Смекни!
smekni.com

География 10 класс Коберник (стр. 7 из 8)

Більшість сучасних монархій є конституційними, у них влада монарха символічна. Реальна законодавча влада при цьому належить парламентові, а виконавча — урядові. Монарх лише де-юре (юридично, за законом) є верховним носієм виконавчої влади, главою судової сис теми, формально призначає уряд, має право видавати закони, розпус кати парламент тощо. Однак де-факто (фактично, реально) це ро бить прем’єр-міністр.

Таким чином, влада монарха обмежена констит уцією: він «панує, але не править» і є символом держави. Конституц ійних монархій у світі 21. Більшість їх — у Європі: Велика Британія, Іспанія, Данія, Норвегія, Швеція, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Ліхтенштейт, Монако, Андорра. Конституційними монархіями також є Японія, Таїланд, Малай зія, Йорданія, Камбоджа, Бутан, Марокко, Лесото, Свазиленд, Тонга.

На сучасній політичній карті світу збереглося 8 абсолютних мона рхій, 7 з яких — в Азії. При такій формі правління вся законодавча та виконавча влада реально сконцентрована в руках монарха. Уряд або інші органи звітують перед ним. Парламент або виконує дорадчу фу нкцію, або зовсім відсутній. Такими державами є Саудівська Аравія, Катар, Об’єднані Арабські Емірати (ОАЕ), Оман, Бруней, Ватикан, а також де-факто Бахрейн та Кувейт. Різновидом абсолютної є теокра тична монархія (з грецької — влада бога), яку очолює голова світової духовної влади. При цьому в руках церкви концентрується політична влада. Теократи чними є, зокрема, такі абсолютні монархії, як Ватикан, Бруней, Сау дівська Аравія.

Уявлення про монархію як менш прогресивну форму правління є досить умовним. Європейські конституційні монархії демократичніші за республіки Африки, Азії чи Латинської Америки.

Третьою, особливою формою правління є д е р ж а в и у с к л а д і Б р и т а н с ь к о ї С п і в д р у ж н о с т і . Ця форма правління іс нує

з 50-х pp. XX ст., після розпаду Британської колоніальної імперії. 14 країн обрали для себе главою держави, символом вищої влади кор олеву Великої Британії. Де-юре вона очолює державу. В країнах є її представник — генерал-губернатор. Офіційно жителі цих держав є не підданими

Схема 18. Форми правління

англійської королеви, а лише громадянами своїх країн. Де-факто ці країни мають свій уряд, який керує державою та самостійно розв’язує всі питання. Таку своєрідну форму правління мають, наприк лад, Австралія, Нова Зеландія, Канада, Папуа-Нова Гвінея, Ямайка, Багамські Острови, Тувалу. Деякі з них навіть використовують держа вні атрибути Великої Британії. На державних прапорах Австралії та Нової Зеландії одним з елементів зображення є британський прапор. Нова Зеландія використовує англійський гімн «Боже, бережи королев у», англійські ордени, якими королева нагороджує новозеландців за клопотанням місцевого уряду.

Кількість країн, що мають таку екзотичну форму правління, поступово скорочується.

Своєрідною формою правління є д ж а м а х і р і я (з араб. — народо-

владдя). Існує вона в одній країні — Лівії. Тут, згідно з рефор мою 1977 p., немає уряду, політичних партій та державних органів вла ди. Вони замінені постійно діючими виборними органами — народним и зборами та народними комітетами. Верховним органом влади вваж ається Загальний конгрес, який скликається не рідше ніж двічі на рік. Конституції немає.

Форми державного устрою та адміністративно-територіа льний поділ. Державний лад кожної країни визначається також державним устроєм та адміністративно-територіальним поділом. Вони пе редбачають поділ держави на певні адміністративні одиниці з ураху ванням національних, історичних, економічних, природних та ряду інших чинників. Розрізняють дві форми державного устрою: унітарну і федеративну (схема 19).

У н і т а р н і д е р ж а в и (з лат. — єдність) — це країни, в яких існують єдині органи законодавчої та виконавчої влади, діють єдині для всієї країни конституція та система державних органів. Центральні органи влади керують усіма територіями країни. У світі таких держав більшість — 167. Наприклад, це Франція, Італія, Іспанія, Україна, Польща, Китай, Монголія, Іран, Саудівська Аравія, Єгипет, Алжир, Лівія, Панама, Чилі, Перу та ін.

Державний устрій

Унітарні держави (167) Федеративні держави (26)

Велика Британія, Франція, Італія, Федерації Конфедерація

Україна, Китай, Єгипет, Чилі... Швейцарія

за національно-етнічним принципом за історико-географічним принципом

Індія, Росія, Бельгія, Сербія, США, Канада, Мексика, Бразилія, Чорногорія, Нігерія, Пакистан, Венесуела, ФРН, Австрія, Малайзія,

М’янма... ОАЕ, Австралія...

Схема 19. Державний устрій

Ф е д е р а т и в н і д е р ж а в и (з лат. — союз, об’єднання) — це складна союзна держава, що містить державні утворення (суб'єкти федерації — штати, землі, провінції, республіки), які мають юридично визначену політичну самостійність. Автономія — це самоврядування на основі власного законо давства, але в рамках загальнодержавних законів або конституції. У світі налічується 26 федеративних держав. Деякі з них виникли за національно-етнічним принципом, тобто автономію мають території, населені певними народами. Наприклад, це Росія, Індія, Пакистан, Бельгія, Нігерія. Інші федеративні держави сформувалися на основі історикогеографічних особливостей розвитку. Зокрема, це Німеччи на, Австрія, США, Канада, Мексика, Бразилія, Австралія, Об’єднані Арабські Емірати, Малайзія.

Залежно від ступеня автономії суб’єктів федерації існує два види держав: федерації й конфедерації. Ф е д е р а ц і я — єдина союзна держава, до якої входять автономні території, що мають певну юридич ну та політичну самостійність. Основним законом федерації є феде ральна конституція. Населення країни має єдине громадянство. Таким и є практично всі федеративні держави. Виняток — Швейцарія, яка де-юре являє собою к о н ф е д е р а ц і ю — союз кількох суверенних держав (26 кантонів), створений для досягнення зовнішньополітич них та військових цілей. Конфедерація має центральні органи влади, наділені повноваженнями, що делеговані їм державами — членами союз у. Рішення цих органів виконуються лише державами, що згодні з ни ми. Кожний кантон має свою конституцію, парламент і уряд. Тут нем ає єдиного громадянства, єдиної податкової й правової системи. Правовою основою конфедерації

є союзний договір. û

Групування держав за особливостями Користуючись географічного положення, площею та чисель- політичною картою світу, ністю населення. Крім розглянутих ознак, знайдіть країни з різним держави відрізняються й іншими характерис- типом географічного тиками. Зокрема, за особливістю географічного положення. Як положення можна виділити такі групи країн: ви гадаєте, чи приморсь кі (ті, що мають вихід до моря або оке- впливають особливості ану), півострівні (що займають увесь півострів географічного положення або його значну частину), острівні (більшою на рівень економічного розвитку країни? своєю час тиною лежать на одному острові), країни-архіпелаги (розміщені на групі островів) та континентальні (що не мають безпосереднього вих оду до моря або океану).

За площею країни також різні. Окремі з них можна порівнювати з цілими материками. Поряд з ними є й країни-карлики з територіями, меншими за площу нашої столиці. За площею країни об’єднують у такі групи: найбільші — понад 3 мли км2 (їх 7), дуже великі — 1–3 млн км2


За політичною картою світу і статистичними даними атла су знайдіть

сім найбільших за площею та кількістю населення країн. Назвіть їхні столиці. Наведіть приклади країн інших груп з різних регіонів світу. Чи впливають розміри країни на рівень її економічного розвитку?

• Чи існує пряма за лежність між кількістю населення в країні та рівнем її економічного розвитку? Відповідь обґрунтуйте.

• До якої групи країн за площею та кількістю населення належить Україна?

(22 країни), великі — 500 тис. — 1 млн км2 (21 країна), середні — 100–500 тис. км2 (близько 60 країн), малі — 50–100 тис. км2 (понад 20 країн), найменші — 1–50 тис. км2 (понад 45 країн), країникарлики — менше 1 тис. км2 (близько 50 країн).

За чисельністю населення виділяють країни: з найбільшою кількістю населення — понад 100 млн чол. (їх усього 11), з великою кількістю населення — 50–100 млн чол. (їх 12), із середньою кількістю населення — 10–50 млн чол., з малою кількістю населення — 1–10 млн


чол. та з найменшою кількістю населення — менше 1 млн чол.

Отже, сучасні країни дуже відрізняються за рівнем економічного розвитку, державним ладом, особливостями географічного положення, площею, чисельністю населення та іншими ознаками.