Обмани у кількості та якості – не рідкість у слідчій практиці. Обман у кількості зустрічається у випадках передачі винним потерпілому умовного еквіваленту, але у меншій кількості, отримуючи від останнього майно, обумовлене за повну кількість. Такий обман має місце, коли винний використовує документи, у яких шляхом підробки вказана більша кількість майна, ніж та, на яку він мав право. Обман у якості має місце при передачі контрагенту замість обумовленої речі іншої, яка індивідуально відрізняється від обумовленої за родовими ознаками. Такий обман покладений у основу способу «формазон», майнова «лялька». Тобто обмани у якості є обманами, які мають на меті різного роду недоліки майна, що значно зменшують вартість предмету чи його функціональну придатність до звичного вживання.
4. Обман стосовно подій, з приводу яких створюється омана щодо минулого, теперішнього, майбутнього часів. Обман з приводу різних подій та явищ полягає у введенні особи у оману відносно подій та явищ, що слугують підставою для передачі майна. Прикладом такого обману може слугувати незаконне отримання грошових коштів у якості пенсій, інших виплат шляхом надання неправдивих документів про трудовий стаж, професію, умови праці, розмір заробітної плати, що впливає на розмір виплат. Такий обман злочинці використовують у випадку повідомлення про факт виконання певної роботи, завищення її обсягу, складності, неправдивого повідомлення про настання страхового випадку, обман про факт виплати коштів за отримане майно, тощо. Так, Н., Г., Р. та О. в період з липня по жовтень 2000 р. вчинили низку шахрайських дій з викрадення чужого майна. Один з винних звертався до продавця торговельного ларька чи павільйону та під вигаданою пропозицією реалізації товару встановлював ім’я продавця та власника торговельного павільйону, а отримані відомості повідомляв співучасникам. Інший злочинець, використовуючи ці дані, писав записку від імені власника павільйону з проханням про передачу грошей через пред’явника, оскільки той нібито потрапив у аварію, збив дитину через що йому терміново потрібні гроші. Далі шахрай пред’являв записку продавцю і той передавав вказану в ній суму грошей. Отримані гроші використовувалися на власні потреби злочинців [4].
Досить поширені у практиці випадки обману, що стосуються майбутніх подій (неправдиві обіцянки), коли шахрай з метою заволодіння майном обманює потерпілого відносно дійсних намірів. Неправдива обіцянка, вважає один з тлумачів коментарю Кримінального кодексу РФ Г.М. Борзенков, це не просто перекручення фактів, але водночас неправдиве повідомлення про власні дійсні наміри у теперішній час [7, c.325]. Відповідно, злочинець вводить у оману відносно подій, з приводу яких і створюється омана, що відноситься до майбутнього.
Останнім часом правоохоронні органи все частіше мають справу з випадками шахрайського привласнення коштів за обіцянки влаштувати на роботу. Зловмисники можуть удатися до створення фіктивних фірм, підшукання на посади осіб, некомпетентних у питаннях працевлаштування. Пропонуючи потерпілим посади, робочі місця, злочинці зваблюють їх солідною заробітною платою, соціальними пільгами. Так, Дніпровським РУ КМУ УМВС був виявлений факт шахрайства під обіцянку працевлаштування за кордоном. Мешканець Закарпаття К. отримав від громадян понад 3 тис. доларів. Він пропонував своїм землякам, що мешкали у м. Києві, працевлаштування квітникарями у Голландії. Клієнти, уведені у оману щодо дійсних намірів К., віддавали шахраю 400 доларів на оформлення документів та чекали дозволу на виїзд за кордон. Через певний час К. телефонував знайомим та повідомляв, що в одній з камер зберігання на залізничному вокзалі вони можуть забрати свої документи. Ошукані окрім паспортів в камерах нічого не знаходили. К, не маючи намір здійснити те, що обіцяв, використовував кошти на власні потреби [5].
Сутність неправдивої інформації при шахрайстві буває різна, але вона завжди слугує підставою для передачі майна потерпілим. А. був визнаний винним у вчиненні шахрайських дій. У період з 13 лютого по 17 квітня 2002 року він, маючи умисел на викрадення чужого майна, періодично приходив у квартири громадян м. Артемівська, представлявся співробітником фірм з ремонту телерадіоапаратури та пропонував встановити громадянам телевізійні антени. Потім отримував від потерпілих різні суми грошей у вигляді попередньої сплати та виписував квитанції. Зобов’язання із встановлення антен А. виконувати не мав намір, жодних заходів для цього не здійснював, а кошти витрачав на власні потреби [9].
Література
злочин шахрайство обман кваліфікація
1. Егерев И.М. Тактико-психологические основы предъявления для опознания лиц по признакам внешности: Автореф. дис. … канд..юрид.наук. – Иркутск: Байкальський государственный университет экономики и права, 2006. – 26 с.
2. 49. Експрес-інформація про стан злочинності на території України за 12 місяців 2001 року. - К.: Управління оперативної інформації МВС України, 2002. - 67 с.
3. 50. Еникеев М.И. Общая и юридическая психология (в двух частях): Учебник. Ч. ІІ.- М.: Юридическая литература, 1996.- 560 с.
4. 51. Ефимова Л. Правовые аспекты безналичных денег // Закон. – 1997. - №1. – С.97-103.
5. 52. За матеріалами СУ УМВС України у Львівській області.
6. 53. Зав’ялов С.М. Спосіб вчинення злочину: сучасні проблеми вивчення та використання у боротьбі зі злочинністю // Автореф. дис. … канд. юрид. наук.: НАВСУ, – К., 2005. – 20 с.
7. 54. Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 23 лютого 2006 року № 3480 - ІV// Відомості Верховної Ради України. - 2006. - №31. - ст. 268.
8. 55. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах. - Х.: Одіссей, 2000. - 448 с.
9. 56. Зернов С.И., Самолаева Е.Ю. К вопросу о процессуальной регламентации и тактике предъявления для опознания в суде // Вестник Воронежского колледжа Минюста России. – Воронеж: Центрально-Черноземное изд-во, 2003. - №1. – С.54-61.
10. 57. Знаков В.В. Психология понимания правды. – СПб.: Алетейя, 1999. – 281 с.
11. 58. Зорин Г.А. Руководство по тактике допроса: Учеб.-практ.пособ. — М.: ООО Изд-во «Юрлитинформ», 2001. — 320 с.
12. 59. Зорин Г.А. Теоретические основы криминалистики. - Минск: Амалфея, 2001. - 608 с.