МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСІТЕТ
ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ
КОЛЕДЖ
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни:
РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ
на тему:
«Особливості територіально–галузевої структури Автономної Республіки Крим»
Виконав:
студент II курсу групи 2Ф-08
коледжу СНУ ім. В. Даля
Чужиков А.А.
Луганськ 2009-2010
Зміст
Вступ
1. Аналіз і оцінка природно-ресурсного і соціально-економічного потенціалу
1.1 Природно-ресурсний потенціал
1.2 Населення та трудові ресурси
1.3 Науково-технічний потенціал
2. Аналіз розвитку і розміщення основних галузей господарського комплексу
2.1 Загальна характеристика господарства та його структура
2.2 Розвиток та розміщення промисловості
2.3 Розвиток та розміщення сільського господарства
2.4 Розвиток та розміщення транспорту
2.5 Зовнішньоекономічна діяльність та інвестиції
2.6 Будівельний комплекс
2.7 Розвиток та розміщення соціальної сфери
2.8 Рекреаційний комплекс
3. Проблеми району
4. Перспективи розвитку Автономної Республіки Крим
Висновки
Список використаних джерел
Додатки
Вступ
Крим – це особливий культурно-історичний регіон України. Кримська земля береже пам`ятки всіх історичних епох, тому її прийнято називати музеєм під відкритим небом, золотим дном для археології. Історичне минуле Криму свідчить, що уже з давнини він був центром становлення і розвитку різних племен, народів і культур. На кримській землі взаємодіяли цивілізації античної Греції і Риму, стародавньої Русі та Візантії, Хазарії і Балканських
країн. Історичний шлях, пройдений Кримом у XX ст., був теж досить складним і своєрідним.
Кримська автономна соціалістична республіка утворена 18 жовтня 1921 р. в кордонах Кримського півострова в складі РСФРР. У червні 1945 р. перетворена у Кримську область, яка 19 лютого 1954 р. постановою Президії ВР РСФРР ввійшла до складу України. 12 лютого 1991 р. Кримська область отримала автономію і з 1995 р. називається Автономна Республіка Крим. З того часу проходив важливий процес уточнення її статусу в складі незалежної України, розмежування повноважень між автономією та Центром. 5 травня 1992 р. прийнята Конституція Республіки Крим. Після суттєвої редакції основного закону автономії, оскільки ряд положень протирічили законодавству України, був прийнятий нині діючий основний закон АРК Верховною Радою України 21 жовтня 1998 р.
Автономна Республіка Крим є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання [2,c. 69].
На думку, багатьох різних спеціалістів та вчених, Автономна Республіка Крим (далі – АРК) відноситься до Кримського економічного району.
Автономна Республіка Крим займає 27,0 тис. км2 території Кримського півострова, розташованого на півдні України, або 4,5 % загальної території України. На півночі півострів приєднується до материка вузьким (7-23 км) Перекопським перешийком і межує з Херсонською областю, на заході та півдні омивається Чорним морем, з північного-сходу – водами Азовського моря та його затоки Сиваша. Адміністративний центр - м. Сімферополь.
Профіль народного господарства Криму визначається його географічними особливостями: протяжністю берегової лінії, ландшафтною різноманітністю, відносно теплим кліматом, що переходить на крайньому півдні в субтропічний. На ці особливості накладаються господарські навички і традиції місцевого населення, що в сукупності формує основу господарського комплексу Криму. Різноманітність природних умов, значний обсяг природно-ресурсного потенціалу, багатство культурної спадщини, історичні традиції господарського освоєння та соціально-культурні пріоритети протягом багатьох років визначали рекреаційну спеціалізацію економіки Криму. На півострові сконцентровано 29,6 % всіх рекреаційних ресурсів держави, 10 % - готельного фонду, 40 % - оздоровниць.
Специфіка економіко-географічного положення, сприятливі кліматичні умови, наявність кваліфікованих трудових ресурсів — усе це вплинуло на формування територіально-господарського комплексу з розвинутою промисловістю, багатогалузевим транспортом, рекреаційним і агропромисловим комплексами. Економіка району базується на машинобудуванні (насамперед, на суднобудуванні й судноремонті, сільгоспмашинобудуванні, приладобудуванні), хімічній промисловості, харчовій, легкій, сільському господарстві, виноградарстві, курортному господарстві, морському транспорті.
Для розуміння стану розвитку та проблем галузей народного господарства Автономної Республіки Крим розглянемо ряд питань, які розкривають дану тему.
1. Аналіз і оцінка природно-ресурсного і соціально- економічного потенціалу
1.1 Природно-ресурсний потенціал
Автономна Республіка Крим знаходиться на крайньому півдні України. Територія її включає дві різні за площею та особливостями природних умов частини – рівнинну, що належить до степової зони, та гірську – до фізико-географічної країни Кримських гір.
Гори простягаються шириною майже 60 і довжиною 180 км. Складаються вони з трьох окремих пасом: Зовнішнього, Внутрішнього, Головного, для яких характерними є пологий північний схил та крутий уривистий південний. Висота гір коливається від 300 (Зовнішнє) до 1500 м (Головне). Вершини Головного пасма є платоподібними і називаються яйлами. В Кримських горах поширені карстові форми рельєфу, каньйони. Південна смуга між берегом моря та горами шириною 2-12 км носить назву Південний берег Криму.
АРК має багаті поклади корисних копалин. Насамперед, це стратегічні запаси: залізної руди, розташовані на Керченському півострові (Керченський залізорудний басейн, Екільджі-Елінське родовище), ропа Сиваша і солоних озер, які використовують у хімічній, металургійній промисловості, видобутку кухонної солі та для лікування, природний газ (Задорнянське, Глібовське, Джанкойське та морські родовища), самим значним постачальником якого є Голіцинське родовище, що знаходиться в 72 км від Тарханкутського півострова на глибині 40 метрів у Чорному морі. Родовища природного газу є також на шельфі Азовського моря: Керченське, Казантипське, Стрілкове. Загалом промислові запаси газу і газового конденсату в Криму складають відповідно 8948 млрд. м3 і 2,12 млн. тонн. На шельфі Чорного моря є родовища нафти, що починають розроблятися.
Поклади флюсових вапняків розташовані поблизу міст Севастополя,
Керчі, старого Криму, великі поклади будівельної сировини місцевого використання – біля Бахчисараю (цементні мергелі), с. Первомайського (бетонітові глини Курцівського родовища, пиляні вапняки Інкерманського родовища). Є також поклади різноманітних глин, гравію, піску, гіпсу, термальних вод. Мармур розробляють біля с. Мраморне, діорит – в Шархинському кар`єрі на Південному березі Криму.
Велике значення мають лікувальні грязі, ропа, термальні води та мінеральні джерела. Найкращі лікувальні грязі знаходяться у Сакському озері.
Автономна Республіка Крим включає три вертикальні грунтово-кліматичні пояси: передгірний – Передгірний Кримський посушливий, дуже теплий агрокліматичний район з м`якою зимою, гірський – Кримський агрокліматичний район вертикальної кліматичної зональності, Південний берег Криму, а також степову зону – дуже посушливу, помірно жарку агрокліматичну зону з м`якою зимою. Тобто територія Криму на півночі має помірно континентальний клімат, у горах розчленований рельєф та різниця у
висоті над рівнем моря зумовлюють строкатість і вертикальну поясність кліматичних умов – від помірно-прохолодного до субтропічного Середземноморського на Південному березі Криму. Опадів у степовій зоні випадає 300-500 мм на рік, переважно у теплу пору року, в горах – відповідно від 500 до 1100 мм на Головному пасмі. Суми активних температур складають від 2800-3550 у передгір`ї до 1500-27000 С у горах. На Південному березі Криму середньорічна кількість опадів – 350-630 мм, сума активних температур досягає 41000 С.
Гірський і Передгірський Крим, маючи невелику (близько 750 тис. га) площу, відіграє суттєву роль в економіці країни як оздоровниця державного рівня, район вирощування високоякісних фруктів, винограду, тютюну, ефіроолійних та інших технічних культур. До нього відносяться райони: Бахчисарайський, Алуштинський, Ялтинський (Велика Ялта), Сімферопольський, Чудацький, Білогірський, м. Севастополя, Старокримський, частина Феодосійського. Ґрунтотворні породи представлені продуктами вивітрювання кристалічних та осадових порід – вапняками, пісковиками, конгломератами, глинами, на яких сформувався ґрунтовий покрив території. Це південні та перед гірські чорноземи, дерново-карбонатні, коричневі й сірі ґрунти сухих лісів та чагарників, карбонатні, щебенюваті, опідзолені бурі лісові ґрунти, перегнійно-карбонатні, гірсько-степові й гірсько-лугові та алювіально-лугові ґрунти річкових долин і водоносних балок, солонці і солончаки. Характерною особливістю усіх ґрунтів гірського Криму є їх кам`яно-щебенюватий механічний склад, що визначає в комплексі з іншими умовами фізичні властивості – водний та повітряний режим, можливість механізованого обробітку, використання під різноманітні сільськогосподарські угіддя: ріллю, вигони, сади, виноградники, ліси, сіножаті та інше.
Ґрунти степової частини півострова переважно каштанові й лучно-каштанові солонцюваті – на північному сході, чорноземи південні мало гумусні – в центральній частині та на півдні, лучно-чорноземні – у долинах річок. До цієї частини зони входять такі адміністративні райони: Роздольненський, Чорноморський, Лакський, Первомайський, Джанкойський, Нижньогірський, Ленінський, Красногвардійський, Радянський, Красноперекопський та деякі території інших районів [13, c. 609-611].