Зміна витрат виробництва або співвідношення попиту і пропозиції на даний товар зумовлює певні зміни в цінах інших товарів. Якщо ж у стані рівноваги перебуває вся система цін, то спостерігається загальна рівновага на ринку. Засобом її дослідження є рівноважний метод (пошук економічної системи у стані рівноваги, статики). Хоча ціна рівноваги влаштовує покупця і продавця, така рівновага, здебільшого, негативно впливає на рух економічної системи, оскільки у цьому випадку товаровиробники значною мірою втрачають стимули до ведення конкурентної боротьби, а отже, стимули до виробництва.
Важливою особливістю ціноутворення під впливом нецінових чинників є зростання ціни за умов підвищення попиту за незмінної пропорції або скорочення пропозиції за незмінного попиту і навпаки. Надлишок пропозиції при встановленні ціни рівноваги призводить до зниження ціни, а її дефіцит — до підвищення ціни. За умов дефіциту Зникає „чорний ринок”.
Крім споживачів у процесі обміну на ринку беруть участь виробники (або продавці) товару, які є пред'явниками пропозиції.
Пропозиція — це бажання і здатність виробників або продавців товару продавати певні товари за певною ціною.
Мінімальну ціну товару, при якій ще є бажаючі його продати називають ціною пропозиції, а кількість товарів, запропонованих до продажу за даною ціною, — величиною пропозиції.
Користуючись цими термінами, можна сформулювати закон пропозиції: між ціною і величиною пропозиції завжди існує прямий зв'язок, тобто вони разом зростають або разом спадають.
Причини цього закону диктуються елементарним здоровим глуздом. Тоді як для споживачів ціна виступає гальмуючим фактором, то для продавців ціна відіграє стимулюючу роль.
Звичайно, що чим по вищій ціні продано товар, тим приємнішим для продавця є факт продажу.
Зіншого боку, при зростанні ціни виробник може підвищити пропозицію даного товару шляхом залучення незадіяних раніше малоефективних ресурсів. Його втрати через використання дорожчих технологій, менш кваліфікованої робочої сили, дорожчих або менш якісних природних ресурсів і комплектуючих покриватимуться за рахунок вищої ціни товару.
Крім того, на певному етапі виробники, як правило, стикаються із збільшенням витрат на виробництво одиниці продукції. Це відбувається тому, що певні виробничі ресурси (виробничі площі, будівлі, споруди, машини, обладнання) дуже важко збільшити за короткий проміжок часу. Нарощуючи залучення мобільних ресурсів (робоча сила, сировина і матеріали, комплектуючі, інструменти), виробник з часом приходить до того, що стаціонарні споруди, обладнання виявляються перевантаженими, внаслідок чого ефективність виробництва знижується, а витрати на виробництво кожної наступної одиниці продукту зростають. Це зростання можна покрити за рахунок збільшення цін.
Як і стосовно попиту, співвідношення між різними значеннями ціни та величини пропозиції подають у вигляді таблиці або графіка (додаток 2), де пропозиція представлена у вигляді ряду альтернативних можливостей: кожній ціні відповідач певна величина пропозиції, яку продавці згідні запропонувати до продажу за даною ціною або навпаки, кожній величині пропозиції відповідає певна ціна, за якою даний обсяг продукції буде запропоновано до продажу.
Як і в ситуації з попитом, для забезпечення конкретно прикладного значення наведених даних необхідно чітко розрізняти індивідуальну та ринкову пропозицію, а також обов'язково уточнювати, до якого періоду часу відносяться ті чи інші показники пропозиції.
За законом пропозиції, зміна ціни товару супроводжується відповідною зміною величини пропозиції, тобто відбувається рух уздовж кривої пропозиції. Але така залежність зберігається, як зазначалося вище, не завжди, а лише при умові незмінності інших, тобто нецінових факторів. У реальному житті ми досить часто бачимо, як при стабільній ціні змінюється величина пропозиції, чи зміна ціни пропозиції не супроводжується зміною її величини, або ціна і величина пропозиції змінюються у протилежних напрямках тощо. Ці та подібні факти (це може бути також зміна кута нахилу кривої пропозиції) свідчать про зміну самої пропозиції. Причиною цього явища виступають нецінові фактори пропозиції, які можна поділити на дві основні групи (за сферами діяльності цих факторів):
• фактори у сфері виробництва;
• фактори у сфері продажу товарів.
Серед нецінових факторів пропозиції, які діють у сфері виробництва, треба виділити такі:
1. Зміна цін на ресурси. Як зазначалося вище при тлумаченні
закону пропозиції, між витратами виробництва і пропозицією існує
тісний зв'язок, тобто зниження ціни на ресурси зменшить витрати
виробництва і приведе до зростання пропозиції при тій же ціні.
Наприклад, можна очікувати, що зниження цін на мінеральні добрива
приведе до зростання пропозиції продукції сільського господарства.
Зміна технології. Вдосконалення технології означає, що
застосування нових знань дає можливість ефективніше, тобто з меншими витратами ресурсів, виробляти одиницю продукції. Це означає, що при даних цінах на ресурси зменшаться витрати виробництва, що приведе до зростання пропозиції.
3. Зміна податків і субсидій. Виробники розглядають практично всі податки і платежі в бюджет як витрати виробництва. Тому зростання цих податків і платежів збільшує загальні витрати виробництва, що приводить до спаду пропозиції. Субсидії ж, навпаки, є антиподом податків, і вони, очевидно, прямо пропорційно пов'язані із зміною пропозиції. Наприклад, значні обсяги субсидій досить тривалий час підгримували на достатньому рівні виробництво хліба в Україні при відносно низькій ціні.
Серед факторів, які діють у сфері продажу товарів, найважливіші такі:
1. Ціни на інші товари. Ці ціни здатні суттєво змінити пропозицію даного товару. Наприклад, видавництва наукової літератури різко скоротили в останні роки видання книжок з точних наук через швидке зростання цін на книжки з економічних і правових знань.
2. Зміна числа продавців. Очевидно, що пропозиція і число її пред'явників, тобто продавців, перебувають у прямій залежності. Чим більше продавців, тим більшою буде пропозиція даного товару.
3. Очікування виробників або продавців. Очікування зміни ринкової кон'юнктури в майбутньому теж суттєво впливають на рівень пропозиції в даний час. Проте спрогнозувати наслідки таких очікувань досить важко. З одного боку, очікування зростання найближчим часом ціни певного товару суттєво зменшить бажання продавати товар за існуючою на даний момент ціною, що приведе до зниження поточної пропозиції. Проте, з іншого боку, подібні очікування можуть посприяти нарощуванню потужностей по
виробництву даного товару, а також переливу сюди капіталів із
менш перспективних галузей, що викличе зростання пропозиції.
Отже, під впливом перерахованих факторів пропозиція за певний товар змінюється, що, очевидно, супроводжується зміщенням кривої пропозиції (додаток 2) на деяку нову позицію вліво S, - при зменшенні або на деяку нову позицію вправо S2 - при збільшенні пропозиції.
2.3. Еластичність та коефіцієнт еластичності.
Щоб знати конкретну величину зростання або зниження попиту і пропозиції (коли, скажімо, ціна зростає на 20 % або дохід зменшується на 10 % та ін.) користуються поняттям еластичності, яке поряд із коефіцієнтом еластичності розкриває, здебільшого, кількісний аспект дії закону попиту і пропозиції. Еластичність — міра чутливості попиту і пропозиції до зміни чинників, які їх визначають, і, насамперед, до зміни вартості товарів.
У кількісному вираженні еластичність означає ступінь або міру реагування однієї змінної величини внаслідок одновідсоткової зміни іншої змінної величини (таке визначення дали англійські економісти Р. Піндайк і Д. Рубенфільд). Найважливішу роль в еластичності попиту і пропозиції відіграють зміни величини попиту залежно від ціни.
Основними чинниками, що впливають на цінову еластичність попиту є: 1) наявність якісних взаємозамінних товарів та рівень цін на них (чим більше таких замінників і чим нижчі на них ціни, тим еластичніший попит); 2) питома вага продукту в доходах споживача (чим важливіше місце посідає певний продукт у бюджеті споживача, тим вища еластичність попиту на нього за змінності всіх інших умов); 3) еластичність періоду здійснення вибору (чим довший період часу для ухвалення рішень, тим еластичніший попит на товар); 4) тип товарів, зокрема їх поділ на предмети розкошів і товари широкого вжитку (попит я предмети розкошів переважно, еластичний, на товари широкого вжитку — нееластичний).
Еластичність у випадку зміни ціни показує, яка зміна попиту у відсотках відбувається із зниженням ціни, наприклад, на 1 %. Ця залежність виражається формулою
Ер= відсоткова зміна кількості товарів, на які є попит /відсоткова зміна ціни
Відсоткові зміни визначають діленням величини зміни в ціні на початкову ціну та відповідних змін кількості товарів, на які відсоткова зміна зумовлює зменшення попиту, на ту кількість продукції, на яку спочатку був попит. Тому цю формулу можна записати так:
Ер= (відсоткова зміна кількості товарів, на які є попит/відсоткова зміна ціни)/(зміни цін/початкова ціна)
Еластичність попиту залежно від зростання ціни, переважно, є від'ємною величиною. Це означає, що зі зростанням ціни попит на товар зменшується.
Слід також виділити перехресну еластичність попиту, яка у випадку значної зміни ціни на один товар показує тенденцію зміни попиту споживачів від одного товару до іншого. Коефіцієнт такої еластичності показує певною мірою зміну попиту на один товар у відсотках залежно від зміни ціни іншого товару на 1 %.
Головними особливостями еластичності попиту на товар є зростання еластичності на нього: а) зі зростанням його замінників і наближенням їхньої якості (сукупності споживчих вартостей) до якості товару; б) зі збільшенням можливостей його використання. Водночас зниження еластичності попиту на товар відбувається зі зростанням значущості потреб, які задовольняє цей товар, обмеженості доступу до нього, тривалості періоду існування товару та ін.