б) Словосполуки, що мають значення прислівників і складаються з двох іменників (зрідка — числівників) та одного або двох прийменників: від ранку до вечора, день у день, з боку на бік з дня на день, один в один, раз у раз, рік у рік, час від часу.
в) Словосполуки, які в реченні виконують функції прислівника та складаються з узгоджуваного прийменника (числівника, займенника) й дальшого іменника: другого дня,
таким чином, темної ночі, тим разом, тим часом і т. ін.
г) Прислівники, утворені сполученням прийменника з повним прикметником чоловічого (середнього) роду: в основному, в цілому.
д) Прислівники, утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником: по двоє, по троє, по четверо тощо.
3. Через дефіс пишуться:
а) Складні прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника по та закінчення -омуабо (-к)и: по-батьківському, по-бойовому, по-братньому, по-господарському, по-іншому, по-козацькому, по-нашому, по-своєму, по-сусідському, по-українському, по-християнському; по-батьківськи, по-братерськи, по-господарськи, по-людськи, по-сусідськи, по-українськи; також по-латині.
Примітка. У прислівниках цього типу, утворених від складних прикметників, що пишуться через дефіс, дефіс ставиться тільки після по-: по-соціалдемократичному.
б) Складні прислівники, утворені за допомогою прийменника по від порядкових числівників: по-перше, по-друге, по-третє й т. д.
в) Неозначені складні прислівники з частками будь-, -будь, -небудь, казна-, -то, хтозна-: аби-то, будь-де, будь-коли, будь-куди, де-небудь, десь-то, казна-де, казна-коли, коли-будь, коли-небудь, куди-будь, куди-небудь, так-то, хтозна-як, як-небудь.
г) Складні прислівники, утворені з двох прислівників: вряди-годи, десь-інде, десь-інколи, сяк-так і т. ін.
д) Складні прислівники, утворені повторенням слова або основи без службових слів або зі службовими словами між ними: будь-що-будь, віч-на-віч, всього-на-всього, далеко-далеко,
де-не-де, коли-не-коли, ледве-ледве, ось-ось, пліч-о-пліч, хоч-не-хоч, як-не-як.
4.4. Н і нн у прислівниках
Прислівники, що утворилися від прикметників з -н-та -нн-, зберігають правопис цих прикметників: невпинний — невпинно, нежданий — неждано.
З двома ннпишуться також прислівники зрання, навмання, попідтинню, попідвіконню, спросоння.
| Пишеться -нн- | Пишеться -н- |
| 1. У прикметниках, утворених від іменників з основою на -н- за допомогою н: стіна + н®стінний, день + н®денний | 1. У прикметниках, утворених від іменників з основою на будь-який приголосний (крім -н-) за допомогою н: брат + н® братній, клас + н® класний |
| 2. У прикметниках з наголошеними -анн-, -енн-, -янн-,що вказують на збільшену ознаку або неможливість дії: нездоланний, священний, незрівнянний, старанний, здоровеннийУвага: даний, довгожданий | 2. У прикметниках, утворених додаванням -ан-, -єн-, -ин-, -їн-, -он-, -ян-до основи іменників: гречаний, царствений, пташиний, солов'їний, солоний, склянийУвага: божественний |
4.5. Не і ні з прислівниками
1. ні з прислівниками пишеться
| разом | окремо |
| - якщо прислівник разом із нівиражає одне поняття: нізвідки, ніскільки | - якщо нізаперечує, відкидає щось: ні туди ні сюди |
Частка ні в прислівниках може бути наголошеною і ненаголошеною.
2. не з прислівниками пишеться
| разом | окремо |
| - якщо без нене вживається: невдовзі, невідв'язно, невпинно,ненароком;- якщо не з прислівником виражають одне поняття і його можна замінити синонімом без не: недобре (погано),нешвидко (повільно) | - з більшістю прислівників;- якщо не заперечує, відкидає щось: не вчора,не вдруге, не по-нашому |
4.6. И та і в кінці прислівників
У кінці прислівників відповідно до вимови пишемо иабо і: згори, угорі, відтоді, звідти.
| и | і |
| - після г, к, х: навкруги,залюбки, верхи, по-материнськи,по-людськи;- після ж, ч, якщо прислівникутворено за допомогою префіксапо-: по-ведмежи, по-заячи;- після ч, якщо прислівникутворено від дієприслівника:стоячи, лежачи, нехотячи | - після ж, ч, крім прислівниківіз префіксом по-:насторожі, уночі |
Труднощі становлять прислівники, у яких перед иабо і стоятьг, к, х, ж, ч.
| и | і |
| - після г, к, х: навкруги,залюбки, верхи, по-материнськи,по-людськи;- після ж, ч, якщо прислівникутворено за допомогою префіксапо-: по-ведмежи, по-заячи;- після ч, якщо прислівникутворено від дієприслівника:стоячи, лежачи, нехотячи | - після ж, ч, крім прислівниківіз префіксом по-:насторожі, уночі |
4.7 Явище адвербіалізації
У сучасній українській літературній мові спостерігаються активні процеси переходу інших частин мови в прислівники і прислівників в інші граматичні категорії.
Процес переходу інших частин мови в прислівники називається адвербіалізацією (від латинського adverbium — придієслівник, буквально «від дієслова»).
При адвербіалізації відбуваються різні зміни в значенні і в граматичній структурі слів, що дають можливість докладно охарактеризувати природу прислівників.
Процес адвербіалізації в українській мові відбувався і відбувається безперервно і охоплює в тій чи іншій мірі всі повнозначні частини мови. Найбільш активно адвербіалізуються іменники в непрямих відмінках і прикметники. Також активно переходять у прислівники і дієприкметники.
Слова, що переходять у прислівники, втрачають свої колишні граматичні значення. Внаслідок утрати граматичних значень затемнюється морфологічна структура прислівника: в ньому перестають виділятися окремі морфеми, відбувається лексикалізація, коли функція слова в мові визначається словом в цілому, а не його складовими частинами. Перш за все втрачають своє значення і перестають виділятися закінчення і прийменники.
Широка за обсягом семантика іменників і різноманітність їх синтаксичних функцій у реченні спричиняються до того, що вони мають найбільше точок зіткнення з іншими частинами мови. Іменник, виступаючи в ролі прислівника, набуває його морфологічних ознак і синтаксичних функцій. При цьому послаблюється основна семантична ознака іменника — предметність, а разом з цим послаблюються і втрачають свою силу граматичні ознаки іменника. Таким чином, іменникова форма застигає і переходить у категорію прислівників. Іменникова форма, трансформуючись у прислівник і залишаючись однозвучною з іменником, утворює своєрідний омонім, який може виступати в функції двох частин мови. Особливо активно переходять у прислівники відмінкові форми іменників з прийменниками, а також і без прийменників. Наприклад: Його очі бігли кудись наперед, назустріч мурованим стінам (М. Коцюбинський).
Процес адвербіалізації в українській мові, як і в російській, проходить нерівномірно. В одних словах він закінчився, і ці слова вже остаточно перетворились у прислівники. Наприклад: вліво, зрання, навскіс, набакир, поруч, зопалу. А в інших словах цей процес тільки розвивається, і такі слова вживаються в мові то в функції прислівника, то в функції інших частин мови. Наприклад: На Чубинського напав тепер страх(М. Коцюбинський); Пішла по лісу косовиця аж страх, аж жаль було дивитись (Т. Шевченко). У першому реченні слово страх — іменник, у другому — прислівник. У другому реченні слово страх близьке за значенням і синтаксичними функціями до слів «сумно», «страшно», лячно».
Слово страх, виступаючи в реченні в функції прислівника, може набирати різних відтінків значення і цим збагачувати мову, вносячи в неї різні семантичні нюанси. Наприклад: Христя вийшла на кухню. Їй страх як хотілось розказати Марії усе (П. Мирний); Страх якого діла було на пасіці (М. Вовчок).
У першому реченні слово страх близьке до прислівника дуже, у другому — до прислівника багато.
Слово жаль також може виступати як у функції іменника, так і в функції прислівника. Наприклад: О, не жаль, а гнів мене пече... (М. Рильський); Йому навіть жаль стало тих апаратів (М. Коцюбинський).