для того,щоб визначити дii, якi слiд квалiфiкувати як хулiганство: "... дii, що грубо порушують громадський порядок ...".
Згiдно п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду Украiни вiд 28 червня 1991 року "Про судову практику у справах про хулiганство" хулiганськi дii, що супроводжувались погрозою вбивством, образою громадянина, заподiянням побоiв, тiлесних ушкоджень (за вийнятком умисних тяжких ушкоджень) чи пошкодженням державного i колективного майна або приватного майна громадян без обтяжуючих обставин, належить квалiфiкувати тiльки за вiдповiдною частиною ст.206 КК Украiни. Додаткова квалiфi- кацiя за статтями про злочини проти особи або проти державного i колективного майна чи приватного майна громадян не потрiбна.[38]
Важливо проводити розмежування мiж кримiнально карним хулiганством i хулiганством, вiдповiдальнiсть за яке настае за кодексом про адмiнiстративнi правопорушення. Стаття 173 КУпАП зазначае, що дрiбне хулiганство - це нецензурна лайка в громадських мiсцях, образливе чiпляння догромадян та iншi подiбнi дii, що порушують громадський порядок i спокiй громадян".
При розмежуваннi кримiнально-карного хулiганства i дрiбного хулi- ганства потрiбно всебiчно враховувати такi обставини i суб"ективнi ознаки, як характер i розмiр порушення громадського порядку (форма, тривалiсть), обставини скоення хулiганських дiй (час, мiсце та iншi умови), наслiдки хулiганських дiй, кiлькiсть потерпiлих, а також особа винного, мотив i мету його дiй. При дрiбному хулiганствi дii винного хоча i порушують громадський порядок, але не являють великоi небезпеки для суспiльства i не спричиняють суттевоi шкоди охоронюваним законом правам i iнтересам. При кримiнально-карному хулiганствi порушення громадського порядку е грубим, що надае дiям винного ту ступiнь суспiльноi небезпеки, яка вiдрiзняе хулiганство, карне в кримiнальному порядку, вiд дрiбноого хулiганства, що е адмiнiстративним проступком.[39]
Лише об"ективне вчинення всiх ознак, взятих в сукупностi, дае можливiсть встановити, чи мае вчинок характер дрiбного хулiганства чи характер суспiльно-небезпечного. М.Л.Наклович справедливо зазначае, що нецензурна лайка, яка в принципi, i вважаеться дрiбним хулiганством, переростае в кримiнально-карне хулiганство, якщо буде довготривалою, i тому, надовго порушить спокiй громадян.[40]
Так наприклад, гр.С засуджений за ч.1 ст.206 КК Украiни за те, що знаходячись в станi алкогольного сп"янiння, в тролейбусi, який рухався за маршрутом N 9, безпричинно чiплявся до громадян, не цензурно висловлювався в iх адресу, спiвав непристойнi пiснi, а також вiдiрвав у гр. М. кишеню на шкiрянiй куртцi. На зауваження громадян припинити хулiганськi дii С. не реагував. Своiми дiями, якi продовжувались 20-25 хвилин, С. грубо порушив громадський порядок i виявив явну неповагу до суспiльства.[41] Дii С. правильно квалiфiкованi за ч. ст.206 КК Украiни, так як вiн не припинив своеi антигромадськоi поведiнки в присутностi багатьох громадян i протягом тривалого часу.
При дрiбному хулiганствi дii за своiми об"ективними якостями не можуть бути пов"язанi з насиллям, яким наноситься iстотна шкода особi, тiлесними ушкодженнями, муками. Також вони не можуть бути поеднаннi iз знищенням чи пошкодженням майна, що спричиняе значну шкоду, з опором представниковi влади чи громадськостi, що виконуе обов"язки по охоронi громадського порядку; не можуть бути визнанi хулiганськi дii адмiнiстративним правопорушенням, якщо вони мiстять iншi ознаки злiсного i особливо злiсного хулiганства. Визнання подiбних дiй адмiнiстративноправовим делiктоом буде серйозним порушенням законностi, а адмiнicтративний вплив в цьому випадку не буде мати превентивного значення.[42]
Необхiдно також видiлити, що при розмежуваннi кримiнально-карного хулiганства i дрiбного хулiганства в юридичнiй не мае единоi думки. Так, В.Т.Калмиков вважае, що рiзниця полягае лише у рiзному ступенi суспiльноi небезпеки. При чому, ступiнь, суспiльноi небезпеки е поняттям складальним, що визначаеться за рахунок поеднання всiх об"ективних i суб"ективних ознак, що характеризують вчинене дiяння. Наприклад, при визначеннi суспiльноi небезпеки враховуеться, де i в якiй обстановцi було вчинене дiяння, його характер, в чому воно проявилось, як довго тривало[43] З цiею точкою зору не згiдний М.Л.Наклович, який стверджуе, що немае жодного законодавчого акту, в якому говорилось би, що адмiнiстративнi правопорушення надiленi ознакоою суспiльноi небезпеки. Роблячи спробу роздiлити адмiнiстративний проступок i злочин за допомогою бiльшого чи меньшого ступеня суспiльноi небезпеки, означае неправильно орiентувати слiдчо-судову практику в цьому важливому питаннi.[44]
Даючи аналiз тим точкам зору, необхiдно звернутись до ст.7 КК Украiни та ст. 9 КУпАП. Даючи поняття злочину, ст.7 КК Украiни вказуе, що основним елементом злочину е суспiльно-небезпечне дiяння. В ст.9 КУпАП вказiвки на суспiльну небезпеку як ознаку адмiнiстративного правопорушення не даеться. Тому, на мою думку, позицiя М.Л.Накловича правильно вiдображае змiст дiючого законодавства.
3. СУБ"ЕКТ ХУЛIГАНСТВА.
Суб"ектом злочину за кримiнальним правом визнаеться фiзична, осудна особа, що досягла вiку з якого настае кримiнальна вiдповiдальнiсть, винна у вчиненi суспiльно-небезпечного дiяння, передбаченого кримiнальнм законом як злочин.[45] Отже, виходячи з цьоого визначення, не будь-яка особа може бути суб"ектом злочину. Кримiнальне законодавство виключае кримiнальну вiдповiдальнiсть малолiтнiх i можливiсть застосування мiр кримiнального покарання до неосудних. Тому, суб"ектом хулiганства може бути лише фiзична особа, яка е осудною i досягла встановленого законом вiку. Вiдповiдно до ст. 10 КК Украiни кримiнальнiй вiдповiдальностi з 14 рокiв пiдлягають особи, якi вчинили злiсне або особливо злiсне хулiганство (ст.206 ч.ч.2 i 3 КК Украiни). А тому, особи, якi вчинили просте хулiганство, тобто передбачене ч.1 ст.206 КК Украiни несуть вiдповiдальнiсть за загальним правилом - з 16 рокiв.
Встановлення мiнiмальноого вiку кримiнальноi вiдповiдальностi за просте хулiганство з 16 рокiв, а за злiсне з 14 рокiв е вiрним i науково обгрунтованим. Оскiльки суспiльна небезпечнiсть злiсного i особливо злiсного хулiганства значнав, е цiлком очевидною i зрозумiлою будьякому неповнолiтньому. I неповнолiтнiй з 14 рокiв повинен i може усвiдомлювати цю суспiльну небезпеку, яка мiститься в його дiях.