Смекни!
smekni.com

Суспільно-географічна характеристика зовнішньоекономічних зв’язків прикордонних регіонів України (стр. 6 из 12)

Аналіз коефіцієнту збалансованості зовнішньої торгівлі прикордонних областей України свідчить про значні відмінності у експортно-імпортній діяльності регіонів. Так:

58 % регіонів відноситься до області порівняльної збалансованості експорту;

22% - до області порівняльної збалансованості імпорту;

10% - до області абсолютної збалансованості експорту та імпорту;

5% - до області значної незбалансованості імпорту;

5% - до області значної незбалансованості експорту.

Якщо розглядати прикордонні регіони України, то більша їх частина відноситься до областей з порівняльною збалансованістю експорту та імпорту. Це говорить про те, що усі прикордонні регіони, які різняться за територією, природно-ресурсним потенціалом, кількістю населення, промисловими потужностями та ін. не мають єдиної стратегії розвитку зовнішньоекономічних зв’язків. Прикордонні регіоні на західному та східному кордоні України мають різні орієнтири, напрямки зовнішньоекономічної діяльності. Усе це ускладнює експортно-імпортні операції та спричиняє їхню незбалансованість. Все це послаблює зовнішньоекономічну діяльність країни та знижує загальні показники імпорту та експорту.

Тобто, у зв’язку з різносторонніми напрямками зовнішньоекономічних зв’язків прикордонних регіонів України, знижується загальний розвиток та вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності країни.

3.2 Групування прикордонних регіонів за сумарним рейтингом показників зовнішньої торгівлі

Для виявлення регіональних особливостей розвитку зовнішньоекономічної діяльності прикордонних регіонів України ми провели їх групування за сумарним рейтингом показників зовнішньої торгівлі, що найбільш яскраво демонструє об’єкт оцінки. За допомогою методики, описаної у [Розділ 1, підрозділ 1.3], використавшилінійне шкалювання, показники зовнішньоекономічної діяльності були переведені в індекси. За індексами були визначені місця рейтингу прикордонних регіонів у зовнішньоекономічній діяльності країни. Сума отриманих місць (рейтингів) дала нам сумарний рейтинг кожного регіону. При цьому, в основу нами покладено 6показників (у розрахунку на душу населення) : експорт товарів, імпорт товарів, експорт послуг, імпорт послуг, зовнішньоторговельний оборот товарів та послуг. Результати групування представлені на рис.3.14.

Рис 3.12 Розподіл прикордонних регіонів України за сумарним рейтингом показників зовнішньої торгівлі у 2004 р

Рис. 3.13 Розподіл прикордонних регіонів України за сумарним рейтингом показників зовнішньої торгівлі у 2008 р

Застосовуючи методику [Розділ 1, підрозділ 1.3] та аналізуючи розподіл прикордонних областей України за сумарним рейтингом показників зовнішньоторговельної діяльності у 2003 і 2008 р., можна виділити такі групи регіонів:

1 група – регіони-лідери;

2 група - прогресуючі регіони з вираженою тенденцією покращення стану розвитку у часі;

3 група - регресуючи регіони з вираженою тенденцією погіршення стану розвитку у часі;

4 група – регіони без чітко вираженої тенденції ровику;

5 група – регіони-аутсайдери зовнішньоекономічної діяльності;

За сумарним рейтингом зовнішньої торгівлі прикордонні регіони розподілилися таким чином :

до групи регіонів-лідерів відносяться Запорізька, Одеська область. Для них характерні перші місця по усім показникам зовнішньоторговельної діяльності, такими як експорт товарів, імпорт товарів, експорт послуг, імпорт послуг, зовнішньоторговельний оборот товарів та послуг;

до групи прогресуючих регіонів ми віднесли Донецьку, Київську, Харківську, Луганську області. У даних регіонах у 2008 р. значно збільшилися обсяги імпорту, експорту товарів та послуг, зовнішньоторговельного обороту у порівняні з 2003 р. Підвищенню показників зовнішньоекономічної діяльності сприяло нарощування промислового виробництва, удосконалення системи зовнішньоекоемічної діяльності, яка спрямована на розвиток економіки, інфраструктури та соціального сектору;

до регресуючих регіонів відносяться Львівська, Івано-Франківська область. Показники сумарного рейтингу зовнішньої торгівлі у 2008 р. значно погіршилися у порівнянні з 2003 р.;

до групи регіонів без чіткої вираженої тенденції розвитку відносяться такі регіони : Миколаївська, Закарпатська, Волинська, Сумська, Рівненська області, АР Крим, м. Севастополь. Дані області за період 2003-2008 рр. не зазнали значних зрушень у зовнішній торгівлі, тому показники сумарного рейтингу у 2003 р. та 2008 р. залишилися майже однаковими;

до групи регіонів - аутсайдерів відносяться: Вінницька, Житомирська, Чернівецька, Чернігівська, Херсонська області. Для даних регіонів характерні низькі показники зовнішньої торгівлі, низький промисловий потенціал, товари даних областей не користуються попитом на ринках інших країн (рис.3.14).

Як в 2003 р., так і в 2008 р. зовнішня торгівля прикордонних регіонів України значно не змінилася. Показники зовнішньоекономічної діяльності деяких областей набули негативних змін, у більшості прикордонних регіонах тенденції зовнішньої торгівлі залишаються стабільними. Лише Донецька, Київська, Харківська, Луганська області мають прогресивний характер зовнішньоекономічної діяльності, а регіонами лідерами упродовж 2003-2008 рр. залишаються Запорізька, Одеська області.

З проведеного дослідження було виявлено, що у зовнішній торгівлі прикордонних регіонів спостерігаються значні регіональні відмінності.

На розвиток зовнішньої торгівлі прикордонних областей впливають такі чинники, як виробничий потенціал регіонів, їх внутрішня політика, яка повинна бути спрямована на підтримку експотноорієнтованих галузей та окремих підприємств. Саме тоді продукція українського виробництва може витримати конкуренцію на світовому ринку. Прикордонне положення є додатковим фактором розширення зовнішньої торгівлі прикордонних регіонів, оскільки це дає змогу досягти зменшення транспортних витрат у торгівлі з суміжними територіями.

Саме такі умови участі прикордонних регіонів у зовнішньоторговельний діяльності нададуть Україні переваг у міжнародній торгівлі.

прикордонний регіон зовнішньоекономічний географічний україна


3.3 Проблеми та перспективи участі прикордонних регіонів у зовнішній торгівлі України

Зовнішньоекономічна діяльність дає змогу прискорювати науково-технічний прогрес завдяки організації спільних досліджень, швидкому переобладнанню сучасною технікою цілих галузей і виробництв, сприяє розв'язанню багатьох соціальних проблем. Отже, зовнішньоекономічні зв'язки стають одним з основних чинників розвитку господарства України.

Зовнішньоекономічна діяльність України та прикордонних областей потребує докорінної перебудови—йдеться про зміну сировинного спрямування експорту, підвищення в ньому частки продукції обробних галузей, удосконалення структури імпорту. Адже відомо, що Україна виробляла й може виробляти цілий спектр наукоємної, складної машинно-технічної продукції: літаки, автобуси, автомобілі, трактори, комбайни, судна різного призначення, ракетні комплекси, верстати, турбіни, засоби зв'язку, електроніку, радіо- і телеапаратуру тощо. Реально основними експортерами конкурентної на світовому ринку продукції можуть швидко стати підприємства воєнно-промислового комплексу, на яких зосереджені високоякісне обладнання, сучасна технологія, висококваліфіковані фахівці.

У товарній структурі вивозу переважають вироби чорної металургії, залізна руда і кокс, продукти харчової промисловості.

На український експорт впливає комплекс таких факторів:

- низька конкурентноздатність українських підприємств;

- важкий фінансовий стан більшості підприємств, що практично унеможливлює здійснення за рахунок внутрішніх ресурсів інвестування перспективних, орієнтованих на експорт проектів;