При ознайомленні з матеріалами справи захисник обвинуваченого має право: робити виписки з матеріалів справи, мати побачення з обвинуваченим віч-на-віч, роз’яснювати обвинуваченому зміст обвинувачення, обмірковувати з обвинуваченим питання про заявлення клопотань, подавати докази, заявляти відводи, оскаржувати дії та рішення слідчого і прокурора (ст. 219 КПК).
Обвинуваченого і його захисника не можна обмежувати в часі, потрібному їм, щоб ознайомитися з усіма матеріалами справи. Однак, якщо обвинувачений і його захисник явно намагатимуться затягнути закінчення справи, слідчий вправі своєю мотивованою постановою визначити певний строк для ознайомлення з матеріалами справи. Така постанова підлягає затвердженню прокурором.
Час ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матеріалами кримінальної справи при обчисленні строку досудового слідства та строку тримання під вартою як запобіжного заходу не враховується (ч. 1 ст. 120 та ч. 5 ст. 156 КПК).
Якщо при провадженні досудового розслідування застосовувався звукозапис, кінозйомка, відеозапис, то при пред’явленні учасникам процесу матеріалів справи для ознайомлення звукозапис відтворюється, а кінострічки і відеострічки демонструються обвинуваченому і його захиснику, а в разі клопотання - іншим учасникам процесу. Фонограма, кінострічки чи відеострічки в опечатаному вигляді зберігаються при справі (ч. 4 ст. 85-1. ч. 3 ст. 85-2 КПК).
При ознайомленні з матеріалами справи обвинувачений і його захисник мають право заявляти клопотання про доповнення досудового слідства, зміну кваліфікації злочину і закриття справи. Відмовляючи в задоволенні клопотання, слідчий складає мотивовану постанову, яку оголошує обвинуваченому і його захиснику. Якщо ж обставини, для з’ясування яких заявлено клопотання, мають значення для справи, слідчий зобов’язаний його задовольнити. Захисник може брати участь при провадженні додаткових слідчих дій (ст. 221 КПК).
Про оголошення потерпілому і його представнику, цивільному позивачу, цивільному відповідачу або їх представникам, обвинуваченому і його захиснику про закінчення досудового слідства і пред'явлення їм матеріалів справи для ознайомлення слідчий складає протоколи. У протоколі згідно зі ст. 220 КПК зазначається, які саме матеріали (кількість томів і аркушів) були пред’явлені для ознайомлення, чи ознайомилися відповідні учасники досудового слідства з матеріалами справи, протягом якого часу відбувалось ознайомлення із справою і які клопотання були заявлені. При цьому усні клопотання заносяться до протоколу, письмові додаються до нього. Протокол підписує особа, яка знайомилася з матеріалами, і слідчий.
Після виконання додаткових слідчих дій слідчий зобов'язаний ознайомити обвинуваченого і його захисника, а також надати можливість потерпілому і його представнику, цивільному позивачу і цивільному відповідачу або їх представникам ознайомитися з усіма додатковими матеріалами, а в разі їх клопотання - з усією справою (ст. 222 КПК).
Згідно з ч. 2 ст. 17 КПК кримінальні справи про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше десяти років, розглядаються в суді першої інстанції колегіально судом у складі трьох осіб, якщо підсудний заявив клопотання про такий розгляд. Для того, щоб обвинувачений мав змогу заздалегідь визначитися в цьому питанні, законодавець зобов’язує слідчого вже під час ознайомлення обвинуваченого з матеріалами досудового слідства роз'яснити йому право заявити клопотання про розгляд його справи в суді першої інстанції одноособово суддею чи колегіально у складі трьох осіб (ч. 1 ст. 218 КПК).
Закінчивши досудове слідство і виконавши розглянуті вище вимоги закону, слідчий складає обвинувальний висновок.
Обвинувальний висновок - це процесуальний документ, у якому слідчий підводить підсумок досудового розслідування у справі і формулює обвинувачення певної особи у вчиненні злочину з наведенням конкретних доказів. Якщо у справі є кілька обвинувачених, то складається один спільний обвинувальний висновок з чітким визначенням ролі кожного обвинуваченого у вчиненні злочину (злочинів).
Формулювання обвинувачення, викладене в обвинувальному висновку, не може істотно відрізнятися від формулювання, що міститься в постанові про притягнення як обвинуваченого, погіршувати становище обвинуваченого порівняно з пред'явленим обвинуваченням внаслідок доповнення обвинувачення обтяжуючими обставинами, перекваліфікацією на закон про більш тяжкий злочин або на додаткові статті Кримінального кодексу.
Значення обвинувального висновку полягає в тому, що він є процесуальним документом, який оголошується на початку судового слідства і визначає його предмет (ст. 297 КПК).
У стадії попереднього розгляду справи суддею за клопотанням прокурора, потерпілого чи його представника суддя може повернути справу на додаткове розслідування і у випадках наявності підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за статтею Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин, чи для пред’явлення йому обвинувачення, яке до цього не було пред'явлено.
З обвинувальним висновком обвинувачений після закінчення досудового розслідування не знайомиться. Тому для забезпечення обвинуваченому (підсудному) права на захист у судовому засіданні копія обвинувального висновку вручається йому, а якщо він є неповнолітнім, то і його законному представникові не пізніше, як за три доби до дня розгляду справи в суді (ст. 254 КПК).
Обвинувальний висновок, згідно зі ст. 223 КПК, складається з двох частин: описової і резолютивної.
В описовій частині зазначаються: дані, які стали приводом до порушення кримінальної справи, обставини справи, як їх встановлено на досудовому слідстві, місце, час, способи, мотиви і наслідки злочину, вчиненого кожним з обвинувачених, а також докази, які зібрані у справі, і відомості про потерпілого; показання кожного з обвинувачених по суті пред’явленого йому обвинувачення; доводи, наведені ним на свій захист, і результати їх перевірки; наявність обставин, які обтяжують і пом’якшують його відповідальність. При посиланні на докази обов'язково зазначаються аркуші справи.
Описова частина, як правило, починається з викладу всього обсягу вчинених обвинуваченим злочинів та їх юридичної оцінки. Потім викладаються окремі епізоди в хронологічному або системному порядку.
Кожний епізод описується окремо та повністю із зазначенням усіх обставин предмета доказування. Потім викладаються докази.
У багатоепізодних справах можливе поєднання хронологічного та системного методів при оформленні описової частини висновку.
В резолютивній частині обвинувального висновку наводяться відомості про особу кожного з обвинувачених, дається стисле формулювання пред’явленого обвинувачення із зазначенням його суті та юридичної кваліфікації.
Формулювання пред’явленого обвинувачення повинне відповідати хоча б трьом вимогам:
- в ньому мають бути викладені всі факти злочину і дана оцінка ролі кожного з обвинувачених;
- воно має фактично та юридично співпадати з тим, що сказано про злочин в описовій частині;
- воно має відповідати висновкам постанови про притягнення особи як обвинуваченого і не виходити за її межі.
Обвинувальний висновок підписує слідчий, а якщо слідство проводилось декількома слідчими, - старший слідчої групи (ст. 119 КПК), із зазначенням місця і часу його складання.
Якщо обвинувачений не володіє мовою, якою складено обвинувальний висновок, то слідчий повинен забезпечити його переклад на рідну мову обвинуваченого або іншу мову, якою він володіє. Переклад у кількох примірниках приєднується до справи.
До обвинувального висновку додаються документи, які мають на меті полегшити вивчення справи прокурором, суддями, іншими учасниками процесу. Зокрема до обвинувального висновку додаються:
- список осіб, що підлягають виклику в судове засідання, з зазначенням їх адреси і аркушів справи, де викладені їх показання або висновки;
- довідка про рух справи та про застосування запобіжного заходу з зазначенням часу і місця тримання під вартою кожного з обвинувачених, якщо вони заарештовані;
- довідки про речові докази, про цивільний позов, про заходи, вжиті до забезпечення цивільного позову і можливості конфіскації майна;
- довідки про судові витрати в справі за час досудового слідства з посиланням на відповідні аркуші справи.
У списку осіб, які підлягають виклику в судове засідання, з метою нерозголошення відомостей про осіб, щодо яких у порядку, передбаченому статтями 52-1 та 52-3 КПК, застосовані заходи безпеки, замість їх справжніх прізвища, ім’я і по батькові зазначається псевдонім, а замість адреси - назва органу, який здійснює заходи безпеки, та його адреса.
Крім обвинувального висновку, за результатами розслідування слідчий може внести також подання про усунення причин та умов, які сприяли вчинення злочину.
Склавши обвинувальний висновок, слідчий направляє справу прокуророві.
5. Дії та рішення прокурора у справі, яка надійшла до нього з обвинувальним висновком.
Обвинувальний висновок складає слідчий. Однак юридичної сили цей процесуальний документ набуває тільки після затвердження його прокурором. Якщо в суді виявиться, що обвинувальний висновок не затверджено прокурором або його заступником, кримінальна справа у всіх випадках підлягає поверненню для додаткового розслідування.
Таке значення Факту затвердження обвинувального висновку прокурором пояснюється тим, що з обвинувальним висновком у прокурора пов’язано виконання двох функцій:
- функції здійснення нагляду за додержанням законів органами досудового розслідування та;