Податкова політика також не сприяє рішенню екологічних проблем і розвитку эколого-ориентированного бізнесу. Податковий тягар на підприємства надзвичайно велико, що змушує підприємства орієнтуватися насамперед на короткострокові завдання виживання. Зараз до 90 відсотків прибутку підприємств вилучається в підприємства у вигляді податків і інших відрахувань. Цей фактор, а також депресія, деградація основних фондів і т.д. приводять до того, що близько 90 відсотків російських підприємств збиткові або малорентабельні. У цих умовах зрозуміле прагнення підприємств мінімізувати свої природоохоронні витрати для виживання в умовах переходу до ринку. Очевидно, що в умовах конкуренції, масових банкрутств, жорсткості фінансової ситуації для підприємств однієї з перших жертв боротьби за існування стане природа. Підприємства прагнуть усіляко заощаджувати на природоохоронних мірах, придбанні екологічного встаткування, тому що екологічні витрати не збільшують випуск основної продукції. Ховаються викиди й скидання забруднюючих речовин, поховання відходів для того, щоб уникнути плати за них, штрафів і т.д.
Ця тенденція підтверджується даними Міністерства охорони навколишнього середовища й природних ресурсів. За останні два роки чотири тисячі підприємств, контрольованих природоохоронними органами, збільшили в 1,5 рази викид забруднюючих речовин.
У цих умовах доцільно - що підтверджує світовий досвід - створення сприятливого податкового клімату для эколого-ориентированной діяльності.
Кредитно-грошова політика також сприяє збереженню антиекологічних тенденцій в економіці. В умовах високої інфляції переважна більшість банківських операцій доводиться на короткі торговельні й фінансові угоди (95 відсотків активних банківських операцій), що практично позбавляє економіку інвестицій у перспективний розвиток, радикальну структурну ресурсосберегающую перебудову. Аналогічний вплив має й надзвичайно висока дисконтна ставка (до 200 відсотків), що робить невигідним інвестування довгострокових або повільно, що окупаються проектів, у число яких входять багато природоохоронних проектів.
Для экологизации економіки й підтримки бізнесу на цьому напрямку в істотних змінах бідує зовнішньоторговельна політика, вся система тарифів, мит і інших торговельних бар'єрів. При нерозвиненості галузі екологічного машинобудування в країні багато екологічних програм, у тому числі й міжнародні екологічні проекти, мають потребу в імпорті природоохоронного встаткування. Тим часом, зараз система російських мит на ввезене встаткування надзвичайно утрудняє реалізацію природоохоронних програм. Накладаються величезні податки на ввіз з-за кордону встаткування екологічного призначення. У тому випадку, якщо екологічний проект має потребу в імпортному устаткуванні, від чверті до третини витрат може піти на мита й інші податки. Тим самим ставиться бар'єр на шляху інвестицій в охорону навколишнього середовища.
На експортно-імпортні потоки також істотно впливає інфляція. Швидке знецінення національної валюти в Росії приводить до стимулювання експорту, що практично на 80 відсотків складається з первинних природних ресурсів.
В умовах переходу до ринкової економіки в число більше спеціальних механізмів і інструментів, орієнтованих насамперед на природоэксплуатирующие галузі, первинний сектор економіки, а також на регулювання природоохоронної сторони діяльності в інших галузях, входить досить широке коло потенційно ефективних еколого-економічних регуляторів. Тут і платність природокористування, створення системи пільг, субсидій, кредитів для природоохоронної діяльності, продаж прав (дозволів) на забруднення, штрафування діяльності, що наносить збиток навколишньому середовищу, створення ринку екологічних послуг і багато чого іншого. Багато хто із цих економічних механізмів, надзвичайно важливих для розвитку бізнесу, можуть бути створені на регіональному рівні, навіть якщо на федеральному рівні таких механізмів немає або вони слабко діють. Зараз у розвинених країнах миру існує більше 80 економічних інструментів у використанні природних ресурсів і охороні навколишнього середовища. У Росії окремі регулятори платності природокористування використовуються з 1991р.
З позиції экологизации економіки мають потребу у своєму коректуванні й традиційні показники економічного розвитку й прогресу - такі як дохід на душу населення, валовий національний продукт та ін. Такий підхід найчастіше ставить у нерівне положення розвиток бізнесу, наприклад, в області видобутку енергетичних ресурсів, з одного боку, і в області енергозбереження, - з іншої. Тим часом за значним ростом традиційних економічних показників може ховатися деградація природи, можливість різкого падіння цих показників у випадку швидкої деградації природних ресурсів і навколишнього середовища.
У цьому плані становлять інтерес наступні показники: індекс гуманітарного розвитку (Human Development Index), запропонований ООН, і індекс стійкого економічного добробуту (Index of Sustainable Economic Welfare), запропонований Г. Дали й Дж. Коббом (Herman Е. Daly and Jonn В. Cobb). Перший являє собою агрегатний показник, що розраховується на основі характеристик тривалості життя, рівня знань і рівня оволодіння ресурсами, необхідними для нормального життя. Другий - є досить комплексним показником, що враховує витрати екологічного характеру, пов'язані з нераціональним господарюванням.
Розрахунки по індексі стійкого економічного добробуту в США показали протилежні тенденції зміни цього індексу й показника ВНП на душу населення в 80-е рр. - зменшення першого, що відбиває екологічну деградацію, при значному росту другого. На думку Г. Дали "поки мірою людського добробуту залишається ВНП, на шляху змін існують величезні перешкоди.
Ринок бачить тільки ефективність, він не пристосований почувати справедливість або стійкість".
Для Росії і її регіонів орієнтація на традиційні економічні показники в найближчій перспективі може мати негативні наслідки. Трохи перебільшуючи, швидше всього росту цих показників можна домогтися, швидко викачавши з надр нафта, газ, добуваючи руду й вугілля поверхневим способом, вирубавши лісу та ін., що, на жаль, деякою мірою зараз і відбувається. Екологічні наслідки такої політики будуть самими катастрофічними. Наприклад, прийняті енергетичні програми, розвиток атомної енергетики, орієнтація на збільшення видобутку корисних копалин дозволять підвищити валовий внутрішній продукт. Однак очевидні й надзвичайно негативні екологічні наслідки такого курсу для багатьох регіонів країни. В економіці необхідна орієнтація на кінцеві результати, а не на проміжні валові показники. Але традиційні показники економічного росту в. цьому випадку можуть бути гірше в порівнянні із цими показниками при екстенсивному природоемком розвитку.
Стабілізація екологічної ситуації в Росії багато в чому залежить від ефективності проведених у країні економічних реформ, їхньої адекватності цілям формування стійкого типу розвитку російської економіки. І тут надзвичайно важливі заходи щодо створення за допомогою ефективних ринкових інструментів і регуляторів сприятливого клімату для розвитку всіх сфер бізнесу, що сприяє экологизации економіки.
Список літератури
1. В.И. Кормилицын, М.С. Цицкишвили, Ю.И. Яламов “Основи екології”, Москва, 1997р.
2. П.М. Нестеров, А.П. Нестеров “Економіка природокористування й ринок”, Москва, 1997р.
3. Т.Г. Пыльнева “Природокористування”, Москва, 1997р.
4. “Національний форум “Екологія й економіка Росії”-1995. Екологія. Економіка. Бізнес.” Москва, 1995р.
5. Р.А. Новиков “Про механізм регулювання навколишнього середовища від забруднення” Москва, 1991р.
6. Проект дистанційного екологічного моніторингу ЗГНКМ. 1993-1996 р.