Смекни!
smekni.com

Украинская литература 10 класс Семенюк профиль (текст) (стр. 3 из 8)

Підсумуйте прочитане. 1. Яка відмінність між науковим і художнім освоєнням світу? Відповідь конкретизуйте, порівнявши науковий опис річки Дніпро, і картину Дніпра в тиху погоду, і в бурю, вдень і вночі, описані Миколою Гоголем. Якими образами і поняттями мислять науковці та письменники? 2. У чому виявля& ються специфічні риси художньої літератури? Розкажіть про роль мови у творенні красного письменства. 3. Що є головним предметом мистецтва слова? Своє твердження проілюструйте прикладами з творів українських письменників. 4. Назвіть періоди розвитку української літератури. 5. Схарактеризуйте гуманістичний пафос творів українських митців слова.

Робота в парах. Підготуйте з однокласником усні виступи, розподіливши теми, за потреби доповніть одне одного. 1. Що таке літературний процес? З яких чинників він складається? 2. Прига& дайте і розкажіть, як розвивався літературний процес у добу романтизму. Назвіть відповідні художні твори та їхніх авторів.

Поміркуйте. 1. Чому мистецтво слова називають людинознав& ством? Аргументуйте відповідь прикладами із творів українських письменників. 2. Чи можна вважати змальовані картини у худож& ньому творі аналогом картин життя? Доведіть свою думку. 3. Що зумовлює художнє мислення автора? Як це виражається в його


Наука Художня література
Об’єктивність; індивідуаль& ність автора нівелюється Втілення суб’єктивної позиції й світогляду; індивідуальний стиль автора
Оперує фактами, законами, логічними судженнями, вста& новлює причиново&наслідкові зв’язки Створює художній образ, кон& кретний та водночас багато& значний, діє на органи чуття, виражає сутність дійсності
Логічне пізнання, що передба& чає висвітлення фактів, їх уза& гальнення; випадкове підпо& рядковується закономірному, універсальному. На основі цьо& го здійснюється передбачення, формулюється гіпотеза Моделювання дійсності через художнє та етичне осмислення дійсності автором. Творення естетичного образу реальності
Достовірність знання, точність даних, документальність Фантазія, вигадка, умовність, відтворення загального в оди& ничному, моделювання уявної картини життя

творчості? 4. У чому полягає національна своєрідність української літератури та її загальнолюдське значення?

Творче завдання. Уявіть, що до вашої школи прибув ваш ровес& ник з іншої держави. Він просить вас розповісти про значення української літератури в світовому процесі. Усно складіть есе і виступіть у класі.

Робота у групах. Об’єднайтеся в класі у три групи, колективно підготуйте відповідь на одне з питань, про що звітують окремі учні від кожної групи. 1. З’ясуйте, до якої галузі науки належить літе& ратурознавство, назвіть його функції. 2. Схарактеризуйте три складові частини науки про літературу. Назвіть теоретиків літе& ратури, представників літературної критики та історії української літератури. 3. Що вам відомо про сучасні періодичні видання, в яких висвітлюється розвиток літератури? Складіть усне повідом& лення про дебати у пресі навколо одного з актуальних літератур& них питань.

Узагальнюємо вивчене.

Таблиця відмінностей між наукою та художньою літературою

Огляд літератури останньої третини ХІХ століття

Літературне життя в Україні у другій половині ХІХ століття розвивалося у складних історико&культурних умовах. Чинність Валуєвського циркуляру (1863) та Емського указу (1876) уне& можливлювала повноцінність функціонування українського літературного процесу. Цей період характеризується чергуван& ням «відлиг» і «мертвих антрактів» (Сергій Єфремов).

Відлига початку 70&х років була знаменна посиленням гро& мадянської активності, створенням у Києві Південно&Західно& го відділу Російського географічного товариства (1873), що став осередком наукового українознавства і об’єднав діяльність таких потужних вчених і митців, як Павло Житецький, Воло димир Антонович, Михайло Драгоманов, Павло Чубинський, Микола Лисенко, Михайло Старицький та інші. За три роки вони здійснили колосальну працю зі збору, видання і дослі& дження українського фольклору, вивчення історії, мовознав& ства та мистецтва. Ця праця була перервана указом царя 1876 року, який передбачав заборону українського друкованого слова навіть під нотами пісні, завезення української книжки з&за кордону, друкування перекладів творів українською мовою.

Українська література означеного періоду має особливість, яка виокремлює її з&поміж інших літератур світу: вона пере& бувала у постійному зв’язку з національно&визвольним рухом свого народу. Михайло Грушевський наголошував: «Історія нашої літератури є заразом історією нашого відродження національного і культурного... Українське слово вирятувало народ від видимої загибелі».

Геополітична розірваність України, бездержавний статус нації теж позначилися на літературному процесі. Самодержав& на монархія Романових проводила сувору і послідовну політи& ку заборон стосовно національних культур, зокрема україн& ської. Конституційна монархія Габсбургів декларувала певні права й свободи національним меншинам, що входили до її складу. Таким чином, культурне життя на східних (у складі Росії) і західних (у складі Австро&Угорщини) українських зем& лях мало свої особливості й відмінності. Однак саме у період 70—90&х років ХІХ століття українці все тісніше гуртувалися у спільній боротьбі проти соціального, політичного і націо& нального гніту. У цій боротьбі головну роль відігравала інтелігенція, бо саме від неї залежала інтенсивність національ& ного самоусвідомлення українського народу.

На початку 70&х років в Україні відродили свою діяльність громади. Їх інтелектуальне ядро складали представники патріотично налаштованої інтелігенції, що активно працюва& ла на ниві народної освіти.

Після 1876 року центр культурного і літературного життя було перенесено з Києва до Львова. У Галичині активно діють товариство «Просвіта», засноване 1868 року, Літературне товариство імені Шевченка (1875), реформоване 1892 року в Наукове товариство імені Шевченка, організовуються бібліо& теки, читальні, драматичні та хорові гуртки. Газети і журнали українською мовою («Правда», «Зоря», «Діло») дали можливість друкувати твори українцям, що жили по різні боки кордону. Іван Франко організував видання часописів «Громадський друг», «Дзвін», «Молот», «Світ», «Житє і слово». Завдяки Наталії Кобринській у Львові в 1887 році з’явився жіночий альманах «Перший вінок».

Перший політичний емігрант з України Михайло Драгома нов здійснив у Женеві п’ять випусків збірника «Громада» та двох номерів журналу під такою ж назвою. Завдяки його ста& ранням у Женеві був надрукований роман Панаса Мирного та Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Драгоманов виступив у Парижі на літературному конгресі (1878) з доповід& дю, у якій звучав протест проти небачених гонінь літератури великого народу.

Твори українських письменників могли з’являтися на Східній Україні в єдиному періодичному виданні — «Киевская старина» (1882—1906). Щоправда, упродовж 80—90&х років ХІХ століття вдалося надрукувати кілька альманахів: «Луна», «Рада», «Нива», «Степ», «Складка».

Незважаючи на урядові заборони і обмеження друкованого слова, в Україні з’явилися митці, чия творча індивідуальність і нині чарує читача своєю яскравістю і глибиною, — Іван НечуйЛевицький, Панас Мирний, Борис Грінченко, Михай ло Старицький, Іван КарпенкоКарий, Іван Франко та інші.

У другій половині ХІХ століття в українській літературі провідним художньо&стильовим напрямом стає реалізм. Осно& ву художнього образу реалісти вбачали у його відповідності дійсності, змалюванні типових обставин. Своїм покликанням вони вважали пізнання дійсності та її ідейну оцінку. Улюб&

13

леними жанрами представників цього літературного напряму були роман і повість.

Міжпредметні паралелі. Найвидатнішими представни ками реалізму вважаються Іван Тургенєв, Федір Достоєв ський, Лев Толстой — у російській літературі, Чарлз Діккенс — в англійській, Оноре де Бальзак, Гюстав Флобер, Стендаль, Еміль Золя — у французькій. Серед європейських реалістів слід виокремити письменника, з яким пов’язують утвердження натуралізму. Це Еміль Золя (1840—1902) — автор «РуґонМаккарів» — серії із 12 романів, які його усла вили. Еміль Золя розробив основні засади натуралістичної естетики. Від художнього твору він вимагав документаль ної точності, а від митця — скрупульозного спостереження та вивчення дійсності. Він закликав не уникати змалю вання відразливих деталей навколишнього світу, у власних творах показував життя соціального дна, хворобливу психіку людини тощо. В Україні натуралізм не набув істотного поширення, хоча й мав певний вплив на художні шукання Івана НечуяЛевицького («Бурлачка»), Івана Франка («На дні», твори бориславського циклу).