регистрация / вход

Порядок видачі ліцензій щодо обігу алкогольної продукції

Поняття та загальна характеристика ліцензування обігу алкогольної продукції. Особливості видачі ліцензії на право здійснення оптової та роздрібної торгівлі алкоголем. Стан законодавчої бази та державний контроль у сфері обігу алкогольної продукції.

Зміст

Вступ

Розділ 1 Загальна характеристика ліцензування обігу алкогольної продукції

1.1 Поняття ліцензування алкогольної продукції як засіб державного регулювання

1.2 Тенденції розвитку законодавства в сфері ліцензування обігу алкогольної продукції

1.3 Поняття алкогольної продукції як об’єкта ліцензування

Розділ 2 Порядок видачі ліцензій щодо обігу алкогольної продукції

2.1 Особливості видачі ліцензії на право здійснення оптової торгівлі

2.2 Особливості видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі

Розділ 3 Державний контроль за обігом алкогольної продукції

3.1 Поняття та статус органів державного контролю в сфері обігу алкогольної продукції

3.2 Порядок здійснення контролю в сфері ліцензування обігу алкогольної продукції

3.3 Відповідальність за порушення законодавства в сфері ліцензування обігу алкогольної продукції

Висновок

Список літератури


Вступ

Актуальність теми зумовлена тим, що сфера виробництва, обігу і споживання алкогольних напоїв (далі - сфера алкоголю, сфера) пов’язана з ірраціональною продукцією, що не належить до життєво необхідної, а її надмірне споживання завдає шкоди здоров’ю та негативно впливає на благополуччя людини. Водночас ринкові механізми виявляються неспроможними забезпечити саморегулювання сфери, запобігти негативним соціальним наслідкам споживання продукції в суспільстві та ліквідувати їх. У зв’язку із цим підвищуються вимоги до державного управління процесами виробництва та поширення алкогольної продукції. Запровадження державної монополії на таку продукцію є ефективним інструментом регулювання сфери алкоголю, здатним зменшити негативний вплив продукції на життя, здоров’я та добробут людини.

Трансформаційні зрушення в економіці зумовили посилення негативних процесів алкогольної сфери, а саме: нелегальний обіг та контрабанду відповідної продукції, значні втрати бюджету в результаті ухилення від сплати податків, фінансово-економічну неплатоспроможність підприємств спиртової, лікеро-горілчаної, виноробної галузей, погіршення використання виробничих потужностей підприємств галузей, зниження якості та масову підробку продукції, надмірне її споживання в суспільстві. Головними причинами негативних змін були відсутність цілісного державного підходу до формування ринкових відносин, незавершеність інституціональних перетворень сфери. У наукових колах триває дискусія щодо доцільності контролю держави за сферою алкоголю. Трактуючи державну монополію як інструмент гарантування надходження коштів до бюджету, багато науковців та економістів пропонують підтримувати монопольний контроль за виробництвом та обігом зазначеної продукції.

Це свідчить про необхідність пошуку нових концептуальних засад управління згаданою сферою, що були б покладені в основу розробки виваженої соціально-економічної політики держави, яка б передбачала формування суспільно обгрунтованих потреб суспільства в алкогольній продукції.

Значний внесок у теоретичну розробку концептуальних засад та механізмів державного управління різними соціально-економічними системами за період трансформаційних зрушень в Україні зробили В.Д. Бакуменко, В.Г. Бодров, А.С. Гальчинський, В.М. Геєць, В.М. Князєв, Ю.П.Лебединський, В.І. Луговий, Н.Р. Нижник, І.В. Розпутенко, В.А. Скуратівський, І.В. Солоненко, В.П.Тронь, М.М. Якубовський. Методологічний підхід до концептуального реформування державного управління запропонував В.Ф. Мартиненко.

Досі в Україні немає жодного фундаментального дослідження з питань державного управління сферою алкогольної продукції. Роботи В.Слюсара, О. Маховки, Е. Бойка, М. Міненко, С. Наливайченка відображають окремі аспекти управління, зокрема здійснення митної і податкової політики, реформування спиртової, лікеро-горілчаної галузей, існування нелегального та контрабандного обігу продукції, що підтверджує фрагментарність наукових досліджень проблем державного управління процесами виробництва, обігу та споживання продукції.

В останні роки В.Я. Гончарук та В.Г. Жвалюк досліджували організаційно-правові основи діяльності органів державного управління (акцизного нагляду) сфери виробництва алкогольних напоїв,причому їх дослідження охоплюють часи існування Російської імперії в Україні в кінці XIX - на початку XX століття. В дисертаціях зазначених авторів не акцентувалась увага на проблемах управління виробництвом, обігом та споживанням згаданої продукції в умовах сучасного розвитку економіки країни.

Водночас дія ринкових закономірностей у сфері значною мірою зумовили потребу в обґрунтуванні засад та механізмів державного управління в Україні, оскільки існують великі розбіжності і навіть суперечності в поглядах щодо його змісту, сутності, методів та міри втручання держави, співвідношення із саморегулюючими силамиОтже, існує необхідність розробки теоретичних і методологічних основ політики держави, встановлення соціальних і економічних пріоритетів, вибору інструментів державного впливу на алкогольну сферу, що і зумовило вибір теми дипломної роботи.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в науковому обґрунтуванні напрямів та механізмів удосконалення державного управління сферою обігу алкогольної продукції.

Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:

- провести системний аналіз наукової літератури, законодавчої і нормативної бази, вітчизняного та зарубіжного досвіду розвитку спеціальних державних монополій;

- узагальнити науково-теоретичні засади запровадження політики держави у сфері алкоголю в різних економічних системах в їх історичному розвитку;

- обґрунтувати доцільність запровадження лыцензування на алкогольну продукцію, розкрити її зміст, функції, основну мету .

- визначити механізм діючої системи управління згаданою сферою, його ефективність та виявити напрями вдосконалення на сучасному етапі;

- дослідити загальний розвиток політики держави у сфері обігу алкоголю , її взаємозв’язок з економічною і соціальною політикою;

- проаналізувати стан законодавчої та нормативно-правової бази сфери, результативність адміністративних, економічних та соціальних важелів впливу.

Об’єктом дослідження є ліцензування сфери господарювання, що пов’язана із обігом та споживанням алкогольноъ продукції.

Предмет дослідження – механізм ліцензування в Україні на прикладі обігу алкогольної продукції.

Для досягнення поставленої мети були використані такі методи дослідження.

Методи наукової абстракції, системного підходу, аналізу та синтезу дали змогу дослідити діючу систему державного управління сферою алкоголю , виділити її основні механізми, розкрити сутність, мету та функції, визначити систему управлінських заходів щодо реформування сфери, метод порівняльного аналізу - виділити загальні механізми державного впливу на алкогольну сферу в розвинутих країнах світу і Європи та обґрунтувати доцільність їх застосування в Україні. Соціологічні методи використано при дослідженні соціальних процесів поширення і споживання продукції в суспільстві, метод кількісного економічного аналізу - для дослідження обсягів та структури виробництва і обігу, рівня надходжень акцизних податків від реалізації продукції до бюджету, методи моделювання, узагальнення, прогнозування - для формулювання висновків та пропозицій, визначення наслідків, концептуального механізму засад державної політики. Достовірність отриманих результатів забезпечувалася завдяки застосуванню методів наукової ідентифікації й зіставно-порівняльного аналізу літературних джерел.

Фактологічною джерельною базою дослідження є матеріали вітчизняної статистики, нормативно-правові документи, дані центральних та місцевих органів державного управління щодо державного регулювання сфери, наукові праці з питань економічної теорії та державного регулювання економічних процесів, дослідження фахівців і науковців.

Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури, додатків. Обсяг дисертації становить _ сторінок.Вона включає 1 таблицю, 3 рисунки, 13 додатків.


Розділ 1 Загальна характеристика ліцензування обігу алкогольної продукції

1.1 Поняття ліцензування алкогольної продукції як засіб державного регулювання

Ліцензування господарської діяльності за її видами є складовою державного регулювання підприємництва в Україні, спрямованого на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері. Головним завданням ліцензування є захист економічних та інших інтересів держави, її громадян шляхом встановлення з боку держави певних умов і правил провадження окремих видів господарської діяльності. В загальноправовому аспекті ліцензування – отримання спеціального дозволу (ліцензії) – є засобом контролю держави за дотриманням суб'єктами господарювання вимог законодавства.

Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування встановлюються Законом України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 1 липня 2000 р. №1775 (далі – Закон №1775)[1] .

Відповідно до ч. 2 ст. 2 цього Закону №1775, ліцензування виробництва й торгівлі алкогольними напоями здійснюється згідно із законом, що регулює відносини у цій сфері. Це положення відсилає нас до Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” в редакції від 7 лютого 2002 р. № 481 (далі – Закон №481)[2] . Зазначений Закон №481 є основним документом, який регламентує діяльність суб’єктів господарювання, що здійснюють торгівлю алкогольними напоями . Закон визначає, зокрема, основні засади державної політики щодо регулювання оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, забезпечення їх високої якості і захисту здоров’я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв на території України. Слід зазначити, що дія цього Закону №481 не поширюється на торгівлю пивом, а також на виробництво вин виноградних і плодово-ягідних, наливок і настоянок, виготовлених громадянами в домашніх умовах для власного споживання.

Звертаємо увагу суб’єктів господарювання на той факт, що згідно зі ст. 18 цього Закону №481, “всі інші закони і нормативно-правові акти, які стосуються виробництва й обороту алкогольних напоїв , діють у частині, що не суперечить цьому Закону”. Звідси випливає, що в разі невідповідності вимогам даного Закону норм інших законів і нормативно-правових актів суб’єкти господарювання і державні органи, які здійснюють контроль за дотриманням положень законодавства, мають керуватися вимогами Закону № 481.

Ліцензія (спеціальний дозвіл) – це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на здійснення одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку. Відповідно до Закону, ліцензуванню підлягають, зокрема, такі види діяльності, як оптова та роздрібна торгівля алкогольними напоями .

Визначення поняття оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями міститься в Законі № 481. Зокрема, оптова торгівля – це діяльність з придбання і відповідного перетворення товарів для наступної їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам господарювання. Роздрібна торгівля визначається як діяльність з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування.

Оптові торговці можуть із незначними втратами захиститися від зазіхань на неліцензований вид діяльності, а ось роздрібним торговцям, які реалізують для перепродажу алкогольні напої , нелегко. В цьому випадку їм краще реалізовувати оптові партії алкоголю лише фізичним особам, незважаючи на їх підприємницьку діяльність, і в жодному разі не юридичним особам.

Для здійснення реалізацієї алкогольних виробів окремо потрібно отримати ліцензію на оптову й на роздрібну торгівлю алкогольними виробами. Закон №481 визначає, що видача ліцензій на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями здійснюється за місцем торгівлі суб'єкта господарювання. Тобто підставою для визначення кількості ліцензій, які має придбати підприємець, є кількість місць торгівлі[3] .

Місце торгівлі – це місце реалізації товарів, обладнане електронним контрольно-касовим апаратом, або де є товарно-касова книга, в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

Однак слід зазначити, що оснащення місця торгівлі електронними контрольно-касовими апаратами або товарно-касовими книгами є умовою реалізації товарів, а не підставою для видачі кількох ліцензій.

На підставі наведеного можна дійти висновку:

підставою для придбання ліцензії є факт продажу алкогольних напоїв;

кількість ліцензій не залежить від кількості електронно-касових апаратів або товарно-касових книг, які використовуються на одному торговому місці;

кількість ліцензій має дорівнювати кількості торгових місць, де реалізуються горілчані вироби;

якщо в одному торговому місці здійснюється продаж як алкогольних, так і тютюнових виробів, навіть при застосуванні одного касового апарата необхідно придбати дві ліцензії.

Відповідно до ст. 15 Закону №481, ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями видаються органами виконавчої влади, уповноваженими Кабінетом Міністрів України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Однак якщо суб'єкт господарювання отримав ліцензію на виробництво або імпорт алкогольних напоїв і постачає цю продукцію підприємствам оптової і роздрібної торгівлі та іншим українським споживачам у межах обсягів власного виробництва, така діяльність може здійснюватися без ліцензій на оптову торгівлю. Однак на здійснення роздрібної торгівлі виробник також має придбати ліцензію.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями в поїздах, на морських або річкових суднах видаються органами виконавчої влади, уповноваженими Кабінетом Міністрів України в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем формування поїзда (приписки судна).

Положення Закону щодо органів, які мають право видавати ліцензії на право оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями , конкретизуються в підзаконних актах, зокрема постанові Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та оборотом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 7 серпня 2001 № 940[4] .

Згідно з цією постановою, органом ліцензування, який має право видавати ліцензії на оптову й роздрібну торгівлю алкогольними напоями , є Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та оборотом підакцизних товарів у складі Державної податкової адміністрації України. Департамент створений відповідно до Указу Президента України “Про посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів” від 11 липня 2001 р. № 510[5] і діє на підставі Положення, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації “Про затвердження Положення про Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів” від 21 серпня 2001 р. № 331[6] .

Порушуючи питання про документи, необхідні для отримання ліцензії, хотілося б звернути увагу суб’єктів господарювання на невідповідність вимог Закону №481[7] й постанов Кабінету Міністрів України № 493 та № 500 (цими постановами регламентується порядок видачі ліцензій на роздрібну та оптову торгівлю алкогольними ).

Так, згідно із Законом, ліцензія видається на підставі заяви суб’єкта господарювання, до якої додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта господарювання, завірена нотаріально або органом, який видав оригінал документа.

В заяві має зазначатися вид господарської діяльності, на провадження якого суб’єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова чи роздрібна торгівля алкогольними напоями ), а в заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями – також адреса місця торгівлі.

Вимагати надання інших документів, крім зазначених у цьому Законі №481[8] , забороняється.

Постанови містять розширені переліки документів, які мають подаватися для отримання ліцензії. Однак, незважаючи на те, що до даних постанов не внесені зміни, суб’єкти господарювання зобов’язані керуватися тільки вимогами Закону, а саме подавати лише визначені в ньому документи. Сподіваємося, що найближчим часом до зазначених постанов будуть внесені зміни відповідно до вимог Закону, що позбавить суб’єктів господарювання зайвого клопоту.

Рішення про видачу або про відмову у видачі ліцензії приймається не пізніше 10 календарних днів з дня подання документів.

Імпорт, експорт і оптова торгівля алкогольними можуть здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності за наявності ліцензій.

Плата за ліцензії на право імпорту, експорту алкогольними напоями встановлюється в розмірі 780 гривень.

Встановити річну плату за ліцензії на право оптової торгівлі у розмірі:

- алкогольними напоями - 5 0 0 000 грн.;

- тютюновими виробами - 50 0 000 грн.

Ліцензії на право імпорту, експорту алкогольних напоїв видаються терміном на п'ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

Ліцензії на право оптової торгівлі видаються терміном на п'ять років уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Плата за ліцензії справляється органом, що видає ліцензії, у розмірах, встановлених цим Законом, і зараховується до державного бюджету.

Видача ліцензії здійснюється після фактичного надходження плати за ліцензію, при цьому на оригіналі ліцензії робиться відмітка про надходження чергового платежу.

Плата за видачу ліцензії — це разовий платіж, що його суб'єкт підприємницької діяльності вносить за одержання ліцензії. Правова природа цього платежу полягає в сплаті за управлінську послугу органу ліцензування. Орган ліцензування здійснює певні витрати під час розгляду поданих документів, виготовлення всіх потрібних матеріалів, листування із суб'єктом підприємницької діяльності, внесення відомостей до ліцензійного реєстру. Свою грошову вартість має й бланк ліцензії, який є документом суворої звітності.

Роздрібна торгівля алкогольними напоями може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій[9] .

Плата за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями становить 8000 гривень на кожний окремий, зазначений в ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книга обліку розрахункових операцій), що знаходиться у місці торгівлі; а на території сіл і селищ, за винятком тих, що знаходяться у межах території міст, -500 гривень на роздрібну торгівлю алкогольними напоями на кожний окремий, зазначений у ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книга обліку розрахункових операцій), що знаходиться у місці торгівлі .

Для місць торгівлі, які розташовані за межами території міст обласного підпорядкування та міст Києва та Севастополя на відстані до 50 км та які мають торговельні зали площею понад 500 кв. м, плата за ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями становить 8000 гривень на кожний окремий, зазначений в ліцензії електронний контрольно-касовий апарат (книга обліку розрахункових операцій), що знаходиться у місці торгівлі, .

Плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями справляється щоквартально рівними частками і зараховується до державного бюджету згідно з чинним законодавством.

У разі подання документів на одержання ліцензії з порушенням вимог щодо їх оформлення вони повертаються заявнику з обов’язковою відміткою про зміст порушення. Термін розгляду документів при цьому переривається до подання заявником переоформлених документів. З поверненням заявнику документів на переоформлення та їх наступним поданням робляться відповідні відмітки на заяві та в журналі обліку вхідних документів органу, який видає ліцензії.

Рішення про відмову у видачі ліцензії приймається і надсилається заявникам з обґрунтуванням причин відмови. Таке рішення може бути оскаржене в порядку, встановленому законодавством.

Ліцензія видається заявникові у разі пред’явлення ним документа, що посвідчує особу (для фізичних осіб), або уповноваженому на це представнику заявника.

Відмітка про внесення плати за ліцензію на наступний рік ставиться на оригіналі ліцензії на підставі поданих до органу, який видає ліцензію, копій документів, а ліцензія без відмітки про внесення чергових платежів вважається недійсною[10] .

Намір займатися роздрібною торгівлею алкогольними напоями необхідно співвідносити з деякими обмеженнями стосовно вибору місця для здійснення такого виду діяльності, а також вимогами до приміщень, в яких провадиться торговельна діяльність. Передусім це обумовлено тим, що законодавство обмежує видачу ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями :

Зокрема, забороняється продаж алкогольних напоїв :

особами, які не досягли 18 років, а також особам, які не досягли 18 років;

у приміщеннях та на території дошкільних, навчальних закладів і закладів охорони здоров'я;

у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, які здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельних організацій;

у місцях проведення спортивних змагань;

з торгових автоматів;

з полиць самообслуговування (крім алкогольних напоїв);

з рук та у не визначених для цього місцях торгівлі.

Законом передбачені випадки призупинення дії ліцензії та її анулювання. Крім того, суб’єкту господарювання дається право отримати дублікат ліцензії.

Так, дія ліцензії на право торгівлі алкогольними напоями призупиняється в разі несвоєчасної сплати чергового платежу за ліцензію на підставі письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, на термін до сплати заборгованості. Ліцензія вважається призупиненою з моменту одержання суб’єктом господарювання відповідного письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, а її дія поновлюється з моменту зарахування відповідного чергового платежу за ліцензію до бюджету[11] .

Ліцензія на право торгівлі алкогольними напоями анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження в таких випадках:

o за заявою суб’єкта господарювання;

o на підставі рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання;

o внаслідок несплати чергового платежу за ліцензію протягом 30 календарних днів від моменту призупинення ліцензії;

o на підставі рішення суду про встановлення:

o факту незаконного використання суб’єктом господарювання марок акцизного збору (стосовно імпортерів);

o факту торгівлі суб’єктом господарювання алкогольними напоями без марок акцизного збору України;

o факту переміщення суб’єктом господарювання алкогольних напоїв поза митним контролем.

Підкреслюємо: з моменту набрання чинності Законом № 3032, викладеного в новій редакції в Законі України “Про Державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, органи ліцензування можуть анулювати ліцензію не просто в разі встановлення фактів, перелічених у ст. 15 Закону, а тільки на підставі рішення суду про встановлення такого факту. Ліцензія анулюється і вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання письмового розпорядження про її анулювання[12] .

У випадку зміни відомостей, зазначених у виданій суб’єкту господарювання ліцензії (за винятком змін, пов’язаних з реорганізацією суб’єкта господарювання), орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб’єкта господарювання протягом трьох робочих днів видає останньому ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін.

У разі втрати або пошкодження ліцензії на право торгівлі алкогольними напоями орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб’єкта господарювання протягом трьох робочих днів з дня подання суб’єктом господарювання заяви видає йому дублікат ліцензії. Строк дії дубліката ліцензії не може перевищувати строку дії, зазначеного у втраченій або пошкодженій ліцензії[13] .

За видачу дубліката ліцензії на оптову торгівлю, роздрібну торгівлю або імпорт, або експорт справляється плата у розмірі 780 гривень, яка зараховується до бюджету згідно з чинним законодавством.

Незважаючи на постійне вдосконалення законодавства, процес ліцензування торгівлі алкогольними напоями досі залишається недосконалим. Це пов’язано як з прогалинами в чинному законодавстві та недоліками адміністративно-управлінської діяльності органів влади, так і з ризиками ведення цього виду бізнесу самими підприємцями, адже така діяльність є надзвичайно прибутковою. Багато суб'єктів господарювання не дотримуються санітарних, пожежних та екологічних норм і державних стандартів, що ставить під серйозну загрозу життя і здоров'я значної кількості людей. Крім того, це значною мірою обумовлено істотними хибами в системі ліцензування діяльності у сфері алкогольних напоїв .

Так, наприклад, на оптову торгівлю продукцією алкогольних напоїв видано 900 ліцензій, а на роздрібну торгівлю алкогольними напоями – більш ніж 96 тисяч. Разом із тим значна кількість суб’єктів господарювання не мають належних умов для здійснення такої діяльності. Це може призвести до масового надходження на ринок України неякісних алкогольних виробів, виробництва і, відповідно, збуту фальсифікату[14] .

Для запобігання зловживань у сфері ліцензування роздрібного та оптового продажу горілчаних Президент України запропонував запровадити порядок видачі ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями . Цей порядок, зокрема, передбачатиме розгляд заяв про видачу таких ліцензій за поданням комісії, утвореної з представників декількох профільних органів державної влади й місцевого самоврядування, що може стати гарантією перевірки спроможності суб’єкта господарювання здійснювати таку діяльність і запобігати можливим зловживанням Державної податкової адміністрації щодо процесу здійснення ліцензування торгівлі алкогольними напоями .

1.2 Тенденції розвитку законодавства в сфері ліцензування обігу алкогольної продукції

Аналіз стану управління сферою за останні 12 років дав змогу визначити три головні етапи. І етап починається після скасування монополії держави, сформованої в умовах командно-адміністративної системи і закінчується 1998 роком, коли знову запроваджується монополія. ІІ етап - період існування державної монополії - триває до 2001 року, коли було ліквідовано спеціально уповноважений орган управління, який розробляв державну політику у сфері, а його функції передані Державній податковій адміністрації України. На ІІІ етапі, що розпочався у 2001 році і триває по цей час, у складі податкової служби утворено Департамент з питань адміністрування акцизного збору та контролю за підакцизними товарами.

Дослідження показали, що за роки незалежності України у розглядуваній сфері не було сформовано цілісної системи державного управління, а запроваджені інституціональні та функціональні механізми впливу виявилися недостатньо врегульованими та ефективними[15] .

Першому етапу формування системи управління згаданою сферою були властиві невизначеність державної політики у реформуванні спиртової, лікеро-горілчаної, виноробної галузей і сфери загалом, що зумовило втрату її ефективного впливу, поглиблення платіжної та фінансової кризи, зростання заборгованості підприємств спиртової та лікеро-горілчаної галузей, несформованість законодавчої бази, невиваженість податкової політики. Система акцизного оподаткування алкоголю через недосконалий механізм сплати, прогалини в законодавстві, існування численних пільг зі сплати податку спричинила скорочення податкових надходжень до бюджету, збільшення масштабів нелегального виробництва й обігу продукції.

Дослідження ІІ етапу запровадження державної монополії у сфері та утворення її органу - Державного комітету України з монополії на виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв виявило невизначеність та неврегульованість управлінських аспектів існування спеціальної монополії. Орган виконував лише обмежені функції, спостерігалися дублювання з функціями інших органів управління, неврегульованість механізмів взаємодії між органами. Зокрема, державне регулювання сфери до 1998 року покладалося на 17 органів виконавчої влади, а після утворення органу монополії стан регулювання сфери суттєвого не змінився, що знижувало ефективність координації дій між ними[16] .

Недосконалість державної політики щодо запровадження монополії виявилася у визначенні її мети, завдань і функцій. Монополія держави була необхідна для наповнення державної скарбниці, створення системи єдиного контролю за суб’єктами виробничої і обігової сфери. При врахуванні первинності економічних вигод діючі інституціональні механізми держави не забезпечили виконання її основної функції - контролю за сплатою і надходженнями коштів до бюджету, а значною мірою зумовили збільшення нелегального обігу продукції, ухилення від сплати податків, посилення кризових явищ у спиртовій, лікеро-горілчаній і виноробній галузях[17] .

Доведено, що пріоритетність економічних засад політики держави з збільшення надходжень до бюджету за рахунок реалізації алкогольної продукції неминуче сприяють збільшенню її виробництва, і відповідно, рівня споживання в суспільстві. На основі аналізу було встановлено, що за останні роки зі сфери надходило лише 3-4% доходів до Зведеного бюджету України, тоді як у радянські часи - близько 40% (див. таблицю). Політика держави зі збільшення надходжень до бюджету від реалізації алкоголю ведедо масштабного зростання споживання продукції в суспільстві, що призводить до непередбачуваних наслідків.

Водночас в останні роки споживання абсолютного алкоголю на душу населення на рік становить 12 літрів, хоча, за даним Всесвітньої організації охорони здоров’я, вживання понад 8 літрів абсолютного алкоголю вважається небезпечним для фізичного і психічного здоров’я людини. Щороку понад10 тисяч осіб вмирають від вживання неякісної алкогольної продукції гине близько та близько 30 тисяч осіб втрачають здоров’я. Масовим стало споживання алкоголю (слабоалкогольних напоїв) та паління серед молоді, підлітків, жінок, що вже зараз пов’язане зі значно більшими соціальними втратами, ніж незначні економічні вигоди, що отримує держава.

Розробка законодавчої і нормативної бази як один з головних механізмів держави у формуванні дієвої системи управління сферою виявилася недосконалою і не сприяла ефективному її функціонуванню. Особливістю правового регулювання сфери були часті зміни законів, їх громіздкість та численність, що зумовлювало неефективність дії правових механізмів, неможливість і складність швидкого впорядкування інших норм, заплутаність правових відносин. Неврегульованість виявилася також у недостатній змістовності законодавства, структурованості, нечіткості правових норм. Суттєвим недоліком стала відсутність спеціальних законів, що регулювали б окремі сфери, зокрема, виноробну галузь, сферу торгівлі, систему забезпечення якості продукції[18] .

Установлено, що соціальні механізми впливу на сферу загалом не сформовані. Характерним стало мінімальне втручання держави у процеси споживання продукції. Зокрема, послаблення адміністративних заходів боротьби з самогоноварінням, неконтрольована реклама споживання алкоголю і паління, створення виробниками “легких” і “надлегких” сигарет, що підтримує у споживачів шкідливу звичку паління, існування контрабанди і нелегального обігу продукції, що стимулює її реалізацію за значно нижчими цінами, послаблення контролю за якістю, а головне - відсутність засад єдиної державної політики щодо виробництва, обігу та споживання продукції сприяло збільшенню її споживання серед молоді, жінок, підлітків, підвищенню рівня захворюваності громадян внаслідок надмірного вживання алкоголю та отруєння неякісною продукцією.

Особливістю ІІІ етапу формування системи управління сферою, що почався в 2001 році і триває зараз, є намагання держави здійснити аналіз і прийняти важливі рішення щодо посилення впливу на сферу . Управління спиртовою галуззю, яка є монополією держави, потребує докорінного реформування. В умовах неконтрольованості кількості підприємств-виробників алкоголю існують значні надлишки невикористаного спирту, система нарядів на його видачу і реалізацію потребує вдосконалення і перегляду. Необхідно посилити державну монополію на спирт за умови введення квотування, декларування та розробки балансів виробництва і реалізації продукції. Доцільним є встановлення монополії на оптову торгівлю алкогольною продукцію, а з часом - і на роздрібну, визначення засад соціальної політики щодо споживання продукції[19] .

Вдосконаленню системи управління в 2002 році сприяло встановлення державної монополії у сфері контролю за виробництвом і обігом спирту, алкоголю, причому органом, що відповідатиме за монополію держави у цій сфері, визначено Раду національної безпеки і оборони України, хоча монополія держави об’єктивно потребує створення спеціально уповноваженого органу, що забезпечуватиме управління і контроль за цією сферою.

8 грудня 2007 р. Президент України підписав закон №2390 « Про внесення змін до деяких законів України ( по оплаті ліцензії і акцизного збору на виробництво спиртів, алкогольних напоїв ), ратифікований Верховною Радою і необхідний для вступу у ВТО. Закон набуває чинності 1.01.2007г. і встановлює нові ставки ліцензування і акцизних зборів, які підняті більш ніж в два рази в порівнянні з попереднім роком.

Відбулось збільшення плати за ліцензію на виробництво і оптовий продаж алкогольних напоїв з 250.000 грн. до 500.000 грн. в рік є вельми істотною для виробників середньої ланки цього бізнесу. Якщо ще врахувати, що з 1.01.2007г. підвищується ціна на газ, нараховується нова заробітна плата для працівників(прибутковий податок – 15%) і, відповідно, відраховуються збільшені податки, то для багатьох суб'єктів цих галузей це означає крах або відхід в «тінь». Добре себе відчуватимуть тільки «гіганти» з добре розкрученими брендами і експортними контрактами[20] .

1.3 Поняття алкогольної продукції як об’єкта ліцензування

Алкогольна продукція - до алкогольної продукції відносяться лікеро-горілчані вироби, коньяки (бренді), кальвадоси, виноградні вина, шампанське, плодові напої та інша харчова продукція з об'ємним вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотків.

лікеро-горілчані вироби - горілка та інші вироби, що отримані у результаті суміші етилового спирту з харчової сировини, у тому числі харчових додатків, що дозволяються Міністерством охорони здоров'я України;

коньяк (бренді) - міцний алкогольний напій з характерним букетом і смаком, що виготовляється з витриманого не менш 3 років коньячного спирту;

кальвадос - міцний алкогольний напій з характерним букетом і смаком, що виготовляється із витриманого яблучного спирту;

виноградне вино - напій, що отримується шляхом повного чи часткового зброджування сусла свіжого, зав'яленого або частково заізюмленого винограду з додаванням спирту етилового або без нього, а також компонентів, що дозволяються Міністерством охорони здоров'я України;

шампанське - виноградне вино, що отримується за спеціальною технологією шляхом вторинного бродження у пляшках або спеціальних резервуарах, насичене вуглекислим газом ендогенного походження та витримане встановлені строки (від 6 місяців до 3-х років);

плодові алкогольні напої - напої, що отримуються в результаті спиртового бродження підсолодженого соку свіжих плодів або мезги з додаванням спирту етилового та інших компонентів, що дозволяються Міністерством охорони здоров'я України;

До алкогольних напоїв належать: вина виноградні натуральні, включаючи кріплені; вермути та інші виноградні натуральні вина з додаванням рослинних або ароматичних екстрактів; зброджені напої (сидр яблучний, перрі (сидр грушевий), напій медовий), суміші зі зброджених напоїв, суміші зброджених напоїв і безалкогольних напоїв; спиртові настоянки, лікери, коньяки, арманьяки, бренді, горілка та інші спиртові напої[21] .

Усе це має бути з умістом спирту етилового понад 1,2 % об'ємних одиниць.

Відповідно до алкогольних напоїв також належать і напої типу «Бренді-кола», «Ром-кола», «Джин-тонік» тощо.

А ось пиво до алкогольних напоїв не належить.

Визначення алкогольних напоїв можна знайти, зокрема, у Законі України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95 р. № 481/95-ВР, зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 481)[22] :

«алкогольні напої – продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів зі вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об'ємних одиниць, які відносяться до товарних груп Гармонізованої системи опису та кодування товарів під кодами 22 04, 22 05, 22 06, 22 08».

Абзацом сьомим статті 1 Закону України від 19.12.05 № 481 „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” визначено поняття терміну алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об'ємних одиниць, які відносяться до товарних груп Гармонізованої системи опису та кодування товарів під кодами 22 04, 22 05, 22 06, 22 08.

Згідно з пунктом 4.18 ДСТУ 3297:95 „Лікеро-горілчана промисловість. Терміни та визначення понять” слабоалкогольні напої це лікеро-горілчані напої міцністю від 1,2 % до 8,5 %, з масовою концентрацією екстрактивних речовин не більше ніж 14 г/100 см3, виготовлений на основі водно-спиртової суміші з використанням інгредієнтів, напівфабрикатів та консерванта, насичений чи ненасичений діоксидом вуглецю, а згідно з пунктом 4.1 лікеро-горілчаний напій це алкогольний напій міцністю від 1,2 % до 60 %, виготовлений змішуванням спирту етилового ректифікованого з напівфабрикатами, інгредієнтами та підготовленою водою, насичений або ненасичений діоксидом вуглецю (для слабоалкогольних напоїв).

Виходячи із зазначеного, слабоалкогольні напої належать до алкогольних напоїв.

Статтею 15 Закону визначено, що імпорт, експорт і оптова та роздрібна торгівля алкогольними напоями може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності за наявності ліцензій. Порядок отримання ліцензій на експорт, імпорт, оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями визначено цією статтею.

Поняття «алкогольні напої» не ідентичне поняттю «лікеро-горілчані вироби». Перше поняття ширше за друге, а друге є лише частиною першого.

Так, наприклад, можна зустріти думку, що оскільки ліцензія «єдиноподатнику», який бажає торгувати тими ж винами та шампанським, видається на роздрібну торгівлю всіма алкогольними напоями, без конкретизації, що він має право торгувати всім, окрім лікеро-горілчаних виробів, то «єдиноподатник» узагалі не має права торгувати якими б то не було алкогольними напоями.

Цей аргумент деякою мірою абсурдний, оскільки ліцензія є документом, що дозволяє, але ніяк не примушує її власника до якихось дій. Можна придбати ліцензію, але діяльність, що ліцензується, не провадити. Це нічому не суперечить.

А які саме алкогольні напої фактично продаватиме підприємець, податковий орган без зусиль може визначити за контрольною стрічкою РРО (адже «єдиноподатник» при торгівлі алкоголем уже зобов'язаний застосовувати РРО).

Відповідно до Закону №481, алкогольними напоями є продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів із вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об'ємних одиниць, що належать до товарних груп Гармонізованої системи опису та кодування товарів під кодами 2204, 2205, 2206, 2208[23] .

Згідно із Законом України “Про Митний тариф України”, до алкогольних напоїв під кодом 2204 належать:

вина виноградні натуральні, включаючи вина з додаванням спирту та міцні;

сусло виноградне, крім зазначеного в товарній позиції 2009 (соки фруктові, включаючи виноградне сусло, і соки овочеві, незброджені та ті, що не містять добавок спирту, із додаванням або без додавання цукру або інших підсолоджуючих речовин).

До товарів під кодом 2205 належать:

вермути;

інші виноградні натуральні вина з додаванням рослинних або ароматних екстрактів.

До товарів під кодом 2206 належать:

інші зброджені напої (яблучний сидр, перрі – грушевий сидр, медяний напій);

суміші зі зброджених напоїв і суміші зброджених напоїв і безалкогольних напоїв, які в іншому місці не пойменовані.

До товарів під кодом 2208 належать:

етиловий неденатурований спирт із концентрацією спирту менше 80%;

спиртові настоянки, лікери та інші спиртові напої.


Розділ 2 Порядок видачі ліцензій щодо обігу алкогольної продукції

2.1 Особливості видачі ліцензії на право здійснення оптової торгівлі

Оптова торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форми власності за наявності у них ліцензій.

Для одержання ліцензії на право оптової торгівлі до Міністерству фінансів подаються такі документи:

а) заява встановленого зразка;

б) нотаріально засвідчена копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності;

в) нотаріально засвідчена копія довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;

г) довідка державної податкової інспекції про взяття на облік юридичної особи як платника податків або копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності, скріплена печаткою державної податкової інспекції;

д) нотаріально засвідчені копії документів, що підтверджують права власності, оренди або іншого використання складських приміщень;

е) довідка державної податкової інспекції про реєстрацію місць зберігання спирту, оптових партій алкогольних напоїв ;

є) довідка державної податкової інспекції про відсутність у суб'єкта підприємницької діяльності заборгованості з обов'язкових платежів до бюджету за формою, визначеною Державною податковою адміністрацією[24] .

Суб'єкти підприємницької діяльності, які одержали ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями, зобов'язані протягом зазначеного терміну подати Міністерству фінансів такі документи:

o заяву на перереєстрацію ліцензії, оформлену за встановленим цим Комітетом зразком;

o нотаріально засвідчену копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності;

o нотаріально засвідчену копію довідки про включення суб'єкта підприємницької діяльності до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;

o нотаріально засвідчені копії документів, що підтверджують права власності, оренди або іншого використання складських приміщень;

o довідку державної податкової інспекції про відсутність у суб'єкта підприємницької діяльності заборгованості з обов'язкових платежів до бюджету.

У разі коли така перереєстрація не буде проведена протягом установленого терміну, дія ліцензії зупиняється[25] .

Розгляд заяви про видачу ліцензії на право провадження оптової торгівлі горілчаними та тютюновими виробами починається з перевірки достовірності поданих документів і перевірки спроможності здійснювати оптову торгівлю. Таку перевірку провадить територіальне управління Держспецмонополії у разі коли суб'єкт підприємницької діяльності:

- подає заяву про отримання ліцензій на право оптової торгівлі алкогольними напоями чи тютюновими виробами;

- подає заяву про внесення нових адрес місць зберігання оптових партій алкогольних напоїв та тютюнових виробів до раніше виданих ліцензій на право оптової торгівлі алкогольними напоями чи тютюновими виробами.

Перевірка здійснюється за місцезнаходженням суб'єкта підприємницької діяльності або місць зберігання оптових партій алкогольних напоїв чи тютюнових виробів протягом 10 робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви та документів, наведених нижче.

Ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями видаються за наявності необхідних складських приміщень і відповідної матеріально-технічної бази (стенд або вітрина із зразками продукції в асортименті, робочими місцями для оформлення документів і укладання угод, реєстраторами розрахункових операцій для розрахунків з покупцями готівкою, обладнанням для перевірки справжності марок акцизного збору).

Приміщення повинні бути телефонізовані, електрифіковані, обладнані охоронною і пожежною сигналізацією, а також відповідати іншим вимогам, встановленим для підприємств торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами. ( Пункт 8 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 450 ( 450-2001-п ) від 06.05.2001 ).

Для винесення висновку щодо відповідності вимогам, виконання яких дозволяє суб'єкту підприємницької діяльності отримати ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями або зберігати оптові партії цих товарів за зазначеною адресою, враховуються такі фактори:

- наявність документів, що підтверджують право власності, оренди або іншого використання суб'єктом підприємницької діяльності складських приміщень, в яких передбачається зберігати оптові партії алкогольних напоїв чи тютюнових виробів. До документів, що підтверджують право власності на основні засоби, належать:

· договір купівлі-продажу приміщення, засвідчений нотаріусом і зареєстрований у держадміністрації;

· договір дарування, засвідчений нотаріусом і зареєстрований у держадміністрації;

· договір оренди;

· договір безоплатного користування приміщенням;

- наявність документів, які підтверджують проведення обстежень цих складських приміщень відповідними органами. Необхідно мати:

· акти обстежень приміщень такими установами:

· державною санітарно-епідеміологічною службою;

· державним пожежним наглядом;

- державним комітетом із нагляду за охороною праці;

- довідку (свідоцтво) Державної податкової адміністрації про реєстрацію даного місця зберігання оптових партій алкогольних напоїв чи тютюнових виробів;

- відповідність місць зберігання оптових партій алкогольних напоїв і тютюнових виробів чинним будівельним, протипожежним, техніки безпеки та санітарним нормам і правилам зберігання цих товарів;

- забезпеченість складських приміщень телефонним зв'язком, охоронною та протипожежною сигналізацією;

- наявність довідки про відсутність заборгованості перед бюджетом;

- наявність у суб'єкта підприємницької діяльності:

· стенда або вітрини для демонстрування зразків продукції в асортименті;

· відповідно оснащених оргтехнікою робочих місць для оформлення документів і укладення угод. Ця вимога має рекомендаційний характер;

· контрольно-касових апаратів, якщо розрахунки з покупцями здійснюються готівкою;

· сертифікованого обладнання для перевірки справжності марок акцизного збору;

· необхідних умов і засобів для виконання вантажно-розвантажувальних робіт. Умови мають забезпечити розвантаження автотранспортних засобів, наявність розвантажувальних площадок, достатньої площі для переміщення пересувних розвантажувальних пристроїв у складському приміщенні. До таких засобів належать підйомно-транспортні пристрої (електрокари, електроталі тощо);

· необхідних засобів та обладнання для забезпечення умов зберігання продукції відповідно до чинних норм і правил;

· нормативної документації щодо умов зберігання і торгівлі алкогольними напоями чи тютюновими виробами;

· під'їзних шляхів та стоянки для автотранспорту.

За результатами перевірки спроможності здійснювати оптову торгівлю складається акт контрольної перевірки, форма якого затверджена наказом Держспецмонополії України від 01.02.99 р. №15 (зареєстрованим у Мін'юсті 25.03.99 р. за №188/3481), у трьох примірниках:

перший - надається суб'єкту підприємницької діяльності;

другий - територіальному управлінню Держспецмонополії;

третій - центральному апарату Держспецмонополії.

Необхідно звернути увагу на те, що акти контрольної перевірки, в яких не охоплені всі вищезазначені позиції перевірки, до розгляду не приймаються[26] .

Далі разом з актом територіальне управління подає у центральний апарат Держспецмонополії лист-погодження на видачу ліцензії, в якому обов'язково вказуються:

· назва, юридична адреса та ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності;

· адреси місць зберігання оптових партій алкогольних напоїв чи тютюнових виробів та площа складських приміщень;

· дата проведення перевірки;

· результати проведеної перевірки;

· рекомендація щодо видачі ліцензії або можливості зберігання оптових партій зазначених товарів.

Територіальне управління на підставі перевірки і поданих до розгляду документів (їх перелік наведено вище) дає рекомендацію щодо видачі ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями чи тютюновими виробами.

Якщо виявлено недостовірність документів або невідповідність умов, виконання яких необхідне для отримання зазначеної ліцензії, територіальне управління робить на рекомендації відповідний запис про зміст порушення.

Після усунення порушень заява на видачу ліцензії та відповідні документи передаються до Держспецмонополії.

Своєю чергою, Управління контролю Держспецмонополії на підставі розгляду отриманих документів робить висновок щодо можливості видачі суб'єкту підприємницької діяльності ліцензії або щодо можливості внесення до діючої ліцензії нових місць зберігання оптових партій цих товарів та подає його до Головного управління ліцензування і державних реєстрів.

Якщо виявлено недостовірні відомості у документах, поданих заявником, або невідповідність вимогам провадження заявником даного виду діяльності, Держспецмонополія не пізніше ніж через 30 днів з дати реєстрації заяви повертає заявнику подані документи з позначкою про зміст порушення.

Ліцензії на право оптової торгівлі спиртом, алкогольними видаються Міністерством фінансів терміном на 5 років.

Ліцензії на право оптової торгівлі спиртом, алкогольними напоями підписуються головою або заступником голови Міністерства фінансів і скріплюється печаткою[27] .

Суб'єкти підприємницької діяльності, які одержали ліцензії на право оптової торгівлі, подають Міністерству фінансів щокварталу до 10 числа місяця, що настає за звітним, звіти про обсяги реалізації продукції, засвідчені державними податковими інспекціями за формою, затвердженою Держкомстатом.

17 листопада 2006 року Верховною Радою України прийнято Закон № 374-V “Про внесення змін до деяких законів України щодо плати за ліцензії та акцизного збору на виробництво спиртів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”[28] (далі – Закон 374-V) згідно з яким до деяких спеціальних законів України внесені суттєві зміни, а саме до Закону України “Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19.12.1995 року № 481/95-ВР ” (далі – Закон 481) у частині:

- зменшення ставок оплати за ліцензії на право виробництва, експорту та імпорту спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

- значне збільшення розміру плати за ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами з 250 000 тисяч гривень та 125 000 гривень відповідно до 500 000 гривень;

- зміни плати за видачу дублікатів вказаних вище ліцензій, в тому числі збільшення - для підприємств роздрібної торгівлі з 170 гривень до 780 гривень, зменшення – для виробників, експортерів та імпортерів з 1700 гривень до 780 гривень;

Отже, для більш чіткого виявлення внесених змін пропонуємо наступну таблицю аналізу змін Закону 481 щодо плати за ліцензії на виробництво та обіг спиртів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.


п/п

Зміна абзацу, частини, статті Закону 481 Попередня редакція Нова редакція
1

Частина 1

статті 4

Річна плата за ліцензії на виробництво:

1) спирту етилового, коньячного, плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового та - 250000 гривень, а для підприємств первинного виноробства - 25000 гривень;

2) алкогольних напоїв

250000 гривень, а для підприємств первинного виноробства - 25000 гривень;

3) спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового - 250000 гривень.

Річна плата за ліцензії на виробництво:

1)спирту етилового, коньячного, плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового – 780 гривень;

2) алкогольних напоїв – 780 гривень;

3)спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового – 780 гривень.

2

Частина 6

статті 4

За видачу дубліката ліцензії справляється плата у розмірі 1700 гривень і зараховується до бюджету згідно з чинним законодавством. За видачу дубліката ліцензії справляється плата у розмірі 780 гривень і зараховується до державного бюджету.
3

Частина 6

статті 14

Річна плата за ліцензії на право:

1) експорту спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим становить 85000 гривень,

2) оптової торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим становить 85000 гривень,

3) імпорту спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим - 170000 гривень.

Річна плата за ліцензії на право:

1) експорту спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим становить 780 гривень;

2) оптової торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим становить 500 000 гривень,

3) імпорту спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим - 780 гривень.

4

Частина 1

статті 15

Річна плата за ліцензії на право:

1) імпорту алкогольних напоїв: у річному обсязі: до 75000 дал (разом) за кодами УКТ ЗЕД 2204 (крім виноматеріалів 2204 30), 2205, 2206; до 20000 дал за кодами УКТ ЗЕД 2208 (крім 2208 20); до 20000 дал за кодами УКТ ЗЕД 2208 20 (крім спирту коньячного 2208 20 89 00) – 500 000 гривень;

* При перевищенні будь-якого із встановлених щорічних обсягів вноситься додаткова плата у розмірі 1 000 000 гривень.

2) експорт алкогольних напоїв – 3 000 гривень;

3) оптова торгівля алкогольними напоями – 250 000 гривень;

Річна плата за ліцензії на право:

1) імпорту алкогольних напоїв – 780 гривень;

.

2) експорт алкогольних напоїв – 780 гривень;

3) оптова торгівля алкогольними напоями – 500 000 гривень;

5 Частина 21 статті 15 За видачу дубліката ліцензії на оптову торгівлю, або імпорт, або експорт справляється плата у розмірі 1700 гривень, а дубліката ліцензії на роздрібну торгівлю - 170 гривень, яка зараховується до бюджету згідно з чинним законодавством. За видачу дубліката ліцензії на оптову торгівлю, роздрібну торгівлю або імпорт, або експорт справляється плата у розмірі 780 гривень, яка зараховується до бюджету згідно з чинним законодавством.

Отже, з аналізу вищевказаних змін з 2007 року виробництво, експорт, імпорт та оптова торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим (далі - спирт) може здійснюватись за умови отримання ліцензії, вартість якої становить лише 780 гривень. Ліцензії видаються терміном на п’ять років, а плата за них справляється щорічно.

Плата за ліцензії на виробництво спирту справляється до початку виробництва зазначеної продукції у розмірі 780 грн. та зараховується до державного бюджету. При чому, сплата за весь термін дії ліцензії не дозволяється.

Сплата чергового платежу за ліцензії здійснюється в розмірі 780 гривень і справляється за кожний наступний щорічний термін дії ліцензії.

При видачі дубліката ліцензії на виробництво спирту Законом 374-V встановлена сплата у розмірі лише 780 гривень, на відміну від попередньої редакції, яка складала 1700 гривень.

Річна плата за ліцензії на право імпорту або експорту спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового становить теж 780 гривень. В той же час оптова торгівля спиртом може здійснюватись за умови отримання відповідної ліцензії, вартість якої становить 500 000 гривень. Вказані ліцензії видаються органом, уповноваженим Кабінетом Міністрів України, терміном на п’ять років, а плата за ліцензії зараховується до державного бюджету.

Щодо обігу алкогольних напоїв до норм чинного законодавства теж були внесені суттєві зміни[29] .

Так, виробництво алкогольних напоїв та тютюнових виробів у 2007 -2009році буде здійснюватись на підставі відповідних ліцензій, плата за які зменшена до 780 гривень з 250 000 гривень для виробників алкогольних напоїв, та з 125 000 гривень для виробників тютюнових виробів. В той же час внесеними змінами забороняється реалізація у межах власного виробництва алкогольних напоїв та тютюнових виробів підприємствам оптової та роздрібної торгівлі, іншим українським споживачам без придбання ліцензії на право оптової торгівлі.

Крім того, на даний момент річна плата за ліцензії на право імпорту або експорту алкогольних напоїв та тютюнових виробів встановлюється у розмірі 780 гривень.

Розмір же плати за ліцензію на право оптової торгівлі алкогольними виробами збільшився з 250 000 грн. до 500 000 грн., тютюновими виробами – з 125 000 грн. до 500 000 гривень.

Крім того, ч. 7 ст. 15 Закону 481[30] (викладена у новій редакції) передбачає, що суб’єкти підприємницької діяльності, які отримали ліцензії на виробництво або імпорт алкогольних напоїв або тютюнових виробів, здійснюють поставку цієї продукції підприємствам оптової і роздрібної торгівлі та іншим українським споживачам за наявності ліцензії на оптову торгівлю.

Тобто, основною умовою для виробників та імпортерів при здійсненні торгівлі алкогольними напоями або тютюновими виробами підприємствам оптової та роздрібної торгівлі або іншим кінцевим споживачам є обов’язкове придбання ліцензії на право оптової торгівлі відповідною продукцією за 500 000 гривень.

До ст.1 Закону України “Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої” були внесені деякі зміни щодо ставок акцизного збору на спирт етиловий, спиртові напої, коньяк та бренді, які набувають чинності з 01 липня 2007 року. Тимчасово з 01 січня 2007 року до 01 липня 2007 року теж встановлені деякі нові ставки акцизного збору на спирт та алкогольні напої, які викладені в новій редакції ст. 7 Закону України “Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої”.

Отже, для порівняння пропонуємо наступну таблицю діючих з початку 2007 року ставок акцизного збору на спирт та алкогольні напої.

Код товару згідно з УКТЗЕД Опис товару Ставки акцизного збору, які діють в період з 01.01.2007 року до 01.07.2007 року

Ставки акцизного збору, які набувають чинності

з 01.07.2007 року

2204 (крім 2204 10, 2204 21 10 00, 2204 29010 00) Вина виноградні натуральні 0,25 грн. за 1 л 0,25 грн. за 1 л
2204 (крім 2204 10, 2204 21 10 00, 2204 29010 00) Вина натуральні з доданням спирту та міцні (кріплені) 0,50 грн. за 1 л 0,50 грн. за 1 л
2204 30 Виноматеріали виноградні 0 0
2204 10, 2204 21 10 00, 2204 29 10 00

Вина ігристі

Вина газовані

1,6 грн. за 1 л 1,6 грн. за 1 л
2205 Вермути та інші вина виноградні натуральні з доданням рослинних або ароматизувальних екстрактів 2,6 грн. за 1 л 2,6 грн. за 1 л
2206 00 Зброджені плодові та ягідні напої (сидр, перрі та інші) з додання сирту, напої змішані, які містять алкоголь та суміші алкогольних напоїв з безалкогольними ( крім зброджених плодових та ягідних напоїв ( сидру, перрі та інших) без додання спирту 0,10 грн. за 1 об’ємний відсоток спирту в 1 л 0,10 грн. за 1 об’ємний відсоток спирту в 1 л
2206 00 Тільки зброджені плодові та ягідні напої ( сидр, перрі та інші) без додання спирту 1,2 грн. за 1 л 1,2 грн. за 1 л
2207 Спирт етиловий неденатурований з концентрацією алкоголю не менш як 80 відсотків об’єму, спирт етиловий та інші спирти денатуровані будь-якої концентрації 18 грн. за 1 л 100% спирту 19 грн. за 1 л 100% спирту
2208 (крім 2208 20) Спирт етиловий неденатурований з концентрацією алкоголю менш як 80 відсотків об’єму, спиртові настоянки, лікери та інші спиртові напої 18 грн. за 1 л 100% спирту 19 грн. за 1 л 100% спирту
2208 20 (крім 2208 20 12 00, 2208 20 29 00-тільки бренді, 2208 20 89 00- тільки спирт коньячний ) Спиртові напої, одержані перегонкою виноградного вина або вичавок винограду 18 грн. за 1 л 100% спирту 19 грн. за 1 л 100% спирту
2208 20 12 00 Коньяк 6,5 грн. за 1 л 100% спирту 7 грн. за 1 л 100% спирту
2208 20 29 00 Тільки бренді 6,5 грн. за 1 л 100% спирту 7 грн. за 1 л 100% спирту
2208 20 89 00 Тільки спирт коньячний 16 грн. за 1 л 100% спирту 16 грн. за 1 л 100% спирту

З урахуванням внесених змін (обов’язкове придбання виробниками та імпортерами ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями для реалізації виготовленої та імпортованої продукції, збільшення ставок акцизного збору на спирт та алкогольні напої, ін.) можливе подорожчання алкогольної продукції.

В той же час у зв’язку із викладенням статті 7 у новій редакції, Законом № 374-V скасовано деякі ставки акцизного збору на алкогольні напої, що імпортуються в Україну. У попередній редакції Закону України “Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої” на імпортовані вина виноградні натуральні, вина ігристі (газовані), вермути та інші вина виноградні натуральні з доданням рослинних або ароматизувальних екстрактів були встановлені ставки акцизного збору у гривнях з одиниці товару в розмірах 3 та 5 грн. за один літр[31] .

Отже, у зв’язку із скасуванням “імпортних” ставок, акцизний збір на алкогольні напої, що ввозяться на територію України має розраховуватись у відповідності зі ст. 1 вказаного Закону, у тій його частині, що не змінена Законом № 374-V, тобто за наступними ставками – 0,25 грн. за 1 л (вина виноградні), 0,50 грн. за 1 л (вина натуральні з доданням спирту та міцні (кріплені) та 1,6 грн. за 1 л (вина ігристі, газовані), що суттєво може вплинути на ринок виноробної продукції у частині наповнення його імпортною алкогольною продукцією.

Суттєвих змін також зазнав і Закон України “Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби” від 06.02.1996 року № 30/96-ВР – зменшені ставки акцизного збору на сигари приблизно на 0,17 грн., несуттєво збільшені ставки на сигарети без фільтру та з фільтром, змінені ставки на тютюн для паління, одночасно зменшені для жувального та нюхального тютюну, нарешті встановлено розмір податкового зобов’язання зі сплати акцизного збору на сигарети, а не на тютюнові вироби взагалі та ін.

Основним недоліком внесених змін до цього Закону знову ж таки стало нечітке визначення ставок акцизного збору для деяких категорій тютюнових виробів, так як Закон України “Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби” складається лише з 2-х статей, при чому дія ст. 1 зупинена до 01 липня 2007 року, а ст. 2 визначає ставки акцизного збору лише для сигарет без фільтру та з фільтром. Тому відповідно до норм чинного законодавства, до прийняття нового закону діє закон у попередній редакції, допускаємо, що на перше півріччя 2007 року у частині, що не змінена Законом № 374-V діє ст. 1 Закону України “Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби”.

2.2 Особливості видачі ліцензії на право роздрібної торгівлі

Порядок лiцензування роздрiбної торгiвлi алкогольними напоями протягом останнiх п’яти рокiв зазнавав постiйних i безсистемних змiн. Показовим є те, що за кiлька мiсяцiв пiсля набуття чинностi Закону України “Про лiцензування певних видiв господарської дiяльностi”, у якому до видiв дiяльностi, що пiдлягають лiцензуванню, вiднесли виробництво спирту етилового, коньячного й плодового, алкогольних напоїв, оптову торгiвлю спиртом етиловим, коньячним i плодовим, оптову, роздрiбну торгiвлю алкогольними напоями, виробництво тютюнових виробiв, оптову та роздрiбну торгiвлю тютюновими виробами, перелiченi види господарської дiяльностi було виведено з-пiд дiї цього Закону. Ця обставина призвела до того, що лiцензування роздрiбної торгiвлi алкогольними напоями та тютюновими виробами на законодавчому рiвнi тепер регулює спецiальний Закон України “Про державне регулювання виробництва i торгiвлi спиртом етиловим, коньячним плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами”.

Серед особливостей лiцензування роздрiбної торгiвлi алкогольними напоями належить видiлити такi:

· об’єктом лiцензування є не вид господарської дiяльностi, а мiсце торгiвлi;

· порядок видачi лiцензiї має суто дозвiльний характер;

· термiн дiї лiцензiї становить не три роки, а рiк;

· плату за лiцензiю, яка має фiскальний характер, вносять щокварталу;

· виданi лiцензiї пiдлягають реєстрацiї в органах державної податкової служби, а в сiльськiй мiсцевостi — також в органах мiсцевого самоврядування;

· за дiяльнiсть без лiцензiї та порушення законодавства з питань лiцензування застосовують санкцiї iншого характеру.

Органом лiцензування у сферi роздрiбної торгiвлi алкогольними напоями та тютюновими виробами є Департамент з питань адмiнiстрування акцизного збору i контролю за виробництвом та обiгом пiдакцизних товарiв (самостiйний пiдроздiл у складi Державної податкової адмiнiстрацiї).

Для одержання лiцензiї на роздрiбну торгiвлю алкогольними напоями потрiбно подати такi документи:

1. заяву на одержання лiцензiї, в якiй належить вказати(Дод.А):

o прiзвище, iм’я, по батьковi, мiсце проживання, номер паспорта, орган, що його видав, дату видачi — для фiзичної особи-підприємця;

o назву, мiсцезнаходження, телефон, факс, банкiвськi реквiзити, прiзвище, iм’я, по батьковi керiвника — для юридичної особи;

o мiсце державної реєстрацiї суб’єкта господарювання, номер i дату видачi свiдоцтва про державну реєстрацiю;

o кiлькiсть потрiбних лiцензiй на роздрiбну торгiвлю;

o мiсця для торгiвлi алкогольними напоями та тютюновими виробами;

o перелiк документiв, якi додаються до заяви. Якщо, наприклад, потрібно одержати двi лiцензiї на роздрiбну торгiвлю алкогольними напоями та одну — на роздрiбну торгiвлю тютюновими виробами, то заповнюєтся одна заява, а в графi “кiлькiсть лiцензiй” вказуєтся — три штуки. Якщо на одному мiсцi торгiвлi буде провадитись роздрiбна торгiвля алкогольними напоями та тютюновими виробами, то потрібно буде отримати двi лiцензiї);

2. засвiдчену копiю свiдоцтва про державну реєстрацiю;

3. довiдку органу державної податкової служби про взяття на податковий облiк за формою 4-ОПП, засвiдчену печаткою органу державної податкової служби за мiсцем реєстрацiї;

4. дозвiл на роздрiбну торгiвлю алкогольними напоями та тютюновими виробами в певних мiсцях торгiвлi з адресами цих мiсць;

5. копiю документу про реєстрацiю реєстраторiв розрахункових операцiй, засвiдчену, вiдповiдно, пiдписом приватного пiдприємця або пiдписом керiвника та печаткою пiдприємства, а в разi використання книг облiку розрахункових операцiй — копiю документу про їх реєстрацiю[32] .

Всi документи потрiбно подавати пiдшитими до однiєї справи.

Суб’єкт господарювання — фiзична особа, подаючи заяву, мусить також мати при собi паспорт (данi якого буде звiрено з даними заяви) i на вимогу працiвника органу лiцензування має показати книгу облiку доходiв i витрат.

Приймаючи документи на одержання лiцензiї, їх перевiрять на предмет комплектностi та правильностi оформлення, а на заявi поставлять дату прийняття та вхiдний номер. У разi неправильного оформлення документiв, їх повернуть, при цьому на заявi та в журналi облiку вхiдних документiв органу лiцензування обов’язково поставлять позначку про змiст порушення. Тодi термiн розгляду документiв буде перервано й поновлено щойно пiсля подання переоформлених (виправлених) документiв.

Рiшення про видачу або вiдмову у видачi лiцензiй буде прийнято протягом 15 днiв вiд дати реєстрацiї заяви на одержання лiцензiї в органi лiцензування. У разi вiдмови у видачi лiцензiї надсилається рiшення про вiдмову з обгрунтуванням її причин. Таке рiшення можна оскаржити.

Довiдавшись про прийняття позитивного рiшення щодо видачi лiцензiї, потрібно вiдразу заплатити за лiцензiю. Поки оплата не буде внесена, лiцензiї не видадуть. Рiчна плата за лiцензiї на роздрiбну торгівлю за кожне мiсце торгiвлi має такий обсяг:

а) у мiстах: алкогольними напоями — 100 неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян; тютюновими виробами —50 неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян;

б) на територiї сiл i селищ, за винятком тих, що перебувають у межах територiї мiст: алкогольними напоями — 20 неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян; тютюновими виробами —10 неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян.

Отримання лiцензiї на роздрiбну торгiвлю алкогольними напоями — це, фактично, купівля лiцензiї на кожне мiсце торгiвлi.

Законодавство подає таке визначення мiсця торгiвлi: “мiсце реалiзацiї товарiв, у тому числi на розлив, в одному торговому примiщеннi (будiвлi) за мiсцем його фактичного розташування, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно вiд їх кiлькостi) або де є товарно-касовi книги (незалежно вiд їх кiлькостi), в яких фiксується виручка вiд продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробiв незалежно вiд того, чи оформляється через них продаж iнших товарiв”. Отже, якщо провадиться роздрiбна торгiвля алкогольними напоями або тютюновими виробами в однiй будiвлi, то потребна лише одна лiцензiя (кiлькiсть залiв у будiвлi й реєстраторiв розрахункових операцiй чи книг облiку розрахункових операцiй значення не має)[33] .

Лiцензiю видають лише за умови фактичного надходження 25% встановленої рiчної плати за лiцензiї до Державного бюджету України. Пiсля внесення плати за лiцензiю потрiбно подати заяву до вiддiлення Держказначейства за мiсцем реєстрацiї й одержати довiдку про зарахування коштiв до держбюджету. Довiдка має бути засвiдчена печаткою органу Державного казначейства. З копiєю платiжного документу (на якiй є позначка банку про перерахування) та довiдкою органу Державного казначейства про фактичне надходження коштiв до держбюджету належить звернутися до органу лiцензування. Особа, уповноважена видавати лiцензiї, перевiрить цi документи й долучить їх до лiцензiйної справи.

Якщо є можливiсть, то краще сплатити вартiсть лiцензiї за весь термiн її дiї, щоб позбавити себе необхiдностi зайвий раз спiлкуватися з чиновниками. В іншому випадку сплату доведеться вносити щокварталу. Напередоднi термiну щоквартального внесення плати за лiцензiю потрібно зробити наступний внесок до держбюджету обсягом 25% рiчної плати за лiцензiю. Вiдтак треба подати платiжний документ до того органу, який видав лiцензiю: там у лiцензiї та журналi облiку видачi лiцензiй поставлять вiдповiднi позначки про дату початку й закiнчення наступного граничного термiну дiї лiцензiї.

Згiдно iз Законом України “Про державне регулювання виробництва i торгiвлi спиртом етиловим, коньячним i плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами” лiцензiю на роздрiбну торгiвлю алкогольними напоями, за яку не внесено чергової щоквартальної плати, вважають недiйсною.

Пiсля перевiрки факту оплати вартостi лiцензiй та особи одержувача підприємцю видають потрiбну кiлькiсть лiцензiй. Варто пам’ятати про те, що лiцензiї на роздрiбну торгiвлю алкогольними напоями та тютюновими виробами належить зареєструвати в органах державної податкової служби за мiсцем торгiвлi, а в сiльськiй мiсцевостi — то й в органах мiсцевого самоврядування (також за мiсцем торгiвлi)[34] .

Серед iнших важливих особливостей лiцензування роздрiбної торгiвлi алкогольними напоями та тютюновими виробами потрiбно зазначити й таку: Закон України “Про державне регулювання виробництва i торгiвлi спиртом етиловим, коньячним i плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами” передбачає фiнансовi санкцiї за торгiвлю алкогольними напоями та тютюновими виробами без лiцензiї або за порушення правил торгiвлi ними, натомiсть не передбачає санкцiй за порушення норм цього Закону у виглядi зупинення дiї чи анулювання лiцензiї. Цей Закон також не висуває вимоги щодо дотримання лiцензiйних умов провадження господарської дiяльностi в цiй сферi. Натомiсть iснують пiдзаконнi акти, якi передбачають можливiсть застосування санкцiй у виглядi зупинення дiї лiцензiї або її анулювання. Якщо одержане повiдомлення про зупинення дiї лiцензiї або про її анулювання на пiдставi порушення лiцензiйних умов або з iнших причин, то такi рiшення можна оскаржити в Експертно-апеляцiйнiй радi при Державному комiтетi з питань регуляторної полiтики та пiдприємництва або через суд.

Стаття 15-3 Закону № 481 визначає обмеження щодо продажу алкогольних напоїв. Згідно цієї норми права продаж алкогольних напоїв на розлив дозволяється тільки підприємствам громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус підприємств громадського харчування, підприємств з універсальним асортиментом товарів[35] .

Із зазначеної норми вбачається, що не всі спеціалізовані відділи підприємств з універсальним асортиментом товарів можуть здійснювати торгівлю алкогольними напоями на розлив, а лише ті, що мають статус підприємств громадського харчування.

Крім того, основні вимоги до роздрібної торгівлі горілкою і лікеро-горілчаними виробами, вином виноградним та плодово-ягідним, коньяком, шампанським та іншими алкогольними напоями встановлюються Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими Постановою КМУ від 30 липня 1996 року № 854. Зазначені Правила поширюються на всіх суб’єктів господарювання на території України, які зареєстровані у встановленому порядку та мають ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

У вказаних Правилах визначене поняття «роздрібна торгівля алкогольними напоями». Це діяльність з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування.

Пункт 22 зазначеного Порядку зазначає, що продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці здійснюється тільки підприємствами громадського харчування та спеціалізованими відділами підприємств, що мають статус підприємств громадського харчування.

Порядок лiцензування роздрiбної торгiвлi алкогольними напоями та тютюновими виробами протягом останнiх п’яти рокiв зазнавав постiйних i безсистемних змiн. Показовим є те, що за кiлька мiсяцiв пiсля набуття чинностi Закону України “Про лiцензування певних видiв господарської дiяльностi”, у якому до видiв дiяльностi, що пiдлягають лiцензуванню, вiднесли виробництво спирту етилового, коньячного й плодового, алкогольних напоїв, оптову торгiвлю спиртом етиловим, коньячним i плодовим, оптову, роздрiбну торгiвлю алкогольними напоями, виробництво тютюнових виробiв, оптову та роздрiбну торгiвлю тютюновими виробами, перелiченi види господарської дiяльностi було виведено з-пiд дiї цього Закону. Ця обставина призвела до того, що лiцензування роздрiбної торгiвлi алкогольними напоями та тютюновими виробами на законодавчому рiвнi тепер регулює спецiальний Закон України “Про державне регулювання виробництва i торгiвлi спиртом етиловим, коньячним плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами”.

Серед особливостей лiцензування роздрiбної торгiвлi алкогольними напоями та тютюновими виробами належить видiлити такi:

об’єктом лiцензування є не вид господарської дiяльностi, а мiсце торгiвлi;

порядок видачi лiцензiї має суто дозвiльний характер;

термiн дiї лiцензiї становить не три роки, а рiк;

плату за лiцензiю, яка має фiскальний характер, вносять щокварталу;

виданi лiцензiї пiдлягають реєстрацiї в органах державної податкової служби, а в сiльськiй мiсцевостi — також в органах мiсцевого самоврядування;

за дiяльнiсть без лiцензiї та порушення законодавства з питань лiцензування застосовують санкцiї iншого характеру.

Органом лiцензування у сферi роздрiбної торгiвлi алкогольними напоями та тютюновими виробами є Департамент з питань адмiнiстрування акцизного збору i контролю за виробництвом та обiгом пiдакцизних товарiв (самостiйний пiдроздiл у складi Державної податкової адмiнiстрацiї).

Для одержання лiцензiї на роздрiбну торгiвлю алкогольними напоями та (або) роздрiбну торгiвлю тютюновими виробами потрiбно подати такi документи:

заяву на одержання лiцензiї, в якiй належить вказати:

прiзвище, iм’я, по батьковi, мiсце проживання, номер паспорта, орган, що його видав, дату видачi — для фiзичної особи-підприємця;

назву, мiсцезнаходження, телефон, факс, банкiвськi реквiзити, прiзвище, iм’я, по батьковi керiвника — для юридичної особи;

мiсце державної реєстрацiї суб’єкта господарювання, номер i дату видачi свiдоцтва про державну реєстрацiю;

кiлькiсть потрiбних лiцензiй на роздрiбну торгiвлю;

мiсця для торгiвлi алкогольними напоями та тютюновими виробами;

перелiк документiв, якi додаються до заяви. Якщо, наприклад, потрібно одержати двi лiцензiї на роздрiбну торгiвлю алкогольними напоями та одну — на роздрiбну торгiвлю тютюновими виробами, то заповнюєтся одна заява, а в графi “кiлькiсть лiцензiй” вказуєтся — три штуки. Якщо на одному мiсцi торгiвлi буде провадитись роздрiбна торгiвля алкогольними напоями та тютюновими виробами, то потрібно буде отримати двi лiцензiї);

засвiдчену копiю свiдоцтва про державну реєстрацiю;

довiдку органу державної податкової служби про взяття на податковий облiк за формою 4-ОПП, засвiдчену печаткою органу державної податкової служби за мiсцем реєстрацiї;

дозвiл на роздрiбну торгiвлю алкогольними напоями та тютюновими виробами в певних мiсцях торгiвлi з адресами цих мiсць;

копiю документу про реєстрацiю реєстраторiв розрахункових операцiй, засвiдчену, вiдповiдно, пiдписом приватного пiдприємця або пiдписом керiвника та печаткою пiдприємства, а в разi використання книг облiку розрахункових операцiй — копiю документу про їх реєстрацiю.

Всi документи потрiбно подавати пiдшитими до однiєї справи.

Суб’єкт господарювання — фiзична особа, подаючи заяву, мусить також мати при собi паспорт (данi якого буде звiрено з даними заяви) i на вимогу працiвника органу лiцензування має показати книгу облiку доходiв i витрат[36] .

Приймаючи документи на одержання лiцензiї, їх перевiрять на предмет комплектностi та правильностi оформлення, а на заявi поставлять дату прийняття та вхiдний номер. У разi неправильного оформлення документiв, їх повернуть, при цьому на заявi та в журналi облiку вхiдних документiв органу лiцензування обов’язково поставлять позначку про змiст порушення. Тодi термiн розгляду документiв буде перервано й поновлено щойно пiсля подання переоформлених (виправлених) документiв.

Рiшення про видачу або вiдмову у видачi лiцензiй буде прийнято протягом 15 днiв вiд дати реєстрацiї заяви на одержання лiцензiї в органi лiцензування. У разi вiдмови у видачi лiцензiї надсилається рiшення про вiдмову з обгрунтуванням її причин. Таке рiшення можна оскаржити[37] .

Довiдавшись про прийняття позитивного рiшення щодо видачi лiцензiї, потрібно вiдразу заплатити за лiцензiю. Поки оплата не буде внесена, лiцензiї не видадуть. Рiчна плата за лiцензiї на роздрiбну торгівлю за кожне мiсце торгiвлi має такий обсяг:

а) у мiстах: алкогольними напоями — 100 неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян; тютюновими виробами —50 неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян;

б) на територiї сiл i селищ, за винятком тих, що перебувають у межах територiї мiст: алкогольними напоями — 20 неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян; тютюновими виробами —10 неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян.

Отримання лiцензiї на роздрiбну торгiвлю алкогольними напоями або тютюновими виробами — це, фактично, купівля лiцензiї на кожне мiсце торгiвлi.

Законодавство подає таке визначення мiсця торгiвлi: “мiсце реалiзацiї товарiв, у тому числi на розлив, в одному торговому примiщеннi (будiвлi) за мiсцем його фактичного розташування, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно вiд їх кiлькостi) або де є товарно-касовi книги (незалежно вiд їх кiлькостi), в яких фiксується виручка вiд продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробiв незалежно вiд того, чи оформляється через них продаж iнших товарiв”. Отже, якщо провадиться роздрiбна торгiвля алкогольними напоями або тютюновими виробами в однiй будiвлi, то потребна лише одна лiцензiя (кiлькiсть залiв у будiвлi й реєстраторiв розрахункових операцiй чи книг облiку розрахункових операцiй значення не має).

Лiцензiю видають лише за умови фактичного надходження 25% встановленої рiчної плати за лiцензiї до Державного бюджету України. Пiсля внесення плати за лiцензiю потрiбно подати заяву до вiддiлення Держказначейства за мiсцем реєстрацiї й одержати довiдку про зарахування коштiв до держбюджету. Довiдка має бути засвiдчена печаткою органу Державного казначейства. З копiєю платiжного документу (на якiй є позначка банку про перерахування) та довiдкою органу Державного казначейства про фактичне надходження коштiв до держбюджету належить звернутися до органу лiцензування. Особа, уповноважена видавати лiцензiї, перевiрить цi документи й долучить їх до лiцензiйної справи[38] .

Якщо є можливiсть, то краще сплатити вартiсть лiцензiї за весь термiн її дiї, щоб позбавити себе необхiдностi зайвий раз спiлкуватися з чиновниками. В іншому випадку сплату доведеться вносити щокварталу. Напередоднi термiну щоквартального внесення плати за лiцензiю потрібно зробити наступний внесок до держбюджету обсягом 25% рiчної плати за лiцензiю. Вiдтак треба подати платiжний документ до того органу, який видав лiцензiю: там у лiцензiї та журналi облiку видачi лiцензiй поставлять вiдповiднi позначки про дату початку й закiнчення наступного граничного термiну дiї лiцензiї.

Згiдно iз Законом України “Про державне регулювання виробництва i торгiвлi спиртом етиловим, коньячним i плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами” лiцензiю на роздрiбну торгiвлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, за яку не внесено чергової щоквартальної плати, вважають недiйсною.

Пiсля перевiрки факту оплати вартостi лiцензiй та особи одержувача підприємцю видають потрiбну кiлькiсть лiцензiй. Варто пам’ятати про те, що лiцензiї на роздрiбну торгiвлю алкогольними напоями та тютюновими виробами належить зареєструвати в органах державної податкової служби за мiсцем торгiвлi, а в сiльськiй мiсцевостi — то й в органах мiсцевого самоврядування (також за мiсцем торгiвлi).

Серед iнших важливих особливостей лiцензування роздрiбної торгiвлi алкогольними напоями та тютюновими виробами потрiбно зазначити й таку: Закон України “Про державне регулювання виробництва i торгiвлi спиртом етиловим, коньячним i плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами” передбачає фiнансовi санкцiї за торгiвлю алкогольними напоями та тютюновими виробами без лiцензiї або за порушення правил торгiвлi ними, натомiсть не передбачає санкцiй за порушення норм цього Закону у виглядi зупинення дiї чи анулювання лiцензiї. Цей Закон також не висуває вимоги щодо дотримання лiцензiйних умов провадження господарської дiяльностi в цiй сферi. Натомiсть iснують пiдзаконнi акти, якi передбачають можливiсть застосування санкцiй у виглядi зупинення дiї лiцензiї або її анулювання. Якщо одержане повiдомлення про зупинення дiї лiцензiї або про її анулювання на пiдставi порушення лiцензiйних умов або з iнших причин, то такi рiшення можна оскаржити в Експертно-апеляцiйнiй радi при Державному комiтетi з питань регуляторної полiтики та пiдприємництва або через суд[39] .

Отже, порядок видачі, призупинення, анулювання ліцензій на виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Ліцензії на виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів видаються, призупиняються та анулюються органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

Ліцензії на виробництво коньяку та алкогольних напоїв за коньячною технологією видаються лише тим суб'єктам підприємницької діяльності, які мають повний технологічний цикл виробництва, включаючи викурку і витримку.

Ліцензії на виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового видаються суб'єктам підприємницької діяльності - юридичним особам, а на виробництво алкогольних напоїв та тютюнових виробів - усім суб'єктам підприємницької діяльності.

Ліцензії на виробництво тютюнових виробів видаються лише суб'єктам підприємницької діяльності, які мають повний технологічний цикл виробництва тютюнових виробів, включаючи виготовлення тютюнової суміші, сигаретні цехи. Для суб'єктів підприємницької діяльності, які отримали ліцензію на виробництво тютюнових виробів у порядку, визначеному законом, але не здійснюють повного циклу виробництва тютюнових виробів, ліцензія дійсна до кінця її строку.

Ліцензія видається за заявою суб'єкта підприємницької діяльності, до якої додаються:

- копії засновницьких документів та документів, що підтверджують державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності;

- дозвіл про допуск підприємства до виробництва продукції, виданий відповідним органом державного пожежного нагляду;

- дозвіл на початок роботи підприємства, виданий територіальним управлінням Державного комітету України по нагляду за охороною праці;

- довідка відповідного органу державної санітарно-епідемічної служби про санітарно-технічний стан виробництва і безпеки праці;

- атестат виробництва, виданий органами центрального органу виконавчої влади, уповноваженого відповідно до законодавства;

- документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію;

- свідоцтва на знаки для товарів і послуг; або рішення про прийняття заявок на реєстрацію знаків для товарів і послуг; або дозволи власників знаків для товарів і послуг (якщо такі знаки зареєстровані після введення в дію цього Закону); довідки органу державної податкової служби України про взяття заявника на облік як платника податків та про внесення місць зберігання спирту до Єдиного реєстру (для виробників спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового та алкогольних напоїв).

Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Зазначені в цьому Законі документи подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України, рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла.

Ліцензія або рішення про відмову у її видачі видається заявнику органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України, не пізніше 30 календарних днів з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови.

Ліцензії на виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового та алкогольних напоїв видаються суб'єктам підприємницької діяльності, які на момент подання заяви про видачу ліцензії є власниками або відповідно до інших не заборонених законодавством підстав володіють та/або користуються приміщеннями та обладнанням, що забезпечують повний технологічний цикл виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового та алкогольних напоїв, за умови, що використання таких приміщень та обладнання здійснює тільки один суб'єкт підприємницької діяльності.

Одночасно з видачею ліцензії орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України, видає суб'єкту підприємницької діяльності додаток до ліцензії, який містить перелік видів спиртів та алкогольних напоїв, які вправі виробляти суб'єкт підприємницької діяльності, а також перелік знаків для товарів і послуг, які суб'єкт підприємницької діяльності може використовувати у виробництві алкогольних напоїв на підставі прав власності на знаки для товарів і послуг, або на підставі рішень про прийняття заявок на реєстрацію знаків для товарів і послуг (на період до видачі свідоцтв на знаки для товарів і послуг), або на підставі дозволів інших власників знаків для товарів і послуг (якщо такі знаки зареєстровані після введення в дію цього Закону).

Зміни або доповнення до додатка до ліцензії на виробництво алкогольних напоїв вносяться органом, який видав ліцензію, протягом трьох робочих днів відповідно до заяви суб'єкта підприємницької діяльності або власника знака для товарів і послуг та визначеного цим Законом порядку.

Дія ліцензії призупиняється у разі несвоєчасної сплати чергового платежу за ліцензію на підставі письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, на термін до сплати заборгованості. Дія ліцензії вважається призупиненою з моменту одержання суб'єктом підприємницької діяльності відповідного письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, а її дія поновлюється з моменту зарахування відповідного чергового платежу за ліцензію до бюджету.

Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі:

- заяви суб'єкта підприємницької діяльності;

- рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності;

- несплати чергового платежу за ліцензію протягом 30 днів від моменту призупинення ліцензії;

- рішення суду про встановлення факту незаконного використання суб'єктом підприємницької діяльності марок акцизного збору;

- рішення суду про встановлення факту фальсифікації суб'єктом підприємницької діяльності алкогольних напоїв або тютюнових виробів;

- документа, який засвідчує передачу іншому суб'єкту підприємницької діяльності у власність, володіння та/або користування приміщень та обладнання, що забезпечують повний технологічний цикл виробництва алкогольних напоїв.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом підприємницької діяльності письмового розпорядження про її анулювання. У разі зміни відомостей, зазначених у виданій суб'єкту підприємницької діяльності ліцензії (за винятком змін, пов'язаних з реорганізацією суб'єкта підприємницької діяльності), орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб'єкта підприємницької діяльності протягом семи робочих днів видає суб'єкту підприємницької діяльності ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін.

У разі втрати або пошкодження ліцензії орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб'єкта підприємницької діяльності протягом семи робочих днів видає суб'єкту підприємницької діяльності дублікат ліцензії. Строк дії дубліката ліцензії не може перевищувати строку дії, зазначеного у втраченій або пошкодженій ліцензії.

На виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів видаються окремі ліцензії на кожен вид діяльності.

Річна плата за ліцензії на виробництво спирту етилового, коньячного, плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового та для підприємств первинного виноробства становить 780 гривень.

Ліцензії видаються терміном на п'ять років, а плата за них справляється щорічно.

Плата за ліцензії справляється до початку виробництва зазначеної продукції органом, що видає ліцензії, у розмірах, встановлених цим Законом, і зараховується до державного бюджету. За видачу дубліката ліцензії справляється плата у розмірі 780 гривень і зараховується до державного бюджету.

Не дозволяється сплата за весь термін дії ліцензії. Сплата чергового платежу за ліцензії здійснюється у розмірах, встановлених цим Законом, і справляється за кожний наступний щорічний термін дії ліцензії.


Розділ 3 Державний контроль за обігом алкогольної продукції

3.1 Поняття та статус органів державного контролю в сфері обігу алкогольної продукції

Проведений аналіз додержання законодавства щодо забезпечення контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів засвідчив наявність серйозних недоліків у цій сфері.

У зв'язку з недотриманням багатьма суб'єктами господарювання державних стандартів і технічних умов виробництва спирту та алкогольних напоїв, порушенням санітарних, пожежних та екологічних норм під серйозну загрозу ставиться життя і здоров'я значної кількості людей.

Унаслідок таких порушень лише від вживання неякісної алкогольної продукції щорічно гине більш як 10 тисяч людей, а ще близько 30 тисяч втрачає здоров'я.

Такий стан значною мірою пояснюється й істотними упущеннями в системі ліцензування діяльності у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Відповідно до ст. 15 Закону №481, ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються органами виконавчої влади, уповноваженими Кабінетом Міністрів України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Однак якщо суб'єкт господарювання отримав ліцензію на виробництво або імпорт алкогольних напоїв або тютюнових виробів і постачає цю продукцію підприємствам оптової і роздрібної торгівлі та іншим українським споживачам у межах обсягів власного виробництва, така діяльність може здійснюватися без ліцензій на оптову торгівлю. Однак на здійснення роздрібної торгівлі виробник також має придбати ліцензію[40] .

Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами в поїздах, на морських або річкових суднах видаються органами виконавчої влади, уповноваженими Кабінетом Міністрів України в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем формування поїзда (приписки судна).

Положення Закону щодо органів, які мають право видавати ліцензії на право оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, конкретизуються в підзаконних актах, зокрема постанові Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та оборотом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 7 серпня 2001 № 940[41] .

Згідно з цією постановою, органом ліцензування, який має право видавати ліцензії на оптову й роздрібну торгівлю алкогольними напоями і тютюновими виробами, є Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та оборотом підакцизних товарів у складі Державної податкової адміністрації України. Департамент створений відповідно до Указу Президента України “Про посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів” від 11 липня 2001 р. № 510 і діє на підставі Положення, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації “Про затвердження Положення про Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів” від 21 серпня 2001 р. № 331[42] .

ДЕПАРТАМЕНТ КОНТРОЛЮ ЗА ВИРОБНИЦТВОМ ТА ОБІГОМ СПИРТУ, АЛКОГОЛЬНИХ НАПОЇВ І ТЮТЮНОВИХ ВИРОБІВ ДПА УКРАЇНИ

На виконання Указу Президента від 11.07.2001 p.

№ 510/2001 "Про посилення державного контролю

за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів"[43] , постанови Кабінету Міністрів України від 07.08.2001 р. № 940 "Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та справлянням акцизного збору"[44] та наказу ДПА України від 09.08.2001 р. № 320 "Про створення Департаменту з питань адміністрування акцизного збору та контролю за виробництвом і обігом підакцизних товарів" на базі ліквідованого Державного департаменту регулювання виробництва та обігу алкоголю і тютюну Міністерства фінансів України у складі ДПА України було створено Департамент з питань адміністрування акцизного збору

і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України та його регіональні управління, що діють при ДПА в областях, м. Києві та Севастополі (скорочено РУ ДААК ДПА України). Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України

від 24.01.2007 р. № 58 "Про реорганізацію Департаменту з питань адміністрування акцизного збору та контролюза виробництвом та обігом підакцизних товарів" Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України реорганізовано в Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України (Департамент CAT ДПА України). Загальну штатну чисельність працівників управління апарату Департаменту та його регіональних управлінь складає 597 осіб.

Практична діяльність Департаменту CAT ДПА України спрямовується на впровадження системи державного контролю за виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів, виявлення та припинення порушень, пов’язаних з виробництвом та реалізацією даної продукції, на боротьбу з тіньовою економікою, вдосконалення відповідної правової бази.

Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України відповідно до вимог чинного законодавства України здійснює контроль за виробництвом та обігом спирту, виноматеріалів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і сировини, додержанням норм втрат і виходу спирту, алкогольних напоїв суб’єктами підприємницької діяльності, які виробляють, імпортують, експортують, зберігають, транспортують та реалізовують таку продукцію; здійснює ліцензування діяльності суб’єктів підприємницької діяльності з виробництва спирту, парфумерно-косметичної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, роздрібної та оптової торгівлі алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснює реалізацію марок акцизного збору та контроль за їх використанням[45] .

У своїй діяльності Департамент керується Конституцією та Законами України, нормативними актами Президента України та Кабінету Міністрів України, а також Державної податкової адміністрації України.

Ефективна робота щодо контролю за виробництвом

та обігом алкогольних напоїв сприяє збільшенню надходжень до Бюджету акцизного збору. Так, тільки надходження акцизного збору від горілчаної продукції склали у 2005 р. - 2 млрд грн, у 2006 р. - 2,7 млрд грн,

у 2007 р. - 3,2 млрд грн, а за 8 місяців 2008 р. надійшло 2,2 млрд грн.

Ліквідовано низку схем мінімізації та ухилення від сплати податків у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв:

- припинено нецільове використання спирту, отриманого за пільговими ставками акцизного збору для виробництва харчових есенцій, лікарських засобів у вигляді бальзамів і технічного спирту;

- запроваджено ліцензування виробництва парфумерно-косметичної продукції з використанням спирту етилового тощо.

Взаємодія Департаменту з іншими структурними підрозділами ДПА України дала змогу з початку поточного року:

- вилучити із незаконного обігу 214,2 тис. дал алкогольних напоїв на суму 40,6 млн грн, 164,4 тис. дал спирту на суму 34,5 млн грн, тютюнових виробів на суму 13,9 млн гривень;

- викрити 951 злочин, визначений ст. 204 Кримінального кодексу України. З них 734 - за частиною 3 (незаконне виготовлення алкогольних напоїв з недоброякісної сировини, що становлять загрозу життю і здоров’ю людей та 212 злочинів, передбачених ст. 216 Кримінального кодексу України;

- припинити діяльність 390 підпільних цехів з виготовлення фальсифікованої алкогольної продукції.

Забезпечено взаємодію та координацію роботи органів виконавчої влади з питань посилення контролю за виробництвом та обігом спирту і алкогольних напоїв, у т. ч. у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Так, за січень-серпнень 2008 р. перевірено 7,1 тис. підприємств, які здійснюють оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями і тютюновими виробами, у 84,5% виявлено порушення вимог чинного законодавства. Застосовано фінансові санкції на загальну суму 14,8 млн грн, накладено адміністративних штрафів на загальну суму 167,9 тис. грн та притягнуто до адміністративної відповідальності 638 посадових осіб.

На центральному та регіональному рівнях здійснюються заходи щодо детінізації виробництва та обігу спирту і алкогольних напоїв, якими передбачено:

- запровадження електронного обліку виробництва спирту;

- визначення кількості спиртзаводів-виробників спиртовмісних рідин технічного призначення відповідно до потреб ринку;

- організацію фасування у споживчу тару спиртовмісної продукції технічного призначення та побутової хімії;

Запровадження нових видів марок акцизного збору з позначенням суми сплаченого акцизного збору за одиницю маркованої продукції сприятиме:

• забезпеченню своєчасного та повного надходження сум акцизного збору до бюджету, створення ефективної системи контролю за сплатою акцизного збору суб’єктами підприємницької діяльності, які отримують спирт етиловий, призначений для переробки на іншу підакцизну продукцію, яка маркується марками акцизного збору;

• запобіганню розширенню тіньового сектору у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, недопущення неправомірного використання марок акцизного збору;

• створенню принципово нового правового простору для легальної діяльності суб’єктів підприємницької діяльності у сфері виробництва та обігу алкоголю;

• забезпеченню захисту добросовісної конкуренції суб’єктів господарювання, сумлінних платників податків, зменшення виробництва фальсифікованих алкогольних напоїв, що сприятиме захисту життя і здоров’я громадян.[46]

З метою посилення контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв розроблені та надані пропозиції щодо законодавчого врегулювання проблемних питань, зокрема щодо:

- удосконалення порядку ліцензування виробництва та обігу спирту і алкогольних напоїв, у тому числі щодо встановлення ліцензійних умов та порядку анулювання ліцензій за умови порушення таких умов;

- посилення відповідальності за незаконне виробництво і обіг марок акцизного збору та їх нецільове використання, а також за незаконне виробництво та обіг алкогольних напоїв, маркованих підробленими акцизними марками;

- виробництва спиртовмісної продукції технічного призначення.

Одним із основних напрямів роботи Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України є налагодження партнерських відносин із суб’єктами господарювання з питань, які потребують вирішення. Так, з початку року були організовані робочі зустрічі керівництва ДПА України з керівниками підприємств, які здійснюють діяльність у сфері виробництва та обігу спирту і алкогольних напоїв, на якій було вирішено ряд невідкладних завдань[47] .

Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України повідомляє

З метою недопущення виникнення у підприємств виробників (імпортерів) значних залишків акцизних марок із позначенням сум акцизного збору, розрахованих за ставкою 10 грн. за 1л. 100-відсоткового спирту, які діють до 01.01.09, необхідно забезпечити повне використання зазначених марок до 31.12.08 включно, оскільки їх обмін чинним законодавством не передбачений.

З метою забезпечення належного контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів в області та у відповідності з Законом України "Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами", постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 1999 року N 450 "Про утворення Міжвідомчої координаційної ради з монополії на виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів", на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1999 року N 20060/2 буда створена Міжвідомча координаційна рада.

Міжвідомча координаційна рада з монополії на виробництво та обіг алкогольної і тютюнової продукції (далі - координаційна рада) утворюється розпорядженням голови обласної державної адміністрації з метою реалізації в області законодавства України щодо монополії на виробництво та обіг спирту, алкогольних і тютюнових виробів.

Координаційна рада в своїй діяльності керується Конституцією та законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, розпорядженнями голови облдержадміністрації, рішеннями обласної ради, а також цим Положенням.

Основними завданнями координаційної ради є:

- сприяння здійсненню державного управління у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

- міжвідомча координація діяльності місцевих органів виконавчої влади у питаннях контролю за виробництвом та обігом алкогольної і тютюнової продукції;

- захист споживачів від неякісних, небезпечних для здоров'я алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

- оптимізація ринкової інфраструктури у сфері обігу алкогольної та тютюнової продукції;

- сприяння розвитку вітчизняних спиртової, лікеро-горілчаної, виноробної галузей, виробництва пива та слабоалкогольних напоїв, сировинної бази для цих галузей;

- захист інтересів вітчизняних підприємств - виробників спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів від недобросовісної конкуренції з боку суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі іноземних, які імпортують зазначену продукцію;

- формування громадської думки щодо державної політики у сфері виробництва та обігу алкогольної і тютюнової продукції;

- розробка регіональних, міжвідомчих програм у сфері виробництва та обігу алкогольної і тютюнової продукції, здійснення контролю за їх виконанням;

- контроль за здійсненням обласним управлінням з монополії на виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, іншими виконавчими органами, а також підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності, заходів щодо виробництва та обігу алкогольної і тютюнової продукції;

- розробка та здійснення самостійно або у взаємодії зі структурними підрозділами облдержадміністрації, обласними управліннями, відділами, організаціями, місцевими органами виконавчої влади заходів щодо запобігання ввезення на територію області фальсифікованих, неякісних алкогольних напоїв та тютюнових виробів, припинення діяльності в області неліцензованих в установленому порядку виробничих і торговельних підприємств у цій сфері;

- виконання інших функцій, що випливають з покладених на неї завдань.

Координаційна рада має право:

- одержувати в установленому законодавством порядку від місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, управлінь, відділів і організацій, суб'єктів підприємницької діяльності інформацію, необхідну для виконання покладених на неї завдань;

- створювати в разі необхідності комісії в складі представників контролюючих органів для перевірки підприємств, установ, організацій, суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють свою діяльність у сфері виробництва та обігу алкогольної і тютюнової продукції;

- давати доручення відповідним органам щодо здійснення контролю за якістю спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, наявністю на них марок акцизного збору, які відповідають встановленому зразку, в тому числі під час оптової та роздрібної торгівлі;

- залучати спеціалістів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до її компетенції;

- одержувати від місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій інформацію, документи, матеріали і статистичні дані відповідно до законодавства;

- скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до її компетенції;

- подавати на розгляд голови облдержадміністрації проекти розпоряджень з питань, що належать до її компетенції.

Координаційна рада в межах своїх повноважень приймає рішення, організовує і контролює їх виконання.

Рішення координаційної ради, що не суперечать законодавству України, є обов'язковими для виконання структурними підрозділами облдержадміністрації, обласними управліннями, відділами, місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, які здійснюють свою діяльність у сфері виробництва та обігу алкогольної і тютюнової продукції.

Координаційну раду очолює голова, якого призначає голова обласної державної адміністрації.

Голова координаційної ради проводить розподіл обов'язків між заступником, секретарем, іншими членами ради та затверджує їх на засіданні координаційної ради.

Кількісний і персональний склад Комісії затверджується головою облдержадміністрації.

Координаційна рада проводить свою роботу згідно із щоквартальними планами.

Організаційною формою роботи координаційної ради є засідання, які проводяться у міру необхідності, але не рідше одного разу в квартал. Рішення про проведення засідань приймає голова координаційної ради, а в разі його відсутності - заступник голови.

Засідання вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше ніж половина членів координаційної ради.

Члени координаційної ради зобов'язані особисто брати участь у її засіданнях.

Рішення координаційної ради приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів ради та оформляються протоколом, який підписується головою, а в разі його відсутності - заступником голови.

Координаційна рада, у разі потреби, запрошує на свої засідання представників органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій, безпосередньо причетних до вирішення питань, що розглядаються.

Координаційна рада проводить свої засідання гласно і забезпечує періодичне висвітлення результатів своєї діяльності в засобах масової інформації.

Для підготовки засідань та оперативного вирішення питань, пов'язаних із виробництвом та обігом алкогольної і тютюнової продукції, координаційна рада може створити постійно діючу робочу групу[48] .

Члени робочої групи готують матеріали до засідань координаційної ради, виконують її доручення.

Керівнику робочої групи дозволяється, у разі потреби, залучати відповідальних працівників органів виконавчої влади, спеціалістів підприємств, установ, організацій (за погодженням з їх керівниками) для підготовки матеріалів на засідання координаційної ради.

Кількісний і персональний склад робочої групи затверджуються координаційною радою.

Координаційна рада має свій бланк для поточного листування. Листи, які надсилає координаційна рада, підписує голова або його заступник.

На якість алкогольної продукції варто звертати особливу увагу інакше, можна придбати фальсифікат, або ж велику партію винних напоїв із фальшивими акцизними марками. Саме так сталося із двома волинськими підприємцями-оптовиками, у яких таку продукцію із підробленими акцизними марками вже вилучено.

Згідно чинного законодавства, фірма чи підприємець,, що реалізують такий товар, можуть втратити ліцензію на оптову торгівлю алкогольною продукцією. До речі, вартість такої ліцензії - півмільйона гривень. Достатньо серйозний фінансовий аргумент для того, щоб намагатися не потрапляти у таку халепу в майбутньому.

Горілчані та винні напої, що не відповідають українським стандартам як щодо вмісту, так і зовнішнього оформлення на ринку – не така вже й рідкість. Тим більше, що кожного місяця працівниками регіонального управління Департаменту САТ ДПА України у Волинській області виявляються факти реалізації напоїв із марками акцизного збору, що мають ознаки підробки, на всій території Волині.

Лише у січні 2008 року працівниками регіонального управління Департаменту САТ ДПА України у Волинській області виявлено 5 фактів зберігання та реалізації алкогольних напоїв з підробленими марками акцизного збору., вилучено 16,4 тис. пляшок алкогольних напоїв на суму 53,8 тис. гривень. Очікується, що в бюджет надійде понад 60 тисяч гривень фінансових санкцій.

Окрім того, у січні 2008 року виявлено 8 фактів торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без ліцензій на право роздрібної торгівлі, застосовано фінансових санкцій на суму 13,6 тис. гривень.

Зокрема, спільно з податковою міліцією в січні 2008 року при перевірці, підприємства в м. Луцьку, що здійснює оптову торгівлю алкогольними напоями, встановлено факт зберігання вин плодово-ягідних «Золота осінь», «Альмінська балада» та «Біла скеля», виробництва товариства П, що здійснює діяльність на території Харківської області, маркованих марками акцизного збору з ознаками підробки в кількості 16,3 тис.пляшок на загальну суму 52,1 тис. гривень. Дана продукція вилучена, відібрано зразки для проведення експертного дослідження. Згідно висновку спеціаліста відділу криміналістичних експертиз НДЕКЦ при УМВС України у Волинській області, представлені на дослідження марки акцизного збору виготовлені поліграфічним способом з використанням фотомеханічних друкарських форм та не являються аналогічними тим, які знаходяться в офіційному обігу.

Враховуючи те, що в зібраних матеріалах перевірки є достатні дані, які вказують на ознаки злочину, передбаченого ст.216 КК України, слідчим відділом податкової міліції ДПА у Волинській області прийнята постанова про порушення кримінальної справи за фактом підроблення та використання підроблених марок акцизного збору.

Податківцями також буде ініційовано звернення до суду із позовною заявою про вирішення питання щодо анулювання суб’єкту господарювання ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, плата за яку становить 500 тис. грн. на рік.

Вже в лютому місяці поточного року при здійсненні перевірки магазину-складу, який внесено до Єдиного Державного реєстру місць зберігання оптових партій алкогольних напоїв в м. Луцьку та належить підприємцю Є., що зареєстрований на території Рівненської області, має ліцензії на право здійснення оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, працівниками регіонального управління встановлено факт зберігання та роздрібної торгівлі аналогічним плодово-ягідним вином, з марками акцизного збору, що містять ознаки підробки. Вилучено партію в кількості 0,5 тис. пляшок на суму 2,0 тис. гривень.

З метою недопущення вищезазначених порушень податкового законодавства, юридичним особам, які займаються оптовою та роздрібною торгівлею алкогольними напоями та тютюновими виробами, слід звертати особливу увагу на якість алкогольної продукції при виборі асортименту горілчаних виробів на прилавки своїх торгових об’єктів. І фізичні особи-підприємці, і підприємства, які реалізовують алкогольну продукцію, повинні мати належно оформлені документи на придбаний товар.

3.2 Порядок здійснення контролю в сфері ліцензування обігу алкогольної продукції

Проведений аналіз додержання законодавства щодо забезпечення контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів засвідчив наявність серйозних недоліків у цій сфері.

За оцінками експертів, до цього часу у тіньовому обігу знаходиться 25-30 відсотків ринку алкоголю. Більше третини алкогольних напоїв, що реалізуються через торговельну мережу, не відповідають вимогам щодо якості та безпеки продукції.

У зв\'язку з недотриманням багатьма суб\'єктами господарювання державних стандартів і технічних умов виробництва спирту та алкогольних напоїв, порушенням санітарних, пожежних та екологічних норм під серйозну загрозу ставиться життя і здоров\'я значної кількості людей.

Унаслідок таких порушень лише від вживання неякісної алкогольної продукції щорічно гине більш як 10 тисяч людей, а ще близько 30 тисяч втрачає здоров\'я.

Такий стан значною мірою пояснюється й істотними упущеннями в системі ліцензування діяльності у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів[49] .

Зокрема, на сьогодні на виробництво спирту видано більш як 80 ліцензій, алкогольних напоїв - 400, на оптову торгівлю цією продукцією - 900, а роздрібну торгівлю алкогольними напоями - понад 96 тисяч ліцензій. У той же час кількість підприємств, що мають відповідні умови для здійснення такої діяльності, є в 2-4 рази меншою, ніж видано ліцензій. Тільки незначна частина підприємств має належні умови для здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Все це призводить до масового надходження на ринок неякісних алкогольних виробів, виробництва і збуту фальсифікату.

З метою забезпечення захисту життя і здоров\'я громадян, посилення державного контролю за виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, здійснення ефективних заходів боротьби з надходженням на внутрішній ринок фальсифікованої та неякісної продукції, - збільшення надходжень до державного бюджету Президентом України постановлено:

Кабінету Міністрів України вжити невідкладних заходів щодо наведення порядку у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, для чого:

забезпечити неухильне додержання суб\'єктами господарювання, органами виконавчої влади законодавства, що регулює діяльність у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, звернувши особливу увагу на підвищення вимог до суб\'єктів господарювання державного сектора економіки, що здійснюють діяльність у цій сфері;

посилити державний контроль за виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, негайно реагувати на всі виявлені випадки порушень у цій сфері, вживаючи в установленому порядку адекватні заходи до порушників, а також до усунення причин та умов, що сприяють таким порушенням;

розробити у місячний строк додаткові заходи протидії незаконному виробництву і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, фальсифікації таких товарів, зокрема, щодо запобігання таким порушенням;

забезпечити протягом 2004 року запровадження підприємствами - виробниками спирту та алкогольних напоїв систем управління якістю та безпекою продукції відповідно до міжнародних стандартів[50] .

Державній податковій адміністрації України:

активізувати роботу із запобігання і боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, організації здійснення систематичного контролю у цій сфері;

провести до 1 червня 2004 року разом з Міністерством охорони здоров\'я України, Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Державним комітетом України з нагляду за охороною праці, Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики суцільні перевірки обгрунтованості видачі ліцензій на виробництво, оптову і роздрібну торгівлю спиртом, алкогольними напоями та тютюновими виробами та в разі виявлення порушень вжити в установленому порядку заходів щодо призупинення або анулювання виданих ліцензій.

Міністерству внутрішніх справ України, Міністерству охорони здоров\'я України, Міністерству України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Службі безпеки України, Державному комітету України з нагляду за охороною праці, Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики забезпечити обов\'язкове інформування Державної податкової адміністрації України про всі виявлені порушення законодавства у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів суб\'єктами господарювання.

На часткову зміну підпункту \"а\" пункту 1 розділу VII Заходів щодо усунення причин та умов, які сприяють злочинним проявам і корупції, затверджених Указом Президента України від 9 лютого 2004 року № 175, Державній податковій адміністрації України вжити заходів щодо запровадження порядку видачі ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, який передбачатиме розгляд заяв про видачу таких ліцензій за поданням комісії, утвореної у складі представників Міністерства охорони здоров\'я України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету України з нагляду за охороною праці, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, місцевих органів виконавчої влади.

16 лютого 2009 року в Державній податковій адміністрації України відбулось засідання робочої групи за участі Першого заступника Голови ДПА України Вадима Кайзермана, Першого заступника Голови ДПА України Олександра Буханевича, фахівців ДПА України, представників Міністерства внутрішніх справ України, Державної митної служби України та Головного контрольно-ревізійного управління України.

З метою подолання такого негативного явища, як тіньовий ринок алкоголю, об’єднання спільних зусиль органів виконавчої влади, на які покладені функції контролю, забезпечення взаємодії та координації роботи органів виконавчої влади з питань посилення контролю за виробництвом та обігом спирту і алкогольних напоїв, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності, зменшення тіньового обігу цієї продукції та забезпечення стабільних і в повному обсязі надходжень до бюджету податків і зборів (обов’язкових платежів), удосконалення законодавства у зазначеній сфері, спільним наказом ДПА України, МВС, ГоловКРУ та Держмитслужби України від 08.05.07 № 282\148\381\98 створено спільні робочі групи із проведення перевірок суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на ринку спирту та алкогольних напоїв.

На засідання учасники робочої групи центрального рівня зібралися для підбиття підсумків проведеної роботи у 2008 році, окреслення проблемних питань, обговорення запланованих спільних перевірок та визначення пріоритетних завдань на 2009 рік. На виконання вимог спільного наказу протягом 2008 року спільними робочими групами регіонального рівня проводились перевірки суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на ринку спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Основними напрямами контрольно-перевірочних заходів були перевірки:

- виробників спирту і спиртовмісної рідини в потоці;

- господарюючих суб’єктів, які здійснюють оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями і тютюновими виробами;

- суб’єктів первинного виноробства, виробників алкогольних напоїв.

Загалом у 2008 році документальними перевірками охоплено 465 суб’єктів господарювання лікеро-горілчаної галузі. За результатами проведених перевірок донараховано податкових зобов’язань разом із штрафними санкціями близько 300 млн. грн. Крім того, в ході перевірок на 13 млн. грн. зменшено суму ПДВ, заявлену до відшкодування з бюджету та зменшено збитки на суму близько 65 млн. грн.

Також, з метою активізації роботи з недопущення обігу необлікованих алкогольних напоїв, протягом 2008 року спільними робочими групами регіонального рівня проводились перевірки місць здійснення торгівлі алкогольними напоями з метою виявлення в місцях торгівлі алкогольних напоїв, які марковано підробленими марками акцизного збору.

Крім цього, в рамках здійснення контролю за дотриманням суб’єктами господарювання вимог Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” здійснено 7732 перевірки суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на ринку спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів за результатами яких виявлено 8066 порушень чинного законодавства. За результатами перевірок застосовано фінансових санкцій на суму 14 млн. грн.

Спільно з податковою міліцією було організовано оперативне відпрацювання місць нелегального виробництва і зберігання спирту. В результаті вжитих заходів у 2008 році працівниками податкової міліції з незаконного обігу вилучено 237 тис. дал лікеро-горілчаних напоїв на суму 46 млн.грн., спирту - 184,1 тис. дал на суму 38 млн. грн., тютюнових виробів на суму близько 15 млн. грн. та понад 6 млн. шт. підроблених марок акцизного збору. Припинено діяльність 472 незаконних виробництв з виготовлення алкогольних напоїв. За матеріалами працівників податкової міліції викрито 1125 злочинів за статтею 204 КК України, з яких 927 за частиною 3 (незаконне виготовлення алкогольних напоїв з недоброякісної сировини, що становлять загрозу для життя і здоров'я людей, а так само незаконний збут таких виробів, що призвело до отруєння людей чи Інших тяжких наслідків) та 210 злочинів за статтею 216 КК України (незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору).

Президент України Віктор Ющенко обіцяє посприяти відміні ліцензування виноробної діяльності. Про це він заявив напередодні у м.Мукачевому Закарпатської області, де проводив зустріч з прем'єр-міністром Угорщини Ференцом Дюрчанєм. Його поїздка співпала з проведенням на Закарпатті фестивалю червоного вина.

В. Ющенко відзначив, що положення про ліцензування виноробства негативно позначається саме на невеликих товаровиробниках, які у багатьох країнах складають левову частку діяльності в даній галузі, передає «Бі-Бі-Сі». За словами Президента, до 20 лютого 2007 р. він внесе на розгляд Верховної Ради законопроект, який би скасував ліцензування виноробної діяльності.

Зараз для виноробів діє вимога придбання ліцензії вартістю 500 тис. грн. Ліцензування було затверджено у пакеті з законами, необхідними для вступу до СОТ, але, за словами В. Ющенка, це рішення є тимчасовим і його потрібно переглядати.

Відзначимо, що у Верховній Раді знаходиться законопроект «Про державне регулювання виробництва та обороту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (№ 1301–1 від 11.09.2006 р.), згідно з яким пропонується поетапне зниження вартості ліцензій на право імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними і тютюновими виробами. Так, у 2007 р. вартість ліцензій на імпорт алкогольних напоїв і тютюнових виробів пропонується знизити до 250 тис. грн., на експорт алкогольних і тютюнових виробів – до 1 тис. грн., на оптову торгівлю алкогольними напоями – до 500 грн.

Головною «фішкою» законопроекту є те, що необхідно купити лише «вхідний квиток» на ринок, а щорічна плата за ліцензії на право імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними і тютюновими виробами складає всього 500 грн. В той же час, з ухваленням вищезгаданого закону і ще декількох, які стосуються ринку алкогольної продукції, вже у 2007 р. на ринку України з'являться нові гравці, що у кращому випадку може призвести до нової маркетингової боротьби. А це у свою чергу, на думку фахівців, може відкинути ринок у своєму розвитку на кілька років назад.

Варто зазначити, що українське виноробство привертає пильну увагу народних депутатів, які тільки у середині вересня минулого року зареєстрували в Раді сім законопроектів, що стосуються алкогольної тематики, серед яких і законопроект «Про виноград та виноградне вино». Проблемами виноробів активно займався народний депутат від СПУ, а нині міністр МВС Василь Цушко. Завдяки його зусиллям українське виноробство почало підніматися з колін і через короткий час упевнено піднялося на ноги.

3.3 Відповідальність за порушення законодавства в сфері ліцензування обігу алкогольної продукції

Підприємство – виробник винопродукції тривалий час виробляло вина виноградні з порушенням технології та використовувало знак для товарів і послуг, зареєстрований за заявкою іншого підприємства-посередника (дистриб’ютора), який працював з цим виробником і просував його продукцію на ринку. Чи є це порушенням? Якщо так, то яку за це передбачено відповідальність? Чи можна в цьому випадку позбавити підприємство ліцензії? Хто може відбирати при перевірках підприємств зразки продукції і здійснювати її дослідження на відповідність стандартам? Як саме слід розуміти поняття правомірного використання знака для товарів? Зупинимося докладніше на цих та інших питаннях, безпосередньо пов’язаних з ними.

Умисне, з корисливою метою виготовлення алкогольних напоїв з порушенням технології чи з неправомірним використанням знака для товарів і послуг, чи копіюванням форми, упаковки, зовнішнього оформлення, а так само прямим відтворенням товару іншого підприємця з самовільним використанням його імені визначається як фальсифікація алкогольних напоїв згідно зі ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.95 р. № 481/95-ВР (зі змінами та доповненнями).

Також ст. 1 Закону України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» від 23.12.97 р. № 771/97-ВР (із змінами та доповненнями) (дія цього Закону не поширюється на харчові продукти та продовольчу сировину, що містять генетично модифіковані компоненти, а також на тютюн і тютюнові вироби) фальсифікована продовольча продукція визначається як харчові продукти чи продовольча сировина, яким з корисливою метою надано зовнішнього вигляду та/або окремих властивостей певного виду продукції і які не можуть бути ідентифіковані як ті, за які вони видаються[51] .

Відповідно до частини другої ст. 17 Закону № 481/95-ВР[52] за зберігання, транспортування, реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв, алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка або з підробленими марками акцизного збору застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу в розмірі 100 % вартості товару, але не менше 1700 грн. Ця санкція може застосовуватися як до виробників фальсифікату, які зберігають, транспортують і реалізують його, так і до оптових та роздрібних торговців, які зберігають, транспортують, реалізують фальсифіковані алкогольні напої. При цьому виробники алкогольних напоїв можуть бути позбавлені ліцензії на виробництво в разі встановлення факту фальсифікації алкогольних напоїв. Згідно зі ст. 3 Закону № 481/95-ВР на підставі рішення суду про встановлення факту фальсифікації суб’єктом підприємницької діяльності алкогольних напоїв ліцензія на право їх виробництва анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження. Тобто факт фальсифікації продукції, виявлений за результатами перевірки і підтверджений протоколами випробувань, має бути підтверджений рішенням суду для того, щоб анулювати ліцензію, видану підприємству – виробнику цієї продукції.

Щодо порушення технології, то алкогольна продукція, яка виробляється й реалізується підприємством, повинна відповідати вимогам чинних стандартів (нормативній і технологічній документації) на цю продукцію, а також вимогам нормативних документів і ст. 11 Закону № 481/95-ВР щодо зовнішнього оформлення пляшок (маркування продукції). Позначення нормативного документа (для продукції вітчизняного виробництва, призначеної для реалізації на території України) на лицьовому боці етикетки кожної пляшки або самої пляшки лікеро-горілчаної та виноробної продукції, яка реалізується через торговельну мережу, є обов’язковим відповідно до вимог ст. 11 Закону № 481/95-ВР[53] .

Статтею 9 цього Закону передбачено, що спирт етиловий, коньячний і плодовий, спирт етиловий ректифікований виноградний, спирт етиловий ректифікований плодовий, спирт-сирець виноградний, спирт-сирець плодовий, алкогольні напої та тютюнові вироби повинні відповідати вимогам затверджених і зареєстрованих у встановленому законодавством порядку нормативних документів, які діють в Україні. Крім цього, ст. 10 зазначеного Закону встановлено, що спирт етиловий, коньячний і плодовий, спирт етиловий ректифікований виноградний, спирт етиловий ректифікований плодовий, алкогольні напої і тютюнові вироби підлягають підтвердженню відповідності в законодавчо регульованій сфері шляхом сертифікації. Законом № 481/95-ВР, як спеціальним законом, визначено основні засади державної політики у сфері виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров’я громадян. Статтею 16 Закону № 481/95-ВР передбачено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Згідно зі ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення» від 08.04.93 р. № 30-93 (зі змінами та доповненнями) державний нагляд за додержанням технічних регламентів з підтвердження відповідності, технічних регламентів, стандартів, норм і правил, станом засобів вимірювань, а також інших вимог, пов’язаних з якістю продукції, здійснюють центральний орган виконавчої влади у сфері технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт України) і його територіальні органи – державні центри стандартизації, метрології та сертифікації, а також інші спеціально уповноважені органи.

Зразки готової продукції, виробленої підприємством, у тому числі продукції, що реалізується в торговельній мережі, можуть бути відібрані під час перевірки відповідних підприємств щодо дотримання ними норм Закону № 481/95-ВР, для подальшого випробування на відповідність цієї продукції вимогам нормативних документів та нормативно-правових актів. З цією метою такі перевірки мають проводитися спільно з територіальними органами системи Держспоживстандарту (управліннями у справах захисту прав споживачів). У серпні 2005 р. ДПА України та Держспоживстандартом України підготовлено і направлено до своїх регіональних підрозділів спільний лист про координацію контрольно-перевірочної роботи на ринку алкоголю та тютюну. За результатами дослідження відповідності зразків продукції вимогам нормативної документації складаються протоколи випробувань (експертиз) зразків (проб) продуктів харчування. Такі дослідження на відповідність можуть проводитися акредитованими випробувальними центрами (лабораторіями) регіональних науково-виробничих центрів стандартизації, метрології та сертифікації. За результатами випробувань установлюється відповідність відібраних зразків продукції вимогам нормативних документів щодо фізико-хімічних показників, показникам якості, наприклад, розливостійкості, хіміко-токсикологічним, органолептичним показникам.

Крім відповідальності, визначеної частиною другою ст. 17 Закону № 481/95-ВР, ст. 8 Декрету № 30-93, для суб’єктів підприємницької діяльності (підприємців) передбачено відповідальність за порушення стандартів, норм і правил (вимог, пов’язаних з якістю продукції), а саме:

• за реалізацію продукції, яка не відповідає вимогам стандартів, норм і правил, підприємець сплачує штраф у розмірі 25 % вартості реалізованої продукції;

• за реалізацію на території України імпортної продукції, яка не відповідає вимогам стандартів, норм і правил, що діють в Україні, стосовно безпеки для життя, здоров’я й майна людей і навколишнього середовища, підприємець сплачує штраф у розмірі 50 % вартості реалізованої продукції;

• за ухилення підприємця від пред’явлення органам державного нагляду продукції, яка підлягає контролю, він сплачує штраф у розмірі 25 % вартості продукції, виробленої з моменту ухилення;

• за реалізацію продукції, яка підлягає, але не пройшла обов’язкової сертифікації, або за реалізацію продукції, яка підлягає іншій обов’язковій процедурі з підтвердження відповідності, але щодо якої немає відповідного документа про відповідність, а також за застосування щодо такої продукції національного знака відповідності, підприємець сплачує штраф у розмірі 25 % вартості реалізованої продукції;

• за реалізацію експортної продукції, яка не відповідає вимогам стандартів, норм і правил, на що є письмове підтвердження споживача, підприємець сплачує штраф у розмірі 25 % вартості реалізованої продукції;

• за реалізацію продукції, забороненої до випуску і реалізації органами державного нагляду, підприємець сплачує штраф у розмірі 100 % вартості реалізованої продукції;

• за випуск, реалізацію продукції, яка внаслідок порушення вимог стандартів, норм і правил є небезпечною для життя, здоров’я й майна людей і навколишнього середовища, підприємець сплачує штраф у розмірі 100 % вартості виробленої або реалізованої продукці[54] ї.

КпАП також передбачено відповідальність за фальсифікат, а саме відповідно до ст. 1772 Кодексу виготовлення, придбання або зберігання з метою реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв, а так само виготовлення, придбання або зберігання з метою реалізації або використання за призначенням обладнання для виробництва фальсифікованих алкогольних напоїв тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією фальсифікованих алкогольних напоїв та обладнання для їх виробництва. Реалізація фальсифікованих алкогольних напоїв, а так само обладнання для їх виробництва тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією фальсифікованих алкогольних напоїв та обладнання для їх виробництва.

Щодо знаків для товарів. Додаток до ліцензії на право виробництва алкогольних напоїв повинен містити, крім переліку видів алкогольних напоїв, які має право виробляти суб’єкт підприємницької діяльності, перелік знаків для товарів і послуг, які цей суб’єкт підприємницької діяльності може використовувати у виробництві алкогольних напоїв на підставі прав власності на знаки для товарів і послуг або на підставі рішень про прийняття заявок на реєстрацію знаків для товарів і послуг (на період до видачі свідоцтв на знаки для товарів і послуг), або на підставі дозволів інших власників знаків для товарів і послуг (якщо такі знаки зареєстровано після введення в дію цього Закону). Це визначено ст. 3 Закону № 481/95-ВР.

Орган ліцензування одночасно з видачею ліцензії видає суб’єкту підприємницької діяльності додаток до ліцензії, який містить вищезазначені переліки. Зміни або доповнення до додатка до ліцензії на виробництво алкогольних напоїв вносяться органом, який видав ліцензію, протягом трьох робочих днів відповідно до заяви суб’єкта підприємницької діяльності або власника знака для товарів і послуг та визначеного Законом № 481/95-ВР порядку.

Нагадаємо, що виробництво алкогольних напоїв з неправомірним використанням знака для товарів і послуг визначається як фальсифікація алкогольних напоїв згідно зі ст. 1 Закону № 481/95-ВР.

На підставі рішення суду про встановлення факту фальсифікації суб’єктом підприємницької діяльності алкогольних напоїв ліцензія на право їх виробництва анулюється шляхом прийняття органом ліцензування відповідного письмового розпорядження[55] .

Законом, що регулює відносини, які виникають у зв’язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг, є Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.93 р. № 3689-XII (зі змінами та доповненнями). Саме в цьому Законі дається відповідь на запитання щодо правомірності використання знака для товару. Статтею 1 Закону № 3689-XII визначено, що знак – це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб. Знак, на який видано свідоцтво, є зареєстрованим знаком. Право власності на знак засвідчується свідоцтвом. При цьому не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з кваліфікованими зазначеннями походження товарів (у тому числі спиртів та алкогольних напоїв), що охороняються відповідно до Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» від 16.06.99 р. № 752-XIV (зі змінами та доповненнями) (такі позначення можуть бути лише елементами, що не охороняються, знаків осіб, які мають право користуватися цими зазначеннями).

Також існує право на пріоритет заявки для видачі свідоцтва. Статтею 9 Закону № 3689-XII передбачено, що заявник має право на пріоритет попередньої заявки на такий самий знак протягом шести місяців від дати подання попередньої заявки до центрального органу виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності чи до відповідного органу держави – учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності, якщо на попередню заявку не заявлено пріоритет. Заявка підлягає науково-технічній експертизі.

На підставі рішення про реєстрацію знака та за наявності документів про сплату державного мита за видачу свідоцтва і збору за публікацію про видачу свідоцтва здійснюється публікація в офіційному бюлетені відомостей про видачу свідоцтва, визначених в установленому порядку. Одночасно з публікацією відомостей про видачу свідоцтва центральний орган виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності здійснює державну реєстрацію знака, для чого вносить до Реєстру відповідні відомості. Права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки. Строк дії свідоцтва становить десять років від дати подання заявки і продовжується за клопотанням власника свідоцтва щоразу на десять років за умови сплати відповідного збору. Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено Законом № 3689-XII (п. 6 ст. 16). Зокрема, виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак не поширюється на використання кваліфікованого зазначення походження товару, що охороняється відповідно до Закону № 752-XIV.

Власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або стосовно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг на підставі договору. Власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору. Договір про передачу права власності на знак і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі та підписані сторонами (ст. 16 Закону № 3689-XII). Інструкцію про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстрів відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака (міжнародного знака) для товарів і послуг затверджено наказом Міносвіти і науки України від 03.08.2001 р. № 576 (зареєстровано в Мін’юсті України 17.08.2001 р. за № 718/5909, зі змінами та доповненнями). Для публікації в бюлетені та внесення до реєстру (реєстру договорів) (реєстрації) відомостей про передачу права власності на знак (міжнародний знак) та надання дозволу (видачу ліцензії) на використання знака (міжнародного знака) до Державного департаменту інтелектуальної власності, що діє у складі Міністерства освіти і науки України, подаються документи за переліком, визначеним п. 2.1 цієї Інструкції.

Насамкінець слід також звернути увагу на те, що підприємство-товаровиробник самостійно визначає засоби та форми захисту вироблюваних ним алкогольних напоїв від фальсифікації (підробки) і має право ініціювати контроль щодо фальсифікації власної продукції суб’єктами підприємницької діяльності та фізичними особами. Орган державного контролю, до якого звернувся товаровиробник з таким проханням, зобов’язаний терміново провести перевірку відповідності продукції оригіналу в присутності представника товаровиробника – ініціатора перевірки. За наявності документів, які підтверджують факт фальсифікації, товаровиробник має право звернутися в установленому законом порядку до суду без сплати державного мита (частина друга ст. 16 Закону № 481/95-ВР).

ст. 156 за порушення правил торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до ста н.м.д. громадян з конфіскацією предметів торгівлі та виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі;

ст. 164-10 порушення законодавства, що регулює здійснення операцій з металобрухтом - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до ста н.м.д. громадян з конфіскацією металобрухту, а також грошей, отриманих від його реалізації;

ст.164-13 порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до двохсот н.м.д. громадян;

ст. 166-8 здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії - тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот н.м.д. громадян.

Вищезазначена відповідальність за здійснення відповідного виду господарської діяльності застосовується лише до фізичних осіб. Таким чином вищезазначені санкції застосовуються до фізичних оіб, що зареєстровані в установленому законом порядку як суб`єкти господарської діяльності (так званих приватних підприємців) та на посадових осіб – підприємств (юридичних осіб). Якщо здійснення господарської діяльності без ліцензії було пов`язано з отриманням доходу у великих розмірах у цих випадках застосовується кримінальна відповідальність. Під отримання доходу у великих розмірах розуміють суму яка у тисячу разів і більше перевищує розмір н.м.д. громадян. На сьогодняшній час ця сума повинна перевищувати сімнадцять тисяч гривень. У відповідності до ст.202 ч. 1 Кримінального кодексу України (КК) здійснення без ліцензії господарської діяльності що підлягає ліцензуванню, суд може покарати підприємця або посадову особу – підприємства, штрафом від ста до двохсотп'ятдесяти н.м.д. громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк. Так само як і в Кодексі про адміністративні правопорушення, в Кримінальному кодексі теж конкретизується відповідальність по видам господарської діяльності. Так ст. 202 ч. 2 КК України встановлена відповідальність за здійснення банківської діяльності або банківських операцій, а також професійної діяльності на ринку цінних паперів, операцій небанківських фінансових установ без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, або з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах, - карається штрафом від двохсот до п'ятисот н.м.д. громадян або обмеженням волі на строк до трьох років. Ст. 203-1 встановлює кримінальну відповідальність за порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва, якщо ці дії вчинено у великих розмірах, - карається обмеженням волі на строк до п'яти років (Під великим розміром слід розуміти вартість дисків для лазерних систем зчитування, обладнання чи сировини для їх виробництва, що у три тисячі разів і більше перевищує н.м.д. громадян). Ст. 213 встановлення відповідальність за здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, або надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту, організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту - карається штрафом від ста до п'ятисот н.м.д. громадян або громадськими роботами від ста до двохсот годин. Ті ж самі дії, якщо вони вчинені особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, - караються штрафом від п'ятисот до тисячі н.м.д. громадян або обмеженням волі на строк до трьох років. Отже, з вищезазначеного вбачається, що обома кодексами встановлена як загальна відповідальність за здійснення господарської діяльності без ліцензії так і відповідальність для деяких видів господарської діяльності яка визначається окремими статтями зазначених кодексів. До таких видів відносяться діяльність пов'язана з обігом алкогольних та тютюнових виробів, операції з металобрухтом, банківська діяльність, професійна діяльність на ринку цінних паперів та актуальна на теперішній час діяльність з виробництва, експорту, імпорту дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва. Така особлива увага до цих видів діяльності спричинена важливістю та складністю здійснення її, а також особливим контролем держави в даних сферах. Але норми зазначених кодексів встановлюють відповідальність лише до фізичних осіб (у тому числі посадових осіб підприємств та фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), і не застосовуються до суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб. Які ж санкції застосовуються до підприємств при здійсненні ліцензійної діяльності без ліцензії. Згідно зі ст.22 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" до суб'єктів господарювання за провадження господарської діяльності без ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, встановлених законом. У відповідності до ст. 2 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензування банківської діяльності, діяльності з надання фінансових послуг, ліцензування у сфері інтелектуальної власності, у сфері освіти виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами та інші види діяльності здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах. Таким чином і відповідальність за порушення ліцензійного законодавства у зазначених видах господарської діяльності встановлюється окремими законами. Так у відповідності до ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" - виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності ліцензії - 200 відсотків вартості виробленої продукції (за оптово-відпускними цінами), але не менше 8 500 гривень; - оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій або з порушенням установлених правил торгівлі ними - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1 700 гривень. У відповідності до ст. 8 Закону України "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування" - здійснення господарської діяльності по виробництву дисків для лазерних систем зчитування, матриць без ліцензії - 200 відсотків вартості виробленої продукції, але не менше 5000 н. м.д. громадян. Як ми бачимо фінансові санкції встановлені окремими нормативними актами і лише для окремих видів господарської діяльності. На даний час загальної норми, що встановлює відповідальність суб`єктів господарської діяльності у вигляді фінансових санкцій (штрафів) за здійснення господарської діяльності без ліцензії не існує. Практика свідчить, що найчастіше до відповідальності за здійснення господарської діяльності без ліцензії притягують посадові особи органів державної податкової служби. За відсутність ліцензії згідно ст.11 закону "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби можуть здійснювати контроль за наявністью ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, з наступною передачею матеріалів про виявлене порушення, органу що видавліцензію. Відповідно до ст. 49 Цивільного кодексу України та п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи податкових органів можуть подати до судів позови до фізичних осіб – підприємці, підприємств, установ та організацій про визнання угод (в даному випадку угод, укладених при здійсненні діяльності, що підлягає ліцензуванню без ліцензії) недійсними i стягнення в дохід держави коштів, одержаних ними за такими угодами.


ВИСНОВОК

Сьогодні однією із характерних ознак сучасного ринку алкоголю є загрозливе зростання обсягів фальсифікованої та необлікованої продукції.

Головним нормативним документом, що визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров’я громадян, а також посилення боротьби з незаконним їх виробництвом та обігом на території України є Закон України від 19 грудня 1995 року № 481 “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, яким встановлено порядок ліцензування виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Практика здійснення ліцензування показує, що на сьогодні виникла необхідність вдосконалення такого порядку.

Представлений проект Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" направлений на вдосконалення механізму державного регулювання у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Прийняття законопроекту сприятиме вирішенню проблемних питань, які виникають у процесі ліцензування виробництва та торгівлі алкогольними і тютюновими виробами, здійсненню ефективних заходів боротьби з надходженням на внутрішній ринок фальсифікованої, неякісної та необлікованої продукції, їх нелегальним виготовленням і торгівлею, збільшенню надходжень до державного бюджету.

Порушення у сфері ліцензування виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ще залишаються поширеними і одним з основних чинників цього є певна недосконалість законодавства.

На сьогоднішній день порядок ліцензування виробництва та обігу дещо спрощений і обмежує можливості органу ліцензування та інших контролюючих органів перевіряти достовірність відомостей, поданих суб’єктом господарювання для отримання ліцензій, а відтак і попереджати правопорушення ще на стадії видачі ліцензій, своєчасно виявляти і припиняти їх при здійсненні контролю за господарською діяльністю суб’єктів господарювання.

Передбачається запровадження ліцензійних умов – переліку організаційних, кваліфікаційних, технологічних та інших вимог, обов’язкових для виконання у процесі виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного і спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного і спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та контроль за їх дотриманням. Рішення про видачу ліцензії органом ліцензування пропонується приймати тільки після перевірки дотримання суб’єктами господарювання таких умов.

Прийняття законопроекту сприятиме вирішенню проблемних питань, які виникають у процесі контролю за виробництвом і торгівлею алкогольними та тютюновими виробами, створить принципово новий правовий простір для легальної діяльності суб’єктів господарювання у сфері виробництва та обігу алкоголю і тютюну, збільшенню надходжень до державного бюджету.

Прийняття проекту Закону України "Про внесення змін до Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” дозволить вдосконалити механізм ліцензування і контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, посилити державний контроль за виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснити ефективні заходи боротьби з надходженням на внутрішній ринок фальсифікованої та неякісної продукції, що сприятиме збереженню життя та здоров’я громадян, а також збільшення надходжень до державного бюджету.

Крім цього, запровадження норм цього законопроекту, сприятиме створенню правового простору для легальної діяльності суб’єктів господарювання, захисту інтересів держави у сфері виробництва та обігу алкоголю і тютюну та забезпечить реалізацію єдиної державної політики щодо даного виду господарської діяльності.

Прийняття проекту закону "Про внесення змін до деяких законів України” (щодо регулювання обігу алкогольних напоїв) відповідатиме реалізації єдиної державної політики у сфері ліцензування виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, створить належні умови для зростання обсягів їх легального виробництва, захисту здоров'я громадян та сприятиме збільшенню надходжень коштів до державного бюджету.


СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Нормативно-правові акти

1. Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № ЗО.-Ст. 141.

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення. - К.: Парламентське видавництво, 2003.

3. Кримінальний кодекс України. - К.: Парламентське видавництво, 2003.

4. Цивільний кодекс УРСР. - К.: Основа, 2003.

5. Цивільний кодекс України. - К.: Парламентське видавництво, 2003 р.

6. Господарський кодекс України. - К.: Парламентське видавництво, 2003 р.

7. Положення про Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України, затвердженого наказом ДПА України від 21 серпня 2001 року N 331

8. ПОСТАНОВА Кабiнету Мiнiстрiв України «Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та обiгом спирту, алкогольних напоїв i тютюнових виробiв та справлянням акцизного збору» вiд 7 серпня 2001 p. № 940

9. Закон України “ Про внесення змін до деяких законів України щодо ​плати за ліцензії та акцизного збору на виробництво спиртів, ​алкогольних напоїв та тютюнових виробів ” від 17 листопада 2006 року​№ 374-V

10. Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 6. - Ст. 37; зі змінами.

11. Про підприємництво: Закон України від 7 лютого 1991 р. № 698- XII // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 14. - Ст. 168; зі змінами (втратив чинність з 1 січня 2004 p.).

12. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16 квітня 1991 р. № 959-ХІІ. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 29.-Ст. 377.

13. Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХП // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 49. - Ст. 682; зі змінами.

14. Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів: Закон України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - N 46. - Ст. 345; зі змінами.

15. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон

16. України від 1 червня 2000 року № 1775-ІП. // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 36. - Ст. 299; зі змінами.

17. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців: Закон України від 15 травня 2003 p. N 755-IV. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 31-32. - Ст. 263.

18. Про порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності: постанова Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. № 740 //Офіційний вісник України. - 1998. - № 21. - Ст. 767.

19. Про затвердження переліку органів ліцензування: постанова Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. № 1698. // Офіційний вісник України. - 2000. - № 46. - Ст. 218.

20. Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу:128 постанова Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2000 р. № 1755. //

21. Про затвердження Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами: постанова Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 р. № 1531.

22. О лицензировании отдельных видов деятельности: Федеральный закон от 8 августа 2001 года № 128-ФЗ. // Российская газета. - 2001. - № 153- 154; с изменениями.

23. Проект закону України від 09.07.2008 № 2735Про внесення змін до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (щодо встановлення територіальних обмежень продажу пива та алкогольних напоїв)

24. Указ Президента України “Про посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів” від 11 липня 2001 р. № 510

Спеціальна література

25. Бериславський С, Сегеда С. Ліцензування господарської діяльності. - К., 2002.

26. Башинський О. Повернення торгового патенту до закінчення строку його дії. // Все про бухгалтерський облік. - 2000. - № 45 (470). - Ст. 24.

27. Бліндюк О. Як відкрити рахунок у банку підприємству, що створюється. // Все про бухгалтерський облік. - 2000. - № 109 (534). - Ст. 51 -54.

28. Братасюк, В. Окремі аспекти правових упущень щодо ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями / В. Братасюк. - С.94-96. l.

29. Васильченко С. Законодавство України про ліцензування господарської діяльності в процесі вдосконалення. // Юридичний журнал. - 2003.-№ 7.-Ст. 27-30.

30. Володина Ю. Последствия безлицензионной хозяйственной деятельности. // Юридическая практика. - 2003. - № 11 (273). - Ст. 12.

31. Вышинский Ю. Механизм и этапы государственной регистрации хозяйственных обществ // Бизнес. - 2000. - № 16 (379). - Ст. 111-112.

32. Галянтич М. Державна реєстрація підприємництва - нові підходи // Право України. - 1993. - № 9-10. - Ст. 14.

33. Галянтич М., Левшукова Н. Ліцензування підприємницької діяльност (деякі проблеми). // Право України. - 1993. - № 5-6. - Ст. 27 - 29.

34. Гейко Н. Лицензирование предпринимательской деятельности: состояние и проблемы его правового регулирования. // Підприємництво, господарство і право. - 1996. - № 2. - Ст. 3-10.

35. Голодницкий Э. Виды юридических лиц в новых Кодексах // Юридическая практика. - 2004. - № 8. - Ст. 18 - 19.

36. Грицай О. Патентування: сутність торгового патенту, порядок його отримання та повернення. // Все про бухгалтерський облік. - № 108 (533).-Ст. 81-83.

37. Грицай О. Порядок реєстрації підприємства. Навчальний посібник для підприємця-початківця // Все про бухгалтерський облік. - 2000 р. -№ 109 (534).- Ст. 43 - 48.

38. Гусейнов Я. ГК и ХК - первая кровь юрлиц // Юридическая практика. - 2004. - № 4. - Ст. 7.

39. Гусейнов Я. О применении кодексов активно спорят. // Юридическая практика. - 2004. - № 8. - Ст. 20.

40. Дмитрієв О. На кожне гральне місце - окремий торговий патент. // Все про бухгалтерський облік. - № 45 (470). - Ст. 20.

41. Добронравова О. Дитя сімох няньок // Галицькі контракти. - 2003.- № П.-Ст. 8-9.

42. Добронравова О. Держреєстрація підприємців: три в одному // Галицькі контракти. - 2003. - № 21. - Ст. 12-13.

43. Єременко О. До питання про державну реєстрацію юридичних осіб. // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 8. - Ст.40 - 44.

44. Жиляев И.Б., Щур А.В. Первые шаги в бизнесе. - К.: Либра, 1994. -72с.

45. Знайко Ю. Торговий патент придбавається на кожне торгове місце. // Все про бухгалтерський облік. - 2000. - № 45 (470). - Ст. 20.

46. Ионова Ж.А. Правовые проблемы легитимации предпринимательства // Государство и право. - 1997. - № 5. - Ст. 46-50.

47. Кіліна Т. Ліцензійні умови роздрібної торгівлі зброєю. // Юридичний журнал. - № 7. - Ст. 54 - 58.

48. Клочай Н. Ліцензування без правил, або немє ліцензійних умов - немає й відповідальності за їх невиконання. // Юридичний журнал. - 2004. - №3.

49. Коваленко Ю. В яких випадках підприємці реєструються платниками ПДВ. // Все про бухгалтерський облік. - 2003. - № 73 (861). - Ст. 29.

50. Кузнецов Г. Скільки, і яких саме патентів потрібно для підприємств громадського харчування. // Все про бухгалтерський облік. - 2003. -№ 55. -Ст. 25-26.

51. Крушельницька Т. Державне регулювання ринку алкоголю і тютюну: світовий досвід та перспективи його застосування в Україні // Упр. сучас. містом. - 2002. - № 1-3 (5). - С. 89-97.

52. Крушельницька Т. Формування системи державного управління ринком алкоголю і тютюну в перехідній економіці України // Зб. наук. пр. УАДУ. - 2002. - Вип. 1. - С. 70-79.

53. Крушельницька Т. Контрабанда і фальсифікація на алкогольно-тютюновому ринку України // Упр. сучас. містом. - 2002. - № 3(7-9). - С. 107-117.

54. Крушельницька Т. Акцизне оподаткування алкогольно-тютюнової продукції як чинник гарантованих надходжень до державного бюджету // Статистика України. - 2003. - № 2 (21). - С. 57-62

55. Кужель О. Формування паритетності інтересів. - К., 2002. - 200с.

56. Ніколаєва Л.В., Старцев О.В., Пальчук П.М., Іваненко Л.М. Підприємницьке право: навчальний посібник. - К.: Істина, 2001. - Ст. 125-178.

57. Малиш Ю. Починаємо власний бізнес: відкриваємо приватне підприємство // Все про бухгалтерський облік. - 2003 p.- № 82(870). - Ст. 29-31.

58. Мізюк В. В яких випадках підприємці, що сплачують ринковий збір, не повинні придбавати торговий патент. // Все про бухгалтерський облік. - 2000. - № 45 (470). - Ст. 45.

59. Мізюк В. Коли придбавається торговий патент. // Все про бухгалтерський облік. - 2000. - № 45 (470). - Ст. 19.

60. Мізюк В. Чи потрібен торговий патент при отриманні оплати за товари через Ощадбанк. // Все про бухгалтерський облік. - 2000. - № 108 (533).-Ст. 86.

61. Осадчук Г. Окремі проблеми у сфері ліцензування // Юридичний журнал. - 2003. - № 7. - Ст. 50-53.

62. Пастух І. Критерії ліцензування підприємницької діяльності. // Право України. - 2000. - № 5. - Ст. 33 - 34.

63. Пастух І. Підстави відмови у видачі ліцензії на здійснення окремих видів підприємницької діяльності. // Право України. - 2000. - № 9. - Ст. 37-39.

64. Предпринимательское право в вопросах и ответах. (Под редакцией Н.А. Саниахметовой). - Харьков: Одиссей, 2002. - Ст. 33-64.

65. Примакова Е., Кузнецов В. Создание (регистрация) предприятия. - Харьков: Фактор, 2003. - 154 с

66. Половко С. Відповідальність за здійснення підприємницької діяльності без спеціального дозволу (ліцензії). // Право України. - 1997. - № 9. - Ст. 22 - 26.

67. Рогожин М. Деякі практичні питання сертифікації продукції і ліцензування за російським законодавством. // Юридичний журнал. - 2003. - № 7.-Ст. 102-107.

68. Саніахметова Н.О. Підприємницьке право. - К.: А.С.К., 2003. - Ст. 109-114.

69. Шпомер А. Ліцензування господарської діяльності як засіб державного регулювання економіки. // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 2. - Ст. 41 - 44.

70. Шпомер А. Ліцензування як засіб державного регулювання господарської діяльності. // Право України. - 2004. - № 2. - Ст. 55 - 59.

71. Юрченко С. Торговий патент: деякі питання відповідальності. // Все про бухгалтерський облік. - 2000. - № 45 (470). - Ст. 25 - 26.

72. Юридична енциклопедія. - Т 3. - К.: Видавництво "Українська енциклопедія" ім. М.П. Бажана, 2001.

73. Якщо вирішив стати підприємцем: методичний посібник підприємця-початківця. - К., 2003. - 148 с

74. Якщо вирішив стати підприємцем: довідник підприємця- початківця. - К., 2003. - 249 с


[1] Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 1 червня 2000 року № 1775-ІП. // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 36. - Ст. 299; зі змінами.

[2] Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів: Закон України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - N 46. - Ст. 345; зі змінами.

[3] Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів: Закон України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - N 46. - Ст. 345; зі змінами.

[4] ПОСТАНОВА Кабiнету Мiнiстрiв України «Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та обiгом спирту,алкогольних напоїв i тютюнових виробiв та справлянням акцизного збору» вiд 7 серпня 2001 p. № 940

[5] Указ Президента України “Про посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів” від 11 липня 2001 р. № 510

[6] Положення про Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України, затвердженого наказом ДПА України від 21 серпня 2001 року N 331

[7] Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів: Закон України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - N 46. - Ст. 345; зі змінами.

[8] Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів: Закон України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - N 46. - Ст. 345; зі змінами.

[9] Дмитрієв О. На кожне гральне місце - окремий торговий патент. // Все про бухгалтерський облік. - № 45 (470). - Ст. 20.

[10] Клочай Н. Ліцензування без правил, або немє ліцензійних умов - немає й відповідальності за їх невиконання. // Юридичний журнал. - 2004. - №3.

[11] Крушельницька Т. Акцизне оподаткування алкогольно-тютюнової про­дук­­ції як чинник гарантованих надходжень до державного бюджету // Статистика України. - 2003. - № 2 (21). - С. 57-62

[12] Пастух І. Критерії ліцензування підприємницької діяльності. // Право України. - 2000. - № 5. - Ст. 33 - 34.

[13] Шпомер А. Ліцензування господарської діяльності як засіб державного регулювання економіки. // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 2. - Ст. 41 - 44.

[14] Шпомер А. Ліцензування як засіб державного регулювання господарської діяльності. // Право України. - 2004. - № 2. - Ст. 55 - 59.

[15] Осадчук Г. Окремі проблеми у сфері ліцензування // Юридичний журнал. - 2003. - № 7. - Ст. 50-53.

[16] Крушельницька Т. Акцизне оподаткування алкогольно-тютюнової про­дук­­ції як чинник гарантованих надходжень до державного бюджету // Статистика України. - 2003. - № 2 (21). - С. 57-62

[17] Клочай Н. Ліцензування без правил, або немє ліцензійних умов - немає й відповідальності за їх невиконання. // Юридичний журнал. - 2004. - №3.

[18] Грицай О. Патентування: сутність торгового патенту, порядок його отримання та повернення. // Все про бухгалтерський облік. - № 108 (533).-Ст. 81-83.

[19] Галянтич М., Левшукова Н. Ліцензування підприємницької діяльност (деякі проблеми). // Право України. - 1993. - № 5-6. - Ст. 27 - 29.

[20] Башинський О. Повернення торгового патенту до закінчення строку його дії. // Все про бухгалтерський облік. - 2000. - № 45 (470). - Ст. 24.

[21] Добронравова О. Держреєстрація підприємців: три в одному // Галицькі контракти. - 2003. - № 21. - Ст. 12-13.

[22] Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів: Закон України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - N 46. - Ст. 345; зі змінами.

[23] Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів: Закон України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - N 46. - Ст. 345; зі змінами.

[24] Гейко Н. Лицензирование предпринимательской деятельности: состояние и проблемы его правового регулирования. // Підприємництво, господарство і право. - 1996. - № 2. - Ст. 3-10.

[25] Знайко Ю. Торговий патент придбавається на кожне торгове місце. // Все про бухгалтерський облік. - 2000. - № 45 (470). - Ст. 20.

[26] Коваленко Ю. В яких випадках підприємці реєструються платниками ПДВ. // Все про бухгалтерський облік. - 2003. - № 73 (861). - Ст. 29.

[27] Малиш Ю. Починаємо власний бізнес: відкриваємо приватне підприємство // Все про бухгалтерський облік. - 2003 p.- № 82(870). - Ст. 29-31.

[28] Закон України “ Про внесення змін до деяких законів України щодо ​плати за ліцензії та акцизного збору на виробництво спиртів, ​алкогольних напоїв та тютюнових виробів ” від 17 листопада 2006 року​№ 374-V

[29] Гусейнов Я. О применении кодексов активно спорят. // Юридическая практика. - 2004. - № 8. - Ст. 20.

[30] Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів: Закон України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - N 46. - Ст. 345; зі змінами.

[31] Закон України “ Про внесення змін до деяких законів України щодо ​плати за ліцензії та акцизного збору на виробництво спиртів, ​алкогольних напоїв та тютюнових виробів ” від 17 листопада 2006 року​№ 374-V

[32] Грицай О. Патентування: сутність торгового патенту, порядок його отримання та повернення. // Все про бухгалтерський облік. - № 108 (533).-Ст. 81-83.

[33] Крушельницька Т. Контрабанда і фальсифікація на алкогольно-тютю­новому ринку України // Упр. сучас. містом. - 2002. - № 3(7-9). - С. 107-117.

[34] Мізюк В. Коли придбавається торговий патент. // Все про бухгалтерський облік. - 2000. - № 45 (470). - Ст. 19.

[35] Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів: Закон України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - N46. - Ст. 345; зі змінами.

[36] Ніколаєва Л.В., Старцев О.В., Пальчук П.М., Іваненко Л.М. Підприємницьке право: навчальний посібник. - К.: Істина, 2001. - Ст. 125-178.

[37] Осадчук Г. Окремі проблеми у сфері ліцензування // Юридичний журнал. - 2003. - № 7. - Ст. 50-53.

[38] Юрченко С. Торговий патент: деякі питання відповідальності. // Все про бухгалтерський облік. - 2000. - № 45 (470). - Ст. 25 - 26.

[39] Якщо вирішив стати підприємцем: методичний посібник підприємця-початківця. - К., 2003. - 148 с

[40] Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів: ЗаконУкраїни від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - N 46. - Ст. 345; зі змінами.

[41] ПОСТАНОВА Кабiнету Мiнiстрiв України «Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та обiгом спирту, алкогольних напоїв i тютюнових виробiв та справлянням акцизного збору» вiд 7 серпня 2001 p. № 940

[42] Положення про Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації України, затвердженого наказом ДПА України від 21 серпня 2001 року N 331

[43] Указ Президента України “Про посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів” від 11 липня 2001 р. № 510

[44] ПОСТАНОВА Кабiнету Мiнiстрiв України «Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та обiгом спирту, алкогольних напоїв i тютюнових виробiв та справлянням акцизного збору» вiд 7 серпня 2001 p. № 940

[45] Голодницкий Э. Виды юридических лиц в новых Кодексах // Юридическая практика. - 2004. - № 8. - Ст. 18 - 19.

[46] Єременко О. До питання про державну реєстрацію юридичних осіб. // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 8. - Ст.40 - 44.

[47] Жиляев И.Б., Щур А.В. Первые шаги в бизнесе. - К.: Либра, 1994. -72с.

[48] Примакова Е., Кузнецов В. Создание (регистрация) предприятия. - Харьков: Фактор, 2003. - 154 с

[49] Якщо вирішив стати підприємцем: довідник підприємця- початківця. - К., 2003. - 249 с

[50] Пастух І. Підстави відмови у видачі ліцензії на здійснення окремих видів підприємницької діяльності. // Право України. - 2000. - № 9. - Ст. 37-39.

[51] Юридична енциклопедія. - Т 3. - К.: Видавництво "Українська енциклопедія" ім. М.П. Бажана, 2001.

[52] Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів: Закон України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - N 46. - Ст. 345; зі змінами.

[53] Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів: Закон України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - N 46. - Ст. 345; зі змінами.

[54] Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів: Закон України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - N 46. - Ст. 345; зі змінами.

[55] Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів: Закон України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - N 46. - Ст. 345; зі змінами.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий