Apache HTTP-сервер – відкритийвеб-серверInternet для UNIX-подібних, Microsoft Windows, Novell NetWare та інших операційних систем. На сьогодні є найуживанішим Веб-сервером мережі Internet.
Веб-сервер – це сервер, який приймає HTTP-запити (HTTP – протокол передачі даних, що використовується в комп'ютерних мережах. Назва скорочена від Hyper Text Transfer Protocol, протокол передачі гіпер-текстових документів) від клієнтів, зазвичай веб-браузерів (програмне забезпечення для комп'ютера або іншого електронного пристрою, як правило, під'єднаного до Internet, що дає можливість користувачеві взаємодіяти з текстом, малюнками або іншою інформацією на веб-сторінці), який видає їм HTTP-відповіді, зазвичай разом з HTML-сторінкою, зображенням, файлом, медіа-потоком або іншими даними. Веб-сервер - це основа Всесвітньої павутини [6].
Веб-сервером називають як програмне забезпечення, що виконує функції веб-сервера, так і комп'ютер, на якому це програмне забезпечення працює.
Клієнти дістають доступ до веб-сервера-сервера за URL адресою потрібної їм веб-сторінки або іншого ресурсу.
Web-сервер Apache є самостійним, некомерційним, вільно розповсюджуваним продуктом. Продукт підтримує безліч можливостей, багато з яких реалізовані як скомпільовані модулі, які розширюють основні функціональні можливості. Вони різняться від серверної підтримки мов програмування до схем аутентифікації. Існують інтерфейси для підтримки мов програмування Perl, Python і PHP.
Функції віртуального хостингу дозволяють одній інсталяції Apache обслуговувати різні веб-сайти. Наприклад, одна машина, з однією інсталяцією Apache може одночасно містити www.example.com, www.test.com, test47.test-server.test.com і т.д.
Apache перш за все використовується для передачі через HTTP статичних та динамічних веб-сторінок у всесвітній павутині. Багато веб-додатків спроектовано, зважаючи на середовище і можливості, які надає цей веб-сервер.
Продукт може працювати в якості кешувального проксі-сервера (проксі-сервер – це програма або окремий комп'ютер, який спеціалізується на обробці запитів до мережі і збереженні результатів запитів в своїй локальній кеш-пам'яті), що дозволяє істотно підвищити продуктивність роботи користувачів локальної мережі при роботі з документами, розташованими в Internet. Можна задавати такі параметри і настроювання проксі-сервера:
типи файлів, які необхідно кешувати або навпаки, не включати в кеш;
максимальний обсяг дискового простору, відведений під кеш;
періодичний перегляд і індексування бази даних кеша з метою вивільнення дискового простору шляхом видалення застарілих об'єктів.
Apache зіграв ключову роль у початковому зростанні всесвітньої павутини, і продовжує бути найпопулярнішим у світі веб-сервером, де-факто платформою, на яку орієнтуються інші веб-сервери [7].
Для розробки програмного продукту була використана збірка віртуального веб-серевера XAMPP. Тут є Apache і MySQL.
MySQL – вільна система управління базами даних (СУБД). Система керування базами даних (СКБД) – комп'ютерна програма чи комплекс програм, що забезпечує користувачам можливість створення, збереження, оновлення, пошук інформації та контролю доступу в базах даних [8].
MySQL є власністю компанії MySQL AB, що здійснює розробку і підтримку додатку. Розповсюджується під GNU General Public License і під власною комерційною ліцензією, на вибір. Крім цього компанія MySQL AB розробляє функціональність за замовленням ліцензійних користувачів, саме завдяки такому замовленню майже в перших версіях з'явився механізм реплікації.
MySQL є рішенням для малих і середніх додатків. Входить в LAMP. Звичайно MySQL використовується як сервер, до якого звертаються локальні або видалені клієнти, проте в дистрибутив входить бібліотека внутрішнього сервера, що дозволяє включати MySQL в автономні програми.
Гнучкість СУБД MySQL забезпечується підтримкою великої кількості типів таблиць: користувачі можуть вибрати як таблиці типу MyISAM, що підтримують повнотекстовий пошук, так і таблиці InnoDB, що підтримують транзакції на рівні окремих записів. Більш того, СУБД MySQL поставляється із спеціальним типом таблиць EXAMPLE, що демонструє принципи створення нових типів таблиць. Завдяки відкритій архітектурі і GPL-ліцензуванню, в СУБД MySQL постійно з'являються нові типи таблиць.
MySQL виникла як спроба застосувати mSQL до власних розробок компанії: таблицям, для яких використовувалися ISAM - підпрограми низького рівня. В результаті був вироблений новий SQL-інтерфейс, але API-інтерфейс залишився в спадок від mSQL. Звідки відбувається назва "MySQL" - напевно не відомо. Розробники дають два варіанти: або тому, що практично всі напрацювання компанії починалися з префікса My, або на честь дівчинки на ім'я My, дочки Майкла Монті Віденіуса, одного з розробників системи.
MySQL має API для мов C, C++, Эйфель, Java, Лісп, Perl, PHP, Python, Ruby, Smalltalk бібліотеки для мов платформи .NET, а також забезпечує підтримку для ODBC за допомогою ODBC-драйвера MyODBC.
Для некомерційного використання MySQL є безкоштовним. Можливості сервера MySQL:
простота у встановленні та використанні;
підтримується необмежена кількість користувачів, що одночасно працюють із БД;
кількість рядків у таблицях може досягати 50 млн.;
висока швидкість виконання команд;
наявність простої і ефективної системи безпеки.
Недоліки сервера MySQL:
не реалізована підтримка транзакцій. Натомість пропонується використовувати LOCK/UNLOCK TABLE;
відсутня підтримка зовнішніх (foreign) ключів;
відсутня підтримка тригерів і збережених процедур;
відсутня підтримка представлень (VIEW).
Зазначені недоліки не є критичними при розробці малих і середніх ІС-інформаційних систем для робочих груп [9].
2.3.3 Мова розмітки гіпертексту HTML
HTML (Hypertext Markup Language – мова розмітки гіпертексту) – це стандартна мова розмітки документів у Всесвітній павутині. Всі веб-сторінки створюються за допомогою мови HTML (або XHTML) [10].
Мова розмітки – штучна мова, яка використовує набір анотацій до тексту, що надає інструкції стосовно структури тексту чи його відображення.
Мови розмітки використовувалися століттями, а в останні роки почали використовуватися в системах комп'ютерної верстки та системах обробки текстової інформації [11].
Гіпертекст (англ. Hypertext) – документ (текст), що містить гіперпосилання на інші документи, які можуть бути відображені безпосередньо з вихідного (первинного) документу, шляхом активізації гіперпосилання. Веб-оглядач переміщує користувача Internetу з одного документу на інший як тільки той вказує на гіперпосилання [12].
Гіперпосилання – активний (виділеним кольором) текст, зображення чи кнопка на веб-сторінці, натиснення на яку (активізація гіперпосилання) викликає перехід на іншу сторінку чи іншу частину поточної сторінки [13].
XHTML (розширювана мова розмітки гіпертексту) – мова розмітки, що задовольняє синтаксичним правилам XML [14].
В той час як HTML побудовано на основі правил SGML (стандартна узагальнена мова розмітки, це деяка метамова на якій можна визначати мову розмітки для документів), XHTML побудовано на основі правил XML, суворішої підмножини правил SGML. Оскільки XHTML документи мають бути коректними XML документами, їх обробку можна здійснювати стандартними інструментами обробки XML документів на відміну від HTML, який вимагає порівняно складніших, важчих і повільніших синтаксичних аналізаторів. XHTML можна розглядати як, багато в чому, перетин HTML і XML, оскільки цей стандарт є переформулюванням HTML засобами XML. XHTML 1.0 став рекомендацією консорціуму W3C26 січня2000 року. XHTML 1.1 став рекомендацією W3C 31 травня2001 року.
Мова HTML інтерпретується браузером і відображається у вигляді документа, зручному для людини.
HTML є додатком SGML (стандартної узагальненої мови розмітки) і відповідає міжнародному стандарту ISO 8879.
HTML-документ є текстовим файлом розмічений за допомогою спеціальних (природно, текстових) команд. Текстовий формат представлення веб-документів був вибраний виходячи з основних вимог до веб-документу: простота, можливість безпосередньої інтерпретації в будь-якій операційній системі, мінімальний розмір файлу, зручність редагування і інтерпретації.
Мова розмітки гіпертекстових документів HTML дозволяє визначити різні типи елементів, що забезпечують функціональність документа: текстові фрагменти із заданими параметрами форматування, списки, таблиці, зображення, гіперпосилання і т.д. Елементи HTML оголошуються за допомогою команд розмітки, званих тегами (від англійського tag – ярлик). Усі HTML-теги, що зустрічаються в тексті документа інтерпретуються браузером при відображенні документа.
З 1994 року по теперішній час розробка проводиться під егідою наддержавної організації World Wide Web Consortium ( W3C ). Інформацію "з перших рук" про стандарти, рекомендації і перспективи розвитку не тільки мови HTML, але і цілого ряду інших web-технологій, можна знайти в Internetі за адресою http://www.w3.orghttp://www.w3.org. Вся документація на сайті W3C представлена на англійській мові, проте є і посилання на переклади (зокрема, на російську мову).
Основними віхами на шляху розвитку стандартів HTML можна вважати ухвалення стандартів HTML 1.2, HTML 2.0, HTML 3.2, HTML 4.0.
Версії:
RFC 1866 – HTML 2.0, схвалений як стандарт 22 вересня 1995 року;
HTML 3.2 – 14 січня 1996 року;
HTML 4.0 – 18 грудня 1997 року;
HTML 4.01 (незначні зміни) – 24 грудня 1999 року;
ISO/IEC 15445:2000 (так званий ISO HTML, заснований на HTML 4.01 Strict) 15 травня 2000 року.
Кожен стандарт, що знов приймається, надає в розпорядження web-майстра нові можливості, що дозволяють зробити HTML-документ ефективним і зовні привабливим [15].