2. Обман у намірах;
3. Обман стосовно окремих предметів (їх існування, призначення, фізичних характеристик, тотожності);
4. Обман стосовно подій, з приводу яких створюється омана щодо минулого, теперішнього, майбутнього часів.
Розглянемо види обману детально.
1. Обман стосовно особи шахрая та інших громадян (неправдиві відомості про властивості, якості, правові характеристики, наявність співучасників, третіх осіб, злочинні задуми, тотожність особи з тим, за кого себе видає). Поширення цей обман набув відносно отримання майна чи прав на нього шляхом неправдивих повідомлень; обіцянка сприяти вступу до ВНЗ, отримати коштовну річ за помірною ціною або дефіцитний товар, прописати особу у житловому приміщенні. Так, Б. прийшов до промтоварного магазину у м. Києві та запропонував продавщицям магазину придбати бакалійні вироби за низькими цінами, в результаті чого заволодів грошима на загальну суму понад 400 грн. Досудове слідство встановило, що Б. вчинив низку подібних злочинів і у жодному разі не мав можливостей виконати зобов’язання [88].
Жертвами такого обману стають особи, що шукають обхідні шляхи для досягнення мети. Злочинці грають не лише на прагненні здобути бажане за мінімумом сил та засобів, але і на корисливості самих потерпілих, бажанні отримати певні блага неправомірним шляхом, нерозбірливості у засобах та способі життя. Шахрай розраховує на те, що не кожен потерпілий бажатиме повідомляти про те, що сталося у правоохоронні органи через неправомірність поведінки самого потерпілого [3, c.51]. До розглядуваного способу слід віднести випадки, коли шахрай схиляє особу до дачі хабара посадовій особі, бере на себе функції посередника та привласнює отримані цінності. Так, Ш., працюючи адвокатом, брав від підзахисних клієнтів грошові суми для передачі судді, що буде розглядати кримінальні справи цих підзахисних, у вигляді хабарів. Виступаючи у ролі посередника у хабарництві Ш. шляхом зловживання довірою привласнював передані гроші [9]. Обман у намірах широко поширюється у сфері надання туристичних послуг, страхування. Шахрайські дії страховиків можуть полягати у наступному. Створена страхова компанія не має наміру виконувати взяти на себе зобов’язання, а прагне заволодіти страховими внесками страхувальників за відсутності намірів виплати страхових відшкодувань при настанні страхових випадків [12, c.98]. Способи обману бувають при цьому різні. Страховики можуть видавати недійсні страхові поліси, через що страхувальники втрачають можливість отримання страхових виплат.
З юридичної точки зору в Україні немає поняття «страхове шахрайство». Вірніше говорити про шахрайство, що вчинюється у сфері страхування, як з боку страховиків так і страхувальників. В умовах розвитку страхового ринку України поки що рано казати про усталені форми шахраювання, але вже зараз спостерігається тенденція до того, що у ролі шахраїв частіше страхувальники, рідше - страховики та їх прямі (страхові брокери, страхові агенти) або побічні посередники (диспашери, аварійні комісари, аджастери, тощо).
Дещо інша ситуація на ринку надання туристичних послуг. Не поодинокі випадки, коли саме клієнти туристичних компаній стають жертвами обману у сфері надання відповідних послуг. Слідче управління МВС по Центральному федеральному округу м. Москва розкрило шахрайську діяльність біржі таймшерів. Сутність відпочинку за системою таймшер у тому, що клієнт набуває спеціальний сертифікат, який дає можливість протягом всього життя раз на рік безкоштовно відпочивати у обраній країні. У 2002 році у деяких московських газетах з’явилося оголошення із пропозицією реалізації сертифікатів таймшер. Зацікавлені громадяни дізнавалися про відкриття біржі таймшер, на якій можна вигідно продати сертифікати на нібито надпопулярні курорти світу не за їх номінальною вартістю, а набагато дорожче. З відвідувачами укладали угоду, за якою власник таймшер повинен був сплатити біржі 10% від вартості сертифіката (суми коливалися від 500 до 50 тис. дол. США), а біржа зобов’язувалася їх продати. Через кілька днів клієнт повідомляв, що покупець вже перерахував гроші, але вимагає підтвердження, що сертифікат підлягає перереєстрації на інших осіб. Послуга перереєстрації була оплатною. Коли клієнт переоформляв сертифікат, йому повідомляли, що угода не відбудеться через певні причини: арешт рахунків податковою інспекцією, несумлінний співробітник біржі зник з документами, місце, вказане у таймшері, перестало бути популярним тощо. Клієнту пропонували укласти нову угоду та знов сплатити 10% від вартості сертифіката або купити новий. Зрозуміло, що ніхто з клієнтів не отримав грошей. Загальна сума збитків склала понад 100 млн. рублів [3].
Нерідко шахраї вчиняють злочин, вводячи потерпілого у оману відносно правового статусу, яким вони наділені через обійману посаду. Потерпілі, у свою чергу, воліють досягти вирішення певного питання за допомогою хабара у короткий термін та з успіхом для них. На цих негативних рисах особи потерпілого робиться ставка шахраями.
Шахрай посилається на власні професійні здібності, можливість увійти у контакт з іншою посадовою особою та вирішити певні проблеми потерпілого за хабар. Обман полягає у тому, що шахрай не має тих можливостей та правомочностей вирішувати питання організаційно-розпорядчого, адміністративно – господарського характеру, які позиціонує у собі перед потерпілим. Він також не має можливості виконати обіцяне. Його мета – отримати кошти потерпілого та привласнити їх собі.
Відбувається привласнення особою цінностей, якій вони були вручені як хабар. Справи такого роду в судовій практиці зустрічаються досить часто. Так, Ш. вступив у злочинну змову з Г. з метою заволодіння автомобілем, який належав громадянину Д. З цією метою Ш. представився потерпілому під чужим іменем Н., - людини, паспорт якої раніше знайшов, а Г. - під вигаданим ім’ям. Увійшовши в довіру до Д., вони домовилися взяти його автомобіль в оренду на 7 днів. У приватного нотаріуса, Д. оформив генеральне доручення на свій автомобіль на ім’я Н. і передав його разом з автомобілем Ш. Після цього шахраї зняли автомобіль з обліку в ДАІ і продали його, а виручені кошти привласнили [90].
2. Обман у намірах
У практиці слідчих органів часто зустрічається такий спосіб обману у намірах, як позичання боргу без наміру його повернути. Схема обману ґрунтується у наявності між боржником та позичальником довірливих стосунків, що склалися раніше. Саме наявність довіри між ними є підставою для відносин позики. Шахрай може попередньо неодноразово позичати гроші та повертати їх у встановлений термін, навіть сплачуючи відсотки за користування. Таким чином він завойовує довіру з боку потерпілого. Шахрай у ролі боржника позичає навмисно гроші без наміру повернути їх будь-коли. І у певний час починає уникати зустрічей із кредитором, приховується у іншій місцевості. Для гальмування можливого процесу порушення кримінальної справи за фактом шахрайства злочинець може ініціювати повернення незначної частини боргу із проханням пролонгувати угоду позики до «кращих часів».
Різновидом обману у намірах є обманне укладання шлюбу з метою отримання відкритого доступу до матеріальних активів другої половини подружжя. Шлюбні аферисти, вказує Т.А. Пазинич, можуть водночас бути у шлюбних стосунках із декількома жертвами, переїжджаючи періодично від однієї до іншої під приводом тривалих відряджень, роботи вахтовим методом [14, c.60].
3.Обман стосовно окремих предметів (їх існування, призначення, фізичних характеристик, тотожності). Під таким обманом розуміється уведення потерпілого у оману відносно існування предметів, тотожності, якості, кількості, вартості, розміру, тощо. Обман у існуванні предмету має місце, коли потерпілий вводиться у оману відносно факту існування у розпорядженні винного певної речі. Як правило, такий обман сполучається також з обманом у намірах. Ізюмським міським судом С. був засуджений за вчинення низки шахрайських дій. У період з листопада 1999 р. по січень 2000 р. він звертався до мешканців м. Ізюм придбати дешеві продукти харчування, хоча дійсно їх не мав. Отримавши від потерпілих грошові суми від 50 до 600 грн. з місця події зникав [9].
Обман стосовно предмета може мати відношення до його якості та кількості. Такий обман частіше існує у формі угоди купівлі-продажу і часто має місце, коли шахрай під видом однієї речі передає іншу, що відрізняється від обумовленої родовими ознаками (речова чи грошова «лялька»). Обман у кількості предметів має місце, коли злочинець передає потерпілому річ обумовленої якості, але у меншій кількості, отримуючи від потерпілого майно за обумовлену кількість. Так, Ю., М. та Ф., маючи намір на здійснення шахрайських дій проти громадян, закупили партію цукру, розфасовану у стандартні мішки вагою 50 кг кожний. Потім винні за допомогою пилососу та спеціально виготовленої насадки вилучили та пересипали у пусту тару 159,6 кг цукрового піску з 28 мішків. Отриману цукрову масу винні реалізували громадянам на міському ринку у вигляді стандартних мішків [2].
Обман у тотожності можна визнати як окремий випадок обману у якості предмету, коли замість обумовленої речі контрагенту передається інша, нерівнозначна. Різниця між цими двома видами обману полягає тільки в тому, що про порушення тотожності можна казати тоді, коли обман стосується суттєвих якостей предмета.
Голопристанським районним судом Херсонської області П., Т., А. були визнані винними у вчиненні шахрайських дій за таких обставин. У вересні 2003 р. винні з метою шахрайського заволодіння чужим майном, використовуючи комп’ютер, сканер та кольоровий принтер, виготовили підроблені талони автогосподарства району на отримання 100 л бензину
АІ-92 у кількості 10 штук. Потім збули їх громадянам під видом дійсних [3].