Ми почуваємо свою залежність від політичної структури лише тоді, коли йдеться про якісь поважні інтереси. Певна річ, суб'єктам, котрі становлять моральну еліту населення, ідея батьківщини дуже рідко буває геть зовсім чужою; однак за звичайних обставин вона немовби тьмяніє, набуваючи форми невиразних уявлень, а часом трапляється так, що й згасає цілком. І лише за виняткових обставин, в епоху великих національних чи політичних криз, вона виступає на передній план, захоплює мільйони умів і стає провідним рушієм людської поведінки. Явище, яке характеризується настільки перервним впливом, аж ніяк не може бути достатньо регулярним гальмом суїцидного потягу. Необхідно, щоб індивід не просто час від часу, а в кожен момент свого життя чітко усвідомлював, що його зусилля провадять до якоїсь конкретної мети. Аби його існування не здавалося йому позбавленим сенсу, потрібно, щоб він постійно був переконаний, що служить таким цілям, котрі безпосередньо його стосуються. Одначе так трапляється лише тоді, коли він перебуває в найтіснішому контакті з суспільним середовищем, котре має набагато простіший і досить локальний характер й здатне вказати йому набагато ближчу мету його діяльності.
Сім'я, без сумніву, відіграє значну профілактичну роль. Одначе було б великою ілюзією вважати, що достатньо зменшити кількість одинаків, аби зупинилося зростання самогубств. Адже якщо одружені суб'єкти й характеризуються меншою схильністю до самогубства, то сама ця схильність зростає з тією ж регулярністю і в тих самих пропорціях, що й схильність одинаків. З 1880 року до 1887 року самогубства одружених суб'єктів зросли на 35 % (3706 випадків замість 2735), а самогубства одинаків — на 13 % (2894 замість 2554). У 1863—1868 роках, за підрахунками Бертійона, показник першої категорії дорівнював 154 випадкам на один мільйон мешканців; у 1887 році він становив 242, й збільшення дорівнювало 57 %; протягом того ж часу показники одинаків зросли не набагато вище — вони збільшилися з 173 випадків до 289, себто на 67 %. Отож, загострення суїциду, яке спостерігалося протягом останнього сторіччя, аж ніяк не залежить від цивільного стану.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Дюркгейм Е. Самогубство: соціальні дослідження.-К.,1998
2. Шестопалова Л. М. Самогубство як явище.-К.,2000
3. Сулицький В.В. Психологія суїцидальної поведінки.-К., 2001
4. Катастрофы сознания. Самоубийства: религиозные, ритуальне, бытовые. Способы самоубийств.-Минск,1996