Таким чином, в осмисленні релігії Делез досліджує, насамперед, її психологічні детермінанти, приділяючи пильну увагу прояву в ній несвідомих сил людської психіки. Делез досліджує як народжуються релігійні міфи, вбачаючи в них і в породжувані ними ілюзіях джерело страждань людини. Філософ призиває розрізняти те, що походить від міфу й поневолює людину, від того, що походить від природи й для неї, згідно Делеза, благотворно. Філософ відмовляється від абстрактних понять християнської метафізики, повідомляючи їх конструктами мови, і пропонує прочертити особливе поле філософствування - "план іманентності", у якому, з погляду Делеза, можливе створення концептів, які дозволяють вийти за межі устояних у західно-європейській метафізиці змістів і способів організації мислення, а також вироблених у західно-європейській культурі правил громадського життя. Делез намагається дати оригінальне осмислення релігії, проголошуючи сумнівні постулати тотожності "матеріалізму й ідеалізму", "раціоналізму й сенсуалізму", "плюралізму й монізму" і нерідко звертаючись до ідей натуралістичної й атеїстичної традиції у філософії.
У результаті здійсненого дослідження ми прийшли до висновку, що постмодернізм являє собою сукупність соціально-політичних, науково-теоретичних, філософських, художньо-естетичних, теологічних уявлень, які важко звести в один культурний напрямок. Проте, про постмодернізм можна говорити як про своєрідний культурний феномен, який пройшов тривалу фазу формоутворення, починаючи приблизно із часу закінчення другої світової війни й до початку 80-х років ХХ століття, коли постмодернізм придбав статус філософського поняття й одержав широке осмислення.
Аналіз філософських вчень ряду постмодерністів привів нас до висновку, що їхнє відношення до релігії в значній мірі визначається особливостями їхнього світогляду. У якості основного філософсько-світоглядного принципу, прийнятого постмодерністами, можна назвати проголошену уперше Ж.Ф.Ліотаром відмову від загальних положень, організуючих знання, і проголошення плюралізму, який виправдовує співіснування локальних, конкуруючих між собою теорій, побудованих на принципово різних світоглядних підставах.
У дослідженій літературі по постмодерністській філософії в відношенні до релігії можна виділити дві основні течії: релігійну й поза конфесійну. Представники першої виходять із тези про неможливість існування ціннісних установок поза релігійною свідомістю. Вони визнають споконвічний зміст буття, який походить від Абсолюту як причини світу, думаючи при цьому, що він проявляється в мінливій, лінгвістично невимовній формі й осягається містичною інтуїцією. Визнання єдності буття й початковості змісту суперечить проголошуваній цими мислителями установці на плюралізм, що припускає співіснування по-різному орієнтованих світоглядних концепцій.
Розглянуті нами в магістерській роботі представники релігійної течії (Д.Р.Гриффін, Х.Сміт) лише почасти приймають установки постмодерністської філософії, тому що вони не зовсім погоджуються зі змістом їх концепцій. Представники поза конфесійного напрямку відмовляються від уявлення про єдність, як субстанціональної властивості реальності й заперечують існування споконвічного змісту. Вони релятивізують уявлення про зміст, розглядаючи приватні змісти, які постійно змінюють один одного і не зводяться до єдності. Сутність буття, на їх погляд, є лінгвістично невимовною і ця сутність смутно вловлюється в добутках представників авангардного мистецтва. Вони визнають можливим існування цінностей поза релігійним світоглядом і нерідко у своїх поглядах схиляються до матеріалістичної і атеїстичної філософської традиції, переглядаючи її у відповідності зі своїми завданнями.
Представники поза конфесійного напрямку будують концепції, близькі до середньовічних версій негативної теології (Ж.Батай, Ж.Ф.Ліотар, Ж.Дерріда ) або пропонують особливі позарелігійні форми організації життя (Ж.Бодрійяр, М.Фуко, Ж.Делез), протиставляючи їх приписанням традиційних релігій і, насамперед, християнству.
У результаті магістерського дослідження ми виявили, що історико-філософські джерела постмодернізму Ж.Делеза й інших представників поза конфесійного напрямку виявляються, у першу чергу, в античній натуралістичній традиції, творчості представників французького Просвітництва й у філософії Ніцше. Постмодерністи засвоїли і трансформували ряд ідей цих філософів відповідно до їх уявлень про необхідність перегляду раціоналістичної філософської традиції й опираються на них у критиці традиційних релігійних уявлень і в конструюванні власних псевдорелігійних концепцій.
Розглянувши спеціально відношення до релігії Ж.Батая й Ж.Делеза, ми прийшли до висновку, що на відміну від традиційних релігій і атеїстичних навчань ці філософи пропонують своєрідний позарелігійний світогляд, який припускає інтенсифікацію людського життя, неможливого в рамках існуючих соціальних і релігійних обмежень. Батай пропонує звернутися до "внутрішнього досвіду", в екстатичному переживанні якого стираються границі між реальністю й ілюзією, життям і смертю, і людина знаходить свою природу, яка втрачається по мірі розвитку суспільства. Ж.Делез відстоює цінності "культурного номадизму", які існують у межах мікрогруп, які поєднують людей самосвідомістю без коріння. Об'єднання людей у мікрогрупи, з точки зору філософа, здатне перебороти насадження єдиної, загальнообов'язкової, у тому числі й релігійній ідеології. Таким чином, ми прийшли до висновку, що відношення постмодерністської філософії до релігії визначається, у значній мірі, світовідчуванням сучасної людини, яка втомилася від конфліктів і насильства, які стали звичними в сучасному суспільстві. Постмодерністи не погоджуються з будь-якими формами насильства й протистояння, відстоюючи ідеологію плюралізму й толерантності. Вони виступають за волю й захист всіх лояльних форм самовизначення й об'єднання людей.
Проте, слід зазначити, що постмодерністські тенденції, які виражаються в прагненні до деідеологізації й ірраціоналізації культури, можуть привести до повного хаосу й анархії. Щоб запобігти крайнім формам, у які вони можуть трансформуватися, необхідно цілісне вивчення сучасної епохи і її глобальних тенденцій, що одержали своєрідне вираження в постмодерністському трактуванні релігії.
Список використаних джерел та літератури:
1. Автономова Н.С. Археология знания // Современная западнаяфилософия: Словарь / Сост.: Малахов В.С., Филатов В.П. - М.: Политиздат,1991. 414 С. — С.27-28;
2. Автономова Н.С. Возвращаясь к азам. Постмодернизм и культура.Материалы "круглого стола" // Вопросы философии. М., 1993. №3. — С.17-22;
3. Автономова Н.С. Деррида Ж. // Современная западная философия:Словарь / Сост.: Малахов В.С., Филатов В.П. - М.: Политиздат, 1991. 414 С. — С.89;
4. Автономова Н.С. Фуко М. // Современная западная философия:Словарь / Сост.: Малахов В.С., Филатов В.П.- М.: Политиздат, 1991. 414 С.— С.361-363;
5. Батай Ж. Литература и зло. Сборник статей / Пер. с франц., авт.134предисл. Н.Бунтман. - М.: изд-во МГУ, 1994. 166 С;
6. Батай Ж. Процесс Жиля де Рэ / Пер. с франц. Желудевой //Метафизические исследования. Вып.5. Культура. – Спб.: Алетейя, 1998.— С.245-275;
7. Батай Ж. Теория религии. Литература и зло / Пер. с франц.Ж.Гайковой, Г.Михалковича. – М.: Современный литератор, 2000. 352 С;
8. Бауман З. Философия и постмодернистская социология.Постмодернизм и культура. Материалы "круглого стола" // Вопросыфилософии. М., 1993. №3. —С.46-61;
9. Бодрийяр Ж. Прозрачность Зла / Пер. с франц. Л.Любарской,Е.Марковской. – М.: Добросвет, 2000. 258 С;
10. Бодрийяр Ж. Система вещей / Пер. с франц.С.Зенкина. – М.:Рудомино, 1995.- 173С;
11. Вайнштейн О.Б. Философские игры постмодернизма // Апокриф.М., 1992. №2. — С.12-31;
12. Вейн П. Фуко: революция в историографии // Новое литературноеобозрение. М., 2001. №49. — С.10-20;
13. Визгин В.П. М.Фуко – теоретик цивилизации // Вопросыфилософии. М., 1995. №4. — С.116-127;
14. Галкин Д.В. Бодрийяр Ж. // Современная западная философия:Словарь / Сост.: Малахов В.С., Филатов В.П. - М.: Политиздат, 1991. — С.114-117;
15. Гараджа А.В. Ж.Бодирийяр. // Современная западная философия:Словарь / Сост.: Малахов В.С., Филатов В.П.- М.: Политиздат, 1991. 414 С.—С.44-45;
16. Горичева Т.М. Православие и постмодернизм. - Л.: изд-воЛенинградского университета. 1991. 63 С;
17. Грицанов А.А. Батай Ж. // Новейший философский словарь: 2-еиздание, переработ. и дополн. – М.: Интерпрессервис; книжный ДОМ. 2001.1280 С.— С.74-75;
18. Грицанов А.А. Делез Ж. // Новейший философский словарь: 2-еиздание, переработ. и дополн. – М.: Интерпрессервис; книжный ДОМ. 2001.1280 С. — С.295-300;
19. Грицанов А.А. Деррида Ж. // Новейший философский словарь: 2-еиздание, переработ. и дополн. – М.: Интерпрессервис; книжный ДОМ. 2001.1280 С. — С.304-307;
20. Грицанов А.А. Лиотар Ж.-Ф. // Новейший философский словарь: 2-е издание, переработ. и дополн. – М.: Интерпрессервис; книжный ДОМ. 2001.1280 С.— С.558-560;
21. Грицанов А.А. Можейко М.А. Фуко М. // Новейший философскийсловарь: 2-е издание, переработ. и дополн. – М.: Интерпрессервис; книжныйДОМ. 2001. 1280 С. — С.1118-1124;
22. Делез Ж. Логика смысла / Пер. с франц. Свирского Я.И. – Москва:Раритет; Екатеринбург: Деловая книга, 1998. 472 С;
23. Делез Ж. По каким критериям узнают структурализм? / Пер.Соколовой Л.Ю. // Метафизические исследования. Вып.5. Культура. – Спб.:Алетейя, 1998.— С.275-288;
24. Дичев И. Шесть размышлений о постмодернизме // Сознание всоциокультурном измерении / АН СССР. Ин-т философии. Отв. ред.В.П.Филатов, В.А.Кругликов. – М., 1990.— С.34-41;