Відповідно до статті 142 Конституції України територіальні громади сіл, селищ і міст мають право об’єднувати на договірних засадах кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування комунальних підприємств, організацій, установ.
Згідно із статтею 143 Конституції України бюджетні повноваження надані обласним і районним радам. Обласні і районні ради отримали право на затвердження відповідно обласних і районних бюджетів, які формуються з коштів даржавного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів, та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних та культурних програм, та контролювати їх виконання.
Певні особливості формування бюджетту міста Києва та районів міста Києва визначає Закон України “Про столицю України – місто-герой Київ”. Зокрема, визначено, що держава фінансує у повному обсязі здіснення органами місцевого самоврядування міста Києва столичних функцій. Кошти, необхідні для здійснення цих функцій, щороку передбачаються в Законі про державний бюджет України. Встановлено, що доходи міського бюджету та бюджетних районів формуються за рахунок власних та закріплених доходів, 100% відрахування податку на прибуток, податку на доходи фізичних осіб, плати за землю, а також субвенцій та субсидій з державного бюджету України на виконаня столичних функцій, але не менш як 50% від суми податків, зборів та обов’язкових платежів, які справляються на території міста Києва. Цим Законом (стаття 19) визначені і інші особливості формуваня бюджету міста Києва та його районів.
Ще одна сфера, де органи місцевого самоврядування мають певне коло прав і повноважень – це позабюджетні, валютні та інші цільові фонди.
Згідно зі статтею 63 Закону органи місцевого самоврядування отримали право мати позабюджетні цільові, у тому числі валютні кошти. Ці кошти знаходяться на спеціальних рахунках в установах банків.
Органи місцевого самоврядування мають право самостійно затверджувати положення, за якими визначається порядок формування та використання позабюджетних коштів. Такі положення затверджуються відповідними місцевими радами.
Утворення окремих позабюджетних цільових фондів на місцевому рівні передбачено законодавством про зайнятість населення, про приватизацію, про фінансування шляхових робіт, про охорону навколишнього середовища та деякими іншими законами[12].
Згідно із чинним Законом України “Про бюджетну систему України” встановлено порядок, згідно з яким усі позабюджетні фонди можуть утворюватися лише за рахунок надходжень від необов’язкових платежів.
Порядок утворення валютних фондів органів місцевого самоврядування регламентується Декретом Кабінету Міністрів №15-93 “Про систему валютного регулювання і валбтного контролю” від 19 лютого 1993 року.
Відповідно до статті 14 цього Декрету запроваджений порядолк, згідно з яким уряд Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі комітети місцевих рад формують відповідно республіканський (Крим) і місцеві валютні фонди шляхом покупки іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за рахунок коштів відповідних бюджетів в межах, затверджених Верховною Радою Автономної Республіки Крим та місцевими радами. Згідно з цим Декретом збережені й інші джерела формування валютних фондів місцевих рад, передбачені законодавством України.
Важливою сферою, у якій органи місцевого самоврядування мають рад повноважень, є оподаткування. Ці органи мають ряд повноважень щодо встановлення місцевих податків і зборів.
Це право передбачено статтею 143 Конституції України. Згідно зі статтею 69 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, органи місцевого самоврядування відповідно до закону можуть встановлювати місцеві податки і збори, які зараховуються до відповідних місцевих бюджетів. За рішенням зборів громадян за місцем їх проживання можуть запроваджуватись місцеві збори на засадах добровільного оподаткування.
Спеціальним законодавством, що регламентує види, ставки місцевих податків і зборів, об’єкти і суб’єкти оподаткування, є Декрет Кабінету Міністрів “Про місцеві податки та збори” від 20 травня 1993 року, Закон України “Про доповнення Декрету Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки та збори” “ від 17 червня 1993 року, Закон “Про систему оподаткування” від 18 лютого 1997 року із наступними змінами.
Відповідно до законодавства в Україні справляється два місцеві податки – податок з реклами та комунальний податок, а також 14 зборів. Це – готельний збір; збір за припаркування автотранспорту; ринковий збір; збір за видачу ордера на квартиру; курортний збір; збір за участь у бігах на іподромі; збір за виграш на бігах на іподромі; збір за участь у грі на тоталізаторі; збір за право використання місцевої символіки; збір за проведення кіно- і телезьомок; збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей; збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон; збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг; збір з власників собак.
Місцеві податки і збори встановлюються міскими, сільськими та селищними радами, крім збору за проїзд по території прикордонних облатейавтотранспорту, що прямує за кордон, що встановлюється відповідними обласними радами.
Окремі з місцевих податків і зборів визначені як обов’язкові. Так, відповідно до статті 15 Закону України “Про систему оподаткування” обов’язковими для встановлення міськими, селищними та сільськими радами за наявності об’єктів оподаткування або умов, з якими пов’язане запровадження цих податків, є збір за припаркування автотранспорту, ринковий збір, збір за видачу ордера на квартиру, збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг, збір з власників собак.
Органи місцевого самоврядування мають певне коло повноважень в галузі комунального кредиту. Відповідно до статті 70 Закону україни “Про місцеве самоврядування в Україні” місцева рада або за її рішенням інші органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства можуть випускати місцеві позики, лотереї та цінні папери, отримувати позички з інших бюджетів на покриття тимчасових касових розривів з їх погашенням до кінця бюджетного року, а також отримувати кредити в банківських установах.
Органи місцевого самоврядування, крім того, можуть у межах законодавства створювати комунальні банки та інші фіінансово-кредитні установи. Вони мають право виступати гарантами кредитів підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад. Ці органи мають право розміщувати належні їм кошти в банках інших суб’єктів права власності, отримувати відсотки від їх доходів відповідно до закону із зарахуванням їх до доходної частини відповідного місцевого бюджету.
Повноваження органів місцевого самоврядування в сфері комунального кредиту регламентуються також спеціальним законодавством. Так, згідно з Законом України “Про цінні папери і фондову біржу” від 1991 року (стаття 11) місцеві ради торимали право на випуск внутрішніх місцевих позик. Статтею 14 Закону було встановлено, що кошти, одержані від реалізації місцевих позик, направляються до місцевих бюджетів та позабюджетних фондів місцевих рад. Визначено, що ці кошти спрямовуються на цілі, визначені при випуску облігацій. Згїдно із Законом порядок реєстрації випуску місцевих позик встановлюється Кабінетом Міністрів України або за його дорученням Міністерством фінансів україни.
Згідно із Законом України “Про державне регулювання ринку цінних паперів” від 30 грудня 1996 року функції регулювання реєстрації цінних паперів, включаючи місцеві цінні папери, покладено на Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку. Порядок випуску та обігу облігацій місцевих позик врегульований відповідним Положенням, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку №48 від 13 жовтня 1997 року, а також Указом Президента України “Про впорядкування внутрішніх та зовнішніх запозичень, що проводяться органами місцевого самоврядування” від 18 червня 1998 року.
Згідно з Указом розмір місцевих позик, а також розмір кредитів, що отримують органи місцевого самоврядування в банках, мають погоджуватися з Міністерством фінансів України.
Тут слід зазначити, що основна частина доходів місцевих бюджетів, як і в попередні роки, формується за рахунок коштів, що передаються їм із державного бюджету України на основі та званих нормативів розподілу основних державних податків. Ось чому з метою забезпечення самостійності місцевих бюджетів невідкладною проблемою є переведення їх на власну доходну базу. Це означає, що україна перед великою реформою – реформою міжбюджетних відносин, тобто взаємовідносин між державними та місцевими бюджетами. Ключовими моментами такої реформи мають стати розподіл функцій та сфер відповідальності між виконавчою владою та органами місцевого самоврядування; розмежування доходів між державним, регіональними та місцевими бюджетами; створення нової системи переміщення фінансових ресурсів від бюджетів одного рівня до бюджетів іншого рівня. Це, зокрема, має передбачити чітке визначення делегованих повноважень органів виконавчої влади органам місцевого самоврядування та створення механізму їх фінансування, запровадження нової системи бюджетних трансферів, під якими розуміють кошти, що передаються з державного бюджету місцевим бюджетам, а також коштів, що передаються з місцевих бюджетів державному бюджету.
Докорінним чином має бути змінена роль місцевих податків і зборів у формуванні доходів місцевих бюджетів. Нині за їх рахунок формується лише кілька відсотків доходів місцевих бюджетів. Місцеві податки і збори мають стати одним із основних доходних джерел місцевих бюджетів. Це можливо лише за умови, коли до місцевих податків і зборів будуть віднесені такі податки, як податок на землю, податок на нерухомість, прибутковий податок з громадян, податок на промисел та деякі інші.