У науковому відношенні вивчення фразеології має важливе значення для пізнання самої мови. Фразеологізми існують у тісному зв'язку з лексикою, їхнє вивчення допомагає краще пізнати лексичну побудову, утворення і вживання в мові. Фразеологізми складаються з окремих слів і одночасно можуть співвідноситися за значенням до цих слів. За граматичною структурою фразеологізми є реченнями. Порівняння деяких фразеологізмів показує, що між фразеологізмами певної мови існує синонімічний та антонімічний взаємозв’язок, як це спостерігається й у лексиці.
Фразеологізм, фразеологічна одиниця (ФО) - загальна назва семантично невільних сполучень слів, що не виробляються в мові ( як подібні з ними за формою синтаксичні структури – чи словосполучення речення), а відтворюються в ній у соціально закріпленому за ними стійкому співвідношенні значеннєвого змісту і визначеного лексико-граматичного складу. Семантичні зрушення в значеннях лексичних компонентів, стійкість і відтворюваність – взаємозалежні універсальні і відмітні ознаки фразеологізму.
Фразеологія кожної мови - це скарбниця народу, здобуток його мудрості й культури, що містить багатий матеріал про його історію, боротьбу з гнобителями й нападниками, про звичаї, ідеали, мрії і сподівання. Так в українських ФО відбилися історичні події, відобразилося народне відношення до них: ”От тобі, бабуся, і Юр'їв день”, виникло на Русі після покріпачення селян. У фразеологізмах української мови відобразилось ставлення до людських здібностей і вад: золоті руки; лизати руку; простягти руку. А от історія виникнення усталених словосполучень – перемивати кісточки; піймати синицю в руку; смерть занесла свою руку та інші; піднімає завісу над звичаями, віруваннями, обрядами наших предків. Тому-то фразеологія привертає увагу мовознавців, істориків, етнографів, філософів.
Інша особливість фразеології - образність. Вивчення мовної фразеології вводить нас у лабораторію народу - мовотворця, і не випадково з такою увагою вивчають її письменники, що бачать в українській фразеології чудові приклади образного відображення явищ та дійсності. Живописність і образність мови діє поетичними фразеологізмами на уяву слухаючого, змушуючи його переживати сказане більш сильніше, чим якби, звернувся до нього промовець діловою мовою. Наприклад: голою рукою не бери; росинки в роті не було; дати руку на відсік.
Предметом фразеології, як розділу мовознавства є дослідження категоріальних ознак фразеологізмів, на основі яких виділяються основні ознаки фразеологічності і виникає питання про сутність фразеологізмів як особливих одиниць мови, а також виявлення закономірностей функціонування фразеологізмів у мові і процесів їхнього утворення. Однак в умовах наявності єдиного предмета досліджень і не зважаючи на численні докладні розробки багатьох питань фразеології, дотепер існують різні точки зору на те, що таке фразеологізм, яким є обсяг фразеології будь-якої мови. Переліки фразеологізмів, пропоновані різними вченими, настільки відрізняються один від одного, що з повною впевненістю можна говорити про різні, в багатьох випадках прямо протилежні, що навіть виключають один одного, погляди на предмет досліджень, про різнобій і плутанину в науковій термінології, уживаної для позначення відповідних понять. Цим пояснюється і нечіткість розуміння задач, цілей і самої сутності терміна “фразеологія”.
Узагальнюючи широкий спектр поглядів на фразеологію, можна відзначити наступне. У сучасній лінгвістиці чітко намітилося два напрямки досліджень. Перший напрямок вихідною точкою має визнання того, що фразеологізм - це така стійка одиниця мови, що складається зі слів, тобто по природі своїй - словосполучення. При цьому одні вчені висловлюють думку, що об'єктом фразеології є всі реально можливі в даній мові конкретні словосполучення, незалежно від якісних розходжень між ними.
Як і слова, фразеологізми :
- не використовуються щодня, і відтворюються як готові, наявні в мові одиниці з певним значенням: (англ.) by this hand (богом клюнусь); by the left hand (байстрюк); Scotch hands (дві лопатки для розрізання і накладання масла);
- визначаються стійкістю складу і сталістю структури: (англ.) handball (гандбол); handbell (дзвіночок);handcart ( ручна валіза);
- часто позначене одне поняття вступає у синонімічні зв’язки з словами: (англ.)athand(не за горами, на носу)= athand(близько, рядом); (укр.) руки не слухаються = не слухають ні руки, ні ноги;
- виконують ту ж функцію, що й слова: (укр.)накивати п’ятами – втекти; пасти задніх – відставати; (англ.) atsinglehand(застарівше значення) – без будь чиєї допомоги.
Так, наприклад, М.М. Копиленко говорить наступне: ”Фразеологія охоплює усі сполучення лексем, що існують у даній мові, у тому числі і так названі “вільні” словосполучення [8,с.81-84].
З іншого боку, об'єктом фразеології в межах цього напрямку визнаються тільки деякі розряди і групи словосполучень, що виділяються з усіх можливих у мові особливою своєрідністю. У залежності від того, які ознаки приймаються в розрахунок при виділенні таких словосполучень, то такий і визначається склад подібних одиниць у мові. Тільки ці “особливі” словосполучення і можуть бути названі фразеологізмами. Незважаючи на умовність понять і зв'язане з цим розмежуванням, звичайно говорять, що фразеологія може бути представлена:
- як фразеологія мови в “широкому” змісті слова, що включає у свій склад і словосполучення, переосмислені цілком, і словосполучення, у яких є не переосмислені слова-компоненти. Прикладом такого “широкого” розуміння обсягу і складу фразеології може служити точка зору В.Л. Архангельського, О.С. Ахмановой, Н.М. Шанського[5; 35].
- як фразеологія мови у “вузькому” змісті слова, що включає у свій склад тільки словосполучення, які переосмислені до кінця. До числа робіт, що відбивають таке розуміння обсягу і складу фразеології української мови, відносяться, наприклад, статті В.П. Жукова [21].
В обох випадках словниковий характер фразеологізму, як і лексемний характер його компонентів не ставиться під сумнів цими вченими. Фразеологізм рекомендують розглядати як номінацію ознак слова і словосполучення, підкреслюється омонімічність фразеологізму і словосполучення, що співвідноситься з ним за структурою.
Другий напрямок фразеології виходить з того, що фразеологізм – це не словосполучення (ні за формою, ні за змістом), це одиниця мови, що складається не зі слів. Об'єктом фразеології є вираз, що є лише генетичною суттю словосполучення. “Вони розкладені лише етимологічно, тобто поза системою сучасної мови, в історичному плані”[11, с.202]. Ці вирази протиставляються не омонімічним словосполученням, тому що якісно відрізняються від них. Основним у вивченні фразеологізму ставиться не змістовна і формальна характеристика компонентів, його утворюючих, і не зв'язків між компонентами, а вивчення самого фразеологізму в цілому, як одиниці мови, що має визначену форму, зміст і особливості вживання у мові. Склад фразеології утворюється з категоріально однотипних одиниць. Історія й етимологія кожного фразеологізму вивчається не в прямолінійній залежності від деяких “універсальних” схем, а як переосмислення словосполучень, та залежить від ступеня семантичної злитості компонентів, від ступеня десимантизаціі слів у словосполученнях. Основні положення цього напрямку розглядаються А.И. Молотковим у статті до “Фразеологічного словника російської мови”, у його книзі “Основи фразеології російської мови” і інших працях.
Нам, ближче позиція В.В. Виноградова, що висловлена в ряді його робіт. Ця точка зору представляється найбільш виправданою, тим більше що її розділяють багато вчених - “Фразеологізм, фразеологічна одиниця - загальна назва семантично невільних сполучень слів, що не виникають в мові (як подібні з ними за формою синтаксичні структури – чи словосполучення речення), а відтворюються в ній у соціально закріпленому за ними стійкому співвідношенні значеннєвого змісту і визначеного лексико-граматичного складу. Семантичні зрушення в значеннях лексичних компонентів, стійкість і відтворення – взаємозалежні універсальні і відміні ознаки фразеологізму”[ 8, с.381 ].
1.2 Основні ознаки ФО
Багатство мови це багатство і його фразеології, тобто виразних і образних прислів'їв, оборотів, влучних і крилатих слів. Дуже часто в таких словах і зворотах лежить цілий світ, ціла історична епоха – факти побуту, уявлень, що прийшли з вірувань наших предків, реальних подій далекого минулого. І такий фразеологічний фонд – неповторне явище кожної мови.