Смекни!
smekni.com

Електронний спуск смуг в поліграфії (стр. 1 из 3)

„Електронний спуск смуг”

в поліграфії.

Вступ

Якщо такі процеси як креатив, менеджмент, препрес, друк та обробка знаходяться в сфері постійного контролю та нагляду людей, що керують якістю поліграфічної продукції, то некерований в плані якості ручний монтаж із сфери такої уваги повністю випадає.

Монтаж виконується завжди, коли машинний аркуш тиражного паперу кратно перевищує формат переданих в друк фотоформ.

Раніше в основному використовувався ручний монтаж, також він широко застосовується і сьогодні. Якщо видавець хотів бути впевнений у якості свого видання, то він повинен був переконатися, що якщо не виводяться фотоформи у вигляді готового монтажу, то перед друком проводиться ручний монтаж смуг видання.

Існує кілька способів отримати правильно розміщені смуги:

· Монтажник типографії за допомогою ножиць та клейкої ленти розміщує на листі прозорого матеріалу передані йому потрібну кількість фотоформ (ручний монтаж).

· Верстальник забезпечує випуск вже правильного комплекту фотоформ, щоб запобігти ручному монтажу.

· При виводі фотоформ застосовується спеціалізоване програмне забезпечення для електронного монтажу.

Більш уточненим різновидом монтажу є спуск смуг. У додрукарському процесі спуском смуг називають процедуру розміщення сторінок документа на друкарській формі таким чином, щоб після друку, фальцування та підбірки блоку сторінки видання виявились розміщені у відповідності з їх нумерацією.

Спуск смуг буває книжково-журнальним та етикеточним. Книжно-журнальним спуском смуг називають стандартну вище наведену процедуру. А етикеточний спуск смуг відрізняться тим, що на формі повторюється багатократно одна і та ж смуга, а крім того, на одній формі можуть бути декілька різних за обрізним форматом видань.

1.Переваги та недоліки електронного

спуску смуг

У більшості випадків спуск смуг проводиться з фотоформ окремих смуг в типографії перед друком тиражу. Колись фотонабірні автомати виводили окремо кожну сторінку. Щоб створити друкарську форму, через яку потім експонується пластина, монтажники на великих столах з підсвіткою вирізали окремі сторінки і потім збирали їх разом у монтажні листи:

Для полегшення процедури ручного монтажу і підвищення його якості різними виробниками пропонується широкий спектр допоміжних пристроїв. Найпростішими з них є шрифтові (pinbar)столи, призначені для монтажу перфорованих плівок. Плівки, які переставляються, розміщені в них по периметру аркуша астролона, і проштанцьовані (до того, як їх обріжуть з трьох сторін) фотоформи перед закріпленням на астролоні позиціюються на ньому за допомогою штифтових планок.

Існують високоточні координатні монтажні столи різного ступеня автоматизації. Аркуш плівки в таких пристроях укладається на астролон не руками, а суппортом, схожим на суппорт металообробного станка. Положення суппорта контролюється або електронікою, або презиційними ноніусами, схожими на ноніуси штангенциркулів чи мікрометрів.

Але з настанням ери повністю цифрового технологічного процесу та появи великоформатних пристроїв виводу, з’явилась можливість скоротити витрати часу та грошей на спуск смуг. Підбираючи сторінки разом в електронному вигляді в процесі, що отримав назву “спуск смуг” (imposition), можна створювати готові для експонування друкарських листів плівки (чи навіть готові пластини, якщо замість фотовивідного автомату використовуєтсья пристрій для прямого виводу форм). В такому випадку повільний та недешевий процес ручного монтажу стає непотрібним. Коли створюється форма в електронному варіанті, програма спуску безпомилково розміщує сторінки. Кожен знає, що сторінки у видання повинні бути розміщені так, щоб на звороті першої сторінки була друга, далі –третя, і т.д. Чим довша публікація, тим складнішою є схема спуску смуг для неї. Наприклад, 64-сторінковий журнал може складатися з чотирьох 16-сторінкових зошитів, для кожного з яких потрібно виготовити дві 8-сторінкові форми. В такому випадку друкарська машина повинна надрукувати на обох сторонах чотирьох аркушів паперу по 8 сторінок. А потім, щоб виготовити журнал з нумерацією сторінок від 1 до 64, аркуші повинні бути сфальцовані, зібрані разом, скріплені та підрізані.

Ручний монтаж крім того, що займає багато часу, ще, на відміну від процедури копіювання фотоформи, може бути виконаним тільки спеціально підготованою людиною, і часто згубно виявляється на якості видання. Тому більш оптимальною є альтернатива: здача в друк фотоформ вже готових спусків смуг.

Спуск смуг можна організувати в програмі верстки вручну. Також його можна влаштувати із PostScript файлів окремих смуг за допомогою програм типу Impostrip чи Preps. Є можливість спуску смуг у QuarkXPress за допомогою розширення INPosition. Це три ненадійні способи спуску смуг, які дають позитивний результат тільки у добре збитому та організованому колективі. Переверстка смуг є настільки дорогою, що при проблемних спусках плівки виходять у типографію посмугово.

Відмова від ручного монтажу дозволяє (переваги):

· Зекономити фінанси за оплату на виконання роботи монтажу вручну

· Гарантувати точність приводки, гарантованої якістю вивідного пристрою

· Виключити можливі помилки (типу переставлених чи перевернутих сторінок, що викликається людською неуважністю)

· Скоротити час виконання робіт у типографії.

Разом із тим застосування комп’ютерного спуску смуг (недоліки):

· Вимагає додаткових капіталовкладень (придбання спеціалізованого програмного забезпечення)

· Збільшує поточні затрати за рахунок оплати додаткового робочого часу

· Збільшує відповідальність за можливі помилки в самому процесі електронного монтажу

· Збільшує час робіт в додрукарському процесі

· Утруднює прийом інформації від співвиконавців у вигляді готових фотоформ

· Збільшує ціну помилки, виявленої тільки після виводу форм.

При вище сказаному збільшення термінів виконання робіт пов’язане не стільки з самою операцією формування спуску, скільки з необхідністю дочікуватись готовності всіх смуг, що його складають. Якщо традиційна технологія посмугового виводу потребувала б тільки вивести “запізнілі” 5-6 смуг, то при виводі монтажними спусками через цих 5-6 смуг приходиться формувати різних 5-6 спусків та дочікуватися їх виводу.

Аналогічно, виявивши помилку при перевірці готових форм, потрібно перевипускати не одну помилкову смугу, а цілий монтажний спуск. Нарешті не можна просто взяти фотоформи рекламних смуг від рекламодаців і передати їх в типографію разом із своїми плівками. Для вставки рекламних смуг в монтажний спуск необхідно або мати їх електронну версію, або відсканувати готові фотоформи за допомогою copydot-сканера.

Таким чином використання електронного спуску смуг – це палка з двома кінцями, а зовсім не панацея від усіх проблем ручного монтажу. Проте для періодичних видань з жорстким графіком виходу та обмеженим бюджетом перехід на випуск готових спусків може виявитись досить-таки ефективним. Проте найбільш суттєвим в справі повного переводу додрукарського процесу на технології електронного монтажу є застосування систем прямого експонування формних пластин, що булов же згадано вище, або технологія computer-to-plate, а також використання цифрових друкарських машин, directimaging. Оскільки обидві згадані технології не передбачають самого існування фотоформ, то і про ручний монтаж спусків можна просто забути.

Дизайнери та видавці, намагаючись скоротити терміни роботи та грошові витрати, все частіше просять передавати в типографію файли з уже спущеними смугами.

"Потреба в електронному спуску зростає в міру того, як все більше замовників дізнаються про існування нових можливостей", - вважає начальник виробничого відділу компанії MoveableType з Торонто (штат Онтаріо) Ця компанія, заснована десять років тому як спеціалізоване набірне підприємство, зараз перетворилася в сервісне бюро з повним циклом додрукарської підготовки видань. Щоб задовільнити запити замовників, що постійно зростають, видавці і працівники сервісного бюро все частіше стараються використати ті переваги, які надають в їх розпорядження стандартні пакети для електронного спуску смуг.

2.Спуск в програмах верстки

Найпростіший і найбільш наглядний, хоч також і найбільш трудоємкий для виконавця шлях – розмістити елементи спускового макету на великій смузі вручну за допомогою програми верстки (наприклад, QuarkXPress), і вручну ж таки додавши всі необхідні шкали, лінії згину, різки та всі інші допоміжні елементи.

Отримання спуску у вигляді документу програми верстки має свої переваги: його зменшену копію можна легко роздрукувати на папір чи прямо з екрану показати зацікавленим спеціалістам, замовнику чи працівникам типографії ще до виводі плівок. Крім того, такий підхід не потребує додаткових капіталовкладень. Проте (недоліки) значна трудоємкість такого процесу, неможливість автоматизації і велика ймовірність помилки, роблять його неприйнятним для випуску книжково-журнальної продукції. Практично операція “ручного” розкладання полос на формат друкарського аркуша застосовуєтсья лише через застосування функції “StepandRepeat”, при підготовці до друку етикеток та інших зображень малого формату, або у випадку епізодичного виконання робіт для продукції малого об’єму (4-8 сторінок).

3.Аналіз можливостей спеціалізованих

програмних пакетів для

електронного спуску смуг

Стандартні програмні пакети для спуску смуг дозволяють уникнути різки та розкладання плівок та запобігають багатьом труднощам. Щоб задовільнити все сростаючі запити замовників, видавці та працівники сервісних бюро все частіше намагаються використати ті переваги, які забезпечуютсья електронним спуском смуг на основі PostScript.