Мирослава, ж. до ч. Мирослав; від мир і слава; слов.[СУІ, с. 234-235] Роксоланою її прозвали в Світлоярську, хоч насправді була Мирослава. (П. Загреб. «Л. с.», С.155)
Олена(Олеля (Лейла)), ж.; гр. особ. ім. Helene< гр.helenos «світло», «сяйво», «полум’я смолоскипа» - світла, осяйна; рос. Елена, Алёна; рум. Elena; молд. Иляна; пол.. Helena; кан.[СУІ, С. 265] Чи то вживала вона це слово як своєрідну ритуальну формулу, чи в його справжньому рішучому значенні, чи внаслідок автоматизму мислення, виробленого в даному випадку не під впливом лінькувато-спокійного батька Щуся, а скоріше матері-циганки Лейли (світлоярівці звали її Олеля), - хоч якими мотивами керувалася Котя, виставляючи своє «відчепись» проти чоловічо-хло`пячої половини людства, але діяло воно досить недвозначно і. сказати б, в односторонньому порядку: всі од неї одскакували, як той горох з прислів’я від твердої стіни. (П. Загреб. «Л. с.», С.159)
Василь, ч.; гр. ім. Basileios<basileios “царський», «царствений»; пол. Bazyli; рум. Vasilie; угор. Laszlo; кан.[СУІ, С. 60] – А наш Василь і зовсім не їздив! – сміялися Щусі, раді, що перехитрили Самусів ще більше. (П. Загреб. «Л. с.», С.44) Василь Щусь завжди мав себе за головного в селі,як і Самусь, він навіть намагався доказати, що саме завдяки його предкам було названо село.Він завжди відчував себе головним, «царственним».
Дунька>Домініка, ж. до ч. Домінік; лат. ім. Dominicus<diesdominicus “день божий», «неділя» - належний богові; зап.[СУІ, С. 110] Не станеш же цілуватися, коли під хатою трактор гарчить на все село і люди сміються: «Вже Самусь у Дуньки!», «Вже в Наталки!», «Вже в Мотрі». (П. Загреб. «Л. с.», С.170)
Гнат>Ігнат ч.; д-рим. ім. Ignatius<д.-лат Egnatius; традиційне тлум.: лат. ignatus “невідомий», «незнайомий» - народжений вогнем; лат. in “не» і (д) natus «народжений» - не народжений; усі тлум. сумнівні; кан., рід.[СУІ, С. 90] Чи не найближче до істини підійшов найстаріший житель Світлоярськ столітній дід Гнат, який сказав просто й коротко: «Все ото нечиста сила казиться!» (П. Загреб. «Л. с.», С.178)
Марко гр.*; особове ім`я Markos; можливо, походить від лат. marcus – молоток або від marceo – бути в`ялим, млявим. Дехто вважає, що вона означає «народжений у марті (березні)».[ВІЛ, С. 75] Допитувався автор у свого знайомого поета-пісняра, чому той досі не добрав слів про тітку Лисичку, бо писав же колись і про Олену Хобту, і про Марка Озерного. (П. Загреб. «Л. с.», С.190)
Галина гр.*;galena – спокій, тиша; штиль на морі, тиха погода.[ВІЛ, С. 127] Педан, мав до цього відношення суто географічне (бо поле починалося коло його хати), але Педанова дружина Галинка – виробниче: не зійшло саме на її ланці. (П. Загреб. «Л. с.», С.194)
Свиридон гр.: spyris (род. Spuridos) – кошик.[ВІЛ, С. 97] Похвальна постійність, з якою пропоновано обрати Свиридона Карповича, ні в кого з карпоярівців не викликала протесту, що свідчить про їхнє моральне здоров`я, міцну згуртованість і одностайність. (П. Загреб. «Л. с.», С. 24)
Федот гр.; особове ім`я Theodotos; від theodotos – даний богами.[ВІЛ, С. 105] Щоб там сидів колгоспний ветфельдшер Федот Задорожній, який би засвідчив смерть Педанового півня? (П. Загреб. «Л. с.», С.201)
Дашко>Дарій гр.; Dareios – ім`я трьох царів стародавньої Персії 6-4 ст. до н. е.; можливо, від перс. dora – той, хто володіє.[ВІЛ. С. 55] Тут автор відчуває, що в своїх порівняннях Воскобойникової дільниці може дійти до цілої Австралії, тому тільки його протокол, який другого дня був переданий слідчому районної прокуратури Саламасі, а той, оформивши справу, мав доповісти прокуророві Дашку, який уже передав би її ( тобто справу і. звичайно ж, на Педана) судді Верещаці. (П. Загреб. «Л. с.», С. 206)
Дашунька>Дарина, Одарка ж., від ч. Дарій гр.; Dareios – ім`я трьох царів стародавньої Персії 6-4 ст. до н. е.; можливо, від перс. dora – той, хто володіє.[ВІЛ. С. 55] Шкіра в Дашуньки тонка (судини синьо просвічуються,мов ріки на карті), тепла, шовковиста, на губах – вічно смага, мовби палить дівчину щось усередині, тупуватий упертий ніс з нервово трепетливими ніздрями, і все в ній мовби кричить, гукає, радіє: погляньте на мене, я вродлива, вродлива! (П. Загреб. «Л. с.», С. 282)
Юхим, ч.; гр. особ. ім. Euthymos< гр. еuthymos«доброзичливий», «веселий», «спокійний», «бадьорий»; рос. Ефим, стар. Ефимий; рум. Eftimie; кан., рід.[СУІ, С. 410] Коли Юхим ішов селом, його завжди супроводжували бездомні пси або здичавілі нічийні коти. (П. Загреб. «Л. с.», С. 291) Оскільки Юхим дужн любив тварин, він для них нічого не жалів, навіть власних коштів. У тексті Юхим завжди був спокійниі і доброзичливим.
Ялосовета>Єлизавета, Лизавета, Лисавета,ж.; гр. ім.Elisabet<д.-євр. Eliseba “бог-моя клятва», «богом я клянуся»; кан.[СУІ, С. 129] Тітка Ялосовета ніколи не зазіхала і не посягала на то, що погано лежить. (П. Загреб. «Л. с.», С. 290)
Левко, Лев, ч.; гр. Leon «лев»; кан.[СУІ, С. 190] Він попросив у колгоспі бухгалтера Левка Левковича довідку про те, що ніби йому доручено організувати колгоспних спортсменів, а тоді тою довідкою домігся в районі призначення головою карпоярівського спорттовариства «Урожай». (П. Загреб. «Л. с.», С. 107)
Аналіз прізвищ, які використовувалися у романі П. Загребельного «Левине серце»
Лисичка – Мк. 1668: прізвище Liszicska – Виноградів. 1. Від антр. Лисиця + -ка. 2. Від назви гриба лисичка.[ПЗУ, С. 340] Де посіяли в холодне й зерно запліснявіло, де вимокло, де вивіяло вітрами, де виїли жуки-шкідники, де зжер луговий метелик, де витоптано, виїжджено безжальною технікою і бездушними трактористами, а в агронома болить серце за кожен корінчик, і земля стогне, плаче, мов орган, виграє, мов космічні оркестри, і тітка Лисичка, не думаючи, навіть не відчуваючи, вже мовби пускаючи в дію так звані нижні шари мислення, зненацька сягає вершин знання, за якими розкриваються їй велика істина і надія: ось вона тут, серед цих полів, вона вічна й безсмертна, вона не може й не має права вмерти ніколи, бо ніхто не посіє так, як вона, і ніколи не проросте без неї оце благородне зело, дикі трави проростуть і несіяні, а добрі злаки, які годують людство, не проростуть, не виростуть, не дадуть плоду, коли не буде на світі її самої, її рук, її невсипучості. (П. Загреб. «Л. с.», с. 190-191)
Левинець [Левиниць], - иця – Вл. 1715: кр. Jo/ Lewinecz – Рахів; 1787: прізвище Lewinec – це levens, що «гайдамака», «опришок», «грабіжник».[ПЗУ, С. 329] Він ріс напівсиротою, без батька, водночас немовби й маючи батька, який то з`являвся в діда Левенця, щоб показати свій годинник, велосипед, френч, землемірське причандалля і набрехати сім мішків, то зникав і через суд виплачував на Гришу аліменти, щол теж ніби перейняли характер того, хто їх посилав: то це були якісь там справді гроші, а то таке, тільки на сірники та мило – то два карбованці сорок копійок за місяць, то троячки. (П. Загреб. «Л. с.», С. 79)
Гайдук – Вн. 1575: Від заст. соц.- екон. терміна пізнього Середньовіччя гайдук. У народів Карп. – Дун. басейну пройшов складну семантичну еволюцію від угор. етн. через сейми «повстанець- партизан», «Угорський воїн – піхотинець», «воїн, який на власний розсуд воював проти турків», «поліцай в Угорщині», «опришок», «злодій», «волоцюга», «слуга», «гайовий», «доглядач». Крім цих значень, лексема гайдук уживалася й у ін. зн., як «солдат придворної охорони» (СУМ 16-17 ст. 6 182), «озброєний вартовий (Мат. до буков. 1 79, Гт43).У румунів та сербів вона також уживалася в кількох зн. Прізвища Hajduk, Hajdukovic популярні серед хорватів.[ПЗУ, С. 131] Таємницею лишилася ця Гайдукова туга за підоплічкою, надто ж беручи до уваги його нехідь до сорочок взагалі. (П. Загреб. «Л. с.», С. 86)
Самусь – Вл., Св., Пор. 1787: прізвище Samus – Н. Яблунька на Бойк. (ЙМ). Здр.-пестл. ч. ім`я Самусь від повного вар. Самійло (пор. імена такої ж структури Петрусь, Павлусь та ін.). Пор. ще 1648: Samuzin Mark – Голубине (Maksay 520).[ПЗУ, С. 502] З одного боку, він і сам, всупереч своєму вихованню і поглядам на життя, переконаний, що Самусеві справді треба було давно вже набити морду. (П. Загреб. «Л. с.», С. 11)
Чухалка>Чухайло – Бабичі, Коноплівці, Укр. регресивне утворення з суф. –алка, -айло від дієсл. чухати, тобто «терти, натирати».[ПЗУ, С. 615] Може, якби не до Вусті, то й пішов би і не порвалося б остаточно те, що зв’язувало сина з батьком, та коли почув про Чухалку, то вже вороття не було. (П. Загреб. «Л. с.», С. 76) Вустя-Чухалка відповідає тлумаченню прізвища. Її зате й прозвали «Чухалкою», бо вона завжди найдовше поралася по господарству.
Радульський>Радул: Прізвища з антропоосновою Радул-поширені в Румунії, Молдові та у півд. слов`ян. Давнє південнослов’янське ч. ім`я Радул, що з прикм. рад + -ул.[ПЗУ, С. 476] Це автор знав ще з школи, де вчитель математики Радульський вів шаховий гурток і головну увагу звертав на знання дебютів. (П. Загреб. «Л. с.», С. 141)
Давискиба – [давискипа] “скнара» ж.; - неясне; семантичне у своєму теперішньому пов’язанні словом давити і іменником мука (букв. «той, хто давить муку»), можливо, виникло з дієсловом давити і іменником, виникло з первісного *давимука, що могло скластися як контамінація кольок двох польських складних слів на позначення скнари-dusigrosz (букв. «дави гріш») і lizykrupa (букв. «лічикрупа»), звідки *давикрупа можливо й утворилося прізвище Давискиба.[ЕСУМ, Т.2, С. 8] Меткіші хлопці, збагнувши, що сам Давискиба однаково нічого не знає, торохкотіли йому будь-що, аби лиш не зупинятися. (П. Загреб. «Л. с.», С. 122)
Кнурець можливо походить від іменника кнур «самець свині» + суфікс – ель.[ЕСУМ, Т.2, С. 474] Взаємини між автором і Кнурцем на той час уже були суто приятельські, обидва називали один одного «старий», сміливо критикували один одного, давали поради, застерігали, коли треба, стримували від необачних учинків. (П. Загреб. «Л. с.», С. 46)