2. 3 податку на додану вартість, розрахунковий період якого настав.
7.4. З 1 жовтня 1997р. застосовується Інструкція з бухгалтерського обіку податку на додану вартість, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 1 липня 1997р. № 141. Слід підкреслити, що в Інструкції облік податку на додану вартість розглядається без достатньої ув’язки з іншими записами на бухгалтерських рахунках. Тому зрозуміти економічний зміст окремих положень Інструкції і практично їх застосовувати буде вельми складно. Крім того, необхідно враховувати зміни, що внесені і ще повинні бути внесені до цієі Інструкції у зв’язку зі змінами до Закону про податок на додану вартість.
Згідно з названою Інструкцією суми податкових зобов’язань по сплатІ податку на додану вартість відображаються по кредиту рахунка 68 "Розрахунки з бюджетом", субрахунок "3 податку на додану вартість", а суми податкового кредиту з податку на додану вартість, що відносяться на зменшення податкових зобов’язань, відображаються по дебету рахунка 68, субрахунок "3 податку на додану вартість" у кореспонденції з відповідними рахунками.
7.5. Для обліку податку на додану вартість, пов’язаного з передоплатами покупки та відвантаження товарів і іншими операціями з розрахунків за товари до плану бухгалтерських рахунків введено новий синтетичнии рахунок 67 "Податкові розрахунки" з двома субрахунками:
1. 3 податкових зобов’язань.
2. 3 податкового кредиту.
Застосування в обліку цих субрахунків розглянено в попередніх розділах посібника (розділи 3 і 4).
7.6. Треба мати на увазі, що згідно з Інструкцією сума податкового зобов’язання з ПДВ у регістрах бухгалтерського обліку (журналах-ордерах, відомостях, машинограмах та інших) повинна виділятись в окрему графу на підставі належно оформлених документів (податкових накладних та інших розрахункових або платіжних документів). Як здійснити практично цей облік бухгалтери повинні вирішувати самостійно в залежності від того, яка форма бухгалтерського обліку застосовується на підприємстві.
7.7. Зазначимо, що порядок записів в бухгалтерському обліку з податку на додану вартість може згідно з Інструкцією суттєво змінитись у зв’язку з введенням в дію пізніше постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.97 р. № 869, за якою реалізація відображається в обліку за датою відвантаження (передачі) товарів (п.п. 4.1 - 4.3), а також через внесення 26.09.97 р. змін до Закону України "Про податок на додану вартість", що набрав чинності з 1.10.97 р.
7.8. В Посібнику враховані можливі зміни в бухгалтерському обліку ПДВ, про що зроблено відповідні завваження. При надходженні змін до Інструкції та змінах у нормативних документах у зроблені після 1.10.97р. бухгалтерські записи можна буде внести необхідні уточнення чи виправлення.
Треба мати на увазі, що заборонено зараховувати в податковий кредит будь-які витрати, які не підтверджені податковою накладною чи митною декларацією. В разі відсутності її на момент перевірки застосовуються фінансові санкції на загальних підставах.
Законом встановлена відповідальність за порушення строків нарахування і внесення до бюджету ПДВ або порядку звітування відповідно до положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Штрафні санкції за результатами діяльності за період з 1 жовтня по 31 грудня 1997р. не застосовуються.
8. ОБЛІК ВАЛОВИХ ВИТРАТ І ВАЛОВИХ ДОХОДІВ
8.1. Міністерство фінансів України наказом від 4 серпня 1997 р. №168 затвердило Рекомендації з бухгалтерського обліку валових витрат і валових доходів, розроблені Управлінням методології бухгалтерського обліку міністерства.
Законом України " Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який введено в дію з 1.07.1997р., установлено наступне визначення валових витрат і валових доходів:
Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх дальшого використання у власній господарській діяльності, ст. 5.1.
Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами, ст. 4.1.
8.2. Відповідно до пункту 7 Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від З.04.93 р. № 250, підприємство може самостійно встановлювати порядок накопичення даних про валові доходи і валові витрати без записів в системі регістрів і рахунків бухгалтерського обліку з наступним використанням таких даних для складання податкової декларації та податкової звітності.
Підприємства і організаіції ( крім бюджетних установ) можуть також узагальнення даних про валові витрати і валові доходи здійснювати записами в системі регістрів і рахунків бухгалтерського обліку за названими вище Рекомендаціями ( п. 8.1 ).
8.3. Для узагальнення інформації про валові витрати в системі регістрів і рахунків бухгалтерського обліку підприємства використовують рахунок бухгалтерського обліку 18 "Валові витрати", на якому відображаються витрати підприємства у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості сировини, матеріалів, товарів, робіт, послуг, які придбаваються підприємством для використання у власній господарській діяльності.
Для узагальнення інформації про валові доходи в системі регістрів і рахунків бухгалтерського обліку підприємства використовують рахунок бухгалтерського обліку 48 "Валові доходи". На рахунку 48 "Валові доходи" відображаютьоя доходи підприємства від усіх видів діяльності, отримані (нараховані) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
8.4. Рахунки 18 "Валові витрати"' і 48 "Валові доходи" за своїм економічним змістом і структурою є проміжними операційними рахунками. Ведення їх рекомендується для потреб податкового обліку і використання даних бухгалтерського обліку на цих рахунках валових витрат і валових доходів для складання декларації про прибуток підприємства та додатків до неї.
Рахунок 18 "Валові витрати" на підставі первинних облікових документів, що фіксують факти здійснення господарських операцій, дебетується з кредита відповідних рахунків (03, 33, 50, 51, 55, 60,76, 86, 89 і ін.) на суми валових витрат, що повинні бути показані в рядках 12-34 декларації про прибуток підприємства. Одночасно із записами операцій по дебету рахунка 18 "Валові витрати" рахунок 18 кредитується по дебету відповідних рахунків (05, 06, 08, 33, 50, 56, 60,81,83 і ін.) на суми витрат, що повинні бути відображені на цих рахунках за правилами ведення бухгалтерського обліку.
8.5. Рахунок 48 "Валові доходи" на підставі первинних облікових документів кредитується по дебету відповідних рахунків (31, 50, 56, 62, 76, 90, 92, 96 і ін.) на суми валових доходів, що повинні бути показані в рядках 1-9 декларації про прибуток підприємства. Одночасно із записами по кредиту рахунка 48 "Валові доходи" рахунок 48 дебетується по кредиту відповідних рахунків ( 46, 61, 62, 80, 83 і ін.) на суми доходів, що повинні бути відображені на цих рахунках за правилами бухгалтерського обліку.
Сальдо на рахунках 18 "Валові витрати" і 48 "Валові доходи" на початок і кінець звітного періоду не може бути. Обороти по дебету рахунка 18 "Валові витрати" і кредиту рахунка 48 "Валові доходи" використовуються як складові валових витрат і валових доходів підприємства.
8.6. Таким чином, на рахунках 18 "Валові витрати" і 48 "Валові доходи" на підставі первинних документів відображаються господарські операції підприємства, пов’язані з податковим обліком. Рахунки 18 і 48 відносяться до рахунків операційних, щомісячно закриваються і сальдо мати не можуть.
Поняття "Валові витрати" і "Валові доходи" більше не є аналогічними витратам виробництва та обігу і доходам від реалізації та позареалізаційних операцій. Тому балансовий прибуток і прибуток за декларацією про прибуток підприємства стали різними величинами; наприклад, до валових доходів відноситься аванс отриманий від покупця за товари, а перерахований аванс постачальнику відноситься до валових витрат
8.7. Валові витрати і валові доходи необхідно розглядати як елементи податкового обліку для визначення прибутку, що підлягає оподаткуванню. В інструктивних матеріалах нічого не сказано, як повинні звірятись, контролюватись і використовуватись показники бухгалтерського і податкового обліку. Слід підкреслити, що облікові регістри, які в даний час використовуються в бухгалтерському обліку, для застосування рахунків 18 "Валові витрати" і 48 "Валові доходи" не пристосовані.
Як оптимально поєднати бухгалтерський облік з податковим обліком покищо визначити трудно. Очевидно одне. Якщо вже розкол бухгалтерського обліку стався, то необхідно йти не по шляху змішування цих двох видів обліку, а доопрацювати систему бухгалтерського обліку (синтетичного і аналітичного) з таким розрахунком, щоб можна було раціонально використовувати його показники для складання і контролю податкової звітності. При цьому треба виходити з того, що підпорядкованість бухгалтерського обліку фіскальним потребам (визначеннню і стягненню податків) тепер не є обов’язковою.
Аналогічно до значного ускладнення бухгалтерського обліку привело введення до системи бухгалтерських рахунків рахунка 67 "Податкові розрахунки", який по суті також пов’язаний з потребами податкового обліку податку на додану вартість.
8.8. Визначення в податковому обліку валового доходу за датою події, що сталася раніше, вимагає визначення дати реалізації за кожним товарним чи платіжним документом, виписаним на кожного покупця. Без цього не можуть бути зроблені записи в податковому обліку чи в декларації про прибуток підприємства. А в бухгалтерському обліку реалізація товарів і валовий дохід від їх реалізації визначаються за відвантаженням товарів ( п.п. 4.1 - 4.4 ). В цьому разі виникає питання: як можна сумістити бухгалтерський і податковий облік, коли в бухгалтерському обліку реалізація і валовий дохід визначаються за відвантаженням, а в податковому обліку валовий дохід для визначення оподаткованого прибутку мусить визначатись за датою події, що сталася раніше, тобто за надходженням передоплати або відвантаженням товарів.