Смекни!
smekni.com

Лексичні особливості перекладу французьких науково-технічних текстів (стр. 3 из 12)

1.3 Науково-технічна термінологія як система

1.3.1 Термін як мовний засіб вираження спеціального поняття

Словниковий склад мови визначає можливості для позначення тих або інших понять чи предметів навколишньої дійсності. Відсутність у мові позначення відомого поняття є однією з найбільших перешкод для його передачі в мові. Це означає, що одна мова може не мати слова на позначення певного поняття (можливо, це поняття є новим і ще не встигло набрати форму слова в певній мові, або дане поняття є нетиповим для даної культури та мови і виступає у якості реалії для якоїсь окремоїкультури) і перекладачеві доводиться постати перед вибором лексеми, щоб найточніше виразити іншою мовою дане поняття чи ідею. Зазвичай ці перешкоди долаються шляхом створення нового слова чи його запозичення з іншої мови. Таке поповнення лексики відбувається постійно, кришталюючи в словах все те, що відклалося в суспільній свідомості [3, c.27].

В інтересах викладу тієї чи іншої теми, в першу чергу необхідно мати запас найменувань для тих понять, які входять до кола цієї теми. Це однаковою мірою стосується не тільки тем побутового характеру, а й тем спеціального чи наукового змісту. Очевидним є те, що, говорячи про альтернативні джерела енергії чи про будівельні матеріали, про зернові культури, або ж польові роботи, ми також потребуємо знання найменувать у цій сфері, так само як, розкриваючи яке-небудь питання з фізики чи граматики, повинні використовувати відповідну фізичну чи граматичну номенклатуру. Номенклатурою ж називається є система (сукупність) назв, термінів, специфічної лексики, які вживаються в певних галузях науки чи техніки. Кожна галузь життя й знання характеризується своїм колом найменувань, якими слід оволодіти кожному, хто має з цим справу. Необхідність найменувань являється елементарною умовою точності самої мови. Підкреслюючи важливість найменувань, слід звернутися до термінів. Терміни, як лексеми, які служать для точного визначення понять з області науки і техніки, є найвищим розрядом найменувань. Взагалі, терміном є слово або словосполучення, яке точно і однозначно визначає чітко окреслене спеціальне поняття якої-небудь галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя тощо і його співвідношення з іншими поняттями в межах спеціальної сфери.

На відміну від слів загальної лексики, які часто є багатозначними та мають емоційний відтінок, терміни в межах сфери застосування є зазвичай однозначними і позбавлені авторської експресії [6, c.31-32].

Повноцінне функціонування національної мови в науково-технічній сфері великою мірою залежить від пізнавально-інформаційної досконалості термінології, а отже й від лінгвістично виваженого підходу до проблем термінотворення. Під термінологією ми розуміємо сукупність термінів, тобто слів та словосполучень, що виражають специфічні поняття певної галузі знань. Сучасна науково-технічна термінологія продовжує розвиватися, поновлюватися, вдосконалюватися відповідно до розвитку і вдосконалення науки й техніки. У системі науково-технічної термінології відбуваються різноманітні лексико-семантичні процеси. Системні термінологічні лексико-семантичні групи підтверджують усебічне відображення широкого кола наукових та технічних понять. У процесі науково-технічної комунікації терміни виступають когнітивно-інформаційними моделями, співвідносними з поняттєво-концептуальною і предметно-тематичною сферами відповідних галузей науки, техніки й виробництва. На цих екстралінгвальних чинниках – науковому знанні та його застосуванні в техніці та виробництві – й базується функціонування терміна.

Когнітивно-номінативний та структурно-лінгвістичний аспекти вивчення термінології, які ґрунтуються на принципі пріоритетності поняттєво-концептуального та предметно-практичного складника термінологічної лексики, сприяє усвідомленню специфіки науково-технічної сфери, її впливу на суспільну свідомість у цілому. Ця сфера становить одну з форм суспільної свідомості з відповідним видом діяльності і формою думки [11, c.46-47].

У наш час науково-технічна сфера впливає не лише на розвиток техніки і технології, а й на характер і спрямованість фундаментальних досліджень, на матеріальні умови суспільного та індивідуального буття, стиль мислення (не тільки професійного). Вивчення когнітивних та структурних особливостей сучасної термінології з урахуванням екстралінгвальних чинників сприяє підвищенню інформаційно-мовної культури в сучасному суспільстві.

Науково-технічний працівник, як правило, добре обізнаний і з теоретичним підґрунтям певних явищ і процесів, і з практичним призначенням механізмів, інструментів і пристроїв, створених на основі певних теоретичних знань. Він водночас усвідомлює і пізнавальні, і прагматичні характеристики терміна. Саме тому термін у науково-технічній сфері має бути універсальним – придатним і для когнітивної, і для практичної діяльності фахівців [18, c.51-52].

Термін є системним складником загальнолітературної лексики. Він, як і кожне повнозначне слово, є внутрішньою конструктивною єдністю лексичних і граматичних значень. У зв’язку зі стрімким зростанням кількості інформації, вимоги до систематизації термінології стають дедалі суворішими. Це пов’язано із залученням комп’ютерної техніки до пошуку, систематизації та зберігання знань. Системність науково-технічної термінології ґрунтується на позамовних чинниках – сукупності наукових і виробничих реалій, що їх обслуговують терміносистеми фундаментальних і технічних наук.

Термінологічний ярус сучасної літературної мови – самостійна, багаторівнева система ієрархічно і концептуально пов’язаних елементів, які забезпечують процеси номінації спеціальних наукових і технічних понять. З огляду на це, моделювання технічної терміносистеми на когнітивних засадах уможливлює ґрунтовне розуміння механізмів її організації [22, c.120-121].

Термінологія має бути лексично і морфологічно строго систематизованою, бути максимально парадигматичною у плані типових парадигм. Термін повинен відповідати словотвірним і синтаксичним законам мови. Ця багатоаспектність вимог до терміна пояснюється тим, що він виступає у подвійній ролі: відображає специфіку певної галузі науки чи техніки, а як елемент мови водночас підпорядковується загальномовним нормам словотвору, словозміни і слововживання. Системність термінів виявляється на рівні уніфікованості морфологічних лексико-синтаксичних моделей структурної організації технічної та природничої термінології.

У складі термінологічної лексики можна виділити декілька ‘”прошарків”, які відрізняються сферою застосування, особливостями об’єкту, що позначається:

1. Перш за все це загальнонаукові терміни, які використовуються в різноманітних областях знань і належать науковому стилю мови в цілому. Наприклад такі терміни як: експеримент, реакція, еквівалент, прогнозувати, гіпотетичний і т.д. Такі терміни утворюють загальний поняттєвий фонд різних наук та мають найбільшу частоту застосування.

2. Розрізняються також і вузькоспеціальні терміни, які закріплені за певними науковими дисциплінами, галузями виробництва та техніки. Наприклад в лінгвістиці: підмет, присудок, займенник, прикметник; в медицині: рентген, хірургія, кардіологія і т.д. В цих термінологіях концентрується квінтесенція кожної науки [15, c.102-104].

Отже, із зростанням людських знань і розвитком ідей, а також їх зміною, зростає і кількість слів у мові. Кожне нове наукове відкриття потребує найменування як засобу вираження логічної уяви про поняття. Даний процес викликає також численні зміни значень існуючих слів. Технічна лексика вживається у галузях науки, хоча при цьому залучається значна частина загальновживаних слів. Науково-технічний вокабуляр – це засіб спілкування учених і фахівців, які намагаються користуватися ним точно і постійно.Технічні терміни мають спеціалізовані і окреслені значення. Незважаючи на те, що термінологія нараховує велику кількість одиниць, користується нею менша частина населення, а тому термінолексика у своїй більшості до загального словника мови не потрапляє. Через це терміни мають більшу стабільність і стійкість перед морфологічними і семантичними змінами, ніж загальновживана лексика.

В основі кожного терміна обов’язково лежить визначення (дефініція) реалії, яку він позначає, завдяки чому терміни представляють собою точну і в той же час стислу характеристику предмета чи явища. Кожна галузь знання оперує власними термінами, які й складають суть термінологічної системи даної науки.

При визначені терміна підкреслюють його функціонально-смисловий бік, бо термін за вимогами, що до нього визначаються, має стосуватися одного поняття, хоча на практиці так буває не завжди [9, c.23-25]

1.3.2 Становлення термінологічних систем

Становлення термінологічних систем української та французької мов відбувалося протягом століть. У науковій мові поступово складалася система науково-технічної термінології, зародження якої в українській мові почалося ще за часів Києво-Могилянської академії, у французькій мові приблизно у той самий час, тому що особливого розвитку термінологічна система набула за часів існування Французької Академії, заснованої у 1635 році.