Величезна шкода рельєфу, земельним ресурсам, ґрунтовим водам заподіюють розробки кар'єрів будівельних матеріалів - піску, граніту, лабрадориту, вапняку (у Житомирських, Вінницької, Дніпропетровський, Кіровоградської областях).
Сільськогосподарське виробництво в Україні сьогодні значно негативнее, чим кілька десятків років тому, впливає на природне навколишнє середовище, через нераціональну організацію меліоративних робіт і необґрунтоване, технологічно не витримане використання мінеральних добрив і ядохимикатов, а також недбале їхнє зберігання й транспортування. Природне середовище забруднюється з'єднаннями азоту, фосфору, калію, радіоактивними елементами ( останні є домішками у фосфорних мінеральних добривах), важкими металами ( міддю, цинком, свинцем, значні перевищення ГДК яким виявлені в 1992-93 р. в 5% сільськогосподарській продукції), залишками гербіцидів симтриазиновой групи. З 170 пестицидів, які застосовуються в Україні, 49 особливо небезпечні. Останнім часом мало місце також використання токсичних пестицидів, які завозяться в Україну західними фірмами й заборонені для використання на Заході.
Обсяги пестицидів і мінеральних добрив, які попадають на поля України становлять більше 90 000 тонн і 4,5 млн. тонн відповідно. Площа земель, забруднених стійкими хлорорганичными препаратами становить близько 8 мільйонів га, на декількох сотнях тисяч га їхній зміст значно перевищує ГДК.
Дуже напружена екологічна ситуація навколо ( у радіусі декількох кілометрів) більших тваринницьких комплексів України. Найбільші з них продуцируют щодоби 2-3 тис. тонн екскрементів, які ці господарства не встигають переробити. У результаті їхнього розпаду й гниття виділяються більші маси аміаку, азоту, сірководню, органічних кислот, шкідливих мікроорганізмів, які забруднюють навколишнє середовище й стають причинами хвороб, епідемій, загибелі в ґрунтових водах, ріках і ставках риби, цілих биотических груп. На кілометри навколо комплексів повітряними масами розноситься сморід, патогенні мікроорганізми, гельмінти.
Особливо загрозливої для землеробства є посилена антропогенною діяльністю ерозія ґрунтів, особливо в лісостеповій і степовій зонах. Більше 4 млн. га орних земель уражено дефляцією ґрунтів. Курні бури, які за останні 100 років виникали в лісостеповій зоні України 23 рази, а за останні 40 років 16 разів, знесли мільйони тонн родючих ґрунтів у Луганських, Донецьких, Запорізьких, Дніпропетровських, Херсонської областях і в Криму. В 1960 році курними бурами був охоплений весь південь України, площею близько 5 млн. га, при цьому в Криму, Запорізькій і Херсонській областях повністю знищені посіви на площі близько 5 тис. га. Розвиток курних бур є причиною деградації ґрунтів через їхнє активне виснаження й неправильні агротехнічні дії.
Перехімізація сільського господарства України, що привела до нагромадження в ґрунтах, продуктах харчування, воді шкідливих для здоров'я людей і тварин, а також рослин хімічних елементів і з'єднань ( нітратів, нітритів, важких металів, пестицидів) стала причиною розвитку ще одного негативного явища - втрати рекреаційних ресурсів. Через значне забруднення більші площі рекреаційних зон, особливо в південних районах України, де зосереджене до 30% усього курортно-рекреаційного фонду, почали втрачати свої рекреаційні функції ( Приазов'я, Одесщина, Крим)
Величезна шкода ґрунтам заподіює використання важкої сільгосптехніки на полях, що регулярно переущільнює землю, значно знижуючи її рыхлость, насиченість повітрям, активність обмінних біохімічних процесів.
Варто також акцентувати увагу на екологічній ролі транспорту й особливостях транспортного забруднення в Україні. Транспортна мережа в Україні досить густа, кількість і активність автотранспорту в містах дуже високе, і шкоди навколишньому середовищу він заподіює досить. Основними причинами є застарілі конструкції двигунів, характер палива, погана організація руху, особливо в містах, у на перехрестях вулиць, мостопереходах. У відпрацьованих газах, що викидаються нашими автомобілями виявлено до 280 різних шкідливих речовин, серед яких особливу небезпеку представляють бензопирены ( канцерогенні речовини, у мільйон разів ядовитее, чим вигарний газ), оксиди азоту, свинець, ртуть, альдегіди, оксиди вуглецю й сірки, сажа, вуглеводні.
Автотранспорт на перевезення одного й тог же вантажу вимагає в 6,5 разів більше палива, чим залізничний, і в 5 разів більше, ніж водний. А в Україні налічується більше мільйона вантажних автомобілів і більше 3 мільйонів легкових автомобілів і кожний з них щорічно спалює від 12 до 30 тн високооктанового російського бензину, збагаченого свинцем ( до 0,36 г/л). Треба помітити, що токсичність відпрацьованих газів наших дизельних двигунів набагато вище, ніж від карбюраторних, оскільки ці гази містять оксиди вуглецю, диоксиды азоту й сірки, а також саджу ( до 16-18 кг із кожної тонни ДТ). В 1992-93 р. викиди забруднюючих речовин автотранспортом становили близько 5,5 млн. тн. у рік ( 39% від усього обсягу викидів в Україні). Від транспортного забруднення газами й шумом страждають всі міста України, особливо великі. Частка забруднення повітря від автотранспорту в деяких великих містах України становить від 40 до 80 % загального забруднення.
Залізничний транспорт чистіше, з екологічної точки зору, особливо електричний. Стало проблемою тільки лише сильне забруднення полотна залізниць шириною в кілька метрів по обох сторони від шляхів і самих шляхів нечистотами з вагонних туалетів. У всіх цивілізованих країнах туалети пасажирських вагона обладнані спеціальними ємностями, і нечистоты не викидаються назовні. Екологічні й медичні дослідження виявили, що останнім часом , особливо в теплу пору року вищевказане забруднення шляхів нечистотами й продуктами їхнього розпаду стало причиною захворювання значної кількості пасажирів і працівників залізниць різними захворюваннями шлунково-кишкового тракту й легенів.
Відчутна екологічна шкода заподіює Дніпру з його водоймищами, Дунаєві, Дністру, а також Чорному й Азовському морям водний транспорт. У першу чергу звичайно через недотримання правил перевезення й перекачування нафтопродуктів, аварій, очищення танкерів, шумо-вібраційного впливу, створення хвиль, що руйнують береги водоймищ.
Все більшою екологічною проблемою міст України, особливо більш і курортних стає проблема очищення різних комунальних відходів - побутова й промислових, переробка цих відходів. Щорічно у водні об'єкти України скидається близько 4 млрд. м3 забруднених стоків. Існуючі теоретичні методи очищення в стані очистити стічні води на 90-95%, але на практиці цього ніколи не відбувається. У найкращому разі очищення виробляється на 70-75%, і те далеко не скрізь. Причина все та ж - застаріле очисне обладнання або взагалі його відсутність, аварії. Оскільки організація ефективного очищення стічних вод, не тільки в нас, а й в усьому світі вимагає великих капіталовкладень і витрат, то нам у найближчі рік сподіватися на поліпшення ситуації не доводиться.
Останнім часом в Україні активізувалися екзогенні геологічні процеси - зсуви, селі, змиви, ерозія поверхні, карстоутворення, оврагообразование, засолення ґрунтів - спровоковані антропогенною діяльністю. На деяких ділянках ці процеси активізувалися більше, ніж в 2-4 рази ( високі береги водоймищ на Дніпрі, узбережжі Чорного моря в Одеській області, Південний берег Криму.). На 60 % території України розвиваються процеси карстоутворення, у тому числі майже половина випадків - відкритий карст, особливо в Криму, на Поділлі, у Миколаївській області, де близько до поверхні залягають вапняки. На 50% освоєних площ схилів розвиваються зсуви ( Крим, Закарпаття, Одеса)
У Полісся мають місце процеси підтоплення, на півдні України близько 25% ґрунтів страждають від засолення, заподіяного неправильним зрошенням. Антропогенна діяльність уздовж Чорноморського й Азовського узбережжя супроводжується активізацією морської абразії берегів.
Майже на 70% території України значно знизилася сейсмоустойчивость ґрунтів і гірських порід, особливо на півдні, у Донбасі, Прикарпатті, чому благоприятствовало поява тисяч шпар, шахт, кар'єрів. Неблагополучна сейсмологічна обстановка й у районі Чорнобильської АЕС, де за рахунок комплексу природних і техногенних факторів зниження сейсмічної стійкості максимально. Те ж саме характерно й для району Ровненской АЕС. Техногенні фактори в межах зони впливу цих АЕС можуть підсилити землетрус на 1-1,5 бала, тобто довести його силу до 5-7 балів по шкалі Ріхтера.
Яскравими ілюстраціями характеристики сучасного екологічного стану України можуть бути ще кілька фактів, узятих з документів Минприроды й Міністерства охорони здоров'я України. До другої світової війни Українське Полісся було одним з найбільше екологічно благополучних районів Європи, славилося чистим, повними життям лісами, ріками, чудесними озерами, грибами, ягодами, рибою, звіром, унікальними представниками флори й фауни, яких не було більше ніде у світі. Сьогодні Полісся - один з регіонів з найбільш загрозливою екологічною ситуацією в Україні й у Європі, де активна вирубка лісів, необґрунтовані обсяги осушення боліт, видобутку торфу, найсильніше забруднення хімічними препаратами сільськогосподарських угідь, промислове забруднення, негативні наслідки розробки гранітних кар'єрів, і нарешті жорстокий ядерний удар Чорнобильської катастрофи привели до критичного екологічного стану. У вкрай неблагополучному стані перебуває Київське водоймище, донні відкладення якого й водних організмів перенасичені радіонуклідами.