Смекни!
smekni.com

Украинская литература 10 класс Авраменко стандарт, академ (стр. 10 из 12)

Саме діалоги відіграють чи не основну композиційну роль у творі — вони «руха' ють» сюжет, розкривають психіку героїв.

Ïîì³ðêóéòå, ñïåöèô³÷íîþ îçíàêîþ ÿêîãî ë³òåðàòóðíîãî ðîäó — ë³ðèêè, åïîñó ÷è äðàìè — º ä³àëîãè.

Ці сцени виписані в гумористично'сатиричному дусі. Згадайте сутички Кай' дашів через дрібниці: мотовило, яйця, курку, кухоль, півня, кабана, грушу. Наслід' ки цих сварок жахливі, адже вони призводять до порушення споконвічних етичних норм народної моралі: син (Карпо) підіймає руку на батька, женеться з дрючком за матір’ю, а потім заганяє в ставок, ладен ударити її, проте зупиняється, бо «не так шкода матері, як чобіт»; Мотря вибиває Кайдашисі око…

Зміст і форма твору тоді гармонійно поєднані, коли читач не помічає в ньому елементів композиції, коли в тексті органічно чергуються між собою комічне й драматичне, а крім того, не оминається найголовніший нерв будь'якого стилю — лірика. «В реалістичній іронії “Кайдашевої сім’ї” ліриці належало з’являтися в проміжках між найбільш гарячими зона' ми сюжету, коли відчувалось, що “сварли' вий” настрій оповіді от'от стане виявляти ознаки втоми. Великі резерви для письмен' ника тут таїлись в образі Лавріна та його майбутньої дружини Мелашки» [13].

Епізод, у якому Лаврін уперше поба' чив Мелашку, сповнений світлим і ніжним ліризмом, хлопець відчув, «що вона ніби освітила всю його душу, освітила густу тінь під вербою, неначе сонцем, і побігла на гір ку зіркою… Без Мелашки йому став світ немилий… Як тільки наставав вечір, як тільки висипали зорі на небі, його тягло в Бієвці… Йому здавалось, що його несуть крила. Цілу дорогу то сопілка його грала, то пісня ніби сама співалась».


А. Базилевич. Ілюстрація до повісті І. Нечуя'Левицького «Кайдашева сім’я»


Цікаво, що «Кайдашева сім’я» має дві версії фіналу'розв’язки. За першою версією — діло з грушею не закінчилося: вона розросталася вшир і вгору, родила дуже рясно, дратуючи і дорослих, і малих Кайдашів. За другою: «Діло з грушею скінчилося несподівано. Груша всохла, і дві сім’ї помирились. В обох садибах настала мирнота». Літературознавець С. Єфремов «забракував» обидва варіанти: він ува' жав, що справа не в груші, а в соціальних причинах, у письменницькому вмінні чи невмінні психологічно обґрунтовувати ті причини.

×è çãîäí³ âè ç äóìêîþ Ñ. ªôðåìîâà? Âèñëîâ³òü ñâî¿ ì³ðêóâàííÿ ùîäî äâîõ ðåäàêö³é òâîðó.

Засоби комічного. Сміх над сторін' ками «Кайдашевої сім’ї» — це своєрід' ний виклик абсурдності тієї домашньої війни, яка, по суті, знищує людину. Зма' льовуючи цю «війну», прозаїк раз у раз вдається до гумору ситуацій, у яких не' відповідність, контраст форми і змісту, дій та обставин просто'таки разючі. Ко' мічні ефекти також забезпечуються в повісті іронією й сарказмом. Часто'густо сповнені іронії репліки Кайдашихи, особливо до невісток: «Лавріне! Підстав своїй жінці під ноги стільчика, бач, не ді стане руками й до половини діжі». Їдка іронія звучить буквально в наступній

репліці Кайдашихи: «Лавріне! Утри жінці А. Базилевич. Ілюстрація до повісті піт з лоба, а то ще в діжу покапає», а далі І. Нечуя'Левицького звертання до сина лунає вже саркастично: «Кайдашева сім’я» «Лавріне, утри лиш носа своїй жінці. Он, бач, дядьки з носа виглядають». Так само саркастично звучать Омелькові слова, звернені до Кайдашихи, хоча насправді ними він характеризує не свою жінку, а «каторжні» Западинці (пригадайте епізод, у якому віз перевернувся разом із Кайдашихою): «Та тут хоч спідницю скинь та й по яру бігай! Ніхто не побачить, бо щось тут і хат не гурт видно».

Рясніють сторінки повісті й зниженою лексикою, особливо в порівняннях: Кайдашиха стала шута, як безрога корова; заквітчалась сіном, як вівця реп’яхами; ходить так легенько, наче в ступі горох товче; у Химки очі, як у сови, а як ходить, то наче решетом горох точить.

Комічного ефекту автор досягає, використовуючи мовну нісенітницю у воро' жінні баби Палажки: «Сарандара, марандара, гаспида угас, василиска попер!

Амінь біжить, амінь кричить, аміня доганяє!»

До яскравих засобів комічного належить і змішування стилів (скажімо, високий епічний стиль у сцені побутової бійки). Порівняйте:

«Не чорна хмара з синього мо ря наступала, то виступала Мотря з Карпом зза своєї хати до тину. Не сиза хмара над дібро вою вставала, то наближалася до тину стара видроока Кайда шиха, а за нею вибігла з хати Ме лашка з Лавріном, а за ними по вибігали всі діти».

То не грім в степу грохоче, То не хмара світ закрила. То татар велика сила Козаченьків обступила.

«Ой Морозе, Морозенку»

Зверніть увагу, герої повісті майже ніколи не сміються, сміється читач, але в тім то й річ, що, коли відзвучить сміх, на дні душі залишається сум. «Сміх зі слізьми» є однією з рис української літератури — це відзначав і сам І. Нечуй' Левицький. Печально сміявся й українець М. Гоголь. Про «Кайдашеву сім’ю» можна сказати так само: це повість, у якій крізь сміх пробиваються сльози…

1. Ïðî äâî¿ñòó íàòóðó Êàéäàøèõè ñâ³ä÷èòü õàðàêòåðèñòèêà â ðÿäêó

À …ñâåêðóõà ëþòà çì³ÿ: õîäèòü ïî õàò³, ïîëóì’ÿì íà ìåíå äèøå, à ç íîñà ãîíèòü äèì êóæåëåì.

Á Âîíà íå çëþáèëà Ìåëàùèíèõ áàòüê³â, ³ ÿê ò³ëüêè áðàëàñü çà ò³ì’ÿ, òî çãàäóâàëà Çàïàäèíö³ ³ ñâî¿ ðîçãëÿäèíè â Áàëàø³â.

 Êàéäàøèõà ïî÷àëà ñâàðèòüñÿ é ñòàëà äóæå ëàéëèâà òà îïðèøêóâàòà. Âîíà íàïàäàëà íà Ìåëàøêó ñëèâå êîæíîãî äíÿ, òî÷èëà ¿¿, ÿê âîäà êàì³íü.

à Íàñòàëè æíèâà. Êàéäàøèõà çàïðÿãëà Ìåëàøêó äî ðîáîòè, ÿê ó â³ç... Êîæíî¿ íåä³ë³ ïðîñèëàñÿ Ìåëàøêà â ãîñò³ [äî áàòüê³â], ³ êîæíî¿ íåä³ë³ Êàéäàøèõà çíàõîäèëà äëÿ íå¿ ðîáîòó.

Ä Íà ñëîâàõ, ÿê íà öèìáàëàõ ãðàº, à äå ñòóïèòü, òî ï³ä íåþ ë³ä ìåðçíå; à ÿê ãëÿíå, òî îä ¿¿ î÷åé ìîëîêî êèñíå.

2. Óñòàíîâ³òü â³äïîâ³äí³ñòü

Ãåðî¿íÿ

Ðåïë³êà

1 Êàéäàøèõà

2 Ìîòðÿ

3 Ìåëàøêà

4 áàáà Ïàëàæêà

À

Öå íå÷èñòà ñèëà ìåíå äàâèëà… Äâàäöÿòü ïàñîê ç’¿ëà â Êèºâ³, à çà äâàäöÿòü ïåðøîþ òàêèé ãð³õ òðàïèâñÿ. Ïîñëèíèâ íå÷èñòèé óñå ëèöå, é ãóáè, é ùîêè.

Á

Îäðèâàé õàòó îä öèõ çëèäí³â! Ùî á òàì íå êîøòóâàëî, îäðèâàé, à í³, ÿ ñàìà îä³ðâó.

Â

Íå æàëü ìåí³ í³ ñåëà, í³ ðîäó, æàëü ìåí³ ò³ëüêè ÷îëîâ³êà. Ìàáóòü, â³í çà ìíîþ ïîáèâàºòüñÿ, êîëè îäðàçó òàê çàëèëî ìîþ äóøó ñëüîçàìè.

Ã

Øêîäà ìåí³ òåáå! Ó ìåíå ùå íå áóëî òàêî¿ äîáðî¿ òà ðîáî÷î¿ íàéìè÷êè, ÿê òè.
Ä Ñêèíü ¿¿ ç äðàáèíè äîäîëó, íåõàé ñîá³ ãîëîâó ñêðóòèòü, ùîá çíàëà, ÿê ëàçèòè íà íàøå ãîðèùå.

3. Ïðî÷èòàéòå ðÿäêè ç ïîâ³ñò³ «Êàéäàøåâà ñ³ì’ÿ» ². Íå÷óÿ-Ëåâèöüêîãî