Смекни!
smekni.com

Відповідальність юридична (стр. 7 из 10)

При порушенні працівниками трудової дисципліни власник або уповноважений ним орган відповідно до ст. 147 КЗпП Ук­раїни може застосувати тільки один з таких заходів стягнення, як догана або звільнення. Для окремих категорій праців­ників законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені і інші дисциплінарні стягнення.

Вибір власником або уповноваженим ним органом виду стягнення залежить від ступеня тяжкості вчиненого пра­цівником дисциплінарного проступку і заподіяної ним шко­ди, обставин, за яких вчинено проступок, попередньої роботи і поведінки працівника.

Притягнення працівника до дисциплінарної відповідаль­ності не звільняє його від обов'язку нести матеріальну від­повідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на нього трудо­вих обов'язків. Матеріальна відповідальність є відповідаль­ністю юридичною, яка наступає за майнові збитки, заподі­яні підприємству, установі, організації.

Основна мета матеріальної відповідальності працівників полягає у забезпеченні збереження майна підприємств, установ та організацій і відшкодуванні завданих їм збитків; сприянні зміцненню трудової дисципліни і вихованню береж­ливого ставлення до власності; гарантуванні працівникам збе­реження за ними у всіх випадках певної частини заробітної плати.

Матеріальна відповідальність працівників наступає за пев­них умов (підстав).

По-перше, при заподіянні прямої дійсної шкоди наявному майну підприємства. Шкодою вважається всяке зменшення майна або погіршення майнового стану підприємства, уста­нови, організації.

При визначенні збитків, заподіяних працівником під­приємству, установі, організації, враховується тільки дійсна шкода, тобто зменшення або знецінення наявного майна, а втрачена вигода, тобто неодержані підприємством прибутки, не враховуються. Законодавство про працю не допускає покладення на працівників відповідальності за шкоду, яка належить до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що пере­бував у стані крайньої необхідності.

По-друге, якщо шкоду заподіяно протиправною дією або бездіяльністю працівника, тобто такою поведінкою праців­ника, яка суперечить вимогам закону, правилам внутріш­нього трудового розпорядку і технологічним інструкціям, що призвело до матеріальної шкоди.

По-третє, наявність причинного зв'язку між майновою шкодою і протиправною поведінкою працівника, тобто що саме ці дії або бездіяльність працівника стали причиною ма­теріальних збитків.

По-четверте, необхідно встановити вину працівника, тоб­то що працівник заподіяв шкоду навмисно чи з необереж­ності.

Для того щоб покласти на працівника, який заподіяв шко­ду, обов'язок відшкодувати її, необхідна наявність усіх перелічених підстав. Відсутність хоча б однієї з них звіль­няє працівника від обов'язку відшкодувати збитки.

Трудове законодавство встановлює обмежену чи повну, а в окремих випадках і підвищену (кратну) матеріальну відпові­дальність. Вид матеріальної відповідальності залежить від то­го, хто заподіяв шкоду, характеру вини та об'єкта, якому зав­дано втрат.

Найпоширенішим (універсальним) видом матеріальної від­повідальності є обмежена. Вона полягає в тому, що працівник, який заподіяв шкоду, несе відповідальність перед власником у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше від свого серед­нього місячного заробітку. Обмежену матеріальну відпові­дальність несуть працівники, з вини яких заподіяно шкоду під­приємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків внаслідок недбалості або необережності. Така від­повідальність працівників наступає за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів. Напівфабрикатів, виробів (про­дукції), в тому числі при їх виготовленні, в такому ж розмірі працівники відповідають за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціально­го одягу та інших предметів, виданих підприємством, уста­новою, організацією працівникові в користування. Керівни­ки підприємств, установ, організацій та їх заступники, а та­кож керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники несуть обмежену матеріальну відповідальність, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими випла­тами, неправильною постановкою обліку і зберігання мате­ріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних за­ходів щодо запобігання простоїв, випуску недоброякісної продукції, розкрадання, знищення і зіпсуття матеріальних чи грошових цінностей (ст. 133 КЗпП України).

Повна матеріальна відповідальність працівників за збитки, заподіяні з їх вини, передбачена ст. 134 КЗпП України.

1. Коли між працівником і підприємством, установою, організацією укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення збереження майна й інших цінностей, пе­реданих йому Для зберігання або для інших цілей.

Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну матеріальну відповідальність визначені в законодавстві. До них належать завідувачі касами, завідувачі складами, контролери, касири та інші особи, які безпосередньо пов'я­зані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), пере­везенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Письмові договори про повну матеріальну від­повідальність можуть бути укладені підприємством лише з працівниками, що досягли 18-річного віку.

Якщо письмовий договір про повну матеріальну відпові­дальність укладено з працівником, посада якого не включена в перелік посад і робіт, щодо яких укладаються письмові до­говори про повну матеріальну відповідальність, то працівник не буде нести повної відповідальності, а лише обмежену.

Укладання договору про повну матеріальну відповідаль­ність з працівниками, що займають посади та виконують ро­боти, не зазначені в переліку, не породжує повної відповідаль­ності за завдану шкоду, якщо закон не передбачає повної відповідальності за іншою підставою.

Відсутність такого договору з тими працівниками, з якими він повинен бути укладений при прийомі на роботу, позбавляє власника права стягнути завдану шкоду в повному розмірі, крім випадків, якщо працівник за законом несе відповідаль­ність за цю шкоду в повному розмірі.

Різновидом повної матеріальної відповідальності на під­ставі договорів є колективна (бригадна) матеріальна відпові­дальність. При спільному виконанні працівниками окремих ви­дів робіт, пов'язаних із зберіганням, обробкою, продажем (від­пуском), перевезенням або застосуванням у процесі вироб­ництва переданих ним цінностей, коли неможливо розмежу­вати матеріальну відповідальність кожного працівника і ук­ласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність, може застосовуватись колективна (бригадна) матеріальна відповідальність. Вона широко застосовується на підприємст­вах державної, кооперативної торгівлі і громадського харчу­вання, підприємствах побутового обслуговування за згодою всього складу бригади, а також за погодженням із профспіл­ковим комітетом. Письмовий договір про колективну (бригад­ну) матеріальну відповідальність укладається між власником і всіма членами колективу (бригади).

2. Коли майно та інші цінності були одержані працівни­ком під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами.

3. Коли шкоду завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, що переслідуються у кримінальному порядку. Якщо слідчими чи судовими органами в діях працівника вияв­лено ознаки кримінального злочину, то незалежно від того, винесено обвинувальний вирок чи справу закрито з яких-небудь мотивів, працівника можна зобов'язати відшкодувати збитки повністю.

4. Коли шкоду завдано працівником, який був у нетвере­зому стані.

5. Коли шкоду завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інстру­ментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування.

6. Коли відповідно до законодавства на працівника покла­дено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків.

7. Коли шкоду завдано не при виконанні трудових обов'яз­ків.

8. Коли службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

Підвищену матеріальну відповідальність несуть працівники у випадках, прямо передбачених законодавством за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації розкраданням, умисним зіпсуттям, недостачею або витратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у тих випадках, коли фак­тичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір. Зок­рема, підвищена матеріальна відповідальність встановлена за крадіжку, навмисне знищення або навмисне псування мате­ріалів, напівфабрикатів і виробів, а також інструментів, спец­одягу та інших речей, виданих підприємством (установою) у користування працівникам (вимірювальні прилади, рес­піратори, маски, окуляри тощо). Винні особи повинні опла­тити вартість цього майна в п'ятикратному розмірі.