Іншу групу становили злочини проти власності. Крадії і перекупники краденого у приватних осіб суворо каралися, але особливо охоронялася, про що вже йшлося вище, власність палацу чи храму. Всупереч загальному правилу, такий склад злочину, як посягання на власність палацу чи храму, був сформульований у § 6 законів Хаммурапі в абстрактній формі: «Якщо людина вкраде надбання бога або палацу, то цю людину належить убити; а також того, хто прийме з її рук вкрадене, належить убити»[47].
До майнових злочинів, крім крадіжки і грабежу, належали зняття з раба знаків рабства, про що свідчать § 226: «Якщо цирульник без відома господаря раба зголить рабський знак не свого раба, то цьому цирульнику належить відрізати пальці» і § 227: «Якщо людина обмане цирульника і той зголить рабський знак не свого раба, то цю людину належить вбити і закопані у його воротах; цирульник має поклястися: «Я зголив не- умисно», і бути звільненим від відповідальності»[48]; пошкодження і знищення чужого майна, зокрема затоплення через недба- ііси» чужого поля водою зі свого арика чи греблі, про що свід- ч.пь § 53: «Якщо людина полінується укріпити греблю свого поля, і внаслідок того, що гребля не була укріплена нею, в його греблі станеться прорив, а водою буде затоплена оброблена земля общини, то людина, в греблі якої стався прорив, повинна відшкодувати хліб, який вона знищила» і § 54: «Якщо вона не може відшкодувати хліб, то належить віддати її та її рухоме майно за срібло, і цс срібло мають поділити між собою люди обробленої землі общини, хліб яких знесла вода»[49].
Третя група — це злочини проти сімейних устроїв: крово- змішування, невірність дружини, про що свідчить § 129: «Якщо дружину чоловіка застануть лежачою з іншим чоловіком, то їх належить зв'язати і кинути у воду. Якщо господар дружини збереже життя своїй дружині, то й цар збереже життя своєму рабу»; її розбещена поведінка, про що свідчать § 143: «Якщо вона недоброчесна, ходить з дому, розоряє свій дім, ганьбить свого чоловіка — цю жінку слід кинути у воду»[50] і § 130: «Якщо чоловік зґвалтує дружину людини, яка ще не займана і живе у будинку свого батька, і ляже на її ложе, а його схоплять, то цього чоловіка належить вбити; ця жінка звільняється від відповідальності»; викрадення і підміна дитини, про що зазначається у § 14: «Якщо людина вкраде малолітнього сина людини, то її належить вбити»[51]; а також втеча жінки від чоловіка; переховування втікачки; вивезення заміжньої жінки тощо. Визначаючи покарання за цю групу злочинів, враховували не тільки соціальне становище злочинця і потерпілого, а й їх стать, сімейний стан.
Тема 2. Суспільно-політичний устрій і право Стародавньої Індії
1. Історичні умови виникнення рабовласницької держави і права в Індії та основні джерела для вивчення цього періоду («Веди», матеріали епічних оповідей «Махабхарати» і «Рамаяни»),
2.Державний устрій в імперії маурьїв.
3. Основні риси права Стародавньої Індії.
3.1. Загальна характеристика законів Ману.
3.2. Регулювання майнових відносин за законами Ману.
3.3. Регулювання шлюбно-сімейних відносин за законами Ману.
3.4. Злочини і покарання за законами Ману.
3.5. Судовий процес за законами Ману.
І. Історичні умови виникнення рабовласницької держави і права в Індії та основні джерела для вивчення цього періоду («Веди», матеріали епічних оповідей V «Махабхарати» і «Рамаяни»)
Дані сучасної науки свідчать про важливе історичне значення у давні часи однієї з найбільших країн світу — Індії, дозволяють установити витоки її цивілізації. Вже у другій половині III тис. до н.е. в Індії існувало рабовласницьке суспільство, відомою була писемність, було досягнуто відносно високого рівня культури.
І Іазва «Індія» походить від назви найбільшої річки на північному заході цієї країни. Давні індійці називали її^Сіндху; |це слово у давніх персів звучало — Хінду, а у давніх греків — Ін- дос. Країну, розташовану в басейні цієї річки і на схід від неї, у Європі вже в давні часи називали Індією (мовою хінді — Бха- рат). У самих же давніх індійців загальноприйнятої назви для цієї країни не було.
Розкопки в долині Інду рвідчать, що тут вже у III—II тис. до н е. існувала яскрава і самобутня цивілізація. У 20-х роках XX сі. тут було виявлено кілька поселень міського типу, що мали деякі схожі риси. Культура цих поселень була названа культу- рокі Харайпи. віл імені населеного пункту в провінції Пенджаб, поблизу якого було знайдене перше з цих міських поселень. Розкопки проводилися також у Мохенджо-Даро (провінція Спід), археологічне вивчення якого дало найбільш значні результати.
Розквіт культури Хараппи припадає на кінець НІ тис. до п. е. І Іоиередні етапи їх розвитку майже невідомі, оскільки найнижчі культурні шари основних поселень ще не досліджені. Можна припустити лише, що на початок III тис. до н.е. вже почався процес господарського освоєння долини Інду.
В Індії у другій половині II тис. до н. е. водночас із занепа- лом ллнньої цивілізації в долині Інду виникають і розвиваються класові суспільства в долині Гангу і на територіях, що при- лиіаіотьдо неї на півдні і південному заході. Розглядуваний перш і шліначався новими великими досягненнями у галузі ви- | н її ІІІІІ н і на і с творенням визначних пам'яток духовної культури.
го греблі станеться прорив, а водою буде затоплена оброблена земля общини, то людина, в греблі якої стався прорив, повинна відшкодувати хліб, який вона знищила» і § 54: «Якщо вона не може відшкодувати хліб, то належить віддати її та її рухоме майно за срібло, і цс срібло мають поділити між собою люди обробленої землі общини, хліб яких знесла вода»[52].
Третя група — цс злочини проти сімейних устроїв: крово- змішування, невірність дружини, про що свідчить § 129: «Якщо дружину чоловіка застануть лежачою з іншим чоловіком, то їх належить зв'язати і кинути у воду. Якщо господар дружини збереже життя своїй дружині, то й цар збереже життя своєму рабу»; її розбещена поведінка, про що свідчать § 143: «Якщо вона недоброчесна, ходить з дому, розоряє свій дім, ганьбить свого чоловіка — цю жінку слід кинути у воду»[53] і § 130: «Якщо чоловік зґвалтує дружину людини, яка ще не займана і живе у будинку свого батька, і ляже на її ложе, а його схоплять, то цього чоловіка належить вбити; ця жінка звільняється від відповідальності»; викрадення і підміна дитини, про що зазначається у § 14: «Якщо людина вкраде малолітнього сина людини, то її належить вбити»[54]; а також втеча жінки від чоловіка; переховування втікачки; вивезення заміжньої жінки тощо. Визначаючи покарання за цю групу злочинів, враховували не тільки соціаіьне становище злочинця і потерпілого, а й їх стать, сімейний стан.
[1] о (.ікони Хаммурапі про судовий процес
1 і арі і давньому Вавилоні ще не існувало поділу на кримінальний
і........... -іній процес. Розпочинався процес з ініціативи потерпілого.
' і "| " чім мани особисто з'явитися на судовий розгляд. Основними ми и суді були: клятва, показання свідків, письмові акти тощо.
II і ні процесуального права вимагали від суддів особистого 'і. ним ї ї ведення справи. Суддя оцінював показання сторін і свідків
III иріМп'ІНІИМ від їхнього голосу, кольору обличчя, жестів, погляду
...... і./і нчн-ішукалися ордалії(випробування). Суддя після прийнят-
іч і > 1111 > -11 н >і по справі не мав права його змінювати. Якщо він це
і... ми і..... іагпв штраф, який у 12 разів перевищував суму позову.
Ці і" Шіачаноси судове покарання за неправдиве свідчення.
[2] її (.ікони Хаммурапі про судовий процес
і іііродавньому Вавилоні ще не існувало поділу на кримінальний
і ні.... .ний процес. Розпочинався процес з ініціативи потерпілого.
■ 11 ............... м і п і особисто з'явитися на судовий розгляд. Основними
і...... ми п суді були: клятва, показання свідків, письмові акти тощо.
II і ...... роцссуального права вимагали від суддів особистого
... і. німі і.і ведення справи. Суддя оцінював показання сторін і свідків
і<І п11.і.і . ІШИМ від їхнього голосу, кольору обличчя, жестів, погляду її ін 1,1, т< покувалися ордалії (випробування). Суддя після прийнят-
. і .......... но справі не мав права його змінювати. Якщо він це
і... ......... їй пін штраф, який у 12 разів перевищував суму позову.
І її І.... пн я судове покарання за неправдиве свідчення.
[3] Див.: Хрестоматия по всеобщей историн государства и права. — М.. 1473. — С. 17.
[4] Див.: Там само. — С. 18.
[5] Дим Хрестоматия по всеобщеіі исторпи государства и права. — М., 1973. — С. 18.
[6] Див.: Хрестоматия по вссобщей истории государства и права. - М., 19Я4. — С. 22.
[7] Див.: Там само. — С. 17
[8] Див.: Там само. — С. ІЗ.
[9] Див.: Там само. — С. 14.
[10] 'Імм Ч|іс. мім.ним по всеобіцей истории государства и права. — М., 1984. — С. 19.