Хоча мислення не зводиться до рішення задач, найкраще всього формувати його іменно в ході рішення задач, коли учень зіштовхується з проблемами і питаннями які йому підсилу, і формує їх. За останній час на основі психологічних досліджень проблемною ситуацією і рішенням задач розробляються методи проблемного вивчення учнів. Ці методи вивчення направлені на те щоб поставити навчаючого в положення першовідкривача, дослідження деяких посильних для нього проблем.
Допомога і управляючий зі сторони педагога складаються не в усуненні цих труднощів, а в тому, щоб готувати навчаючого до їх усунення.
3. Принцип єдиного інтелекту і становлення мислення професіонала.
Усі наведені види й типи мислення неодмінно співіснують в інтелекті дорослої людини, взаємодоповнюючи один одного. Залежно від конкретної мети діяльності й задачі, що розв¢язується, той чи інший тип мислення може перевалювати, переважати або в даний конкретний момент або в певній професійній діяльності. Однак мислить себ¢єкт, і всі задачі, які стоять перед ним, він вирішує завдяки своєму інтелектові.
Принцип єдиного інтелекту має важливе значення для з¢ясування сутності професійного мислення. Поняття “професійне мислення” широко застовується в другій половині ХХ ст. у зв¢язку з об¢єктивною інтелектуалізацією праці, потребою у формуванні в професіонала мислення, яке дає змогу оновлювати знання, підвищувати класифікацію, критично мислити.
Професійне мислення – це інтелектуальна діяльність щодо розв¢язування професійних задач.
4. Регулююча функція оперативного образу.
Оперативний образ – це певна образна інформація про об¢єкт, яка відображена у свідомості й активно взаємодіє із сигнальною інформацією, тобто з тією, яка надходить іззовні під час діяльності. Оперативні образи мають ряд специфічних властивостей. Оперативний образ, побудований на базі порівняння еталонного образу з наявною інформацією, лежить в основі прийняття оперативного рішення. Саме тому роль оперативного образу в оперативному мисленні є надзвичайно важливою, вирішальною.
5. Особистісна зумовленість мислення.
Мислячи, особистість розв¢язує задачі. Задача завжди викликає певне ставлення до себе, має для людини особистісний смисл. Це ставлення може бути позитивним або негативним, відрізняється за об¢єктом, формою виразу та його проявом. Крім того, задачі мають ту або іншу соціальну й індивідуальну значущість, яка залежить від їх співвідношення з суспільними та індивідуальними потребами.
Основною умовою, яка забезпечує розгортання процесу розв¢язування задачі, коли вона поставлена ззовні, є акт її прийняття, котрий пов¢язує задачу з актуалізованою в певній ситуації мотиваційною структурою.
Мотивація – головна характеристика суб¢єкта діяльності, основне джерело його активності.
Діяльність із розв¢язування задач, як і діяльність взагалі, полімотивана. Суб¢єкт характеризується ієрархією мотивів, тому акт прийняття задачі – це ставлення її зв¢язку з групою мотивів, різних за їхньою значущістю для суб¢єкта.
Мислить людина, особистість, розв¢язує роззумові задачі суб¢єкт. Чи не найяскравішим доказом особистісної зумовленості мислення та інтелекту є поняття інтелектуальної активності особистості. Йдеться про активність особистості в пошуку, постановці й розв¢язуванні інтелектуальних задач.
6. Проблема мисленнєвих стратегій.
Психологічно досліджувати мислення як процес – означає вивчити внутрішні, скриті причини, приводячи ло освіти тих чи інших пізнавальних результатів. Наприклад, люба психологічна дія впливає на чоловіка не прямо і не безпосередньо, а опосередковано – проломлюючись через психічний стан даного чоловіка, в залежності від його почуттів, думків і т.д.
7. Критичність мислення та його продуктивність.
Зважаючи на на зазначену роль мовлення, варто критично оцінювати судження про роботу мислення, які грунтуються лише на даних інтроспекції. Це стосується як висновків представників Вюрцбурзької школи психології мислення( Зельц; Кюльпе. ),які вважали мислення сукупністю “чистих” операцій, тобто безсловесним, безобразним актом, так і свідчень видатних мислителів. Наприклад, А. Ейнштейн, відповідаючи на запитання математика Ж. Адамара, заявив: “Слова, написані або висловлені, не відіграють, напевно, щонайменшої ролі в в механізмові мого мислення. Психічними елементами мислення є якість, більш чи менш чіткі, знаки чи образи, які можуть бути ”за бажанням” відтворені й скомбіновані... З психічного погляду ця комбінаційна гра, мабуть, є головною характеристикою творчої думки – до переходу до логічної побудови в словах або знакахіншого типу, за допомогою яких цю думку можна буде повідомити іншим людям”.
8. Експертні системи в сучасній науці й техніці.
Основним напрямом подальшого розвитку комп¢ютерних наук є наближення до “людського” процесу розв¢язування, і це засвідчує один із найсучасніших здобутків штучного інтелекту – експертні системи.
Експертні системи – це комп¢ютерні програми, здатні виконувати найрізноманітніші функції. Можна визначити такі основні особливості експертних систем:
1. це комп¢ютерні системи;
2. вони побудовані на принципах обробки знань;
3. це системи, орієнтовані на на розв¢язування досить складних задач;
4. це системи, які розв¢язують задачу аналогічно тому, як це робить людина.
Експертні системи – інтелектуальні системи, тому що досягають семантичного рівня обробки інформації.
9. “Комп’ютерна метафора” та її роль у розумінні механізмів інтелекту людини.
“Комп¢ютерна метафора” розглядає людину як канал передання інформації, а психічні процеси як такі, що реалізують інформаційний обмін з навколишнім середовищем.
Сучасним варіантом “комп¢ютерної метафори” є поняття “штучного інтелекту”. Сфера досліджень штучного інтелекту характеризується спробами визначити, як система сприймає, аналізує, передає та узагальнює інформацію, і за допомогою цих даних досліджувати конкретні ситуації й знаходити розв¢язування задач.
10. Формування інтелектуальної активності особистості.
Найяскравішим доказом особистісної зумовленості мислення та інтелекту є поняття інтелектуальної активності особистості. Йдетися про активність особистості в пошуку, постановці й розв¢язуванні інтелектуальних задач.
Інтелектуальна активність – це не стимульоване ззовні продовження мислення. Вона є особистісною властивістю, властивістю цілісної особистості, яка не зводиться ні до загальних розумових здібностей, ні до мотиваційних факторів розумової діяльності. Такий підхід дає можливість досить переконливо розрізнити творчість та інтелект.
V. Психологічні основи уявлення, уяви та творчості в професійній діяльності психолога.
1. Прийоми аглютинації та аналогії в сучасній технічній думці.
Дуже поширеним прийомом уяви є аглютинація, тобто “поєднання” різних, звичайно не об¢єднуваних якостей, деталей, частин. У вигляді так званого поєднання функцій аглютинація виступає як один із прийомів технічної творчості, винахідництва.
Дуже важливим прийомом створення творчого образу є аналогія, коли будується образ, чимось схожий на реально існуючу річ, організм, дію. Саме на цьому принципі ґрунтується спеціальна галузь знання біології та інженерної справи – біоніка. Біоніка виділяє певні якості живих організмів і застосовує їх для створення механізмів.
Аналогія – дуже поширений прийом у технічній творчості – буває близько, безпосередньо і віддаленою. Володіння цим прийомом – один із провідних компонентів здатності до конструювання, інженерної справи та винахідництва.
2. Натхнення і харизма. Поняття харизматичного впливу.
Творчість – це не лінійний процес, у ньому бувають підйоми, спади, плато. Найвищий кульмінаційний творчий стан – натхнення. Це стан найвищого піднесення, коли пізнавальна й емоційна сфери поєднані і спрямовані на розв¢язування творчої задачі.
Людина, яка перебуває у стані творчого натхнення, має сильний вплив на інших людей, часто може переконати їх, схилити до своєї думки, ідеї, повести за собою. Особистісну властивість, що надає можливість такого ситуативного впливу на інших, пов¢язаного з власним натхненням, називають харизмом.
3. Співвідношення творчості й професіоналізму.
Творчість – властивість, як правило, професіоналів своєї справи, які ефективно працюють у відповідній галзі. Творчість базується на розвинених мисленні та уяві, інтелекті і його особистісним дереватом.
Винахідництво, раціоналізаторство, взагалі різноманітні процеси в сучасному виробництві, в яких виявляється творчий професійний потенціал, забезпечують найбільш суттєві прогресивні зміни у виробництві й соціумі. Важливим для суспільства є не тільки генерація нових ідей і технічних рішень, а й уміння сприймати й розуміти нове, поважати свіжі, навіть незрозумілі ідеї, впроваджувати їх, не протидіяти новому.
4. Становлення творчої професійної діяльності.
Під творчістю розуміється передусім процес створення нового, корисного продукту. За обсягом принципової новизни результату розрізняють чотири рівні творчості. Перший, найвищий рівень характеризує процес творчості, який приводить до принципового нового результату, нового для всього людства. Зрозуміло, що творчість такого рівня властива досить вузькому колу творців-геніїв, є прерогативою еліти людства.