Смекни!
smekni.com

Поняття місцевого управління і самоврядування історія розвитку види концепції сучасна практи (стр. 9 из 12)

У більшості країн перевага надається багаторівневій системі, при якій більш масштабна діяльність здійснюється вищим органом влади (графства у Великій Британії, департаменти у Франції та райони у Німеччині). У всіх цих випадках більш високий рівень влади створений для надання послуг, що необхідні для більшої території, в той час, коли регіони надають послуги місцевого характеру. У деяких країнах (велика Британія) існує відмінна від інших система, що практикується у великих містах, коли одна влада об’єднує функції громади та графства. Таке явище отримало назву “єдина влада”, оскільки вона поєднує всі функції місцевого управління в одній раді.

Ряд великих країн Європи (Франція, Іспанія, Італія) мають ще один додатковий рівень місцевого управління на регіональному рівні, в той час як у Федеративних (Німеччина, Австрія) землі є найвищим рівнем субнаціонального управління.

Регіональні органи влади у більшості випадків утворилися недавно (хоча вони часто базуються на історичних регіонах) і раніше не мали виборної ради. Іноді такі органи влади створювались у відповідь на вимогу визнання окремої історичної одиниці, як Бретань, Басконія, острови Корсика та Сіцілія. Іноді регіони створюються штучно для утворення єдиної структури по всій країні. Такого типу регіони важко знаходять в Європі визнання і підтримку, проте прослідковується загальна тенденція до надання більшої влади регіональному управлінню. Це є частиною процесу децентралізації, що наближує послуги до населення і збільшує відповідальність та ефективність “на місцях”.

Функції: основними функціями місцевого управління і самоврядування визнаються надання послуг населенню та його представництво.

За послугами найбільш поширеним є такий розподіл (вони дуже відрізняються в кожній з країн): вищий рівень здійснює загальне планування і підготовку фахівців, нижчий реально надає послуги. Деякі послуги можуть надаватись приватним секторам (комунальні послуги - у більшості країн).

Типи послуг, що надаються місцевою владою[11]

Розвиток громади: - економічний розвиток; - підтримка громади та забезпечення її єдності.
Послуги по розвитку навколишнього середовища: - планування землевикористання; - планування розвитку транспортної мережі; - захист навколишнього природного середовища; - шляхи та громадський транспорт; - збір і переробка сміття.
Освіта, здоров’я, соціальні послуги: - школи; - вища освіта; - лікувальні та оздоровчі заклади; - соціальне забезпечення; - забезпечення житлом.
Охоронні (захисні) функції: - пожежна служба; - поліція; - захист споживачів.
Комунальні послуги: - електрика і гас; - водопостачання й каналізація.
Дозвілля: - спортивні споруди; - бібліотеки; - культурні послуги; - туризм.

Представництво інтересів місцевої громади втілюється у дотриманні інтересів громади і виконанні ролі центру цієї громади. Один зі способів представництва – визначення владою потреб і бажань громади та пошук шляхів їх задоволення. Все частіше замість надання послуг самостійно, місцева влада вважає себе уповноваженою по послугах й забезпечує задоволення потреб місцевої спільноти шляхом передачі права на послуги відповідним державним, громадськім та приватним організаціям.

Місцева влада також може чинити тиск на інші рівні управління чи інші організації для забезпечення населення певної місцевості необхідними послугами, або може стимулювати до цього приватний сектор. Така концепція означає концентрацію перед усім на гарантуванні того, що спільнота буде забезпечена всіма послугами різними організаціями, а не на безпосередньому наданні цих послуг, що дозволяє зосереджуватися на широкому спектрі потреб громади.

Насамкінець, в багатьох країнах органи місцевого самоврядування безпосередньо беруть участь у формуванні верхньої палати парламентів унітарних країн (Франція, Хорватія, Нідерланди) та обранні президента в парламентарних республіках (Італія), що забезпечує представництво інтересів громад на державному рівні.

Становлення місцевих фінансів в Україні

Становлення фінансів місцевого самоврядування розпочалося із запровадження в 1990 році самого інституту місцевого самоврядування в Україні. ОЛсновними складовими системи фінансів місцевого самоврядування є самостійні місцеві бюджети, позабюджетні валютні та цільові фонди органів місцевого самоврядування, місцеві податки та збори, комунальний кредит, фінанси комунальних підпиємств, комунальні платежі та деякі інші.

Відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (далі –Закон) сільські, селищні, міські, районні у містах ради та їх виконавчі комітети мають право самостійно розробляти, затверджувати та виконувати відповідні місцеві бюджети. Що стосується обласних і районних бюджетів, то їх розробляють і виконують відповідні місцеві державні адміністрації. Обласні та районні ради затверджують відповідні місцеві бюджети та заслуховують звіти відповідних місцевих державних адміністрацій про їх виконання.

Відповідно до Закону самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі загальнодержавними доходами. Під власними доходами органів місцевого самоврядування слід розуміти доходи, які належать цим органам. Під закріпленими доходами слід розуміти доходи, які передаютьсяїм державою на постійній довготривалій основі.

Самостійність місцевих бюджетів також гарантується правом органів місцевого самоврядування самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону. Законодавство забороняє втручання державних органів у процес складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів, за вийнятком випадків, передбачених законом.

Органи місцевого самоврядування мають право на державну фінансову підтримку. Згідно статті 62 Закону держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів. Разом з тим, держава здійснює контроль за законним, доцільним, економним та ефективним використанням коштів та належним їх обліком.

Органи місцевого самоврядування мають право на гарантовану державою доходну базу, що достатня для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

Згідно Закону органам місцевого самоврядування надано право у доходній частині місцевого бюджету окремо виділяти доходи, необхідні для виконання власних повноважень, і доходи, необхідні для виконання делегованих законом повноважень органів виконавчої влади. Передбачено право органів місцевого самоврядування на фінансування державаою у повному обсязі виконання делегованих їм повноважень органів виконавчої влади. Джерелом необхідних для цього коштів визначено державний бюджет України або кошти, отримані шляхом віднесення до місцевого бюджету окремих загальнодержавних податків та передачі органам місцевого самоврядування відповідних об’єктів державної власності. Крім того, органи місцевого самоврядування мають право на компенсацію державою витрат, що виникли внаслідок рішень органів державної влади і попередньо не були забезпечені відповідними фінансовими ресурсами. Це право також передбачає передачу органам місцевого самоврядування відповідних фінансових ресурсів у випадку рішень органів державної влади, що призводять до додаткових видатків органів місцевого самоврядування. Пердбачено право органів місцевого самоврядування на виконання таких рішень лише в межах переданим їх фінансових ресурсів.

Органам місцевого самоврядування надано право поділу видатків місцевих бюджетів на дві частини. На видатки, що пов’язані з виконанням власних повноважень місцевого самоврядування, і видатків, що пов’язані з виконанням делегованих законом повноважень органів виконавчої влади.

Органи місцевого самоврядування мають право на поділ місцевого бюджету на поточний бюджет та бюджет розвитку. Встановлено, що доходи бюджету розвитку формуються за рахунок частини податкових надходжень, коштів, залучених від розміщення місцевих позик, а також інвестиційних субсидій з інших бюджетів. Визначено також, що у видатковій частині місцевих бюджетів окремо передбачаються видатки поточного бюджету і видатки бюджету розвитку. Вказано, що кошти поточного бюджету спрямовуються на фінансування установ і закладів, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань, а кошти бюджету розвитку спрямовуються на реалізацію місцевих соціально-економічних програм, інвестиційну діяльність, на фінансування субвенцій та інших видатків, пов’язаних із розширеним відтворенням.

Органи місцевого самоврядування мають право на збалансування державою місцевих бюджетів з метою забезпечення достатнього рівня цих бюджетів для фінансування виконання наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб.

З метою збалансування місцевих бюджетів органи місцевого самоврядування мають право на отримання дотацій, субвенцій, субсидій відповідно до закону.

Органи місцевого самоврядування мають право на використання на свій розсуд вільних бюджетних коштів. Встановлено, що доходи, додатково одержані в процесі виконання місцевих бюджетів, суми перевищення доходів над видатками, що утворились у результаті збільшення надходжень до бюджету чи економії у видатках, вилученню не підлягають. Крім того визначено, що при забезпеченні державою збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів вільні залишки бюджетних коштів не враховуються.