Смекни!
smekni.com

ОБЛІК ЕЛЕМЕНТУ ЗАТРАТ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ (стр. 3 из 5)

Якщо буде освоєно декілька видів продукції, то спи­сану суму розподіляють між ними.

Якщо освоєння продукції, на яку були витрачені кошти, не буде здійснюватися, то загальна сума витрат буде списана на збитки господарства.

Принципіальна схема побудови обліку витрат на підготовку та освоєння нових видів продукції ана­логічна тій, яка показана на рис. 26.

Витрати на утримання і експлуатацію машин та устаткування. За економічним змістом ці витрати є ос­новними, виробничими. Витрати на утримання та експ­луатацію машин та устаткування облічуються в розрізі виробничих структурних підрозділів: бригад, цехів, дільниць технологічних фаз, переділів, а у середині цих підрозділів — по технологічних лініях, а іноді й агрегатах.

Методика й техніка планування та обліку витрат на утримання та експлуатацію машин та устаткування для різних рівнів виробничого процесу є ідентичною. Складають кошториси витрат за встановленою номенк­

латурою статей, яка визначається в галузевих рекомен­даціях.

Для синтетичного обліку витрат на утримання і екс­плуатацію машин та устаткування планом рахунків пе­редбачено рахунок № 24 "Витрати на утримання і експ­луатацію машин та устаткування".

Методика обліку формування, розподілу та перероз­поділу витрат на утримання та експлуатацію машин та устаткування складається з чотирьох етапів робіт (рис. 27).

Зібрані на рахунку витрати у розрізі елементів за­трат та статей кошторису за загальною схемою, яка опи­сана вище, у кінці місяця списуються на підставі первин­ного їх розподілу — розрахунку по направленням та відображаються на рахунках обліку виробництва № 20 "Основного виробництва", 23 "Допоміжних вироб­ництв" та № 31 "Витрати майбутніх часів".

Далі на кожному з названих рахунків витрати поділяють між незавершеним виробництвом та готовою продукцією. Нарешті, визначені на готову продукцію витрати поділяють між окремими видами.

.При нормативному методі обліку затрат на утриман­ня й експлуатацію машин та устаткування необхідно забезпечити окремий облік у межах норм, змін норм та відхилень від норм.

Облік витрат на управління. Витрати на уп­равління не пов'язані безпосередньо з виробничими про­цесами, а випливають із організаторських, адміністративних та інших функцій, з координації та регулювання виробничих процесів: постачання, виготов­лення продукції, організації робочого процесу, ре­алізацією продукції тощо.

Витрати на управління поділяються на дві групи: уп­равління виробничими структурними підрозділами (за-гальновиробничі), бригадою, ланкою, дільницею, фер­мою, цехом, технологічною лінією, фазою, переділом тощо та господарством в цілому (загальногосподарські). Для обліку першої групи витрат планом рахунків передбаче­но рахунок № 25 "Загальновиробничі витрати", на якому для кожного структурного підрозділу відкривають окре­мий субрахунок. Для обліку другої групи планом ра­хунків передбачено рахунок № 26 "Загальногоспо­дарські витрати".


Методика та техніка обліку усіх видів витрат на уп­равління однакова. Протягом місяця формування витрат

Рис. 3. Загальна схема побудови витрат на утримання та експлуатацію машин та устаткування


здійснюється за єдиною методикою, тобто витрати' формуються в межах кожного підрозділу, кожного суб­рахунку в розрізі елементів витрат та номенклатури за

статею кошторису, як це було показано на рис. 2. Але у

. кшці місяця, розподіл, перерозподіл та списання затрат .на управлйння по кожному із рівнів управління має свої особливості

Витрати на рівні бригади усередині (дільниці, ланки, ферми або цеху) розподіляються та списуються за про­стим методом (.тільки на види продукції).

Затрати на рівні цехів або дільниць, переділів із бри­гадною чи ланковою структурою облічуються, тобто облік процесу їх формування, розподілу та перероз­поділу здійснюється за схемою, яка наведена на рис. 3.


Витрати на управління структурними підрозділами, цехами, фермами, дільницями, бригадами тощо включають в себе витрати на утримання персоналу, поштові, телефонні, телеграфні, заробітну плату, відрахування на соціальне страхування, утримання інвентаря,

Рис. 4. Загальна побудова обліку формування, розподілу та перерозподілу загальногосподарських витрат за місяць

НВ – незавершенне виробництво

ГП – готовий продукт.

будинків, охорону праці, інші витрати, які передбачені норматив­ними документами та рекомендаціями.

Нормативний метод обліку витрат на управління структурними підрозділами здійснюється аналогічно обліку витрат на утримання і експлуатацію машин та устаткування.

Відносно складним є облік витрат на управління гос­подарством. Ці витрати включають такі* утримання всього персоналу, його заробітну плату, відрахування на страхування, утримання будинків, споруд, інвентаря за­гальногосподарського характеру, утримання загально­господарських лабораторій, пожежної охорони, підготовку кадрів, організаційний набір кадрів, поштові, канцелярські витрати тощо.

Облічені в дебеті рахунку N 26 "Загальногоспо­дарські витрати" у кінці місяця розподіляються, спису­ються, перерозподіляються за складною схемою, яка показана на рис. 4 і передбачає 4 етапи:

1-й етап — облік формування елементів затрат по статтях номенклатури загальногосподарських витрат;

2-й етап — розподіл та списання затрат на виробничі структурні підрозділи та направлення;

3-й етап — розподіл та списання затрат на готову продукцію та незавершене виробництво;

4-й етап — розподіл та списання затрат на окремі види готової продукції.


При цьому слід попередньо відкорегувати дебетові записи на так звані прямі затрати з Окремих госпо­дарств (табл. 1).

Таб. 1. Розподіл та перерозподіл загальновиробничих витрат

Облік браку у виробництві. Брак на непродуктивні витрати матеріальних цінностей та праці, навіть у тих випадках, коли є можливість переробити брак у новий продукт праці або виправити недоліки» — (це витрати).

Для побудови обліку браку у виробництво його кла­сифікують, за такими ознаками:

за місцем виявлення — внутрішній, тобто виявлений до відвантаження або передачі покупцеві, та зовнішній — який виявлено уже у покупця;

за характером дефектів — остаточний, який уже не можливо виправити, та такий, який ще можна виправити;

за причинами виникнення (неякісні матеріали, при­пинення подач електроенергії тощо);

за винуватцями (робітник, постачальник, служба постачання, тощо).

Документальне виникнення браку у виробництві оформляють або актом на брак, повідомленням або листком на брак. У цих документах вказують дані про те, що забраковано, яку продукцію, хто винен, яка причина браку тощо.

Для обліку витрат, пов'язаних із забракованою про­дукцією; передбачено рахунок 28 Брак у вироб­ництві". На дебеті цього рахунку облікують витрати по виправленню браку або вартість остаточно забракованої продукції. З кредиту списують вартість матеріалів або відходів від забракованої продукції, утримання їх за­робітної плати винуватців та остаточної втрати, які включають у собівартість продукції.

Загальна схема обліку браку, який можна виправи­ти, наведена на рис. 5, а браку, який не можна виправи­ти, на рис. 6.

У документах на виправлення браку слід показувати конкретно, на який вид браку використані матеріали, або прийняті інші витрати.

ОБЛІК ЗВЕДЕННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ЗАТРАТ

В економічній літературі поняття "Облік зведення за­трат" трактується по-різному; як "Зведений облік за­трат", або як "Зведення затрат", або як "Облік зведення затрат". Є й інші тлумачення. Але якщо прийняти за вихідну точку поетапну побудову обліку процесу вироб­ництва, то облік зведення затрат — це третій етап. Разом з тим це етап завершення обліку викори­стання ресурсів як елементів затрат і як використання продуктивних сил. На цьому етапі з'являється мож­ливість одержати загальну суму затрат на виробництво за певний


відрізок часу — місяць, квартал тощо.

Рис. 5. Загальна схема обліку поправного браку, який може бути виправлений.

Рис. 6. Загальна схема обліку браку, який не може бути виправлений.

На першому етапі затрати на виробництво облікуються по центрах первинного формування елементів затрат. Це дозволяє по кожному такому центру (бригаді, ланці, дільниці, цеху, фермі, переділу тощо) одержати суму затрат. Наявність підсумкових даних про затрати окремих структурних підрозділів господарства дає змогу одержати підсумкові дані у цілому в розрізі елементів затрат та видів затрат.

На даний момент у господарствах затрати на вироб­ництво зводяться по центрах їх первинного використан­ня (бригадах, ланках, дільницях, цехах, фермах, техно­логічних фазах, переділах, виробництвах тощо), всере-дені центрів формування (по виробах, групам виробів, видах робіт, послугах, видах витрат) та сукупно, тобто по господарству у цілому незалежно від призначення.

Це означає, що затрати зводяться як по горизонталі, так і по вертикалі, за ієрархією виробництва. Але у всіх випад­ках затрати зводяться за ознакою "Елементи затрат".