Курсова робота
на тему:
Місце Гоголя в російській літературі
ЗМІСТ
1. Життєвий шлях і творчість Гоголя.. 5
1.1. Роки юнацтва та перші творчі спроби. 5
1.2. Становлення та творчість Гоголя-романтика. 7
1.3. Гоголь як сатирик і мораліст. 11
2. Значення творчості Гоголя та його місце в російській літеРатурі. 19
2.1. Вплив світогляду Гоголя на його творчість. 19
2.2. Значення творчості Гоголя для суспільства і літератури. 23
Список використаних джерел.. 32
Твори великого російського письменника Миколи Васильовича Гоголя – одного з основоположників критичного реалізму в російській літературі – давно і міцно увійшли до скарбниці багатонаціональної російської і прогресивної світової культури.
Гоголя називають найзагадковішою фігурою в російській літературі. Загадковістю відмічений перш за все його життєвий шлях, починаючи з перших його кроків.
Гоголь належить до найулюбленіших письменників нашого народу. Белінський писав про нього: «Гоголь – великий талант, геніальний поет і перший письменник сучасної Росії»[1].
Н.Г. Чернишевський, визначаючи значення Гоголя як «батька російської прозаїчної літератури», висловив його значення: «За Гоголем залишається заслуга, що він перший дав російській літературі рішуче прагнення до змісту, і притому прагнення в такому плідному напрямі, як критичний»[2]. Разом з Пушкіним Гоголь поклав основу тій школі, з якою в російській літературі починається справжній розквіт реалізму.
4 березня 2002 р. виповнилося 150 років з дня смерті великого російського письменника Миколи Васильовича Гоголя.
За цей час, починаючи із статей В. Г. Белінського і аж до останніх робіт істориків літератури, про творчість Гоголя написано багато. І проте деякі важливі питання вивчення його творчості залишаються не цілком вивченими.
Основне питання вивчення творчості великого письменника, що дав широкі в своєму художньому блиску картини російського суспільного життя, – це питання про зв'язок його творчості з сучасною епохою.
Актуальність обраної теми курсової роботи полягає в тому, що творчість Гоголя перш за все необхідно зрозуміти як своєрідне віддзеркалення певного історичного моменту в національному розвитку Росії. Саме дослідивши це питання, ми можемо зробити висновок про місце Гоголя в російській літературі.
Метою роботи є обґрунтування причин та умов, які обумовили настільки суттєве значення творчості М.В. Гоголя та його місце в російській літературі.
Для досягнення мети було визначено наступні завдання:
1. Прослідкувати становлення Гоголя як особистості та його перші творчі спроби;
2. Визначити особливості творчості Гоголя-романтика, Гоголя-сатирика і Гоголя-мораліста;
3. Проаналізувати вплив світогляду Гоголя на його творчість;
4. Визначити значення творчості Гоголя для суспільства і літератури.
Об’єкт курсової роботи: місце Гоголя в російській літературі.
Предмет роботи: творчість Гоголя.
Курсова робота складається з 34 сторінок, при її написанні було використано 26 літературних джерел. Основну літературну базу роботи складають праці таких авторів як, безперечно, сам М.В. Гоголь, а також Анненков П.В., Антокольський П.Г., Белінський В.Г., Бочаров С.Г., Виноградов В.В., Герцен А.І., Калінін М.І., Манн Ю.В., Мазуркевич А., Поспєлова Г.Н., Соколова Б.В,, Труйся А., Чернишевського М.Г. та інших.
1. Життєвий шлях і творчість Гоголя
1.1. Роки юнацтва та перші творчі спроби
Микола Васильович Гоголь народився 20 березня (1 квітня) 1809 р. в селі Великі Сорочинці Полтавської губернії (нині Полтавської області). Його батько – В.А. Гоголь-Яновський був небагатим поміщиком, маловідомим автором декількох комедій, написаних на українській мові. Однак Гоголь надав творам свого батька настільки велике значення, що «по приїзду до Петербурга мав намір пристроїти їх і на столичній сцені»[3].
Точну дату народження Гоголя довгий час не знали – називалося то 19 березня 1809 р., то 20 березня 1810 р. Лише майже через сорок років після смерті письменника з публікації метричної виписки стало відомо, що він побачив світ 20 березня 1809 р. По новому стилю виходить – 1 квітня; це дало підставу Володимиру Набокову закінчити свою книгу про Гоголя ефектною фразою: «Те, що Гоголь народився 1 квітня, це правда». Фраза натякає на те, що все подальше життя Гоголя пройшло як би під знаком першоквітневої містифікації… Ну якщо і не все життя, то багато його подій...[4]
Сім'я, в якій ріс майбутній письменник, була рядовою поміщицькою сім'єю, родовитою, але не знатною, досить заможною, хоч і небагатою, такою, що має культурні і, зокрема, літературні запити, але що не відноситься до дворянської інтелігенції у власному сенсі.
Побутове середовище, що оточувало юного Гоголя, було консервативне, релігійне та патріархальне. Інтереси поміщицького господарства, в якому всі велику роль стали грати гроші, інтереси до чиновницької служби, що дає підмогу до кріпосницьких доходів, в ній, мабуть, панували неподільно.
На відміну від Грибоєдова і Пушкіна, Лермонтова і Герцена, які росли і виховувалися в Петербурзі або Москві, під безпосереднім враженням від тієї напруженої політичної боротьби, яка там відбувалася, а іноді навіть з прямою участю в ній (всі вони бували під арештом, троє з них бували в посиланнях), Гоголь двадцять років свого дитинства і юності провів у віддаленій українській провінції.
Дванадцятирічним хлопчиком Гоголь поступив в Ніжинську гімназію вищих наук, де вчився з 1821 по 1828 р. Там він, всупереч пануванню в школі того часу схоластики і консерватизму, виявив живу цікавість до літератури, живопису і театру і виявив в собі ваблення до мистецтва слова. Його цікавили тоді прогресивні ідеї, які поширювалися в гімназії одним з передових викладачів – М.Р. Білоусовим. Переслідуваний професор, на якого була заведена «справа про вільнодумність», знайшов в особі улюбленого учня гарячого свого прихильника.
У 1827 році, коли Пушкін написав свої «Станси», які містили повчання Миколі І, Гоголь, у письмі до свого дядька П.І. Косяровському, що написане в гімназії перед самим розбором «справи про вільнодумність», виразив свої суспільні прагнення з достатньою ясністю. «Ещё с самых времён прошлых, — писав він, — с самых лет почти непонимания я пламенел неугасимою ревностью сделать жизнь свою нужною для блага государства, я кипел принести хотя малейшую пользу… Я перебирал в уме все состояния, все должности в государстве и остановился на одном — на юстиции, Я видел, что здесь работы будет более всего, что здесь только я могу быть благодеянием, здесь только буду истинно полезен для человечества. Неправосудие, величайшее на свете несчастие, более всего разрывало моё сердце. Я поклялся ни одной минуты короткой жизни своей не утерять, не сделав блага»[5].
Слід відзначити, що в цьому ж листі до дядька Гоголь зв'язує свої давні «непогасні ревнощі» до «посади в державі» зі своїми гімназичними заняттями. Він пише, прямо услід за цитованими вище визнаннями, наступне: «Два года занимался я постоянно изучением прав других народов и естественных, как основных для всех, законов; теперь занимаюсь отечественными»[6].
В своїх перших творчих спробах, які до нас не дійшли, Гоголь віддавав перевагу побутовим комічним сюжетам. Такою була, несумнівно, його юнацька прозаїчна повість «Дещо про Ніжин або дуракам закон не писаний», яка поєднувала в собі комічне зображення ніжинських чиновно-дворянських обивателів, до яких юний автор відчував велику зневагу. Ця повість, напевне, була початком реалістичного напрямку в творчості Гоголя. Вона передувала більш пізній та зрілій задумці письменника – «Повісті про те, як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифоровичем»[7].
Ще більше уваги приділяв Гоголь у гімназійні роки традиції дворянського сентименталізму, який очолювався Жуковським. Він написав тоді сентиментальну баладу «Дві рибки» і сентиментально-романтичну поему «Ганс Кюхельгартен». Вона створювалася скоріше за все в 1827 році і згодом стала першим друкованим твором починаючого письменника. «За своєю основною думкою ця поема Гоголя є оригінальним та доволі значимим твором, хоча зовні вона побудована та викладена не дуже вдало та повна запозичень з поем Пушкіна, Жуковського, Козлова та інших»[8].
1.2. Становлення та творчість Гоголя-романтика
Осмислюючи своє творче обдарування, Гоголь уважно придивляється до літературного життя столиці, до журналів та видань, до літературних діячів. Він поступово знайомиться с рядом письменників – з Сомоновим, Плетньовим, Жуковським, і, нарешті, в травні 1831 р. Навіть з Пушкіним.
В цих колах передували тоді інтереси до романтичної народності, в вчасності до казкових народних сюжетів. Гоголь сам приймається за створення романтичних повістей з українського народного життя. Вже на початку 1830 р. Він друкує першу з них, «Басаврюк» (він же – «Вечір напередодні Івана Купала») – в журналі Свіньїна «Вітчизняні записки».
В умовах самодержавного ладу прагнення Гоголя отримати юридичну освіту і в цій області зайнятися виконанням свого громадянського обов'язку, як і його спроба з тією ж метою викладати історію, не могли увінчатися успіхом. Справжнє задоволення він знайшов в письменницькій праці.
Вирішальну роль в такому повороті життєвого шляху Гоголя зіграв геніальний російський письменник А. С. Пушкін, що надихнув свого друга на створення двох збірок розповідей «Вечора на хуторі біля Диканьки» (1831-1832) і що згодом високо оцінив твори письменника. Самі ці збірки мали гучний успіх, зробивши ім’я Гоголя відомим в літературних кругах.