Законодавством передбачено багато видів строків розгляду справ про адміністративну відповідальність:
1) чотири види скорочених строків, встановлених КпАП РРФСР:
2)а) одна доба; б) три доби; в) п'ять діб; г) сім діб.
3) місячний строк;
4) до двох місяців;
4) розгляд справ про стягнення податкових санкцій за позовом податкових органів.
Для надання реальної можливості зацікавленим особам оскаржити незаконні постанови державних органів і посадових осіб законодавець встановлює різні строки подачі скарги, а саме: а) десять днів; б) двадцять днів; в) три місяці.
Строки розгляду скарги або протесту на постанову у справі про притягнення до адміністративної відповідальності слугують гарантією швидкості, оперативності й динамічності стадії оскарження. Загальний строк розгляду скарги (протесту) на постанову - десять днів.
Спеціальні строки розгляду скарг встановлені митним і податковим законодавством: а) невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів; б) один місяць; в) до трьох місяців.
Строки адміністративного затримання фізичних осіб класифікуються на:
1.Загальні - три години.
2.Спеціальні: а) одна доба; б) сорок вісім годин; в) три доби; г) десять діб; д) тридцять діб [27, с. 353-412].
І. В. Панова досить детально класифікувала строки провадження у справах про адміністративні правопорушення, але така громіздка класифікація приводить до ускладнення правової теорії.
Більш спрощену класифікацію запропонував В. Г. Перепелюк [28, с. 193]:
1.За масштабом на: а) загальні; б) спеціальні.
2.Залежно від стадії провадження: а) строки розгляду справи в цілому; б) строки стадії порушення справи; в) адміністративного розслідування; г) підготовки справи до вирішення; д) вирішення; е) виконання.
А. Н. Сапогін зазначає, що строки за своїм характером і призначенням можуть бути поділені на декілька видів:
1) строки дії законодавства про відповідальність за адміністративні правопорушення;
2) строки повторного вчинення порушень як кваліфікуючі ознаки складу адміністративних правопорушень;
3) строки адміністративних стягнень, їх обчислення й накладення;
4) строки, після закінчення яких особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню;
5) строки розслідування справ про адміністративні правопорушення;
6) строки розгляду справ про адміністративні правопорушення;
7) строки виконання постанов про накладення адміністративних
стягнень;
8) строки оскарження й опротестування постанов у справі про адміністративне правопорушення [29, с. 6].
На думку автора, не мають юридичного значення для кваліфікації адміністративних правопорушень періоди часу його вчинення: зима, весна, літо, осінь; ніч, ранок, вечір; святкові або робочі дні.
А. В. Баб'як пропонує таку класифікацію строків:
1. Залежно від виду процесуальних дій: а) в управлінському процесі; б)'в адміністративному судочинстві; в) у деліктному процесі.
2. За способом визначення тривалості: а) визначені; б) невизначені.
3. Залежно від тривалості: а) строки-моменти; б) строки-періоди.
4.Залежно від окремих елементів, які складають у цілому адміністративний процес: а) строки здійснення окремих процесуальних дій; б) строки розгляду й вирішення адміністративних справ; в) строки, що визначають можливість зацікавлених осіб подати скаргу або протест на рішення; г) строки виконання рішень.
5.Залежно від суб'єкта встановлення: а) встановлені; б) призначені судом (суддею).
6.Залежно від суб'єктів процесуальних правовідносин, які повинні їх дотримуватися: а) строки, що їх повинен дотримуватися суд (суддя); б) строки, що їх повинні дотримуватись особи, які беруть участь у справі; в) строки, що їх повинні дотримуватися суб'єкти процесуальних відносин; г) строки, що їх повинні дотримуватися особи і органи, які не беруть участі у справі.
7.Залежно від категорії справи: а) загальні; б) спеціальні.
8.За характером настання: а) строки, які спливають; б) строки, які настають.
9.Залежно від адміністративно-правового режиму, який вони
регламентують: а) режим забезпечення законності; б) прикордонний режим; в) митний режим; г) податковий режим [30, с. 40-43].
Зазначена класифікація враховує різні сторони процесуальних строків, але має суттєві недоліки:
по-перше, автор в своєму дослідженні розмежовує поняття строку та поняття терміну, разом з тим залежно від періоду часу об'єднує ці два поняття;
по-друге, поділяючи адміністративний процес на управлінський та деліктний, залишається незрозуміле, чому залежно від процесуальних дій автор виділяє строк у адміністративному судочинстві.
Відокремлення управлінського та деліктного процесу іде від наявності суперечки про право, а строки у адміністративному суді відокремлюються за ознакою органу, в якому здійснюється правосудця;
по-третє, виділення строків залежно від суб'єкта встановлення не може мати право на існування, оскільки такі строки нормативне визначені і здійснюються у межах передбаченої компетенції;
по-четверте, розмежування строків залежно від суб'єктів процесуальних правовідносин, які повинні їх дотримуватися, можна піддати сумніву, оскільки нормативне визначені строки обов'язкові для всіх суб'єктів процесуальних правовідносин без винятку.
Всі зазначені класифікації дуже громіздкі та досить уразливі.
Аналіз усього масиву процесуальних строків дає змогу відокремити три групи, а саме:
а) нормотворчі строки; б) правозастосовні строки; в) правоохоронні строки.
Нормотворчі строки - це періоди часу, які регламентують процесуальну діяльність по створенню, зміні, призупиненню, відміні підзаконних нормативних актів публічної адміністрації, які виконують покладені на них завдання та функції у сфері державного управління, з метою створення правової бази для реалізації законів.
Правозастосовні строки - це періоди часу, які регламентують процесуальну діяльність регулятивного характеру широкого кола суб'єктів публічної адміністрації по реалізації прав і обов'язків індивідуальних та колективних суб'єктів у сфері надання сервісних послуг.
Правоохоронні строки - це періоди часу, які регламентують процесуальну діяльність охоронного, примусового характеру широкого кола суб'єктів публічної адміністрації по вирішенню правових суперечок, реалізації санкцій та захисту регулятивних правовідносин із застосуванням заходів примусу.
В адміністративному процесі більшість процесуальних дій і рішень обмежена строковими рамками, що призначені для забезпечення своєчасного виконання органами та посадовими особами повноважень, які на них покладені відповідно до відомчих нормативно-правових актів. Поняття «строкові рамки» включає в себе характерний елемент обчислення строків, під якими розуміють цифрові розрахунки [31, с. 603].
В адміністративному праві питання обчислення строків розгля дали Д. М. Бахрах, О. С. Дугенець, Л. В. Коваль, І. В. Панова, В. Г. Перепелюк.
Однак низка питань, поставлених цими та іншими авторами, залишилася нерозв'язаною, деякі з них мають дискусійний характер, а щодо окремих в останні роки сформувалися нові підходи до їх вирішення.
У зв'язку з цим виникає необхідність у подальшій розробці правового регулювання строків у адміністративному праві для усунення ускладнень у правильному визначенні, обчисленні й застосуванні тих чи інших строків, оскільки невизначення цих правових категорій неминуче тягне за собою порушення адміністративного законодавства.
Слушну пропозицію щодо обчислення процесуальних строків запропонував Д. М. Бахрах, який зазначає, що час не залежить від волі людей. Він відзначає особливу роль законодавця щодо строкових рамок та зауважує, що законодавець не тільки встановлює розміри строків, а й правила їх підрахунку, ставить їх обчислення в залежність від тих або інших фактів. На думку автора, щоб юридичне грамотно вирішити питання про строки, необхідно врахувати чотири юридичне важливі обставини: по-перше, встановлений законом розмір строку; по-друге, коли і з якого юридичного факту він починає обчислюватися; по-третє, коли, який юридичний факт припиняє його обчислення або перериває його; по-четверте, який час закон не включає (включає) в обчислюваний строк [32, с. 509].
Здебільшого норми права визначають відрізки часу, протягом яких дії мають бути виконані (3 години, 10 днів, 2 місяці). Існують також і невизначені строки. Час затримання обчислюється годинами або добами, в інших випадках - днями або місяцями.
Як правило, законодавець пов'язує його початок з будь-яким юридичним фактом (здійснення процесуальних дій уповноваженими посадовими особами, складання протоколу, винесення постанови). Іноді початок строку пов'язують з будь-якими технічними діями (вручення постанови порушнику, надходження скарги). Датою початку обчислення строку є день, наступний за днем, в який було скоєно правопорушення.
Розрізняють призупинення і пропущення сплину строку. Юридичним днем закінчення строку є день, коли було винесено постанову про накладення стягнення, а фактично - фактичне закінчення строку.
Зупинити час неможливо. Призупинення означає, що цей або інший відрізок часу за певних обставин, визначених законодавцем, у строк не зараховується. Жодних винятків у плині розглянутого строку давності законодавець не встановлює.
Послідовники, які досліджували проблему обчислення процесуальних строків у адміністративному процесі, підтримали позицію Д. М. Бахраха і в подальшому дослідженні намагалися її вдосконалювати.
На мою думку, законодавець визначає правила обчислення строків від певних фактів [33, с. 265]. Учасникам провадження необхідно знати, з якого часу починається плин процесуального строку.