У сьогоднішньому світі так мало святих прибуває до Царства Божого тому, що забувають їсти Хліб, дарований нам з висот. Повертаймося до практики перших християн. Приступаймо часто до св. Причастя, щоб Христос міг увійти в наше життя і залишатися там з нами, благословляти нашим змаганням, трудам і працям, нашим родинам і всьому нашому українському народові. Амінь.
Ключі до щастя.
Реколекції наближаються до кінця. Настрій такий святочний, піднесений, небуденний. Добре нам тут було. Але не завжди буде так ясно, сонячно в ваших серцях, як сьогодні, під кінець тих спасенних духовних вправ. Може вже завтра небо вашого життя закриється хмарами. Може яка хвороба, смерть найближчих, людська злоба, змусить вас клякнути над гробом сьогоднішньої радості. Для нас, християн-католиків немає проблем, яких не можна розв'язати. Наші смутки, болі, досвіди, навіть гріхи розв'язує велика любов Бога, велика надія, велика молитва й чинна любов до ближнього. Це — джерела сили, ключі до щастя, сонячні шляхи до раю.
Любов Бога.
Наш Бог — це Бог любові. Це не Перун з громами і блискавками. Він сам шукає нужди, щоб потішати, прощати. Нема жертви, на яку наш Спаситель не спромігся б для людей. "Бог так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав..." (Ів. З,16). А той Син готовий мільйони разів піти на страсті й смерть за нас. Як же не любити нам такого Бога? Поступати треба так, як той старшина. Його більшовики мають стратити й кажуть:
— За хвилину згинеш, собако! А він відкриває свої груди:
— Стріляй, ось тут є серце, яке любить Бога. І не раз, а тисячу разів готове за нього вмерти.
Так. Завжди були люди, які любили Бога і готові були вмерти за нього.
Апостол Іван навчає: "Дітоньки, любіть Бога, бо він перший нас полюбив" (1 Ів. 4,19). Тому молимося: "Господи, до тебе я прибігаю, навчи творити волю твою, бо ти — Бог мій" (Славослов'я). Бо в тебе є джерело життя. "Хвалимо тебе, благословимо тебе, кланяємось тобі, славимо тебе, дякуємо тобі, заради великої твоєї слави" (Славослов'я).
Надія на Бога.
На морі зірвалася страшна буря, так, що кораблем кидає, як тріскою. Подорожуючі і команда перелякані, бояться загинути. Лише один маленький хлопчик не боїться і спокійно каже до інших: "Не тривожтеся, капітан корабля — мій батько. Він нас вирятує!" Шаліла і над нами не раз буря, вже, може, не залишалось жодної надії на рятунок, однак Небесний Отець чував, вирятував нас. Хто знає, може завтра знов шалітиме буревій на наших життєвих дорогах? Кому довіритись? Знаємо кому довіритись, браття. Довірмося Богові, надіймось на нього. Надія — це радість. Надією, немов хлібом кормилися мільйони, що йшли через бурі життя і не зблудили. Хоч би все довкола нас перетворювалося в руїни, я далі буду надіятись на Господа. "Хоч би ти мене вбив, я далі надіятись буду на тебе Господи",— твердив праведний Йов.
"Тільки Богові честь і слава",— читаємо напис на одному із храмів. Прославляйте його, хваліть його, бо добрий, бо повік його милосердя.
Любов ближнього.
"Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного, як я полюбив вас" (їв. 13,34).
Адам після свого гріха побачив море поту, сліз і крові. Звідкіля це? Бо люди забувають, що ближні — це храми Божі, живі кивоти, тому ненавидять і кривдять одні одних.
Вмирає Інокентій III, що за життя опікувався вдовами й сиротами. Діла милосердя відчинили йому брами раю.
Питає молодий хлопець священика:
— Отче парох, де є небо?
— Йди, сину до бідної хворої вдови, заопікуйся сиротами, занеси їм молока, ліки... Тоді спитаєш, де небо. Повертається через якийсь час:
— Отче парох, небо в мені, в обтертих сльозах, прощенні, ділах милосердя.
Люби ближніх і наслідуй того, хто перейшов через життя й усім добро чинив.
Ампер звертається до Озанама: "Чуєш, як великі світи моляться? Бачиш, який великий Бог і чим є наше знання перед ним?"
Озанам відповідає Амперу: "Друже, який великий Бог! І чим є наше знання перед ним?!"
Англієць Бранкс, відбувши подорож довкола світу сказав: "Я бачив пана й Господа всесвіту всюди — в морях, заходах сонця, тихих ночах, під час бурі й спокою, на острівцях, в тіні пальм, в очах диких людей. Я чув його в їхніх співах, в чудових святинях я бачив пана всесвіту".
І я бачу сьогодні Бога у ваших очах і в очах ваших дітей, ваших сльозах і постановах. В громах і райдугах на вашому життєвому небосхилі. В злиднях, недостатках і добробуті знову бачу його, доброго Бога. Він так близько до нас. Він у нас. Часто пригадує нам Церква слова: "Христос посеред нас". Розважайте над тим. Господа прославляйте й вихваляйте його повіки. Хваліть його за взором небесних планет.
"О, глибино багатства, мудрості і знання Божого! Які незбагненні його постанови і недослідимі його дороги" (Рм. 11, 33). Прославляйте його, бо коли будете мовчати, каміння голоситиме його славу. Прославляйте його щоденною молитвою. “Щодня я буду тебе благословити і хвалити ім'я твоє на віки вічні” (Славослов'я). Прославляйте його молитвою і Божественною Літургією. Хваліте Господа і прославляйте, бо славить його небо і земля, бо славлять його Ангельські хори і воїнства небесні. Прославляйте його, бо славить його сонце й місяць і всі ясні зорі. Бо славлять його води, кити і всі морські безодні.
Прославляйте його, бо славить його вогонь і град, сніг і туман і буйний вітер, який виконує його слово. Бо славлять його звір дикий і скот усілякий, гад і птах крилатий. Велич його понад землю і небо. Усе, що живе нехай хвалить Господа, бо добрий, бо повік милість його. "Благословенний ти, Господи, Боже отців наших, і хвальне і прославлене імя твоє на віки" (Славословіє). Амінь.