Процеси приватизації та ринкові реформи, незважаючи на в`ялість та непослідовність, створюють нові можливості для формування інфраструктури малого та середнього бізнесу. Але сама по собі, вона, практично, не може створитись, особливо, в умовах нерегульованого ринку і жорсткої зовнішньої конкуренції.
Досвід, напрацьований США[ 26], свідчить, що, без підтримки, 80 із 100 нових компаній потерпають краху у перший же рік діяльності. В той же час із 100 компаній, які були підтримані в рамках державних та недержавних програм, 80 розвивають свою діяльність, сплачуючи податки, створюючи робочі місця, виробляючи перспективну, конкурентноздатну продукцію.
Головна умова формування нових фірм — поєднання інтелектуальних та підприємницьких можливостей. Підтримати це поєднання на початкових стадіях утворення фірми — створити передумови її подальшої самостійної роботи у ринковому середовищі. Основною формою такої підримки стала допомога малим фірмам через систему послуг, що надаються бізнес-інноваційними структурами різних типів та форм фінансування.
Для реалізації заходів з формування бізнес-інноваційної мережі у рамках програми “Венчурне підприємництво” пропонується організувати систему бізнес-інноваційних структур трьох ступенів складності, які різняться між собою широтою надання послуг, ступенем готовності підтримуваних проектів, формами фінансування.
Структура І рівня (БІС-І) — консалтингово-інформаційний центр, який працює з проектами на початкових стадіях інноваційного процесу — на рівні ідеї та техніко-економічного обгрунтування і надає наступні послуги:
· технічна, економічна, екологічна, та інші види попередньої експертної оцінки;
· надання навчальних програм;
· консультації з питань права, економіки, кредитів та ін.;
· оформлення авторських прав;
· доступ до інформаційних масивів;
· допомога в складанні бізнес-плану;
· допомога в реєстрації підприємства;
· пошук потенційних інвесторів.
Структура ІІ рівня (БІС-ІІ) — бізнес-інкубатор, який працює з рельно існуючими проектами на стадіях отримання експериментальних зразків та маркетингу продукції і надає додаткові послуги фірмам:
· оформлення документів для отримання пільг;
· сприяння отриманню інвестицій “ризикового капіталу”;
· пільгова оренда обладнання для НДЕКР та дослідного виробництва;
· пільгова оренда офісних приміщень;
· послуги з маркетингу;
· консультаії з питань управління та організації виробництва.
Структура ІІІ рівня (БІС-ІІІ) — технологічний парк, який забезпечує умови проведення науково-дослідної роботи фірм, надає послуги на стадії виходу проекту в вільне ринкове середовище. Крім послуг, що надаються БІС-І та БІС-ІІ, технопарк виконує:
· забезпечення фірм сучасною науково-технічною базою (засобами обчислювальної техніки, унікальними видами обладнання, лабораторними приміщеннями, тощо);
· забезпечення виробничими площами для виробництва дослідних партій продукції;
· рекламно-видавничі послуги;
· консультації з питань зовнішньоекономічної діяльності;
· оформлення гарантій інвестицій для найбільш важливих проектів;
· послуги зв`язку;
· надання на пільгових умовах земельних ділянок;
· виставочно-демонстраційні послуги;
· навчання керівників фірм;
· послуги з організації різного роду презентацій, переговорів, семінарів, тощо;
· соціально-побутові послуги (розміщення, харчування, транспорт, тощо).
Підприємствам у структурі БІС надаються пільги при реєстрації, отриманні послуг, а також різного роду фінансові та податкові пільги при умовах значимості розробки та успішного проходження діяльності фірми. З метою повного охоплення області бізнес-інноваційною мережею та забезпечення повноти проходження інноваційних процесів пропонується наступна схема розміщення БІС.
Дві БІС-ІІІ розташовуються в містах обласного підпорядкування Полтаві та Кремечуці із задіянням існуючого науково-промислового потенціалу.
Базою майбутніх технопарків, які визначатимуть пріоритети науково-технічної їх діяльності повинні стати передові та перспективні наукові, учбові заклади, промислові підприємства.
Структури типу БІС-ІІ пропонується організувати при ВУЗах, технологічно передових підприємствах, в тому числі при підприємствах ВПК, науково-дослідних станціях.
Мережа структур типу БІС-І повинна заповнити вільний простір.
Запропонована схема повинна забезпечити створення цілісного регіонального інноваційного середовища та рівні можливості для реалізації людського інтелектуального та підприємницького потенціалу, незалежно від місця розташування підприємства чи проживання людини.
Схему входу-виходу у БІС-простір, та руху підприємств уньому зображено у додатку 13.
Інноваційна ідея, з моменту виникнення до моменту втілення у вигляді товару чи послуги, проходить шлях від БІС-І до БІС-ІІІ у середовищі підтримки та контролю, що забезпечує як виживання компанії, так і мінімізацію ризику при інвестуванні проектів.
Компанії можуть виходити і входити до БІС всіх рівнів в залежності від стану підприємства та стадії готовності проекту.
Підприємства, які достатньо окріпли фінансово та організаційно, повинні поступово витіснятись із структукр БІС за допомогою економічних важелів: введенням та поступовим підвищенням плати за комплекс послуг, який їм надається, з поступовим доведенням розцінок до рівня, що суттєво перевищує ринковий.
У цьому випадку фірма або виходить із структури БІС, або, якщо вона зацікавлена у збереженні місцерозташування та у якості послуг БІС, залишається, оплачуючи послуги за цінами вищими, ніж ринкові, у якості додаткового джерела фінансування діяльності БІС.
Виходячи із ступеня ризику підтримки проектів, складності послуг та інших факторів, пропонується наступна структура фінансування БІС:
БІС-І — повне державе.
БІС-ІІ — державне, недержавне, змішані форми.
БІС-ІІІ — корпоративне, акціонування, часткове державне.
В результаті реалізації програми “Венчурне підприємництво” планується досягти таких цілей:
1. Створення цілісної системи підтримки малого та середнього наукомісткого бізнесу.
2. Скорочення у часі тривалості інноваційних циклів.
3. Забезпечення стабільної пропозиції продукції НДЕКР.
4. Реалізація людського потенціалу.
5. Створення конкурентного середовища у сфері НДЕКР.
6. Створення нових робочих місць.
7. Підняття ділової активності у регіоні.
8. Формування нового іміджу регіону.
3.5. Програма “Інвестор”.
Вирішення комплексу проблем фінансового забезпечення проходження інноваційних процесів — одна з головних умов приведення в рух всього цілісного регіонального інноваційного механізму.
На сьогоднішній день ні економічна ні законодавча бази не готові забезпечити створення системи фінансування ризикових проектів — основи діяльності суб`єктів інноваційної структури регіону.
Фінансування венчурних проектів суміщене із достатньо відчутною мірою ризику. Так, за статистикою США [24,85], із 100 інноваційних проектів прибуток приносять лише 50, але цей прибуток складає від 200% до 400%, а в деяких випадках — до 1000% річних. Та все ж, вірогідність ризику достатньо висока — 0,5.
Високий ризик венчурного фінансування, доповнений фінасовою та законодавчою нестабільністю є однією з головних причин низької привабливості інноваційного простору України для потенційних інвесторів.
Метою заходів у рамках програми “Інвестор” є створення привабливого інвестиційного клімату в регіоні шляхом підвищення ступеня захисту інвестицій, свободи репатріації прибутків та створення системи фінансових та організаційних преференцій для потенційних інвесторів інноваційних проектів.
В умовах відсутності системи венчурного фінансування, потенційними інвесторами нам бачаться:
1. Держава.
2. Українські юридичні особи.
3. Іноземні юридичні особи.
4. Населення України.
На сьогодні, практично, єдиною формою державної підтримки інноваційних проектів є їх фінансування структурами Державного Інноваційного фонду України (ДІФУ), але це фінансування не є ефективним з причини встановлених достатньо жорстких умов надання безвідсоткових позик. Кредити надаються діючим підприємствам під заставу нерухомості, або під солідні гарантії.
Результатом цього стало те, що у 1995 році Полтавським регіональним відділенням ДІФУ профінансовано 3 регіональних проекти та 9 проектів інших відділень на загальну суму 2,48 млн. грв., що склало 39% надходжень. У 1996 році профінансовано 6 проектів на суму 0,335 млн.грв., що склало лише 21,8% суми надходжень. За підсумками цих двох років до держбюджету вилучено 7,474 млн.грв. невикористаних коштів[23]. Загальні обсяги фінансування науково-технічної діяльності державою приведено у додатку 5.
В той же час практично відсутнє фінансування інноваційних проектів недержавними структурами, в тому числі й комерційними банками з причини довгостроковості таких капіталовкладень та значної міри комерційного ризику.
Населення не приймає участі у вкладанні коштів з причини недосконалості розвитку ринку цінних паперів, так як основною формою участі приватних інвесторів є купіля акцій та інших цінних паперів. З цієї ж причини створюються додаткові труднощі і для участі вітчизняних та іноземних фінансових та промислових структур.