У рівнянні регресії (4) log (1+gp) приблизно дорівнює gp (виражений дробом 100). Отже, він свідчить, що зростання коефіцієнта тенденції інфляції в процентному співвідношенні знижує коефіцієнт тенденції зростання ВВП на 0,06%. Коефіцієнт інфляції тісно взаємопов’язаний з дисперсією інфляції; отже, остання може також служити як змінна величина інструментарію факторів нестабільності.
Для перехідного типу економіки, який існує в країнах-кандидатах на вступ до ЄС, співвідношення уUS/y дорівнює приблизно 4, а log10 4 = 0,6. Отже, згідно з рівнянням Гомулки– Думаса фактор наздоганяння може забезпечити 3,4% поточного зростання ВВП. Для країн-кандидатів на вступ до ЄС з коефіцієнтом 1/Y у межах 20–25% та коефіцієнтом інфляції 10–15%. Згідно з рівнянням зростання коефіцієнт зростання ВВП буде перебувати у межах від 4,7% (при 1/Y = 20% і gp = 15%) до 5,8% (при 1/Y = 25% і gp = 10%). Подальше процентне збільшення коефіцієнта 1/Y на 5 одиниць до 30% приведе до збільшення коефіцієнта зростання на 6,8% і зменшення коефіцієнта інфляції на 7 одиниць, довівши її до 3%, а пізніше інфляція зросте до 6,9%. Однак після десятиліття зростання на 5–7% коефіцієнт yUS/y впаде з теперішнього рівня 4% до 3%, зменшуючи вклад у фактор наздоганяння на 0,7 і до 2010 р. знижуючи коефіцієнт зростання з 6,9% до 6,2%.
Ця задача не спрямована на те, щоб точно обчислити показник зростання певних періодів часу і певних країн. Мета цієї задачі – обчислення потенційного напрямку показника зростання на основі широкого та довготривалого переходу економіки країн певної групи від репрезентативного до середньорозвинутого та ринкового типу.
Результати обчислень, поданих у табл. 5, необхідно розглядати як показник можливого коефіцієнта зростання для перерахованих країн, в яких спостерігався негативний фактор «переваг відставання», на наступних 50 років. Політичні альтернативи відображені за допомогою двох коефіцієнтів заощаджень.
Важлива роль накопичення капіталу в перспективі зростання позначена непрямим припущенням, що міжнародний обмін технологіями пропорційний до інвестицій. Це припущення може бути реалістичним, коли технологічна прогалина велика у перші 20 – 30 років. В останні роки цього періоду має відбутися зменшення прибутку на власний капітал, тому прогноз, поданий у табл. 5, є менш реальним.
Після перших десяти років перехідного періоду внутрішні заощадження у більшості країн з перехідним типом економіки є невеликими. Головне, що є дві причини цього: успадкована політика великих соціальних перетворень і негативний вплив на доходи протягом спаду виробництва в перехідний період. Після першої хвилі реформ (лібералізації, стабілізації та приватизації) країни з перехідним типом економіки можуть втілювати реформи і політику, спрямовані суто на підтримку заощаджень. Сюди входять пенсійні реформи, за допомогою яких державні пенсії різко скоротилися і було запроваджено схеми приватних пенсій. Податкові ж реформи спрямовані на те, щоб різко скоротити як субсидії, так і пряме оподаткування окремих осіб та компаній.
Кандидати на вступ до Європейського Союзу повинні бути здатними залучити прямі іноземні інвестиції в обсягах, важливих щодо ВВП. Макроекономічні ризики інвесторів потрібно надалі суттєво скоротити, оскільки нові країни-члени ЄС стануть частиною Єврорегіону. Лише тоді, коли це станеться, внутрішні заощадження більше не мають бути стримуючим фактором для інвестицій, а отже, стримуючим фактором економічного зростання.
Державним інвестиціям відводиться роль важливого вкладу в стимулювання економічного зростання у всіх сферах, де наявні позитивні зовнішні фактори. Сюди входять фізична інфраструктура, сфера наукових досліджень та освіта. Державні видатки у цих галузях були радикально скорочені у першому десятиріччі перехідного етапу. Скорочення соціальних трансфертів потрібне також для зміни цього курсу зовсім у протилежний бік.
Прикінцеві примітки
У всіх країнах з перехідним типом економіки, про які йшла мова у цій статті, лібералізаційні та стабілізаційні заходи
1990-х рр. складали основу, що сприяла швидкому розширенню нового приватного сектора, підтримувала скорочення і реструктуризацію державного сектора, глибоку переорієнтацію і швидкий розвиток міжнародної торгівлі. У більшості цих країн показник ВВП на душу населення становив близько 15% (порівняно з 30% – показником США на початку ХХ ст.), він все ще перебував на тому ж рівні до кінця століття. Економічні зміни, що відбулися в останньому десятилітті, значно сприяли досягненню стратегічної мети щодо створення такої економічної системи, з допомогою якої можна було б суттєво скоротити різницю між рівнями доходів у ХХІ ст.
Приголомшливі макроекономічні дисбаланси і надзвичайно великі структурні спотворення були основними проблемами, успадкованими 25 постсоціалістичними країнами Центральної Європи та колишнього Радянського Союзу. Їх вони змушені були вирішити у першому десятиріччі періоду. Пакети реформ, ухвалені більшістю країн Центральної Європи та Балтики, великою мірою стосувалися гостроти макроекономічної кризи і важливості цих успадкованих структурних проблем. Вони були спрямовані на відновлення макроекономічної стабільності шляхом швидкої лібералізації цін, торгівлі та входження в ринок і розбудови інфраструктури інституцій та законів, здатних обслуговувати добре діючу, конкурентоздатну ринкову економіку.
Стратегія реформ, прийнята більшістю країн СНД, містила значну, але менш масштабну лібералізацію PTE і передбачала швидку приватизацію ще до встановлення макроекономічної стабілізації. У країнах СНД структурні спотворення від початку були значно більшими, приватні сектори меншими, а перші ринкові реформи – обмеженішими. Ці вельми несприятливі початкові умови мали величезний вплив на реформи, політику та прогрес економічних перетворень. Однак відмінності у стратегіях реформування цих двох груп і різниця у межах кожної групи суттєво зменшились у другій половині 1990-х рр.
Таблиця 1. Дані про кількість населення та ВВП 25-ти країн Центральної Європи, Балтики
та СНД з перехідним типом економіки (1994 і 1998 рр.)
| Країни | 1994 р. | 1998 р. | |||
| Населення (млн. чол.) | ВВП на душу населення ПКЗ, тис. дол. | ВВП ПКЗ, млн. дол. | ВВП (млн. дол.) | ПКЗ дол./дол. | |
| Албанія | 3.4 | 2.9 | 9.9 | 3.2 | 3.1 |
| Болгарія | 8.4 | 4.8 | 40.3 | 10.9 | 3.7 |
| Хорватія | 4.5 | 6.8 | 30.6 | 21.9 | 1.4 |
| Чехія | 10.3 | 12.5 | 129 | 56.0 | 2.3 |
| Естонія | 1.5 | 7.6 | 11.4 | 5.4 | 2.1 |
| Македонія | 2.1 | 4.4 | 9.2 | 3.3 | 2.8 |
| Угорщина | 10.3 | 10.2 | 105 | 47.8 | 2.2 |
| Латвія | 2.6 | 5.6 | 14.6 | 6.9 | 2.1 |
| Литва | 3.7 | 6.4 | 23.7 | 10.8 | 2.2 |
| Польща | 38.5 | 7.7 | 296 | 148 | 2.0 |
| Румунія | 22.7 | 5.6 | 127 | 38.5 | 3.3 |
| Словаччина | 5.4 | 9.8 | 52.9 | 20.4 | 2.6 |
| Словенія | 2 | 14.3 | 28.6 | 19.1 | 1.5 |
| СНД | |||||
| Вірменія | 3.6 | 2.2 | 7.9 | 1.8 | 4.3 |
| Азербайджан | 7.5 | 2.2 | 16.5 | 4.0 | 4.1 |
| Білорусь | 10.4 | 6.1 | 63.4 | 14.4 | 4.4 |
| Грузія | 5.5 | 3.3 | 18.2 | 5.3 | 3.4 |
| Казахстан | 17 | 4.3 | 73.1 | 25.2 | 2.9 |
| Киргизстан | 4.6 | 2.3 | 10.6 | 1.6 | 6.5 |
| Молдова | 4.4 | 1.9 | 8.4 | 1.9 | 4.4 |
| Росія | 148 | 6.5 | 962 | 275 | 3.5 |
| Таджикистан | 5.8 | 0.9 | 5.2 | 1.2 | 4.2 |
| Туркменістан | 4 | 3.2 | 12.8 | 1.7 | 7.6 |
| Україна | 51.9 | 3.2 | 166 | 43.7 | 3.8 |
| Узбекистан | 22.4 | 2.1 | 47.0 | 13.1 | 3.6 |
ПКЗ – паритет купівельної здатності.
Джерело: ВВП на душу населення в доларовому співвідношенні ПКЗ від МВФ, World Economic Outlook (Washington D.C.), October 1999. ВВП (1998) вказано в доларах за ринковим курсом, EBRD, Transition Report (London), 1999.
| Показники | 1991 | 1992 | 1993 | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 |
| Зростання ВВП (%) | ||||||||
| Зважене середнє значення ВВП................ | –10.7 | –4.1 | –0.3 | 3.7 | 5.6 | 3.9 | 2.7 | 1.8 |
| Відхилення від зваженого абсолютного значення ВВП................ | 2.9 | 5.0 | 3.2 | 1.6 | 1.9 | 2.1 | 4.6 | 3.9 |
| Інфляція, CPI (%) | ||||||||
| Зважене середнє значення ВВП................ | 109.9 | 183 | 115 | 29.9 | 24.2 | 21.3 | 46.1 | 12.0 |
| Відхилення від зваженого абсолютного значення ВВП................ | 77.0 | 208 | 131 | 14.0 | 11.7 | 11.4 | 54.1 | 8.3 |
| Баланс загального державного бюджету (% від ВВП) | ||||||||
| Зважене середнє значення ВВП................ | –3.2 | –4.8 | –3.4 | –3.2 | –3.0 | –3.2 | –3.1 | –3.1 |
| Відхилення від зваженого абсолютного значення ВВП................ | 3.8 | 2.6 | 2.9 | 1.9 | 1.3 | 1.3 | 0.9 | 1.1 |
| Загальні державні витрати (% від ВВП) | ||||||||
| Зважене середнє значення ВВП................ | .. | 47.3 | 45.7 | 44.7 | 43.8 | 43.4 | 43.1 | 43.1 |
| Відхилення від зваженого абсолютного значення ВВП................ | .. | 4.9 | 6.5 | 5.2 | 4.5 | 4.7 | 5.2 | 3.0 |
| Валові резерви (місяці витрат поточного рахунку) | ||||||||
| Зважене середнє значення ВВП................ | 1.9 | 2.1 | 2.5 | 3.0 | 4.4 | 3.9 | 4.1 | 4.5 |
| Відхилення від зваженого абсолютного значення ВВП................ | 0.9 | 1.0 | 0.8 | 0.9 | 2.0 | 1.7 | 1.4 | 1.8 |
| «Великі гроші» (% від ВВП) | ||||||||
| Зважене середнє значення ВВП................ | .. | 47.2 | 44.7 | 44.6 | 44.8 | 45.7 | 44.5 | 43.8 |
| Відхилення від зваженого абсолютного значення ВВП................ | .. | 15.5 | 16.8 | 16.6 | 15.2 | 14.5 | 12.4 | 11.7 |
| Коефіцієнт позики(%) | ||||||||
| Зважене середнє значення ВВП................ | .. | 141 | 45.9 | 35.7 | 27.7 | 45.9 | 25.4 | 24.4 |
| Відхилення від зваженого абсолютного значення ВВП................ | .. | 196 | 26.3 | 16.4 | 9.3 | 42.2 | 9.4 | 10.0 |
Джерело: те саме, що і для табл. 1.