Смекни!
smekni.com

Міжнародна економіка (стр. 13 из 22)

− забезпечення платіжно-розрахункового обігу в рамках світового господарства;

− забезпечення необхідних умов для нормального відтворювального процесу і безперебійної реалізації товарів, що виробляються;

− регламентація і координація режимів національних валютних систем;

− уніфікація і стандартизація принципів валютних відносин.

У своєму розвитку світова валютна система пройшла декілька етапів. Зокрема, виділяють такі етапи еволюції світової валютної системи:

1. Паризька валютна система (з 1867р. по 20-і роки ХХст.);

2. Генуезька валютна система (з 1922р. по 30-і роки ХХст.);

3. Бреттен-Вудська валютна система (з 1944р. по 1976 рік);

4. Ямайська валютна система (сучасна, з 1976р. по сьогодення).

В процесі еволюції світової валютної системи видозмінювалися і удосконалювалися її основні елементи:

− функціональні форми світових грошей (золото, резервні валюти, міжнародні розрахункові одиниці);

− умови взаємного конвертування валют;

− режими валютних паритетів і валютних курсів;

− ступінь валютного регулювання і обсяг валютних обмежень;

− форми міжнародних розрахунків;

− міжнародні органи, що регулюють валютні відносини.

2. Валюта, валютний курс, світові валютні ринки

Базовим елементом любої валютної системи є валюта. Валютою називають національні грошові одиниці, які опосередковують міжнародні економічні відносини - торговельні, кредитні, платіжно-розрахункові операції.

Валюти класифікуються за різними ознаками:

1. За статусом: національна; іноземна; міжнародна; регіональна; євровалюта.

2. По відношенню до валютних запасів країни: резервна - іноземна валюта, яку центральні банки накопичують і зберігають як резерв для розрахунків; інші.

3. За режимом застосування: вільноконвертована валюта (без обмежень); частково конвертована валюта; неконвертована валюта.

4. За видами валютних операцій: валюта ціни, контракту; валюта платежу; валюта кредиту; валюта векселя; валюта клірингу.

5. По відношенню до ресурсів інших валют: сильна - тверда; слабка - м’яка.

6. За матеріально-речовою формою: готівкова; безготівкова; спеціальні права запозичення; євро.

7. За принципом побудови: "кошикового типу"; СДР - безготівкові гроші у вигляді запису на спеціальному рахунку у МВФ.

Важливим елементом валютної системи є валютний курс. Валютний курс - ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях інших країн.

В сучасних умовах валютний курс формується, як і люба ринкова ціна під дією попиту і пропозиції. Розмір попиту на іноземну валюту (D) визначається: потребами країни в імпорті товарів і послуг; витратами туристів даної країни, які виїжджають за кордон; попитом на іноземну валюту у зв’язку із намірами резидентів здійснювати інвестиційні проекти за кордоном. Розмір пропозиції іноземної валюти (S) визначається: попитом резидентів іноземної держави на валюту даної країни; попитом іноземних туристів на послуги в даній державі; попитом іноземних інвесторів на активи, виражені в національній валюті даної держави; попитом на національну валюту у зв’язку з намірами нерезидентів здійснювати інвестиційні проекти в даній державі.

В залежності від видів валютних операцій розрізняють курси поточні (спот) і термінові (форвардні). Суть спот-курсу полягає в тому, що ціна валюти однієї країни, виражена у валюті іншої країни, встановлюється на момент укладання угоди, при умові обміну валютами банками-контрагентами на другий робочий день із дня укладання угоди. Спот-курс відображає, наскільки високо оцінюється національна валюта на момент проведення операції за межами даної країни.

В той же час як спот-курс є ціною для валюти на поточний момент часу, форвард-курс слугує реальним показником того, яку вартість буде мати валюта через певний період часу. Період має стандартну тривалість: 13,6 і 12 місяців.

Крос-курси - це співвідношення між двома валютами, яке випливає з їх курсу по відношенню до курсу третьої валюти. На світовому ринку часто використовуються крос-курси з доларом США, так як він є основною резервною валютою, а також валютою угоди у більшості валютних операцій. Валютна оперція "своп" об’єднує купівлю-продаж на умовах негайної (готівкової) поставки з одночасною контругодою на конкретний термін купівлі тієї ж валюти.

В теорії виділяють п’ять основних систем валютних курсів:

− вільне плавання;

− регульоване плавання;

− цільові зони;

− фіксовані курси;

− гібридна система валютних курсів.

Ступінь конвертованості національної валюти і рівень валютного курсу, а також інші валютні параметри, визначається на валютному ринку. Валютний ринок - це глобальна електронна мережа комерційних банків різних країн світу, які здійснюють купівлю-продаж іноземної валюти за національну.

Торгівля валютою на валютному ринку не прив’язана до будь-якої однієї географічної точки і не має фіксованого часу відкриття і закриття. Часто валютний ринок називають форексним ринком (ринком іноземної валюти - FOREX).

На міжбанківському валютному ринку за терміном валютних операцій виділяють три основні сегменти:

− спот-ринок, на який приходиться до 65% валютних операцій;

− форвардний ринок, на якому здійснюється до 10% валютних операцій;

− своп-ринок, на якому здійснюється до 25% всіх валютних операцій.

Функції валютного ринку:

− обслуговування міжнародного обороту товарів, послуг і капіталу;

− формування валютного курсу під впливом попиту і пропозиції;

− надання механізму захисту від валютних ризиків, руху спекулятивних капіталів і інструментів для проведення грошово-кредитної політики центрального банку.

3. Валютна політика та її інструменти

Основними формами валютної політики є: дисконтна (облікова) політика, девізна політика, девальвація і ревальвація валюти, диверсифікація валютних резервів, подвійний валютний ринок, зміна режиму валютного курсу, регулювання ступеня конвертованості валюти.

Дисконтна (облікова) політика побудована на зміні відсоткової ставки центрального банку. При інших рівних умовах підвищення облікової ставки сприяє посиленню надходження капіталу в країну, скороченню дефіциту платіжного балансу, і в результаті курс національної валюти підвищується. У випадку зниження облікової ставки досягається зворотній ефект і відбувається зниження валютного курсу.

Девізна політика - метод впливу на курс національної валюти шляхом купівлі-продажу державними органами іноземної валюти (девізи). З метою підвищення курсу національної валюти центральний банк продає, а для зниження - скуповує іноземну валюту в обмін на національну. Девізна політика здійснюється переважно у формі валютної інтервенції, тобто втручання центрального банку в операції на валютному ринку.

Девальвація - зниження курсу національної валюти по відношенню до іноземних валют або міжнародних рахункових валютних одиницях (СДР.). Враховуючи значимість можливих насілдків від здійснення девальвації валюти однією із країн для всього світового співтовариства, МВФ встановив її допустимий розмір в межах 10%, вище яких девальвація допускалась із дозволу цієї міжнародної організації. Ревальвація - підвищення курсу національної валюти по відношенню до іноземних валют чи міжнародних рахункових валютних одиниць.

Диверсифікація валютних резервів як форму валютної політики країни здійснюють регулювання структури валютних резервів шляхом включення до їх складу більш стабільних валют і продаж менш стійких з метою захисту від валютних втрат.

Сутність подвійного валютного ринку полягає в поділі валютного ринку на дві частини: при комерційних операціях і послугах застосовується офіційний валютний курс; при фінансових (рух капіталів, кредитів тощо) - ринковий. Занижений курс по комерційних угодах використовується для стимулювання експорту товарів і вирівнювання платіжного балансу.

Важливе значення для проведення валютної політики в умовах діючої Ямайської валютної системи має вибір країнами режиму валютного курсу. В залежності від завдань грошово-кредитної і валютної політики можуть бути використані різні системи встановлення пропорцій між національною і іноземною валютою: режим фіксованого, режим плаваючого валютного курсу та їх різновиди.

За офіційною статистикою МВФ, формально фіксований режим курсу своїх валют підтримують 90 країн. Режим плаваючого валютноготного курсу єнайбільш прийнятним для країн, які здатні підтримувати стабільність своєї валюти без участі центральних банків. Цей режим підтримують біля 50% країн - членів МВФ. Цілий ряд країн (біля 46-ти) застосовують проміжний режим керованого плавання, при якому центральні банки беруть на себе зобов’язання вливати на валютний курс шляхом валютних інтервенцій, але не встановлюють при цьому якогось конкретного рівня.

Валютні обмеження - законодавча чи адміністративна заборона, лімітування і регламентація операцій резидентів і нерезидентів з валютою та іншими валютними цінностями. Існують такі види валютних обмежень: валютна блокада; заборона на вільну купівлю-подажу іноземної валюти; регулювання міжнародних платежів, руху капіталів, золота і цінних паперів, репатріації прибутків; концентрація в руках держави іноземної валюти та інших валютних цінностей.

Питання для обговорення:

1. Розкрийте сутність поняття "валютна система" і які два рівні валютної системи існують?

2. Назвіть елементи міжнародної валютної системи.

3. Які валютні системи існували в історії ринкової економіки?

4. Які основні ознаки були характерні для Паризької світової валютної системи?

5. Назвіть характерні ознаки Генуезької світової валютної системи.

6. В чому полягає різниця між золотим та золотодевізним стандартом?