1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави <…>;
3) представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України <…>;
17) є верховним головнокомандувачем Збройних Сил України <…>;
29) підписує закони, прийняті Верховною Радою України;
30) має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України <…>” [1;46-48].
Крім того, Президент призначає багатьох вищих посадових осіб держави.
Зараз Президентом України є Л.Кучма. 31 жовтня 1999 року в нашій країні відбулись президентські вибори, на яких було обрано нового Президента. На головну посаду нашої держави було переобрано Леоніда Даниловича Кучму.
У відповідності до Конституції України Президент призначає за згодою Верховної Ради Прем’єр-міністра, який очолює Кабінет Міністрів України – вищий орган виконавчої влади. Нині в Україні обов‘язки прем‘єр-міністра виконує колишній голова правління Національного банку України – Віктор Андрійович Ющенко. Членів Кабінету Міністрів також призначає Президент – за поданням Прем’єр-міністра.
Ст. 116 Конституції визначає повноваження Кабінету Міністрів: “Кабінет Міністрів України:
1) забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;
2) вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;
3) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, політики у сфері праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;
4) розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України…” [1;53-54].
Іншими органами виконавчої влади є обласні, районні та міські (в Києві й Севастополі) державні адміністрації, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим.
Органами судової влади в Україні є Верховний Суд України, Конституційний Суд України, суди загальної юрисдикції, спеціалізовані суди. “Перше призначення на посаду професійного судді строком на п’ять років здійснюється Президентом України. Всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково, в порядку, встановленому законом” [1;60]. Останній формується на паритетних засадах Президентом, Верховною Радою та з’їздом суддів України, кожен з яких призначає по 6 суддів Конституційного Суду на 9 років.
Конституція України признає місцеве самоврядування правом територіальної громади – жителів села, об’єднання декількох сіл, селища, міста, а органами місцевого самоврядування – сільські, селищні, міські ради, до складу яких входять депутати, обрані жителями села, селища, міста на 4 роки.
3 метою забезпечення стабільності конституційного устрою Конституція може бути змінена лише в особливому, закріпленому нею порядку, що відрізняється від внесення змін до поточного законодавства.
Стаття 154 Конституції визначає коло суб'єктів конституційної ініціативи, яким надана можливість ставити питання про зміну положень Конституції України. Це Президент України і не менш як третина народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України. Тільки вони можуть вносити законопроект про зміни до Конституції України на розгляд Верховної Ради України. Це пояснюється тим, що саме ці суб'єкти безпосередньо представляють український народ. Нагадаю, що для внесення звичайного законопроекту на розгляд Верховної Ради України чинною Конституцією передбачене набагато ширше коло суб'єктів, яке включає Президента України, народних депутатів України, Кабінет Міністрів та Національний банк України.
Конституційна ініціатива про внесення змін до Конституції України оформлюється у вигляді законопроекту. Законопроект має бути поданим у відповідності з Регламентом Верховної Ради України в письмовій формі, з супровідною запискою, що містить обгрунтування необхідності розробки та прийняття закону, а також, у необхідних випадках, з пояснювальною запискою, довідкою про фінансові та інші витрати, пов'язані з прийняттям і впровадженням закону, іншими матеріалами й додатками. Якщо вказані вимоги не виконані, законопроект може бути поверненим Верховною Радою його ініціаторові.
Обмеження кола суб'єктів конституційної ініціативи з питань внесення змін до Конституції України, надання цього права тільки Президентові й не менш ніж третині конституційного складу Верховної Ради, а також передбачення певної чіткої процедури здійснення цього права є суттєвою конституційною гарантією стабільності Конституції й обгрунтованості вимог внесення змін до неї.
Конституція України встановлює, що Законопроект про внесення змін до Конституції має бути обов'язково попередньо схвалений більшістю конституційного складу Верховної Ради. Отже, для схвалення законопроекту необхідна більшість голосів загальної кількості народних депутатів, тобто кількості депутатів, обраних до Верховної Ради. Із цієї кількості виключаються депутати, повноваження яких припинені у встановленому законом порядку, а також депутати, що вибули зі складу Верховної Ради на момент схвалення. Після попереднього схвалення законопроект про внесення змін до Конституції вважається прийнятим, якщо на наступній черговій сесії Верховної Ради за нього проголосувало не менш як дві третини конституційного складу Верховної Ради.
Усе сказане стосується розділів II «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина», IV «Верховна Рада України», V «Президент України», VI «Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади», VII «Прокуратура», VIII «Правосуддя», IX «Територіальний устрій України», Х «Автономна Республіка Крим», XI «Місцеве самоврядування», XII «Конституційний Суд України», XIV «Прикінцеві положення», XV «Перехідні положення».
Після внесення до Верховної Ради законопроекту про зміни норм цих розділів процес його розгляду і прийняття можна умовно поділити на два етапи. На першому законопроект обговорюється і схвалюється більшістю конституційного складу Верховної Ради, а на другому вже схвалений законопроект на наступній черговій сесії може бути прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини конституційного складу Верховної Ради. Нагадаю лише, що чергові сесії Верховної Ради України відбуваються двічі на рік.
Конституція України встановлює, що законопроект про внесення змін до Конституції України, який розглядався Верховною Радою і щодо якого закон так і не був прийнятий, може бути поданий до Верховної Ради повторно не раніше ніж через рік із дня прийняття рішення щодо цього законопроекту. Таким чином Конституція забороняє повторне подання до Верховної Ради одного й того самого законопроекту про внесення змін до неї, якщо він уже розглядався Верховною Радою і був відхилений, раніше ніж через рік із дня прийняття рішення щодо цього законопроекту.
Конституцією України також передбачено, що Верховна Рада протягом усього строку своїх повноважень не може двічі змінювати одні й ті самі положення Конституції України, тобто протягом чотирьох років роботи Верховної Ради можлива тільки одноразова зміна тієї чи іншої статті Конституції, окремого її положення.
Із цього загального порядку внесення змін до Конституції України є винятки. Вони стосуються можливості внесення змін до розділів І «Загальні засади», ІІІ «Вибори. Референдум» та XIII «Внесення змін до Конституції України». По-перше, суб'єктами конституційної ініціативи щодо подання до Верховної Ради України законопроектів про внесення змін до цих розділів є Президент України або не менш як дві третини конституційного складу Верховної Ради України. По-друге, законопроект про внесення змін у ці розділи Конституції України подається до Верховної Ради України і приймається не менш як двома третинами її конституційного складу. І, по-третє, він затверджується всеукраїнським референдумом, який призначається Президентом України, і тільки після цього вводиться в дію. Таким чином, Конституція України передбачає ускладнений порядок для внесення змін у ті розділи, що становлять її фундаментальну основу.
Конституція України встановлює також, що повторне подання законопроекту про внесення змін до розділів І, III, XIII з одного й того самого питання можливе лише до Верховної Ради України наступного скликання.
Конституція України не може бути змінена, якщо ці зміни:
1) передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини й громадянина. Це положення підкреслює те значення, яке надається правам і свободам людини й громадянина в правовій державі;
2) спрямовані на ліквідацію незалежності України. Такі зміни суперечили б загальним засадам Конституції України, ст. 1 якої проголошує Україну суверенною, незалежною, демократичною, соціальною і правовою державою;
3) спрямовані на порушення територіальної цілісності України. Такі зміни суперечать ст. 2 Конституції України, за якою територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Конституція України не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану.Надзвичайний стан — це особливий правовий режим діяльності державних органів, органів самоврядування, підприємств, установ і організацій, який тимчасово допускає обмеження в здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб, покладає на них додаткові обов'язки. Правовий режим надзвичайного стану спрямований на забезпечення безпеки громадян при стихійних лихах, аваріях і катастрофах, епідеміях і епізоотіях, а також на захист прав і свобод громадян, конституційного ладу при масових порушеннях правопорядку, що створюють загрозу життю і здоров'ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства.